09 лютого 2026 року Справа № 280/5860/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; код ЄДРПОУ 08356179)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати рішення суб'єкта владних повноважень Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови у перегляді довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601, оформлене листом від 13.05.2025 № 598/9/11831, протиправним та скасувати його;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу від 09.04.2025 на довідку ВЛК Військової частині НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601, подану адвокатом Дічком B.C. в інтересах ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача щодо відмови у перегляді довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601 ухвалено необґрунтовано та із порушенням процедури. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5860/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відзиву на позов від відповідача не надходило.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 з 13.08.2023, що підтверджується довідкою зазначеної військової частини від 18.06.2024 № 3-29/3929.
Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.09.2024 № 6556 позивачу, крім іншого, установлено діагноз «гіпертонічна хвороба ІІ ст.».
Згідно довідки ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601 позивачу, крім іншого, установлено діагноз «гіпертонічна хвороба І ст.».
Представником позивача, адвокатом Дічком Віталієм Сергійовичем, оскаржено дану довідку до 20 регіональної ВЛК, яка листом від 26.03.2025 № 1854/2244 повідомила про відсутність підстав для скасування довідки.
Представником позивача, адвокатом Дічком Віталієм Сергійовичем, оскаржено довідку ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка листом від 13.05.2025 № 598/9/11831 повідомила про відсутність підстав для скасування довідки.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402; у чинній на момент виникнення спірних правовідноси редакції).
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно підпунктів 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, крім іншого, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З листа Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 13.05.2025 № 598/9/11831 висновується, що Центральна ВЛК лише констатувала обґрунтованість довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601. При цьому, яким чином Центральна ВЛК дійшла саме такого висновку, відповідач не обґрунтував, обмежившись посиланням на те, що «довідку прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення».
При цьому, до скарги представником позивача надавалася медична документація ОСОБА_1 , однак оцінки цієї документації лист відповідача не містить.
Відповідач у листі також зазначив, що гіпертонічна хвороба ІІ ст., яку діагностовано у позивача та не враховано під час медичного огляду ВЛК в/ч НОМЕР_2 , не змінює йому ступінь придатності до військової служби. Наведеним відповідач фактично підтвердив помилковість діагнозу, викладеного у оскаржуваній довідці від 21.11.2024 № 9601.
У цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
У справі ж, що розглядається, Центральна ВЛК у листі фактично відмовила позивачу у перегляді постанови ВЛК, лише констатувавши правильність висновку, зазначеного у рішенні останньої, жодним чином не обґрунтувавши свою відмову у його перегляді, хоча позивач надав медичні документи, які, на його думку, підтверджують неправильність висновків ВЛК в/ч НОМЕР_2 .
З огляду на наведене, враховуючи, що лист відповідача від 13.05.2025 № 598/9/11831 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перегляді довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601 відносно позивача та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу від 09.04.2025 на довідку ВЛК Військової частині НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601, подану адвокатом Дічком Віталієм Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; код ЄДРПОУ 08356179) щодо відмови у перегляді довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601 відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
3. Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; код ЄДРПОУ 08356179) повторно розглянути скаргу від 09.04.2025 на довідку ВЛК Військової частині НОМЕР_2 від 21.11.2024 № 9601, подану адвокатом Дічком Віталієм Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 09.02.2026.
Суддя Ю.П. Бойченко