Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
09 лютого 2026 року Справа №200/10395/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, корп. 1, оф. 2 РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
31.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов адвоката Шипенка Максима Сергійовича в інтересах Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича з вимогами:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича в межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі № 905/738/23 щодо виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 14.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 1 537 897, 76 грн, постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 14.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 490, 44 грн, постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого від 16.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 991, 56 грн;
- стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз» протиправно стягнуті з боржника грошові кошти у сумі 1 537 897, 76 грн в рахунок виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 14.11.2024, у сумі 490, 44 грн в рахунок виконання постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 14.11.2024, у сумі 991, 56 грн в рахунок виконання постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого від 16.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 905/738/23, виданого 09.10.2024 Господарським судом Донецької області, у проміжок часу з 14.11.2024 (постанова про відкриття виконавчого провадження) до 24.12.2024 (постанова про зупинення вчинення виконавчих дій) приватним виконавцем було фактично стягнуто з банківських рахунків боржника та його відокремлених структурних підрозділів грошові кошти у сумі 16 918 357, 37 грн. На заяву позивача щодо повернення протиправно стягнутих коштів, приватний виконавець, листом від 08.08.2025 фактично відмовив у поверненні коштів та повідомив про розподіл стягнутих коштів відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач протягом тривалого часу оскаржував бездіяльність приватного виконавця щодо неповернення коштів у виконавчому провадженні, так само як і його бездіяльність щодо незупинення вчинення виконавчих дій саме до суду який видав виконавчий документ, а не до адміністративного суду. При цьому, Господарський суд Донецької області, висновки якого підтримав Східний апеляційний господарський суд у постанові від 28.10.2025, вказав про адміністративну юрисдикцію справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Позивач вказав, що не оскаржує постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження, а оскаржує дії щодо стягнення коштів які у порядку розподілу приватним виконавцем розподілені та зараховано як основну винагороду та на витрати виконавчого провадження та фактичну бездіяльність щодо їх повернення боржнику. Вказав, що обставини самостійного розподілу коштів виконавчого провадження шляхом зарахування приватним виконавцем у сумі 1 537 897,76 грн як основну винагороду та 1 482,00 грн на витрати виконавчого провадження, (що і складає предмет позову у справі № 200/10395/25) були встановлені судами у межах розгляду другої скарги (ухвала Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 905/738/23). При цьому, такі обставини встановлені судами на підставі пояснень приватного виконавця за відсутності доказів, а саме - платіжних інструкцій про зарахування вказаних сум в якості основної винагороди та на витрати ВП. Вказав, що такі докази відсутні у позивача і наразі.
Зазначив, що в межах справи №905/738/23 розгляд скарги боржника, в частині вирішення питання щодо повернення коштів, стягнуті як витрати виконавчого провадження (1 482,00 грн) та основної винагороди приватного виконавця (1 537 897,76 грн) не відбувся взагалі, що призводить до постійного перебування боржника у стані правової невизначеності у питанні відновлення його стану, який існував до порушення. Таким чином, однією з поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду із цим позовом є існування попередніх звернень до Господарського суду Донецької області зі скаргами на дії, бездіяльність приватного виконавця, очікування остаточних судових рішень з порушених у скаргах питань (протягом тривалого часу, на що фактично пішло більше 1 року часу).
Ухвалою судді від 19.01.2026 вирішено відкрити провадження у справі, клопотання про поновлення строку звернення до суду вирішити під час розгляду справи, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також відповідачем заявлено, зокрема клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що фактично предметом спору, стали постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.11.2024 винесені в рамках виконавчого провадження №76565568. При цьому, до суду із цим адміністративним позовом, позивач звернувся лише 31.12.2025. Вказав, що на момент подання позовної заяви АТ «Донецькоблгаз» пропущено строк звернення до Донецького окружного адміністративного суду та не наведено обставин які б унеможливлювали звернення до суду вчасно до 25.11.2024 або до 29.12.2024. Зазначив, що позивач будучи обізнаним про порушене право та не був позбавлений права (можливості) на звернення до суду в межах визначеного законодавцем десятиденного строку.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зокрема вказав, що станом на час відкриття 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 позивач був включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу на підставі Постанови НКРЕКП від 01.11.2022 № 1373, що вже встановлено судами раніше. При цьому, згідно п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 1, 2 ст. 287 КАС України).
Також, відповідно до частини 5 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк звернення до суду, є процесуальним строком, установленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Усталеним у національній судовій практиці є розуміння того, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.02.2024 у справі № 990/270/23, від 14.11.2024 у справі № 990/240/24, від 02.10.2025 у справі №900/376/24 зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ указав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
У пункті 23 рішення від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» (заява № 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Так, 31.12.2025 позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича в межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі № 905/738/23 щодо виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 14.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 1 537897,76 грн, постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 14.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 490,44 грн, постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого від 16.11.2024 шляхом стягнення з боржника грошових коштів у сумі 991, 56 грн.
При цьому, згідно з матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» 15.08.2025 звернулося зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі № 905/738/23 провадження з розгляду скарги позивача на бездіяльність приватного виконавця - закрито.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 905/738/23 апеляційну скаргу боржника задоволено частково, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 скасовано в частині закриття провадження.
При цьому Східний апеляційний господарський суд у постанові від 28.10.2025 вказав, що справи з приводу оскарження рішень, зокрема, щодо стягнення витрат на виконавче провадження та винагороди приватного виконавця, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, суд зазначає, що Східний апеляційний господарський суд в постанові від 28.10.2025 роз'яснив позивачеві підсудність спорів щодо оскарження дій, бездіяльності, рішень, зокрема, щодо стягнення витрат на виконавче провадження та винагороди приватного виконавця.
Проте, позивач, всупереч вимогам ч. 1, 2 ст. 287 КАС України цей адміністративної позов до Донецького окружного адміністративного суду подано з порушенням встановлено строку звернення до суду.
Суд не приймає до уваги твердження представника позивача проте, що Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» не оскаржуються постанови приватного виконавця, а оскаржуються саме дії щодо неповернення коштів.
Суд зазначає, що представник позивача вказує про те, що станом на час відкриття 14.11.2024 виконавчого провадження № 76565568 позивач був включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу на підставі Постанови НКРЕКП від 01.11.2022 № 1373, що вже встановлено судами раніше. При цьому, згідно п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Вказане твердження сторони позивача, свідчить про обізнаність позивача на час відкриття виконавчого провадження про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 76565568.
Отже, з дня винесення постанови про стягнення витрат на виконавче провадження та постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, а також отримання пояснень приватного виконавця (в межах справи № 905/738/23) позивач був обізнаний про порушення своїх прав.
Як зазначено судом вище, Східний апеляційний господарський суд у постанові від 28.10.2025 вказав, що справи з приводу оскарження рішень, зокрема, щодо стягнення витрат на виконавче провадження та винагороди приватного виконавця, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача щодо не оскарження в межах цієї справи постанови приватного виконавця про стягнення витрат на виконавче провадження та винагороди приватного виконавця, а саме дій приватного виконавця щодо неповернення коштів, оскільки фактично позовні вимоги стосуються стягнення коштів на витрати виконавчого провадження та винагороди приватного виконавця, які проведені на підставі відповідних постанов.
Отже, позивач лише по іншому сформував позовні вимоги.
Також суд не приймає до уваги посилання сторони позивача, як на поважну підставу пропуску строку на звернення до адміністративного суду із цим позовом, існування попередніх звернень до Господарського суду Донецької області зі скаргами на дії, бездіяльність приватного виконавця, очікування остаточних судових рішень з порушених у скаргах питань, оскільки звернення в порядку господарського судочинства не виключає можливості одночасного, паралельного звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог, що розглядаються в межах адміністративного судочинства.
Суд наголошує, що отримавши постанову Східного апеляційного господарського суду у від 28.10.2025 позивач був достеменно обізнаний про порядок оскарження дій приватного виконавця.
Також суд ураховує, що позивачем у справі є юридична особа, від імені якої звертається адвокат, спеціаліст в області права, який в силу професійної діяльності обізнаний з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про виконавче провадження» та з порядком оскарження, зокрема дій, бездіяльності приватного виконавця.
Отже, з дня отримання листа приватного виконавця від 08.08.2025 щодо відмови у поверненні коштів позивач мав можливість звернутися до адміністративного суду з цим позовом.
Стосовно тверджень сторони позивача щодо встановлення обставини судами на підставі пояснень приватного виконавця за відсутності доказів, а саме - платіжних інструкцій про зарахування вказаних сум в якості основної винагороди та на витрати ВП, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неможливості подати докази самостійно, позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Отже, позивач не був обмежений в праві подати адміністративний позов, отримавши постанову Східного апеляційного господарського суду у від 28.10.2025.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість представник позивача у заяві не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права.
Таким чином, наведені позивачем підстави, визнаються судом неповажними.
Суд наголошує, що у справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Крім того, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено обов'язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
Ураховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду та задовольняє клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного вище, адміністративний позов суд залишає без розгляду.
В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч.5 ст.240 КАС України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI).
Отже, судовий збір сплачений за подання цього позову може бути повернутий за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про визнання дій протиправними та стягнення коштів, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в частині залишення позовних вимог без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв