ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" лютого 2026 р. справа № 300/5446/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо прийняття рішення ОСОБА_1 за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до постанови КМУ №214 від 28.03.2018 як особі, яка проходила службу в Афганістані та є особою з інвалідністю війни 2 групи й має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, протиправною;
- зобов'язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 щодо призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови КМУ №214 від 28.03.2018, як особі, яка проходила службу в Афганістані і є особою з інвалідністю 2 групи й має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а також прийняти рішення про призначення та виплату грошової компенсації у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, перебуває на квартирному обліку в списках позачергової черги при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради. На звернення позивача про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, комісією з розгляду заяв членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації було відмовлено у виплаті вказаної компенсації, оскільки заявникові вже надавалося житло за бюджетні кошти та він володіє правом власності на житлове приміщення. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки житловий будинок в с. Вербилівці Рогатиського району, який належить на праві приватної власності, є таким, що знижений через поганий технічний стан. Щодо наданої йому 15.10.2010 року квартири загальною площею 84,5 кв.м у м. Івано-Франківську вказав, що станом на сьогодні таке житло не приватизовано та, відповідно, ним не набуто право розпоряджатися таким житлом, а тільки право користуватися, тобто житло не набуло статусу власності в розумінні статті 316 ЦКУ. Оскільки у позивача фактично відсутнє будь-яке майно на праві приватної власності, то вважає прийняте відповідачем рішення протиправним. Відтак, просить відповідно до постанови КМУ №214 від 28.03.2018 ради повторно розглянути заяву від 13.12.2024 щодо призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що за результатами розгляду заяви позивача комісією з розгляду заяв членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації, згідно приписів постанови КМУ №214 від 28.03.2018, правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації (оформлене протоколом №4 від 25.03.2025р.), оскільки заявникові вже надавалося житло за бюджетні кошти та він має у власності житловий будинок. Зазначала, що позивач володіє (користується) квартирою АДРЕСА_1 , яка була йому надана згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.01.2010р. №2 (ордер на житлове приміщення від 02.09.2010р. №000929) та придбана Державною іпотечною установою за кошти, виділені з державного бюджету. Також ним придбано житловий будинок загальною площею 60,6 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м по АДРЕСА_2 , який на даний час числиться як знищений. Вказала, що не реалізація позивачем свого права на приватизацію наданої позивачу квартири жодним чином не свідчить про позбавлення його реалізувати дане право у майбутньому. Вважає, що комісією правомірно відмовлено позивачу у виплаті зазначеної компенсації.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого вважає посилання відповідача необґрунтованими та безпідставним. Зазначив, що належний йому будинок самознищився, а надана йому квартира не є у його власності в розумінні статті 316 ЦКУ, що не було перевірено комісією. Вказав, що оскільки його поставлено на квартирний облік, то він має право на виплату грошової компенсації.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданим 27.11.2023 року та довідкою МСЕК серії 12ААГ №479148 від 18.09.2024 (а.с.38).
Згідно довідки від 17.10.2023 позивач перебуває на квартирному обліку в списках позачергової черги при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради з 12.10.2023 із складом сім'ї 2 особи (він та дружина).
13.12.2024 року позивач звернувся до департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (а.с.39-40).
25.03.2025 на засіданні комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації була розглянута дана заява та за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації (оформлене протоколом №4 від 25.03.2025).
Зі змісту протоколу слідує, що комісією відмовлено заявникові в призначенні грошової компенсації відповідно до підпунктів 7,8 пунктом 14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №214, а саме, оскільки:
заявникові вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб'єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;
заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
При прийнятті даного рішення комісія виходила з того, що повторна виплата (виділення) коштів у вигляді грошової компенсації за належне для отримання житло з державного бюджету може розцінюватися як надмірне фінансування однієї ситуації. А також слід враховувати необхідність раціонального розподілу бюджетних коштів та базуватися на принципі виключності фінансування-отримання житла чи грошової компенсації з одного джерела виключає можливість повторного отримання допомоги з інших джерел, що не суперечить законодавству.
Судом також встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.10.2010 №002 ОСОБА_1 , було надано квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 84,5 кв.м., яка придбана Державною іпотечною установою за кошти, виділені з державного бюджету (а.с. 66).
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 придбав житловий будинок загальною площею 60,6 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м по АДРЕСА_2 . Зазначенні житловий будинок перебував у власності ОСОБА_1 з 06.10.2023 (об'єкт нерухомого майна закрито 14.10.2024, підстава: знищення об'єкта речових прав, документ, що підтверджує факт знищення об'єкта будівництва Витяг з ЄДЕССБ DT01:8667-9633-5825-0221, виданий 14.10.2024).
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за № 3551-XII (далі - Закон № 3551).
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 13 Закону №3551 особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок № 214).
Пунктом 1 Порядку № 214 передбачено, що цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) сім'ям учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з числа учасників бойових дій на території інших держав, яким до 1 червня 2024 р. встановлено I-II групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із перебуванням у цих державах, визначеним пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - одержувачі грошової компенсації), які потребують поліпшення житлових умов і до 1 червня 2024 р. включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими у пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік), та звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік.
Згідно пункту 3 Порядку №214 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з числа учасників бойових дій на території інших держав, яким до 1 червня 2024 р. встановлено I-II групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із перебуванням у цих державах, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і яких до 1 червня 2024 р. взято на квартирний облік (далі - особи з інвалідністю) та які звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік.
Пунктом 4 Порядку № 214 передбачено, що грошова компенсація членам сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особам з інвалідністю виплачується в повному обсязі у порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 214 за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
Згідно пункту 6 Порядку № 214 до повноважень комісії належить, зокрема:
перевірка наявності в одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановленого відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім'ї загиблого), та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - статус особи з інвалідністю внаслідок війни);
визначення категорії особи як члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;
перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю;
перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім'ї;
перевірка факту спільного чи окремого проживання членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію;
проведення перевірки наявності майнових прав на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також усіх членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), та/або відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), на умовах, визначених абзацами дванадцятим - чотирнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих в заяві про призначення грошової компенсації;
перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім'ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб'єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, як члену сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю;
прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації;
визначення розміру грошової компенсації;
проведення перевірки перебування одержувача грошової компенсації, який після введення воєнного стану перемістився з території, яка включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - територія, на якій ведуться бойові дії), на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних);
прийняття рішення про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, одержувачу грошової компенсації, який перемістився з такої території, за місцем перебування на обліку в базі даних;
проведення перевірки наявності/відсутності обвинувального вироку суду у зв'язку із вчиненням одержувачем грошової компенсації, членами сім'ї особи з інвалідністю, на яких розраховується грошова компенсація (крім неповнолітніх дітей), злочину проти України або вручення одержувачу грошової компенсації повідомлення про підозру у вчиненні злочину проти України, що підтверджується довідкою про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 14 Порядку № 214 передбачено, що комісія відмовляє заявникові в призначенні грошової компенсації з таких підстав, зокрема:
7) заявникові вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб'єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;
8) заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Як вже встановлено судом, на звернення позивача щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, комісією щодо розгляду заяв членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації, відповідно до підпунктів 7,8 пунктом 14 Порядку №214, прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації, а саме, оскільки заявникові вже надавалося житло за рахунок бюджетних та благодійних коштів та заявник та члени його сім'ї володіють правом власності на житлове приміщення.
Так, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.10.2010 №002 ОСОБА_1 було надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 84,5 кв.м., яка придбана Державною іпотечною установою за кошти виділені з державного бюджету.
Вказане також підтверджується виданим позивачу Ордером на житлове приміщення (квартиру) від 02.09.2010р. №000929 (а.с.66-71).
Також згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за даною адресою, що ним не заперечується (а.с.37).
Безпідставними на переконання суду є посилання позивача про те, що станом на сьогодні не проведено державної реєстрації на таке житло та, відповідно, ним не набуто право розпоряджатися таким житлом, а тільки право користуватися, оскільки позивачу безоплатно передано у 2010 році вищевказану квартиру та він фактично набув право власності на нерухоме майно, та отримав відповідні правовстановлюючі документи рішення від 15.10.2010 №002 та Ордер на житлове приміщення від 02.09.2010 №000929.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 (пункт 55), від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).
Також відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Отже, сама по собі відсутність державної реєстрації права власності на передану квартиру не спростовує факту набуття позивачем такого права на майно, яке виникло на підставі рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.10.2010 №002 про надання ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 . Відтак фактично позивачем на даний час не реалізовано виключно право на державну реєстрацію вказаного майна.
Більше того суд звертає увагу, що приписи підпункту 7 пункту 14 Порядку №214 не ставлять в залежність реєстрації за собою права власності на передане нерухоме майно (житла), а виключно визначають факт надання раніше житла заявникові за рахунок бюджетних та благодійних коштів, як підставу для відмови у виплаті грошової компенсації.
Таким чином беззаперечним є той факт, що позивачу 15.10.2010 було надано квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 84,5 кв.м, яка придбана Державною іпотечною установою за кошти виділені з державного бюджету.
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 придбав житловий будинок загальною площею 60,6 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м по АДРЕСА_2 . Зазначенні житловий будинок перебував у власності ОСОБА_1 з 06.10.2023 згідно договору купівлі-продажу. На даний час об'єкт нерухомого майна закрито 14.10.2024, підстава: знищення об'єкта речових прав, документ, що підтверджує факт знищення об'єкта будівництва Витяг з ЄДЕССБ DT01:8667-9633-5825-0221, виданий 14.10.2024.
При цьому, факт перебування позивача на квартирному обліку не свідчить про позитивне вирішення питання про виплату вказаної грошової компенсації, оскільки такому передують вчинення комісію ряду дій, згідно приписів Порядку №214, щодо перевірки можливості виплати такої грошової компенсації.
Окрім цього на переконання суду, вірно зазначено представником відповідача, що не реалізація позивачем свого права на державну реєстрацію наданої позивачу квартири жодним чином не свідчить про позбавлення його реалізувати дане право у майбутньому та фактично може призведе до подвійного забезпечення житлом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та законно, відповідно до приписів пункту 14 Порядку № 214, прийнято рішення про відмову у призначенні грошової компенсації, оскільки позивачу вже надавалося житло як особі з інвалідністю за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб'єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу на переконання суду відповідачем повністю виконано свій процесуальний обов'язок доказування правомірності винесення оскаржуваного рішення. Натомість позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.