Справа № 420/34222/25
09 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 08 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини;
- зобов'язати Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву від 17.09.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровану від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження № 393 від 17.11.2015 р. складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами скласти обґрунтований висновок про внесення змін або про відмову із зазначенням причин, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року скасовано, направлено справу № 420/34222/25 до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Матеріали справи № 420/34222/25 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду 11.12.2025 року.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 року, адміністративну справу за № 420/34222/25 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивачі зазначають, що 24.09.2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач-1) разом із дружиною ОСОБА_2 (Позивач-2) через представника на підставі довіреності звернулись до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відповідач) зі спільною заявою від 17.09.2025 батьків щодо визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження № 393 від 17.11.2015 р. складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду заяви, позивачам було надано лист від 03.10.2025 р. № 2369/24.25-37, в якому було зазначено, що Хаджибейський відділ ДРАЦС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) розглянув вищевказані документи та повідомив, що внесення змін до актового запису неможливо з наступних підстав: ОСОБА_1 не скористався правом визнати батьківство відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 9 років від дня народження дитини; дослідивши надані свідоцтва про народження дитини та відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено, що в актовому записі про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька зазначаються « ОСОБА_4 », тоді як заявник « ОСОБА_5 », що викликає сумніви у факті батьківства; з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян було встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов'язки, порушує права дитини; визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон; мати дитини ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 2024 року. У вищевказаному листі відповідач також зазначив, що питання встановлення батьківства або усиновлення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно розглянути в судовому порядку та заяву про визнання батьківства залишено «без виконання».
Позивачі зазначають, що наведені у листі твердження відповідача щодо можливого фіктивного характеру визнання батьківства або інших мотивів заявників виходять за межі його компетенції та не мають нормативного підґрунтя у Законі «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI, підстав для відмови у внесенні запису.
Вважаючи протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Станом на 09 лютого 2026 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
24.09.2025 року ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 через представника на підставі довіреності звернулись до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі спільною заявою від 17.09.2025 року батьків щодо визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження № 393 від 17.11.2015 р. складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду заяви, позивачам було надано лист від 03.10.2025 р. № 2369/24.25-37, в якому було зазначено, зокрема, наступне: «…громадянин ОСОБА_1 , не скористався правом визнати батьківство відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 9 років від дня народження дитини.
Одночасно повідомляємо, що дослідивши надані свідоцтва про народження дитини та відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено, що у актовому записі про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька зазначаються « ОСОБА_4 » тоді, як заявник « ОСОБА_5 », що викликає сумніви у факті батьківства.
Також дослідивши відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян було встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Слід зазначити, що фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські права, порушує права дитини.
У зв'язку з повномасштабною триваючою збройною агресією російської федерації Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан з 24.02.2022 року.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей до 18 років.
Визнання батьківства у воєнний час може бути використане з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон.
Мати дитини ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 2024 року.
… На підставі вищевикладеного, з метою захисту прав дитини, вважаємо, що питання встановлення батьківства або усиновлення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно розглянути в судовому порядку та заяву про визнання батьківства залишено без виконання.».
Вважаючи протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що чають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);
добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу
між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у
процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає
відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 статті 6 Закону № 2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Положеннями частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Частиною 2, 3 ст. 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:
- особи, щодо якої складено актовий запис;
- одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи;
- спадкоємців померлого;
- представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 126 СК України, якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Частиною 4 статті 22 Закону № 2398-VI передбачено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Необхідно зазначити, що приписи ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відносно необхідності складення висновку за наслідками перевірки зібраних документів щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, є чіткими та не надають можливості їх трактувати неоднозначно.
При цьому, порядок внесення змін до актових записів цивільного стану визначений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).
Згідно із пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Пунктом 1.15 Правил передбачено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Відповідно до п. 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Таким чином, суд зазначає, що з метою внесення відповідних змін до актового запису цивільного стану зацікавлена особа має подати заяву до уповноваженого органу, а останній зобов'язаний ухвалити одне з двох рішень:
- скласти висновок про внесення змін; або
- скласти висновок про відмову у внесенні змін із зазначенням причин.
Проте, відповідачем, в порушення вищезазначених вимог, за результатами розгляду заяви позивачів про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини не складено жодного з передбачених висновків - ні про внесення змін, ні про відмову у цьому.
Натомість, відповідач безпідставно обмежився направленням позивачам листа- відповіді, який не є управлінським рішенням - висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому відповідно до норм Закону №2398-VI та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011р. №96/5.
Така форма реагування не передбачена чинним законодавством і свідчить про протиправну бездіяльність, яка виразилася у залишенні заяви позивачів «без виконання» та без прийняття рішення, визначеного законом.
Протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (правова позиція ВПВС у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19).
Суд зазначає, що позивачами виконано усі вимоги щодо форми звернення та подано усі передбачені законом документи, передбачені ст. 22 Закону № 2398-VI та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Зазначені твердження підтверджуються змістом листа відповідача від 03.10.2025 р. № 2369/24.25-37, в якому не має посилань на порушення порядку звернення або не надання необхідних документів.
Лист відповідача від 03.10.2025 р. № 2369/24.25-37 не є висновком про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану в розумінні ст.22 Закону №2398- VI, оскільки в самому листі зазначено не «про відмову», як форму прийнятого рішення, а про залишення заяви «без виконання», що є уникненням від ухвалення рішення про внесення змін до актового запису.
Отже, оскільки спільну заяву позивачів не було розглянуто відповідно до Закону №2398-VI та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011р. №96/5, оскільки відповідачем не прийнято обґрунтованого рішення у вигляді висновку щодо внесення відповідних змін до актового запису цивільного стану або про відмову у внесенні таких змін до актового запису цивільного стану.
Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постановах від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі № 807/45/17, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Таким чином, у разі невжиття судом заходів щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву по суті, права позивачів залишаться без реального захисту, що суперечить принципу ефективності судового захисту та гарантіям, передбаченим ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 3 Конституції України, закріплено основний принцип функціонування держави, а саме: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Зазначену норму справедливо можливо віднести і до суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які в кінцевому випадку є лише формою діяльності конкретних людей.
Враховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та законних інтересів позивачів, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини та зобов'язання Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву від 17.09.2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровану від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження № 393 від 17.11.2015 р. складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами скласти обґрунтований висновок про внесення змін або про відмову із зазначенням причин, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачів підлягають стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини.
Зобов'язати Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянути спільну заяву від 17.09.2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровану від 24.09.2025 року про визнання батьківства та внесення відповідних відомостей до актового запису про народження № 393 від 17.11.2015 р. складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції в Одеській області відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами скласти обґрунтований висновок про внесення змін або про відмову із зазначенням причин, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 60, код ЄДРПОУ 37946466).
Суддя С.О. Cтефанов