ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" лютого 2026 р. справа № 300/1077/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Семчук Михайло Миколайович (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення та не проведення розслідування по факту отримання 22.08.2022 ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва), - протиправною;
- зобов'язати відповідача призначити та провести розслідування по факту отримання 22.08.2022 ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва), в порядку, передбаченому Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 № 332;
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі довідки про обставини, травми отриманої ОСОБА_1 22.08.2022, передбаченої додатком № 5 до положення Про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 - протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої ОСОБА_1 22.08.2022, передбаченої додатком № 5 до положення Про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході ведення бойових дій позивач біля населеного пункту Покровськ стрибнувши з польової кухні пошкодив меніск лівого колінного суглобу, після чого був направлений на консультацію до лікаря травматолога. В подальшому проходив тривале лікування, і, згідно медичних документів підтверджується наявність в нього відповідної травми. Позивач вважає, що відповідач, в силу вимог підзаконних нормативно-правових актів був зобов'язаний провести службове розслідування за фактом отримання ним даної травми та видати відповідну довідку про травму. У зв'язку з цим вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо призначення службового розслідування та видачі відповідної довідки позивачу. У зв'язку з цим просив позов задовольнити (а.с. 1-17).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (а.с. 19-22).
27.02.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Таким чином, недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху було усунуто в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 85-86).
14.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач навів пояснення майора ОСОБА_2 , який зазначає, що позивач надає неправдиві пояснення щодо своєї травми. Зокрема, в поясненнях майора зазначається, ним 21.08.2022 планувалося направлення позивача у мотопіхотний батальйон, однак, позивач заперечив проти такого відправлення, посилаючись на застарілу травму коліна (розрив меніска), яка була ним отримана ще до мобілізації. Зважаючи на це, майор ОСОБА_2 надав усне розпорядження старшому бойовому медику ремонтної роти супроводити позивача на консультацію до фахівця в КНП Добропільську лікарню. Однак, після прибуття з лікарні, старший бойовий медик доповів, що при описі обставин травми лікарю Добропільської лікарні, ОСОБА_1 зазначено, що травму він отримав під час перебування в наряді на кухні 22.08.2022. Однак, майор ОСОБА_2 зазначає, що в такому наряді позивач перебував 23.08.2025, що підтверджується відповідним записом у журналі вечірньої перевірки особового складу ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . Також відповідач вказує, що позивач не звертався до медичної служби військової частини та не надає жодних доказів отримання ним такої травми під час проходження позивачем військової служби. З огляду на це, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 88-103).
17.03.2025 до відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідна травма була ним отримана в ході бойового чергування та відповідні факти підтверджуються даними медичної документації. Позивач звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про відсутність травми чи її застарілість. Зважаючи на те, що обставини травми не були розслідувані відповідачем, то вважає, що останнім допущено протиправну бездіяльність. Зважаючи на це, просить позов задовольнити (а.с. 104-106).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 107), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 108), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 108), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 108), у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до даних довідки військово-лікарської комісії № 31/28/121, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, в графі "діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)" зазначено "здоровий" (а.с. 6).
Відповідно до даних рапорту тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 командиру військової частини, ОСОБА_1 вибув 27.08.2022 року на стаціонарне лікування до ВМКЦ СР Дніпро (а.с. 92).
У лікарському призначенні лікаря-травматолога Добропільської лікарні ОСОБА_4 вказано, що травма отримана ОСОБА_1 22.08.2022, підвернув ліву гомілку (а.с. 7).
У поясненнях від 26.08.2022 ОСОБА_1 зазначив, що будучи в наряді по столовій відчув різку біль в лівому коліні, чому не надав значення, оскільки біль припинився, але через кілька днів позивач відчув біль у коліні після чого звернувся до медика роти ввечері в четвер. Також вказує, що наступного дня вони зранку поїхали в Добропілля в госпіталь на обстеження (26.08.2022), в ході якого виявилося наявність розриву внутрішнього меніску лівого коліна (а.с. 98).
Відповідно до висновку магнітно-резонансної томографії від 13.09.2022 року, позивачу діагностовано горизонтальний розрив заднього рогу медіального меніска, тип ІІІА. Сигнальні зміни корінця заднього рога латерального меніска, тип ІІС. Хондромаляція медіальної фасети надколінника І ст. Застаріле пошкодження медіальної колатеральної зв'язки І-ІІ ст. Препателярний бурсит (а.с. 27).
У даних виписного епікризу № 4119 від 16.09.2022 вказано, що травма отримана, зі слів хворого, 22.08.2022 під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Покровськ, коли стрибнув з польової кухні (а.с. 8-9).
У даних виписного епікризу № 5196 від 08.11.2022 вказано, що травма отримана, зі слів хворого, 22.08.2022 під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Покровськ, коли стрибнув з польової кухні (а.с. 10-11).
Відповідно до даних довідки військово-лікарської комісії № 50, в графі "діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)" зазначено "застарілий розрив заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу (22.08.2022 р.) та порціальна резекція медіального меніска лівого колінного суглобу (27.10.2022 р.)". Вказано, що травма, так, пов'язана з проходження військової служби (довідка про обставини травми відсутня) (а.с. 12).
Відповідно до даних довідки військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 23 травня 2022 року по 28 серпня 2022 року (а.с. 13).
22.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про видачу наказу про призначення розслідування та видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії), отриманої ним під час виконання обов'язку військової служби 22.08.2022 року (а.с. 14).
У відповідь на дану заяву, Військова частина НОМЕР_1 надіслала позивачу лист № 3159 від 31.08.2024 року, в якому зазначила, що відповідно до даних журналу бойових дій, ОСОБА_1 як поранений не був, до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не звертався, свідки даної події відсутні.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, з метою зобов'язання розглянути заяву про видачу довідку про обставини травми та провести відповідне службове розслідування обставин отримання травми, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі, також - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі, також - Положення № 402).
Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено перелік документів, що подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК.
При цьому, на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, подається оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до пункту 6.3 глави 6 розділу II Положення № 402 оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 21.1 Положення № 402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
Додатком 5 до Положення № 402 затверджено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка містить наступні графи для заповнення: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові; рік народження; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва; обставини за яких виникла травма (поранення, контузії, каліцтва), під час виконання робіт, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп'яніння чи ні тощо; наказ командира (начальника) військової частини; назва закладу, організації, куди надається довідка; військове звання, підпис, прізвище, ініціали командира (начальника) військової частини.
Із системного аналізу положень розділу ІІ глав 6 та 21 Положення № 402 суд дійшов висновку, що визначення причинного зв'язку між захворюванням чи травмою військовослужбовця та проходженням ним військової служби можливе лише за наявності довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта службового (спеціального) розслідування нещасного випадку. Саме ці документи є обов'язковими для направлення до військово-лікарської комісії разом із медичною документацією про первинне звернення за медичною допомогою.
При цьому, видача довідки про обставини травми покладається на військову частину, у складі якої проходив службу військовослужбовець на момент отримання ушкодження, та здійснюється на підставі матеріалів службового розслідування і відповідного наказу командира.
Судом встановлено, що військово-лікарською комісією Надвірнянської ЦРЛ позивачу встановлено причинний зв'язок травми "застарілий розрив заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу (22.08.22). Порціальна резекція медіального меніска лівого колінного суглобу (27.10.22)". Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Разом з тим, у довідці ВЛК № 50 від 08.11.2022 прямо зазначено, що довідка командира військової частини про обставини отримання цієї травми відсутня, що свідчить про невиконання відповідачем визначеного законодавством обов'язку.
Відповідачем не заперечується факт непроведення розслідування травми позивача та невиготовлення довідки за його результатами, однак відповідач вважає, що відсутні підстави для вчинення військовою частиною НОМЕР_1 таких дій, оскільки в журналі бойових дій цей факт (контузія, поранення, каліцтво) не відображено. Відповідач також вказує на суперечність доводів позивача, вказуючи на те, що позивач зазначає різні дати отримання травми, що відображено у відповідних медичних документах. Крім того, вказує на те, що при шикуванні стройового складу військової частини 21.08.2022, тобто до отримання травми позивачем, ОСОБА_1 посилався на наявність застарілого розриву меніску колінного суглобу, який, за словами командира роти, позивач зазначив що отримав ще до мобілізації.
Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до статуту 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі, також - Статут), про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до статті 255 Статуту, військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Згідно з статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в редакції від 23.04.2021 року, чинній станом на час виникнення спірних відносин, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Законом України "Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану" від 02.05.2023 № 3080-IX (надалі, також - Закон № 3080-IX), який набрав чинності 28.05.2023, внесено зміни до статті 260 Статуту, а саме: у частині другій слова "довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію)" замінено словами "довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)"; а після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:
"Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва)".
У зв'язку з цим частину третю визначено вважати частиною четвертою, яку викладено в такій редакції:
"У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України";
Доповнено частиною п'ятою такого змісту: "У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України".
За змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 3080-IX метою законопроекту є удосконалення питань оформлення військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як за результатами проведення відповідного розслідування (службового чи спеціального), так і без його проведення, а також удосконалення питань оформлення та направлення медичних та інших документів між військовими частинами та закладами охорони здоров'я.
У Збройних Силах України розслідування випадків гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (надалі, також - Інструкція № 332).
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 332, вона визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно із пунктом 3 розділу І Інструкції № 332, її дія поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
За змістом пункту 3 розділу ІІ Інструкції №332, нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені розділом V Інструкції № 332.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 332, у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
За приписами пункту 2 розділу V Інструкції № 332, командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний:
негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;
оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото-або відеофіксацію;
опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;
скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;
отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби.
Приписами пункту 3 розділу V Інструкції про розслідування передбачено, що командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.
Відповідно до пункту 4 розділу V Інструкції № 332, про розслідування командир військової частини після отримання рапорту зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Нормами пункту 5 розділу V Інструкції № 332, комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
За змістом пункту 18 розділу ІІ Інструкції № 332, за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, на підставі якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402.
Таким чином, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачена додатком 5 до Положення № 402, складається на підставі наказу командира (начальника) військової частини та в ній вказується вид, характер травми, та обставини її отримання. Така довідка складається начальником медичної служби військової частини після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
Суд вважає, що неподання безпосереднім командиром позивача або іншими службовими особами військової частини НОМЕР_1 рапортів за фактом отримання ОСОБА_1 22.08.2022 року травми не може бути підставою позбавлення позивача відповідного соціального захисту у разі спричинення йому травми.
При цьому, невідображення у журналі бойових дій факту отримання 22.08.2022 року позивачем травми також не звільняє відповідача від обов'язку провести розслідування обставин його отримання та оформити відповідну довідку. Крім того, оцінка та визначення діагнозу позивача не належить до компетенції військової частини, оскільки це виключно повноваження військово-лікарських комісій.
З приводу доводів відповідача про те, що доводи позивача відрізняються в частині зазначення дати отримання травми, то суд вважає за необхідне зазначити, що власне в ході такого розслідування відповідачем може бути визначено обставини отримання травми, в т.ч. і щодо дати отримання відповідної травми.
Стосовно доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 в ході шикування особового складу ремонтної роти було вказано на наявність у нього застарілого розриву меніску коліна, то суд звертає увагу на те, що даний факт не підтверджується відповідачем жодними належними доказами, за винятком зазначення таких відомостей у наданих суду поясненнях. Крім того, даний факт спростовується відомостями довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 № 31/28/121 від 24.02.2022, відповідно до змісту якої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2022 проведено медичний огляд за результатами якого позивача визнано здоровим та придатним до військової служби.
Отже, наведені відповідачем доводи є необґрунтованими і не можуть слугувати підставою для невиконання покладених на нього обов'язків.
Відтак, бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні дій щодо проведення розслідування щодо обставин отримання 22.08.2022 року позивачем травми під час проходження військової служби, є протиправною.
При цьому оскільки ухвалою суду від 05.03.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом суд не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. В свою чергу відповідач у відповідності до вимог КАС України з відповідним клопотанням до суду не звертався.
У змісті позову позивач просить зобов'язати відповідача зобов'язати відповідача видати довідку про обставини травми за формою за формою додатку 5 до Положення № 402.
Вирішуючи питання вибору способу захисту порушених прав позивача суд враховує, що відповідачем не надавалась оцінка відомостям та наданих позивачем медичним документам, не зібрано письмові пояснення свідків події, яка мала місце 22.08.2022 року в населеному пункті Покровськ, Донецької області за участі позивача, а тому суд не надає їм правової оцінки.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Оскільки розслідування обставин отримання травми відповідачем не проведено, то правових підстав для зобов'язання відповідача видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402 немає.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Враховуючи встановлені судом обставини, за відсутності результатів розслідування і висновків про обставини отримання позивачем травми 22.08.2022 року, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на проведення розслідування та складення довідки за його результатами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: зобов'язання відповідача провести розслідування щодо обставин отримання позивачем травми 22.08.2022 року під час проходження військової служби в районі дислокації військової частини біля населеного пункту АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
У зв'язку з цим позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення розслідування щодо обставин отримання 22.08.2022 року ОСОБА_1 травми під час проходження військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести розслідування щодо обставин отримання 22.08.2022 року ОСОБА_1 травми під час проходження військової служби в районі дислокації військової частини біля населеного пункту АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію цього рішення надіслати представнику позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Главач І.А.