04 лютого 2026 року справа №640/25413/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Суть спору: У вересні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" із позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021;
- скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" зазначає, що між ним та компанією "Global Chemia Group" (Польща) 23.09.2019 було укладено зовнішньоекономічний контракт №23/10/18, відповідно до якого здійснювались поставки товарів на умовах FCA - Устчики Дольне 38-700 згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.
У серпні 2021 року позивач отримав чергову партію товару, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR без номера від 20.08.2021. Для митного оформлення товару позивач подав електронну митну декларацію №UA100100/2021/59519 від 25.08.2021, в якій заявив митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту, на загальну суму 8294,00 євро. Одночасно з декларацією були подані всі передбачені законодавством документи, зокрема: контракт, інвойс, товарно-транспортна накладна, сертифікати походження, документи на перевезення, платіжне доручення та інші супровідні документи.
Позивач стверджує, що митний орган визнав подані документи недостатніми для підтвердження заявленої митної вартості та надіслав запит на надання додаткових документів. У відповідь на цей запит позивач направив лист №25-08 від 25.08.2021, в якому зазначив, що всі документи, передбачені чинним законодавством, вже були надані, а додаткові документи у десятиденний строк надати неможливо, а також просив через наднормативний простій транспортного засобу та контейнера випустити товар у вільний обіг.
Попри надані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021, мотивуючи це тим, що заявлений рівень митної вартості є значно нижчим за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання у близький період. Позивач вважає таке порівняння необґрунтованим, оскільки воно не враховує конкретні умови поставки, договірні відносини та фактичну ціну, сплачену за товар.
Позивач також наголошує, що митний орган не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність поданих документів або наявність ознак підробки, не зазначив причин неможливості перевірки заявленої вартості на підставі наданих документів, а також не обґрунтував необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості. На думку позивача, такі дії суперечать вимогам статей 49-53, 55 та 64 Митного кодексу України, а також порушують принципи законності, визначені статтями 6 та 19 Конституції України.
Позивач також звертає увагу на подання нової електронної митної декларації типу №UA100100/2021/59753 від 25.08.2021, яка стосувалась товару, поставленого за контрактом №23/10/18 від 23.09.2019 між ТОВ "Марафет Хоум" та компанією "Global Chemia Group" (Польща). Позивач зазначає, що нова декларація була подана після отримання рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, оформлених за попередньою декларацією №UA100100/2021/59519 від того ж дня. Позивач наголошує, що нова декларація була подана з метою здійснення митного контролю та оформлення товару, який фактично вже перебував на митній території України, а його випуск у вільний обіг був критично важливим з огляду на наднормативний простій транспортного засобу та контейнера.
Попри це, митний орган, посилаючись на порівняння рівня митної вартості заявлених товарів із митною вартістю подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання у близький період, дійшов висновку про необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості. Позивач вважає, що таке рішення було прийняте без належного обґрунтування, без врахування специфіки договірних умов та без вказівки на конкретні обставини, які б свідчили про недостовірність або неповноту поданих документів.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І.М.) від 14.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/25413/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
11.10.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами по справі, в якому Київська митниця Державної митної служби України зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що митна декларація типу "ІМ 40 ДЕ" №UA100100/2021/59519 була подана позивачем 25.08.2021 на товар - мийний засіб для прання "Mega Wash washing liquid", разом із пакетом документів, зокрема: інвойсом, автотранспортною накладною, сертифікатом походження форми EUR.1, банківським платіжним документом, рахунком-фактурою за транспортно-експедиційні послуги, довідкою про вартість перевезення, зовнішньоекономічним контрактом та договором про перевезення.
На підставі автоматизованої системи управління ризиками було згенеровано індикатори митного контролю, зокрема контроль правильності визначення митної вартості (код 105-2) та витребування додаткових документів (код 106-2). Відповідач зазначає, що система управління ризиками виявила можливе заниження митної вартості, що стало підставою для проведення поглибленої перевірки відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689.
Під час перевірки митна вартість була заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору. Однак, згідно з частиною 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган зобов'язаний перевірити числове значення заявленої вартості, а також наявність усіх відомостей, що підтверджують її складові. Відповідач вказує, що документи, подані позивачем, містили розбіжності та не містили всіх необхідних даних, зокрема: не було надано договору між відправником та експедитором, а також виявлено невідповідність між перевізником, зазначеним у накладній ("Vilona International Transport"), і суб'єктом, що видав довідку про вартість транспортування та рахунок-фактуру (ПП "Транс-Ліль").
На підставі статті 53 Митного кодексу України декларанту було направлено письмову вимогу про надання додаткових документів, серед яких: страхові документи, виписка з бухгалтерської документації, прайс-листи виробника, копія митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару. Позивач повідомив про відсутність інших документів та надав лише прайс-лист виробника, датований 2019 роком, і копію декларації країни відправлення без перекладу на українську мову. Відповідач зазначає, що ці документи не містили актуальних або достатніх даних для підтвердження заявленої митної вартості.
З огляду на виявлені розбіжності, відсутність підтверджуючих документів та неможливість перевірки всіх складових митної вартості, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 57 та статті 64 Митного кодексу України, було застосовано резервний метод, з використанням інформації про митну вартість ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання, зокрема за деклараціями UA №209140/2020/12385 від 24.12.2020 та UA №100020/2021/58039 від 29.03.2020.
Відповідач наголошує, що рішення про коригування митної вартості було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням положень статей 49-54, 57, 64 Митного кодексу України, а також на основі обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої вартості та результатів аналізу ризиків. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
13.10.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" зазначає, що на момент прийняття спірного рішення ним було надано повний пакет документів, передбачений Митним кодексом України, які підтверджували заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення - за ціною договору. На думку позивача, ці документи містили всі необхідні відомості щодо складових митної вартості, не містили розбіжностей чи ознак недостовірності, а тому були достатніми для застосування першого методу визначення митної вартості.
Позивач стверджує, що відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про неможливість застосування основного методу, не зазначив фактичних підстав для сумнівів у достовірності заявленої вартості, не обґрунтував, чому надані документи не дозволяють здійснити перевірку числових значень. Відсутність таких обґрунтувань, на думку позивача, суперечить вимогам статей 53, 54, 58 та 59 Митного кодексу України, які передбачають чіткі умови для переходу до альтернативних методів визначення митної вартості.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що єдиною фактичною підставою для коригування митної вартості товару стало порівняння з інформацією з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України щодо оформлення ідентичних або подібних товарів іншими суб'єктами господарювання. Позивач вважає, що формально нижчий рівень митної вартості не може сам по собі свідчити про її заниження, не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу та не може бути використаний як самостійне джерело для коригування вартості без належного документального підтвердження.
Позивач також наголошує, що порядок формування, ведення та використання інформації з бази ДМС України не передбачає її застосування як виключного джерела для визначення митної вартості, оскільки така інформація не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих товарів, не підтверджується документально та не підлягає обчисленню відповідно до вимог Митного кодексу. У зв'язку з цим позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості не може базуватися виключно на інформації з цієї бази.
Окремо позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, де суд дійшов висновку про недопустимість використання інформації з баз даних як єдиної підстави для коригування митної вартості без належного документального обґрунтування. Позивач вважає, що аналогічний підхід має бути застосований і в даній справі.
З огляду на викладене, позивач наполягає, що заявлена ним митна вартість товару була визначена обґрунтовано, на підставі достовірних документів, відповідно до вимог законодавства, а тому рішення про її коригування є необґрунтованим, формальним і таким, що підлягає скасуванню.
23.10.2021 канцелярією суду зареєстровано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач акцентує увагу на тому, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA (франко-перевізник), що, відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС, покладає на покупця обов'язок забезпечити перевезення товару після його передання перевізнику у визначеному місці. У зв'язку з цим, на думку відповідача, саме на позивача покладено обов'язок надати документи, що підтверджують витрати на транспортування, включаючи договір перевезення та документи, що містять відомості про страхування вантажу.
Відповідач зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний подавати документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування та страхування, якщо вони не включені до ціни товару. У порушення цих вимог, позивач не надав договору перевезення, а також документів, що підтверджують факт страхування вантажу, що, на думку відповідача, є істотною підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів має право відмовити у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у разі, якщо подані документи не містять усіх необхідних відомостей або містять розбіжності. Враховуючи відсутність підтвердження витрат на транспортування та страхування, а також невідповідність між перевізником, зазначеним у транспортній накладній, і особою, що видала документи про вартість перевезення, відповідач вважає, що мав обґрунтовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, відповідач наполягає, що позивач не виконав обов'язок щодо повного документального підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України, а тому застосування резервного методу визначення митної вартості було правомірним. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
19.07.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 01.05.2023 №03-19/19948/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/25413/21.
19.07.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_1) від 27.07.2023 прийнято адміністративну справу №640/25413/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
08.01.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 прийнято адміністративну справу №640/25413/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 замінено відповідача у справі №640/25413/21 Київську митницю Держмитслужби України на правонаступника Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" та компанією "Global Chemia Group" (Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт №23/10/18 (а.с. 7-15), відповідно до якого передбачалась поставка товарів власного виробництва (побутова хімія та косметика) на умовах FCA - Устчики Дольне (Польща) згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з умовами поставки, продавець зобов'язувався передати товар перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці, а витрати на транспортування, страхування та супровідні послуги покладались на покупця. Умови оплати - 100% передоплата.
20.08.2021 товар (мийний засіб для прання "Mega Wash washing liquid") був фактично відвантажений зі складу продавця, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR без номера (а.с. 36). Перевізником у накладній зазначено компанію "Vilona International Transport". Того ж дня було оформлено сертифікат походження товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0176857 (а.с. 44).
25.08.2021 позивач подав до Київської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію типу "ІМ 40 ДЕ" №UA100100/2021/59519 (а.с. 21-22) для митного оформлення зазначеного товару. Заявлена митна вартість становила 8294,00 євро, визначена за основним методом - за ціною договору.
До митного оформлення позивач надав пакет документів, передбачений статтями 52-53 Митного кодексу України, зокрема: інвойс №3/07/DEX/2021 від 19.07.2021 (а.с. 16), банківський платіжний документ №71 від 06.08.2021 (а.с. 17), рахунок-фактуру за транспортно-експедиційні послуги №СФ-133/232 від 20.08.2021 (а.с. 41), довідку про транспортні витрати №2008-21/1 від 20.08.2021 (а.с. 18), зовнішньоекономічний контракт №23/10/18 від 23.09.2019, договір-заявка на транспортно-експедиційне перевезення вантажів №232 від 13.08.2021 (а.с. 40), договір на транспортно-експедиторське обслуговування №1610/18 від 16.10.2018 (а.с. 37-39), прайс-лист FCA - Устчики Дольне 38-700 (а.с. 43), сертифікат форми EUR.1 №PL/MF/AR 0176857 (а.с. 44), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.0.2018 №602-123-20-3/24808 (а.с. 45-47), декларація ппро відповідність Технічному регламенту мийних засобів від 16.06.2021 (а.с. 48-49), а також копію митної декларації країни відправлення №21PL402010E1250940 (а.с. 42).
Автоматизована система управління ризиками Київської митниці Державної митної служби України згенерувала індикатори контролю правильності визначення митної вартості (код 105-2) та витребування додаткових документів (код 106-2), у зв'язку з чим митний орган надіслав декларанту повідомлення від 25.08.2021 №1261662 із вимогою надати додаткові документи (а.с. 23), що підтверджують заявлену митну вартість товару, повідомлення від 25.08.2021 №1261860 із вимогою надати додаткові документи (а.с. 24-25), що підтверджують заявлену митну вартість товару, повідомлення від 25.08.2021 №1262247 із вимогою надати додаткові документи (а.с. 26-27), що підтверджують заявлену митну вартість товару, повідомлення від 25.08.2021 №1262305 із вимогою надати додаткові документи (а.с. 28-29), що підтверджують заявлену митну вартість товару, повідомлення від 25.08.2021 №1262308 із вимогою надати додаткові документи (а.с. 30-31), що підтверджують заявлену митну вартість товару.
Позивач у відповідь надіслав лист №25-08 від 25.08.2021 (а.с. 51), в якому повідомив про відсутність інших документів, окрім вже наданих.
Після розгляду поданих документів Київська митниця дійшла висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, посилаючись на розбіжності між перевізником, зазначеним у накладній, і особою, що видала документи про вартість перевезення (ПП "Транс-Ліль"), а також на відсутність договору страхування, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації від 25.08.2021 (а.с. 32-33), посилаючись на те, що митне оформлення за МД неможливе, оскільки невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.
У той же день, 25.08.2021, позивач подав нову митну декларацію №UA100100/2021/59753 (а.с. 34-35) на той самий товар, поставлений за контрактом №23/10/18. Митне оформлення товару було завершено під гарантії, відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.
Рішення про коригування митної вартості було оформлено під номером UA100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 (а.с. 52-53), в якому митний орган як альтернативу застосував резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України, використовуючи інформацію про митну вартість ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання, зокрема за деклараціями UA №209140/2020/12385 від 24.12.2020 та UA №100020/2021/58039 від 29.03.2020.
ТОВ "Марафет Хоум", не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з пунктами 23-24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 МК України регламентовано, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За правилами, визначеними положеннями частин 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також положеннями частин 4-6 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За правилами, визначеними в пунктах 1-2 частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Разом з цим згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).
Частиною 1 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосуються тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Між тим Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі 820/6315/15, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретні документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як слідує з матеріалів справи митний орган, за результатами поданих декларантом (позивачем) документів для митного оформлення направив повідомлення про необхідність надання останнім додаткових документів, в порядку частини 3 статті 53 у зв'язку з спрацюванням профілів ризиків автоматизованої системи управління ризиками (АСУР), які передбачають контроль правильності визначення митної вартості товарів, посилаючись на формування АСУР митних формальностей 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (витребування документів, що підтверджують митну вартість товарів).
Відповідно до частини 1 статті 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;
2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини 2 статті 362 МК України до об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.
За правилами, визначеними у частині 3 статті 363 МК України, автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами, є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.
Автоматизована система управління ризиками функціонує на центральному рівні та передбачає застосування випадкового відбору.
Автоматизована система управління ризиками забезпечує визначення обсягу та форм митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення незалежно від того, якому митному органу подано митну декларацію (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до цього Кодексу), для здійснення митних формальностей.
У разі якщо посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками прийнято рішення про необхідність проведення певної митної формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, інформація про прийняття такого рішення невідкладно вноситься такою посадовою особою до автоматизованої системи управління ризиками.
Аналізуючи наведене, суд погоджується з відповідачем стосовно наявності у останнього права на здійснення дій з метою перевірки достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та застосовувати у своїй діяльності автоматизовану систему управління ризиками.
Проте, таке право не позбавляє митний орган, застосовуючи положення частини 3 статті 53 МК України, зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як вже було вказано судом вище відповідачем інформується про перевірку митної вартості у зв'язку з спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками.
Суд наголошує, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, не є підставою для автоматичного коригування митної вартості товарів, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18.
Отже, фактично митний орган застосував положення частини 3 статті 53 МК України без належного на те обґрунтування шляхом зазначення конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також без обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
У цьому зв'язку суд звертає окрему увагу на порушення митним органом встановленого порядку оформлення рішення про коригування митної вартості товарів, що має істотне значення для оцінки законності прийнятого адміністративного акта. Згідно Правилами №598 у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд зауважує, що інформація, що міститься в графі 33, виконує ключову функцію - фіксує фактичні та правові підстави для втручання митного органу в заявлену декларантом митну вартість, забезпечує прозорість адміністративного процесу та дозволяє декларанту реалізувати своє право на ефективне оскарження.
Натомість матеріалами справи підтверджено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару №UA100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 зазначено "Дивитись окреме повідомлення". Водночас митним органом було сформовано окреме повідомлення, яке містить текст, що, за своїм змістом, мав би бути внесений до графи 33. Це повідомлення оформлено як окремий документ, не є частиною рішення, не має належного процесуального статусу, не містить посилань на джерела інформації, які були використані митним органом, та не відповідає вимогам до структури і змісту графи 33, визначеним Правилами №598.
Суд наголошує, що чинне законодавство не передбачає можливості винесення окремого документа замість заповнення обов'язкової графи рішення. Така практика суперечить принципу формальної визначеності адміністративного акта, порушує вимоги до його змісту та оформлення, а також позбавляє декларанта можливості ознайомитися з повним обсягом мотивів, які стали підставою для коригування митної вартості. Відсутність інформації в графі 33 унеможливлює ефективне оскарження рішення, оскільки декларант не має доступу до повного обсягу аргументації митного органу в межах самого рішення.
Суд вважає, що незаповнення в належний спосіб графи 33 рішення про коригування митної вартості товару є істотним порушенням процедури прийняття адміністративного акта, що впливає на його законність. Це порушення не є формальним, а має прямий вплив на реалізацію прав декларанта, зокрема права на ознайомлення з мотивами рішення, права на захист та права на ефективне оскарження.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У цьому зв'язку суд звертає увагу, що в окремому повідомленні, яке було надано замість заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2021/000011/2 від 25.08.2021, відповідач не навів належного обґрунтування джерел інформації, які були використані для порівняння митної вартості. Зокрема, митним органом не було зазначено конкретних характеристик товарів, умов поставки, комерційних умов, обсягів партії, країни походження, виду упаковки або інших релевантних параметрів, які є обов'язковими відповідно до пункту 3 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.
Крім того, у рішенні не наведено документально підтверджених посилань на митні декларації, які слугували джерелом для застосування резервного методу, окрім загального згадування декларацій UA №209140/2020/12385 від 24.12.2020 та UA №100020/2021/58039 від 29.03.2020. Водночас не було розкрито зміст цих декларацій, не наведено інформації про умови поставки, кількість товару, комерційний контекст, що унеможливлює перевірку тотожності або подібності товарів, які порівнювались, та відповідності застосованого методу вимогам статті 64 МК України.
Таким чином, відсутність належного обґрунтування джерел порівняння, а також невиконання вимог до оформлення рішення про коригування митної вартості, свідчить про порушення порядку застосування резервного методу та недотримання процедурних вимог, встановлених нормативними актами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 МК України, а також додаткові документи, які підтверджують обґрунтованість застосування першого методу визначення митної вартості - за ціною договору.
Зокрема, у межах митного оформлення товару, що здійснювалося за електронною митною декларацією №UA100100/2021/59519 від 25.08.2021, поданою ТОВ "Марафет Хоум", позивачем було надано повний пакет документів, передбачений статтями 52 та 53 МК України, а також додаткові документи, подані у відповідь на запит митного органу. Серед наданих документів були:
зовнішньоекономічний контракт №23/10/18 від 23.09.2019, укладений між ТОВ "Марафет Хоум" та компанією "Global Chemia Group" (Польща);
інвойс/рахунок-фактура від 19.07.2021 №3/07/DEX/2021 на суму 8294,00 євро;
банківський платіжний документ №71 від 06.08.2021, що підтверджує оплату товару;
рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги №СФ-133/232 від 20.08.2021;
довідка про вартість перевезення товару №1803-21/2 від 18.08.2021;
договір про перевезення №232 від 13.08.2021;
міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 20.08.2021;
сертифікат походження товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0176857 від 20.08.2021;
копія митної декларації країни відправлення №21PL402010E1250940;
прайс-лист виробника товару від 01.02.2019;
інші супровідні документи, зокрема пакувальні листи, документи на перевезення, документи, що підтверджують зв'язок між експедитором і перевізником, а також документи, що підтверджують подальше використання товару.
Крім того, у відповідь на письмове повідомлення митного органу, надіслане відповідно до частини третьої статті 53 МК України, позивач скористався правом, передбаченим частиною восьмою статті 55 цього ж Кодексу, та 25.08.2021 подав додаткові документи, які, на його думку, підтверджували обґрунтованість заявленої митної вартості. Зокрема, було надано:
лист №25-08 від 25.08.2021 із поясненнями щодо неможливості подання інших документів у десятиденний строк у зв'язку з наднормативним простоєм транспортного засобу;
копію митної декларації країни відправлення;
прайс-лист виробника товару;
письмові пояснення щодо обґрунтованості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору.
Таким чином, позивач надав повний обсяг документів, передбачений частинами 2 та 3 статті 53 МК України, а також скористався правом подати додаткові документи. Надані документи охоплювали як первинні бухгалтерські, платіжні, транспортні та контрактні документи, так і документи, що підтверджують вартісні характеристики товару, його походження, умови поставки та комерційний контекст. Усі документи були подані в межах строків, передбачених законодавством, та в обсязі, достатньому для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом.
Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого ресурсу продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за іншою ціною, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою для визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Судом встановлено, що рішення Київської митниці Державної митної служби України №UA100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 про коригування митної вартості товарів було обґрунтоване обставинами, які, на думку митного органу, свідчили про неможливість визнання митної вартості, заявленої ТОВ "Марафет Хоум". Зокрема, митниця послалась на:
розбіжності між перевізником, зазначеним у товарно-транспортній накладній (Vilona International Transport), та суб'єктом, що видав рахунок-фактуру за перевезення (ПП "Транс-Ліль");
відсутність договору між відправником та експедитором;
відсутність страхових документів;
загальні сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості;
недостатність відомостей для перевірки складових митної вартості.
Щодо розбіжностей між перевізником та суб'єктом, що виставив рахунок за перевезення, суд зазначає, що така ситуація сама по собі не є ознакою недостовірності митної вартості. У зовнішньоекономічній практиці участь декількох суб'єктів у логістичному ланцюгу - перевізника, експедитора, агента - є поширеною. У матеріалах справи наявні договір про перевезення, рахунок-фактура за транспортно-експедиційні послуги, довідка про вартість перевезення, а також банківські документи, що підтверджують оплату. Відсутність прямого збігу найменувань суб'єктів у різних документах не свідчить про недостовірність вартості, якщо загальна логіка комерційної операції підтверджена.
Щодо відсутності договору між відправником та експедитором, суд встановив, що позивач надав договір про перевезення, заявку на перевезення, рахунок-фактуру за послуги, а також документи, що підтверджують зв'язок між експедитором і перевізником. Відтак, наявність комерційної документації, яка підтверджує факт перевезення та його вартість, є достатньою для цілей митного контролю.
Щодо страхових документів, суд зазначає, що умови поставки FCA не передбачають обов'язкового страхування товару продавцем. Відсутність страхових документів не може бути самостійною підставою для невизнання митної вартості, якщо інші складові вартості підтверджені.
Щодо загальних сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, суд наголошує, що такі сумніви мають бути обґрунтовані конкретними фактами, які свідчать про недостовірність або суперечність у документах. У даному випадку позивач надав інвойс, контракт, платіжні документи, митну декларацію країни відправлення, прайс-лист виробника, а також письмові пояснення. Всі документи узгоджуються між собою за реквізитами, сумами та умовами поставки. Як зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 53 МК України платіжні документи, що містять реквізити сторін, суму, дату платежу та інші ідентифікаційні ознаки, визнаються належними доказами сплати за товар. Їх достовірність не залежить від форми оплати (передоплата чи постфактум), якщо з сукупності поданих документів випливає зв'язок між оплатою та поставленим товаром.
Щодо недостатності відомостей для перевірки складових митної вартості, суд встановив, що позивач подав документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, а також скористався правом подати додаткові документи відповідно до частини 8 статті 55 цього Кодексу. Відтак, обсяг поданих документів був достатнім для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені митним органом обставини не є достатніми для обґрунтованого переходу до резервного методу визначення митної вартості, а рішення про її коригування не відповідає вимогам статей 53, 54, 55 та 64 МК України.
Відтак суд доходить висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. Натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення декларантом митної вартості була належним чином підтверджена сукупністю поданих документів, зокрема: зовнішньоекономічним контрактом, інвойсом, платіжними інструкціями, кредит-нотою, актом звірки, експертним висновком, транспортними та товаросупровідними документами, які узгоджуються між собою за змістом, містять необхідні реквізити та свідчать про фактичну сплату вартості товару відповідно до умов поставки FCA.
Відсутність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості виключала правові підстави для застосування резервного методу, а отже, рішення митного органу є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, об'єктивна неможливість застосування основного методу не була спростована контролюючим органом. Посилання останнього на наявність розбіжностей у документах та недостовірність зазначених у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, в пунктах 19-22 якої зазначено, що судами встановлено, що позивачем надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Наведені вище приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи митний орган під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не зазначив які саме відомості (інформація), щодо складових митної вартості були відсутні в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому суди правильно вказали, що відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
У зв'язку з цим суд доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність специфікації або передоплати не можуть розцінюватися як обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості, а тому не можуть бути підставою для її коригування або застосування іншого методу визначення вартості товару.
Таким чином, за результатами дослідження наданих сторонами документів, аналізу нормативно-правового регулювання, суд дійшов до висновку, що всі доводи та твердження відповідача, які покладені в основу спірного рішення та викладені ним письмово та усно, під час розгляду справи є помилковими та безпідставними.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує, що прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач у позові просить суд скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, визначені частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві не конкретизував, які саме дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та становлять окремий предмет оскарження в адміністративному суді.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 925/1265/16).
У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Суд вважає, що ефективним та необхідним способом поновлення прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
У свою чергу, дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 не мають жодного юридичного значення для позивача, оскільки правові наслідки щодо зміни обсягу суб'єктивних прав позивача спричиняє лише саме оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, якому й була надана оцінка судом у межах цієї справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку й винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнано судом протиправним.
Тому в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021 у задоволенні позову слід відмовити.
Отже, адміністративний позов підлягає до задоволення частково.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 540,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2115 від 03.09.2021 (а.с. 6).
Відповідно до задоволеної частини позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає пропорційному відшкодуванню за рахунок Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в сумі 2270,00 грн.
Докази понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №100100/2021/000011/2 від 25.08.2021.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" (ідентифікаційний код 40148778) судовий збір у сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.