про відмову у задоволенні клопотання
09 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/3851/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 - непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у довідці військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №30/1751 від 01.04.2022 року.
24 листопада 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Представником позивача було подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яким просить суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 15 днів подати до суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року у справі №260/3851/25, з урахуванням вимог ст. 382-2 КАС України;
- попередити керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві про встановлення судового контролю та матеріалам даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана стаття не визначає чіткого порядку реалізації права особи та можливості суду на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду сформованої в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, можливо і після ухвалення судового рішення по суті спору на підставі окремо поданої заяви.
Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Окремо необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми статті 382 КАС України, та, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.
У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб'єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Представником позивача не було надано жодних доказів, щодо невиконання рішення суду відповідачем.
Враховуючи, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, а не його обов'язком, суд вважає, що позивачем не необгрунтовано підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відтак у задоволенні поданої заяви слід відмовити, як передчасної.
На підставі наведеного та керуючись ст.229, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк