про задоволення заяви про відвід судді
09 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/10256/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, в якій просить: 1) Зупинити дію Рішення КДК адвокатури Закарпатської області № б/н від 27.11.2025р., яким відповідач притягнув адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на адвокатську діяльність № НОМЕР_1, видане на підставі рішення Ради Адвокатів Львівської області від 05.10.2017р. № 73) до дисциплінарної відповідальності та застосував до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці до набранням рішення суду по цій справи законної сили; 2) Визнати протиправним та скасувати Рішення КДК адвокатури Закарпатської області № б/н від 27.11.2025р., яким відповідач притягнув адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на адвокатську діяльність № НОМЕР_1, видане на підставі рішення Ради Адвокатів Львівської області від 05.10.2017р. № 73) до дисциплінарної відповідальності та застосував до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
30 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява, в уточненій редакції, в якій позивач просить суд: 1) Розгляд справи проводити за участю сторін; 2) Дослідити в якості доказів по справі відомості з відкритих джерел (Єдиного реєстру судових рішень та ін.) про участь членів КДК адвокатури Закарпатської області зазначених у Рішенні щодо одночасної участі у судових засіданнях на протязі дня 27.11.2025р.; 3) Визнати протиправним та скасувати Рішення КДК адвокатури Закарпатської області № б/н від 27.11.2025р., яким Відповідач притягнув адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на адвокатську діяльність № НОМЕР_1, видане на підставі рішення Ради Адвокатів Львівської області від 05.10.2017р. № 73) до дисциплінарної відповідальності та застосував до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
09 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання позивача про відвід судді.
Клопотання обґрунтоване тим, що 23.12.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, а також із клопотанням про забезпечення позову. На думку заявника, суддею в порушення розумних строків та строків визначених ст. 169 КАС України не було вчинено дій, передбачених ст. 169 КАС України, в той час як предметом спору є рішення індивідуального характеру, що діє з 27.11.2025 року по 27.02.2026. Крім того, зазначає, що вимога про забезпечення позову від 23.12.2025 року не була розглянуто у строки, визначені статтею 154 КАС України. Заявник також зазначає, що ухвалою від 29.12.2025 року головуючою суддею позовну заяву залишено без руху з порушенням ст. ст. 160,161, 169 КАС України. Також у клопотанні зазначено, що ухвалою суду від 01.01.2026 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову з порушенням вимог пунктів 1 та 2 частини другої статті 150 КАС України. Зазначає, що до 14.01.2026 року ухвала про відкриття провадження від 05.01.2026 року була відсутня в реєстрі судових рішень та у системі ЄСІТС. За таких обставин, заявник вважає, що існують вагомі та достатні підстави для сумніву в об'єктивності та неупередженості судді Маєцької Н.Д. у даній справі.
Розглянувши клопотання про відвід судді, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч.7 ст.56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.
Відповідно до ч.1, 2 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. (ч. 2 ст. 40 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду (ч. 5 ст. 40 КАС України).
Відповідно до ч. 6. ст. 40 КАС України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин четвертої та п'ятої цієї статті не застосовуються.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Зі змісту клопотання про відвід судді вбачається, що підставою для відводу судді Маєцької Н.Д. зазначено те, що суддею, не були вчинені у встановлені строки процесуальні дії, передбачені статтею 169 КАС України, не розглянуто вимогу про забезпечення позову у строки, визначені статтею 154 КАС України, залишено позовну заяву без руху з формальних підстав, пов'язаних з оцінкою змісту позовних вимог, відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову з порушенням пунктів 1 та 2 частини другої статті 150 КАС України, та до 14.01.2026 року ухвала про відкриття провадження була відсутня в реєстрі судових рішень та у системі ЄСІТС, що, за твердженням заявника, у сукупності свідчить про упередженість та необ'єктивність судді.
В той же час, на переконання суду, вказані у клопотанні підстави для відводу судді не свідчать про наявність об'єктивних обставин, які могли б викликати обґрунтований сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді, а зводяться виключно до суб'єктивного сприйняття позивачем вчинених суддею процесуальних дій у даній справі.
Факт постановлення ухвали від 05 січня 2026 року про відкриття провадження в адміністративній справі підтверджує здійснення судом відповідної процесуальної дії у межах наданих повноважень, водночас подальше її оприлюднення в ЄДРСР та ЄСІТС відбувалося після постановлення ухвали та залежало від організаційно-технічних процедур, що не може розцінюватися як обставина, що ставить під сумнів неупередженість чи об'єктивність судді.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, суд констатує, що будь-яких доказів, які підтверджують пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, заявником до клопотання про відвід судді не надано. Крім того, самого лише посилання на такі обставини не достатньо для висновку про їх об'єктивне існування.
Таким чином, наведені заявником аргументи мають оціночний характер, є припущеннями та не відповідають критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Питання про існування фактичного упередження не має значення, адже правосуддя не лише має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".
Європейський суд з прав людини (далі можливе ЄСПР) в п. 66 рішення у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що "безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі".
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010 (заява № 16695/04).
В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: "між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності".
Крім того, серед Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зазначено об'єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Таким чином, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Враховуючи установлене у позивача враження щодо упередженості та необ'єктивності головуючої судді Маєцької Н.Д. при розгляді даної адміністративної справи, та для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючої судді під час вирішення даної справи, суд приходить висновку, що клопотання позивача про відвід судді Маєцької Н.Д. є обґрунтованим лише за суб'єктивним критерієм, а тому підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 12 ст. 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
2. Відвести суддю Маєцьку Н.Д. від розгляду адміністративної справи №260/10256/25.
3. Адміністративну справу № 260/10256/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення -передати до відділу документообігу та забезпечення судового процесу Закарпатського окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями суду.
4. У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
5. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, зазначеному в статті 256 КАС України.
Суддя Н.Д. Маєцька