06 лютого 2026 рокуСправа №160/33528/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про дії протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.11.2025 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2025 року просить суд:
- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зменшенні середнього заробітку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити розмір середнього заробітку, який існував на дату 25.04.2023 року ОСОБА_1 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої станом на листопад 2021 року, виконавчим комітетом П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
Означені вимоги вмотивовані тим, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/7450/22 (набрало законної сили 09.03.2023 року) позивачу призначено з 24.11.2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII “Про державну службу» та нараховано доплату за період з 24.11.2021 року, яку на сьогоднішній день, а саме: 24.11.2025 року, ОСОБА_1 не отримала. В квітні місяці, а саме: 25.04.2023 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області був здійснений перерахунок пенсії позивача, де був вказаний її середній заробіток в розмірі 100664, 05000 (згідно поданих довідок), про що позивач дізналась з особистого електронного кабінету на порталі ПФУ. Питання не виникло, розрахунки здійснено вірно згідно наданих мною довідок. В червні місяці 2025 року позивач дізналась з особистого електронного кабінету на порталі ПФУ, що 23.06.2025 року її середній заробіток зменшено і на сьогоднішній день він становить 90000,00000. На неодноразове звернення позивач отримувала одну і ту ж відповідь, що відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнювала 15 розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом, на яку нараховують єдиний внесок, а саме 90000 грн. (6000 грн. х 15). На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/7450/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу з 24.11.2021 року». Отже, 25.06.2025 року розрахунок основного розміру ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм законодавства, а саме, заробітна плата, що враховується для пенсії розрахована із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 2021 рік. Відповіді позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 №33089-24773/Н-01/8-0400/25 та від 25.08.2025 №38439-29963/Н-01/8-0400/25. Тож, 26.08.2025 року із означеним питанням позивач звернулась до Пенсійного фонду України і 02.09.2025 року отримала листа від Пенсійного фонду України, що її звернення направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 29.09.2025 року позивач отримала на її думку шаблонну відповідь, що листами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 року №33089-24773/Н-01/8-0400/25 та від 25.08.2025 року №38439-29963/Н-01/8-0400/2 позивачу були надані відповідні роз'яснення, тобто в червні 2025 року привели у відповідність її середній заробіток, починаючи з листопада 2021 року, ігноруючи надані довідки. Позивач вважає таку відмову відповідача щодо приведення її середнього заробітку згідно наданих довідок та обчислених самим же органом ПФУ від 25.04.2023 року до рівня 100664, 05000 протиправною, оскільки відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
04.02.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), пунктом 1 ст. 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлюється Законом України «Про державний бюджет України». Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнювала 15 розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом, на яку нараховують єдиний внесок, а саме 90000 грн. (6000 грн. х 15). На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/7450/22 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу з 24.11.2021». Отже, розрахунок основного розміру пенсії приведено у відповідність до норм законодавства, а саме, заробітна плата, що враховується для пенсії розрахована із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 2021 рік. Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення розміру пенсії позивача є правомірними, законними, а отже для задоволення позову відсутні підстави.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.
01.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 01.12.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
17.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу, ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу",
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
01.12.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 без врахування періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 по 30.11.2020 становить 6 років 10 місяців 4 дні, а тому право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» відсутнє.
Втім, позивач вважаючи, що його право на перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", порушено діями пенсійного органу, звернулась до суду з позовом.
За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/7450/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.12.2021 №046550001446 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 10.07.1991 по 06.11.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 24.11.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу», з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої станом на листопад 2021 року, Виконавчим комітетом П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі № 160/7450/22 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі № 160/7450/22 залишено без змін.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі №160/7450/22 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу з 24.11.2021». Отже, розрахунок основного розміру пенсії приведено у відповідність до норм законодавства, а саме, заробітна плата, що враховується для пенсії розрахована із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 2021 рік.
26.02.2025 року за №9826-3699/Н-01/8-0400/25 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 ВЕБ-04001-Ф-С-25-016694 та ВЕБ-04001-Ф-С-25-016714 від 27.01.2025, що надійшли через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. №№ 3699/Н-0400-25 та 3708/Н-0400-25 від 28.01.2025), з питання виконання рішення суду повідомлено наступне. Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі № 160/7450/22 (набрало законної сили 09.03.2023) ОСОБА_1 призначено з 24.11.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» та нараховано доплату за період з 24.11.2021 по 30.04.2023 в розмірі 228 341,99 грн. З 01.05.2023 пенсія в повному обсязі перераховується на поточний рахунок ОСОБА_1 .. Відповідно до пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Згідно із пунктом 2 статті 72 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до Бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду формується відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. В 2024 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 включно. Водночас повідомлено, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік після його затвердження. Відтак, належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
24.07.2025 року за №33089-24773/Н-01/8-0400/25 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 ВЕБ-04001-Ф-С-25-125010 від 02.07.2025 та ВЕБ-04001-Ф-С-25-126745 від 03.07.2025, що надійшли через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. № 24773/Н-0400-25 від 02.07.2025 та вх. №25121/Н-0400-25 від 04.07.2025), з питання пенсійного забезпечення, повідомило наступне. Правові відносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року та, починаючи з 01.01.2011 року, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) Пунктом 1 ст. 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Закону № 2464-VI - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлюється Законом України Про державний бюджет України. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнювала 15 розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом, на яку нараховують єдиний внесок, а саме 90000 грн (6000 грн Ч 15). На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 160/7450/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу з 24.11.2021». Отже, 25.06.2025 розрахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм законодавства, а саме, заробітна плата, що враховується для пенсії розрахована із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 2021 рік. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
28.07.2025 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із скаргою, в якій зазначила про те, що згідно рішення суду справи №160/7450/22 від 12.10.2022 року останній призначена пенсія згідно ЗУ "Про державну службу», але перерахунок їй здійснили в квітні 2023 року і лише в травні 2023 року позивач вже отримала пенсію державного службовця, нараховану пенсію до травня 2023 недоотримала до сьогоднішнього дня. 25.04.2023 року в особистому кабінеті позивача в графі середньомісячний заробіток була цифра 100664,05000; 26.06.2025 стала - 90000. На якій підставі і хто дав право зменшувати мій середньомісячний заробіток? Тож, позивач просила Пенсійний фонд України отримати від кваліфіковану юридичну відповідь, а не від П'ятихатського об'єднаного управління ПФУ.
25.08.2025 року за №38439-29963/Н-01/8-0400/25 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 від 28.07.2025 що надійшло за належністю в межах компетенції з Пенсійного фонду України (вх. № 29963/Н-0400-25 від 01.08.2025), з питання пенсійного забезпечення, повідомлено наступне. Правові відносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року та, починаючи з 01.01.2011 року, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Пунктом 1 статті 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Закону № 2464-VI - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлюється Законом України Про державний бюджет України. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнювала 15 розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом, на яку нараховують єдиний внесок, а саме 90000 грн (6000 грн Ч 15). Оскільки відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року у справі № 160/7450/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» з 24.11.2021, заробітна плата, що враховується для пенсії розрахована із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 2021 рік. Отже, 25.06.2025 розрахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм законодавства. Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
02.09.2025 року за №34489-45798/Н-03/8-2800/25 листом від Пенсійний фонд України направив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за належністю на розгляд звернення, автор ОСОБА_1 , що надійшло до Пенсійного фонду України. Про результати розгляду просив повідомити автора звернення відповідно до законодавства. До відома заявниці: відповідь на звернення буде надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Строки розгляду звернень громадян визначено статтею 20 Закону України “Про звернення громадян». Додаток: в електронному вигляді в першу адресу.
29.09.2025 року за №47789-36696/Н-01/8-0400/25 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 від 26.08.2025 року (вх. № 36696/Н-0400-25 від 03.09.2025), що надійшло за належністю в межах компетенції з Пенсійного фонду України з питання пенсійного забезпечення, повідомило наступне. Керуючись частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, до яких також належать органи Пенсійного фонду України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 № 33089-24773/Н-01/8-0400/25 та від 25.08.2025 №38439-29963/Н-01/8-0400/25 ОСОБА_1 були надані детальні роз'яснення стосовно порушеного питання. Розгляд звернень громадян до Пенсійного фонду України здійснюється відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян» (із змінами від 16.12.2020 №1089-ІХ) (далі - Закон). Відповідно до статті 8 Закону “ не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті». Органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, 29.09.2025 року остання отримала на її думку шаблонну відповідь, що листами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 року №33089-24773/Н-01/8-0400/25 та від 25.08.2025 року №38439-29963/Н-01/8-0400/2 позивачу були надані відповідні роз'яснення, тобто в червні 2025 року привели у відповідність її середній заробіток, починаючи з листопада 2021 року, ігноруючи надані довідки.
Позивач вважаючи відмову відповідача щодо приведення її середнього заробітку згідно наданих довідок та обчислених самим же органом ПФУ від 25.04.2023 року до рівня 100664, 05000 протиправною, звернулася до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі Закон №3723-ХІІ).
Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 законодавець делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865).
З 01.05.2016 постанова Кабінету Міністрів України №865 втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до пункту 6 застосовується з 01.12.2015, виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Слід зазначити, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця.
Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
В той же час, у ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», який набув чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII).
У зв'язку з набуттям чинності Законом 889-VIII, положення Закону № 3723-XII частково втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, яка набрала чинність з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.
Закон №1058 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Враховуючи приписи статті 90 Закону 889-VIII, Закон № 1058, з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Таким чином, діючим Законом № 889-VIII не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
Суд зазначає, що зміна правого регулювання спірних правовідносин не порушує норми Конституції України, оскільки ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII (в якій закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») не визнані неконституційними і підлягають виконанню відповідними суб'єктами.
Крім того, пунктом 2 постанови № 1013 виключено пункт четвертий постанови № 865, яким було передбачено право на перерахунок пенсії пенсіонерам у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Також, Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі за заявою ОСОБА_2 Великоди проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Також Суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
При цьому, Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі № 745/458/16-а, від 13.02.2018 у справі№ 697/2282/17, від 21.02.2018 у справі № 638/19513/16-а, від 23.03.2018 у справі№ 151/155/16-а, від 05.03.2019 у справі № 226/1478/16-а, від 11.12.2019 у справі № 555/2321/16-а, від 26.02.2020 у справі №508/808/16-а, від 18.06.2020 у справі № 677/45/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі №712/10182/17 зроблені висновки про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Відповідно до Порядку призначення деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі Порядок № 622) в редакції чинній до 01.01.2024 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
У всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Варто зазначити, що правові відносини в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року та, починаючи з 01.01.2011 року, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), пунктом 1 ст. 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлюється Законом України «Про державний бюджет України».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнювала 15 розмірам мінімальної зарплати, встановленої законом, на яку нараховують єдиний внесок, а саме 90 000 грн. (6000 грн. х 15)
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/7450/22 позивачу з 24.11.2021 року призначено пенсію державного службовця, при обчисленні якої враховано заробітну плату, з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вже зазначено, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу), що враховується для обчислення пенсії, включаються виплати, з яких фактично нараховано та сплачено страхові внески, в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеної законом.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2021 році дорівнювала 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, що становило 90 000 грн.
Таким чином, при визначенні розміру заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії позивача з 24.11.2021 року, орган Пенсійного фонду був зобов'язаний застосувати зазначене законодавче обмеження.
Суд зазначає, що норми Закону України «Про державну службу» не містять положень, які б виключали застосування обмежень, встановлених статтею 41 Закону №1058-IV, щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
З урахуванням викладеного, приведення відповідачем у червні 2025 року розміру заробітної плати, що враховується для пенсії, у відповідність до вимог чинного законодавства не може розцінюватися як протиправне зменшення пенсійних прав позивача, оскільки таке коригування здійснено з метою усунення допущеного раніше відхилення від вимог закону.
Посилання позивача на порушення статей 22 та 46 Конституції України суд вважає необґрунтованими, оскільки застосування імперативних норм законодавства щодо максимальної бази нарахування єдиного внеску не є звуженням конституційних прав, а є реалізацією приписів закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача були вчинені в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд також враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про дії протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник