09 лютого 2026 р. Справа № 520/25225/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.12.25 по справі № 520/25225/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колотекс"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колотекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000354;
- стягнути на користь ТОВ «КОЛОТЕКС» сплачену суму судового збору в розмірі 6 895, 59 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняте 20.08.2025 рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2025/000288/2 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представник відповідача зазначив, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів позивачем до митного оформлення подано не було.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колотекс" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000354.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" сплачену суму судового збору в розмірі 6895,59 (шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 59 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення та митного контролю відповідно до ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості на раніше визначених митними органами митних вартостях становить : товар 1) 3,96 $/кг., товар 2) 3,96 $/кг.
Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений, а саме: товар №1 рівень митної вартості згідно ЄАІС (дол.США/м2//дол.США/кг) - 1,739/3,9615, задекларований рівень митної вартості - 1,0002/2,2785, джерело - №UA100390/2025/713724 (25UA100390713724U6) від 28.07.2025 з митною вартістю 3,96 дол.США за кг. (товар 1); товар №2 рівень митної вартості згідно ЄАІС (дол.США/м2//дол.США/кг) - 1,099/3,9619, задекларований рівень митної вартості - 0,8295/2,9904, джерело - №UA1003900/2025/711196 (25UA100390711196U5) від 19.06.2025 з митною вартістю 3,96 дол.США за кг. (товар 1).
У митного органу виникли підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих документах мітяться розбіжності:
- в комерційному інвойсі від 05.06.2025 №FT-25-A0601 позиції 1, 3, ціна за одиницю товару не відповідає ціні товару в специфікації від 05.06.2025 №1 до зовнішньоекономічного договору;
- в зовнішньоекономічному контракті №2510/2021 п.5.1. зазначенні умови поставки FOB Китай, що не відповідає комерційному рахунку №FT-25-A0601 де зазначено FOB SHANGHAI;
- в специфікації від 05.06.2025 №1 до зовнішньоекономічного договору №2510/2021 зазначена ціна за одиницю товару, але відсутні умови поставки згідно яких розрахована ціна товару;
- в наданому банківському свіфті від 18.07.2025 на оплату транспортно-експедиційних послуг здійснено посилання на рахунок №DN#0103С, але до митного оформлення надано рахунок №DN#0103;
- основного транспортного документу, як договору на перевезення з експедитором, на підтвердження позиції позивача до митного органу під час оформлення зазначеної партії товару по ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025 ані в порядку консультації, ані у порядку ч. 8 ст. 55 МКУ позивачем не надавалося;
- коносамент №MWSHCHO25060610FDA не містить підпису та печаток уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про недійсність такого коносаменту.
- за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД № 25UA807200012292U1 від 20.08.2025 було виявлено, що ці документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Також апелянт зазначив, що позивачем, на вимогу митного органу не надані ані каталоги, ані специфікації, ані загальні прейскуранти (прайс листи) від виробника товару. У зв'язку з чим у митного органу, на момент прийняття рішення, були відсутні дані для визначення митної вартості за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
До митного контролю і митного оформлення декларантом додатково надано митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову, офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування відповідно до вимог статті 254 МКУ.
Крім того, позивачем до митного контролю і митного оформлення по ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025 не надана така інформація (відсутня у розпорядженні митного органу), а саме інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари; щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України та прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
У відповідь на повідомлення митниці про надання (за наявності) додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, декларантом підприємства було надіслано лист, в якому зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість та вимога щодо прийняття митницею рішення про коригування митної вартості.
За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного контролю та митного оформлення було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підставі викладеного, коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до ст. 64 МКУ.
На переконання відповідача, митним органом, за достатніх на те підстав, та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених положеннями ст. 59-64 МКУ, прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 за другорядним (резервним) методом відповідно ст. 64 МКУ.
Підставою для обрання другорядного методу визначення митної вартості, є результат опрацювання всіх поданих позивачем документів у їх сукупності, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 є правомірним, таким, що оформлено з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови №UA807200/2025/000354 від 20.08.2025 апелянт зазначив, що оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією. Отже, вимога позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, бо ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.08.2025 до Харківської митниці ТОВ «КОЛОТЕКС» (код ЄДРПОУ 41891481) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація, далі - МД №25UA807200012292U1 на товар: №1 «Текстильний матеріал синтетичний, покритий з одного боку полімерним матеріалом (полівінілхлорідом), який можна побачити неозброєним оком, в рулонах…» код товару згідно УКТ ЗЕД 5903109090, товар №2 «Текстильний синтетичний матеріал на поліуретановій основі, в рулонах, завширшки 1,5м, різних кольорів...», код товару згідно УКТ ЗЕД 5903209090, що надійшов на адресу ТОВ «КОЛОТЕКС», за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством ZHENJIANG FORTUNE ENTERPRISE CO., LTD. Китай.
Разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025: Пакувальний лист - б/н від 05.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Коносамент - MWSHCHO25060610FDA від 13.06.2025; Автотранспортна накладна - 5684/2 від 15.08.2025; Декларацiя про походження товару - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару - свіфт від 05.08.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - DN#0103 від 14.07.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг - свіфт від 18.07.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. б/н (спец. 1) від 05.06.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 1/9-2022 від 20.09.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 2/01-2024 від 01.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 2/1-2025 від 17.03.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - 2510/2021 від 25.10.2021; Договір про надання послуг митного брокера - 36 від 06.09.2024; Договір (контракт) про перевезення - 13/06 від 13.06.2023; Договір (контракт) про перевезення - дод. угода 4 від 17.03.2025; постанова суду 520/6116/21 від 01.11.2021; Рішення суду 520/14759/24 від 02.08.2024; Інші некласифіковані документи - рішення суду 520/2328/24 від 01.04.2024; серт. УКРЛЕГПРОМ 339 від 15.12.2023; ухвала 520/2328/24 від 08.05.2024.
20.08.2025 позивача було повідомлено, що на виконання вимог ст. 54 МКУ та відповідно до вимог ст. 53 МКУ у зв'язку з тим, що відомості не підтверджені належним чином, а також документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ.
У відповідь на повідомлення митниці декларантом підприємства 20.08.2025 було надіслано лист, в якому було зазначено, що документи надані у повному обсязі.
Митним органом коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до ст. 64 МКУ, прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів № UA807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 за другорядним (резервним) методом відповідно ст. 64 МКУ та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000354.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу під час подання митної декларації документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару № UA 807000/2025/000288/2 від 20.08.2025 є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку. Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості товару протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000354.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 264 МК України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Згідно з ч.ч. 4, 5, п. 5 ст. 10 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та інш.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД №25UA807200012292U1 від 20.08.2025: Пакувальний лист - б/н від 05.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Коносамент - MWSHCHO25060610FDA від 13.06.2025; Автотранспортна накладна - 5684/2 від 15.08.2025; Декларацiя про походження товару - FT-25-A0601 від 05.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару - свіфт від 05.08.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - DN#0103 від 14.07.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг - свіфт від 18.07.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. б/н (спец. 1) від 05.06.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 1/9-2022 від 20.09.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 2/01-2024 від 01.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - дод. угода 2/1-2025 від 17.03.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - 2510/2021 від 25.10.2021; Договір про надання послуг митного брокера - 36 від 06.09.2024; Договір (контракт) про перевезення - 13/06 від 13.06.2023; Договір (контракт) про перевезення - дод. угода 4 від 17.03.2025; Постанова суду 520/6116/21 від 01.11.2021; Рішення суду 520/14759/24 від 02.08.2024; Інші некласифіковані документи - рішення суду 520/2328/24 від 01.04.2024; серт. УКРЛЕГПРОМ 339 від 15.12.2023; Ухвала 520/2328/24 від 08.05.2024.
Разом з тим, за наслідком розгляду цих документів, Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів № UA807000/2025/000288/2 за резервним методом визначення митної вартості товарів та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000354.
Підстави прийняття такого рішення наведені у графі 33.
Надаючи оцінку доводам митного органу, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 25.10.2021 між Zhenjiag Fortune Enterprise Co., Ltd. з однієї сторони (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колотекс» з іншої сторони (Покупець) укладено Контракт № 2510/2021.
Відповідно до п. 1.1 Контракту в порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов'язується здійснити поставку текстильної продукції - тканини для виробництва сумок, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, яка визначена Сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього Договору (надалі іменується "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, що поставляється Постачальником за цим Договором, здійснити митне очищення товару.
Розділом 3 укладеного Контракту визначено, що Товар передається в Тарі та/або упаковці Виробника. Тара та упаковка поверненню Постачальнику не підлягає.
Отже, вартість упаковки включена в первісну вартість партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає.
Суд зазначає, що відповідна інформація була наявна у митниці під час прийняття рішення, оскільки декларантом було надано контракт при декларуванні товару.
Розділом 5 укладеного Контракту визначені умови постачання товару. Умовами поставки визначено FOB, Китай (Інкотермс 2010).
Відповідно до правил Інкотермс вказаний базис поставки передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З урахуванням застосованих правил Інкотремс, завантаження, упаковка, митне очищення також включені до договірної вартості товару, який передається покупцю повністю готовий до експорту.
Згідно з п. 5.2 Контракту строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації. Після підписання відповідної специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.
Тобто, сторонами в порядку визначеному договором та правилами ділового обороту щодо порядку виконання міжнародних договорів, визначено, що основними документами, які супроводжують товар та відображають основні вартісні та кількісні характеристики, відображають умови поставки є специфікація, інвойс, пакувальний лист.
Вказані умови прямо передбачені в Контракті і були відомі митному органу при винесені оскаржуваних рішень.
Пунктом 5.10 укладеного Контракту визначено, що одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товаросупровідні документи: коносамент або телекс-релиз; інвойс, пакувальний лист; інші документи на вимогу покупця.
Ціна договору визначена розділом 6 укладеного Контракту. Сторонами погоджено, що вартість конкретної партії Товару, що має бути поставлена, ціна за одиницю товару, і загальна вартість товару, що поставляється, визначається згідно із погодженою сторонами Специфікацією з урахуванням Змін до Специфікації. Вартість товару визначається на підставі цін постачальника, що діяли на дату погодження Специфікації, та не підлягає зміні. Оплата здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків (інвойсів).
З матеріалів справи судом встановлено, що остаточна кількість товару, номенклатура, його ціна та інші характеристики, були погоджені сторонами в Специфікації № 1 від 05.06.2025, у якій зазначено: тканина на загальну суму 37 813, 12 доларів США в кількості 622 рулонів.
В подальшому разом із специфікацією та на її основі, сторонами погоджено інвойс № FT25 - A 0601 від 05.06.2025 року. Відповідно до умов наданого інвойсу вказано продукцію на загальну суму 37 813,12 доларів США в кількості 622 рулонів.
Суд зазначає, що позиції, номер контракту, вартісні та кількісні характеристики в даних документах співпадають та розбіжностей не містять.
Посилання в рішенні про коригування митної вартості товарів на розбіжності в ціні за одиницю вартості товару в комерційному інвойсі № FT25 - A 0601 від 05.06.2025 та Специфікації №1 від 05.06.2025 як на підставу для сумнівів у заявленій митній вартосіт товару колегія суддів вважає безпідставними.
Так, у спеціфікації №1 від 05.06.2025 вартість товарів №1 - 600D POLYESTER PRINT PVC BACKING та №3 - 500D POLYESTER PVC BACKING за одиницю товару вказана 1,09 дол.США/м.пог. та 1,08 дол.США/м.пог., у той час як інвойс № FT25 - A 0601 від 05.06.2025 містить інформацію про вартість вказного товару за одиницю без заокруглення за математичним принципом - 1,090588235 дол.США/м.пог. та 1,080898877 дол.США/м.пог. відповідно.
Водночас, вищенаведене не вплинуло на загальну вартість поставки за зовнішньоекономічним контрактом, за якою декларантом визначено митну вартість товарів - 37 813,12 доларів США, а тому відповідні розбіжності не перешкоджали митному органу перевірити заявлену митну вартість товару за першим методом.
Крім того, як вбачається із умов укладеного Контракту та інших товаросупровідних документів у сукупності, поставка відбувалась на умовах FOB, Китай (порт міста Шанхай), отже посилання митного органу на невідповідність умов поставки товару умовам, визначеним у Контракті, є безпідставними.
Також необгрунтованими є посилання відповідача на відсутність умов поставки у Специфікації, оскільки умови поставки визначені Контрактом, який не передбачає іх остаточне узгодження в Специфікаціях.
З метою подальшого направлення товару Продавцем було сформовано та надано для митного оформлення в країні відправлення пакувальний лист від 05.06.2025 та видано декларацію країни відправлення.
З даних документів вбачається, що вони також не містять розбіжностей щодо виду товару, його кількості, адреси поставки, тощо.
Транспортування товару здійснювалось в складі одного контейнеру. А саме маршрут транспортування контейнеру BEAU6305684 (зазначений в коносаменті та повністю співпадає із іншими товаросупровідними документами) відбувався по маршруту із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Чорноморськ (Одеська область) як митної території України.
В даному випадку транспортування автомобільним транспортом за межами митної території України не здійснювалось, а тому такі витрати відсутні та не підлягають включенню до загального переліку витрат, які враховуються при визначенні митної вартості товару.
Судовим розглядом також встановлено, що між позивачем (Замовник) та Компанією NEW ORIGIN CHINA LIMITED (Агент) було укладено Договір № 13/06 від 13.06.2023. Предметом укладеного договору є надання Замовнику експедиторських послуг у портах та організації перевантаження та перевезення вантажів морським, залізничним та автомобільним транспортом, тощо.
Виконавцем по Контракту (Агентом) було виставлено інвойс № 0103, згідно із якого оплаті підлягали послуги із перевезення товару із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Чорноморськ (Україна).
Витрати по перевезенню морським транспортом загального контейнеру склали 5870,00 доларів США, які були включені до складу загальних витрат на перевезення всього контейнеру BEAU6305684, який включав перевезення товарів згідно декількох коносаментів.
Вартість перевезення партії товару згідно коносаменту MWSHCHO25060610FDА, склала 160900,97 гривень, що відображено в товаросупровідних документах та поданій митній декларації.
Щодо аргументів відповідача про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є: товар № 1) - МД UA100390/2025/713724 (25UA100390713724U6) від 28.07.2025 з митною вартістю 3,96 дол. США за кг. (товар 1: код товару згідно з УКТ ЗЕД 5903109090 назва товару: "Текстильний матеріал не просочений, не дубльований, покритий полівінілхлоридом (шкірозамінник): ТКАНИНА ПОЛІЕСТР_" країна походження, країна відправлення Китай, умови поставки FOB, вага 21956 кг.; товар № 2 - МД № UA1003900/2025/711196 (25UA100390711196UA5) від 19.06.2025 з митною вартістю 3,96 дол. США за кг. (товар 1, код товару згідно з УКТ ЗЕД 5903209090 назва товару: "Текстильний матеріал не просочений, недубльований, покритий поліуретаном (шкірозамінник): ТКАНИНА_" країна походження, країна відправлення Китай, умови поставки FOB, вага 21202 кг.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 3,96 дол. США за кг )1,739 м2), товар 2) 3,96 (1,099 м2) дол. США за кг.
Проте, відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за МД № UA100390/2025/713724 від 28.07.2025 та № UA1003900/2025/711196 від 19.06.2025 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією № 25UA807200012292U1 від 20.08.2025.
Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09 жовтня 2018 року по справі № 826/24835/15, від 24 січня 2019 року у справі № 820/636/17, від 21 січня 2020 у справі № 812/2336/14, від 13 лютого 2020 року у справі № 810/1175/16, від 26 січня 2021 року у справі № 826/13892/16).
Окремо колегія суддів зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.
Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем на вимогу митного органу ані каталогів, ані специфікації, ані загальних прейскурантів (прайс листів) від виробника товару, у зв'язку з чим у митного органу, на момент прийняття рішення, були відсутні дані для визначення митної вартості за основним методом, колегія суддів зазначає, що каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, шо стосуються умов продажу товарів.
Разом із тим, позивач може надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є у нього в наявності.
Варто також зазначити, що прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.
Щодо аргументів відповідача про надання декларантом митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову, офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування відповідно до вимог статті 254 МКУ, колегія сдуддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов'язковим документом для здійснення розмитнення товарів.
Колегія суддів зауважує, що у митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Також англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких обставин, надані документи дають можливість ідентифікувати контракт, товар ввезений за ним, а також його отримувача.
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).
Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Щодо аргументів відповідача про відсутність у коносаменті № MWSHCHO25060610FDA підпису та печаток уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про недійсність такого коносаменту, то колегія суддів, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, за яким формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість, такі відхиляє.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19 березня 2021 року по справі № 820/5525/16.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом лише взято за порівняння код товару, країну походження та вагу товару.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Доводи апеляційної скарги про неможливість підприємства звертатись до суду із вимогою про скасування картки відмови з огляду на те, що остання вичерпала свою дію колегія суддів вважає помилковими зважаючи на наступне.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов'язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.
Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладеній у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару від 20.08.2025 № UA807000/2025/000288/2 та картка відмови від № UA807200/2025/000354 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/25225/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/25225/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий