09 лютого 2026 року справа № 440/3962/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування й виплати повнолітній доньці ОСОБА_1 , належного її батьку ОСОБА_2 , але не отриманого ним до дня його зникнення безвісти грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату повнолітній доньці ОСОБА_1 зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 належного, але не отриманого ним до дня його зникнення безвісти грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, починаючи з 30.11.2024 р. з врахуванням законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що подала до відповідача заяву про виплату їй належного, але не отриманого її батьком ОСОБА_2 грошового забезпечення із підтверджуючими, зокрема обставину спільного проживання, документами, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 27 березня 2025 року суддя Полтавського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 16 квітня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд адміністративну справу № 440/3962/25 відповідно до статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передав за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.
09.05.2025 адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаврилюку В.О.
Ухвалою від 14 травня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до свого провадження та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.08.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до роз'яснення Державної міграційної служби України, документом, який підтверджує відповідні відомості є витяг із реєстру територіальної громади. Також вказав, що позивачка не скористалася правом на проведення перевірки сімейного стану ОСОБА_2 , який в свою чергу є військовослужбовцем, у зв'язку із чим вважає, що надані позивачкою документи не можуть вважатися підтвердженням дійсного факту спільного проживання.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
Згідно відомостей Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 158681 від 07.05.2024, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 4 особи, зокрема: ОСОБА_1 (з 14.05.2002).
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2024 № 2793 старший солдат ОСОБА_2 старший вогнеметник 3 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що зник безвісти 07.04.2024 в районі населеного пункту Очеретине, Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання відсічі збройної агресії російської федерації.
28.11.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй, як доньці зниклого безвісти військовослужбовця, грошового забезпечення належного ОСОБА_2 . До заяви додала:
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копія сповіщенням сім'ї № 257 від 15.04.2024;
- копія акта службового розслідування щодо зникнення безвісти ОСОБА_2 ;
- витяг з реєстру територіальної громади №2024/013945562 від 18.11.2024
- копію акта обстеження від 19.11.2024 ЛМКП "АЙСБЕРГ".
За наслідками розгляду заяви листом від 15.01.2025 № 1848/7/1233 В/Ч НОМЕР_1 повідомила, що для задоволення поданої заяви до наданого переліку документів необхідно надати затверджений органами місцевого самоврядування документ, що підтверджує факт спільного проживання зі старшим солдатом ОСОБА_2 .
Рішення відповідача про відмову у здійсненні нарахування та виплати належного її батьку, але не отриманого ним до дня його зникнення безвісти грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-ХІІ) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей (пункт 1 Розділу ХХХ Порядку № 260).
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділу ХХХ Порядку № 260).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Пунктом 4 Порядку № 884 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п. 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що виплата грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців здійснюється, зокрема, повнолітнім дітям, які проживають разом з ним (нею).
Суд встановив, що 28.11.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй, як дочці зниклого безвісти військовослужбовця, грошового забезпечення належного ОСОБА_2 . До заяви додала копії відповідних документів.
Так, відповідно до витягу із реєстру територіальної громади № 2025/003840366 від 21.03.2025, адреса місця проживання позивачки: АДРЕСА_1 (з 14.05.2002).
Згідно Акту обстеження від 19.11.2024 ЛМКП "АЙСБЕРГ" ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 до 2023 року.
Суд врахував, що Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла "АЙСБЕРГ" (код ЄДРПОУ 20772578) підпорядковане Львівській міській раді (засновник), основний вид діяльності - 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів. Акт обстеження від 19.11.2024 підписаний комісією підприємства та підкріплений підписами сусідів, засвідчений печаткою підприємства, тобто належним чином оформлений.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів підтверджують, що до часу вступу ОСОБА_2 до лав Збройних Сил України, він разом із донькою проживали разом.
Суд врахував, що відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування обставин спільного проживання позивачки разом із батьком у період, що безпосередньо передує даті призову останнього на військову службу та відбуттям у зв'язку із цим до іншого регіону, як і не зазначив правових підстав не врахування відомостей Акту обстеження від 19.11.2024 ЛМКП "АЙСБЕРГ".
За таких обставин суд доходить висновку про протиправність спірної відмови відповідача.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати відповідача
здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з 30.11.2024.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з 30.11.2024.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.02.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК