06 лютого 2026 рокуСправа №160/34649/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Кольвах Інни Сергіївни до виконавчого комітету Самарівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
04.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.12.2025 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Самарівської міської ради, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №81669039 від 04.11.2025 року державного реєстратора виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області Нероди Дар'ї Дмитрівни про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати виконавчий комітет Самарівської міської ради Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106,3 кв.м., житловою 63,4 кв.м., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак, державний реєстратор прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій з посиланням на не отримання відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем а електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, що на думку позивача є протиправним, оскільки надані позивачем документи підтверджують право власності позивача на будинок та містять усю необхідну інформацію та всі обов'язкові реквізити. Просить позов задовольнити.
23.12.2025 року від представника виконавчого комітету Самарівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. 09.09.2024 року до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Самарівської міської ради звернувся ОСОБА_1 із заявою про державну реєстрацію права власності, вид реєстрації: набуття, на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 68786007. Разом із заявою було подано технічний паспорт б/н від 02.07.1986 року, видавник: Каховське бюро технічної інвентаризації та свідоцтво про право власності б/н від 08.08.1986 року, видавник: Виконавчий комітет Велико-лепетихської селищної ради народних депутатів, в якому міститься реєстраційний напис про реєстрацію в Каховському БТІ за р.№ 8-3276. Перевіривши документи, подані позивачем, зробивши всі пошуки в Державному реєстрі прав державним реєстратором відповідно до ст. 23 Закону було прийнято рішення про залишення заяви без руху № 80833100 від 15.09.2025 року у зв'язку з поданням документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, а саме: відсутністю в поданому свідоцтві про право власності в повному обсязі відомостей про технічні характеристики закінченого будівництвом об'єкта. Також, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV було створено запит щодо надання інформації необхідної для проведення державної реєстрації до органу, яке відповідно до законодавства проводило оформлення та/або реєстрацію прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року. Відповідно до п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141, одними із відомостей про об'єкт речових прав що вносяться до Державного реєстру прав є - загальна та житлова (за наявності) площа приміщень об'єкта (для об'єкта будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво). У разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (п. 58 Порядку). Державним реєстратором 04 листопада 2025 року було прийнято рішення №81669039 про відмову в проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Заявником не було усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви без рогляду, а саме не було надано відомості про технічні характеристики об'єкта з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. З відповіді Херсонської обласної ради № 01-17/600/829/17 від 19.09.2025 встановлено, що «технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (технічні паспорти на квартири, будинки, гаражі, нежитлові будівлі, гуртожитки та незавершене будівництво, інвентарні справи на багатоквартирні та приватні будинки), відомості про експертну оцінку майна, облік нерухомого майна, а також зберігання архівних матеріалів щодо речових прав на таке нерухоме майно, що розташоване на території с-ще Велика Лепетиха Каховського р-н, Херсонської області, здійснює комунальне підприємство «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (далі - Каховське БТІ). Каховське БТІ знаходиться на території Каховської міської територіальної громади та, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності. Враховуючи швидкість окупації, перебування під ворожою владою з першого дня війни та нічний час початку бойових дій евакуація установчих документів, архівних відомостей, інформаційних носіїв не передбачалась можливою, що, у свою чергу, унеможливлює надання запитуваної інформації у зв'язку з її відсутністю». Отже, провести державну реєстрацію права власності наразі не можливо, оскільки відповідно до абз. 1 п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор зобов'язаний "актуалізувати" відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. В тексті рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державним реєстратором було допущено технічну помилку і замість свідоцтва про право власності було вказано договір дарування. В роз'ясненнях Міністерства юстиції України № 79779/І-16636/8.4.1 від 20.06.2023 та № 79860/Б-15011/8.4.1 від 21.06.2023 щодо застосування пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок) повідомляється таке. Насамперед слід зазначити, що зміни до законодавства, які ініціюються Міністерством юстиції України в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації, мають на меті регулювання суспільних відносин в умовах воєнного стану, мінімізацію загроз, пов'язаних з діяльністю у сферах, відповідальним за які є Мін'юст, та створення умов для реалізації громадянами своїх майнових прав в цих умовах. З урахуванням наведеного постановою Кабінету Міністрів України від 02 травня 2023 року № 432 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації» пункт 58 Порядку викладено у новій редакції. Як вбачається з аналізу норми пункту 58 Порядку, за загальним правилом відомості про технічні характеристики закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта будівництва мають отримуватись державним реєстратором прав на нерухоме майно з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) виключно у випадку, коли у документах, що подаються для відповідної реєстрації права власності, відсутні технічні характеристики відповідного об'єкта (абзац перший пункту 58). Водночас з метою поступового наповнення ЄДЕССБ відомостями про закінчені будівництвом об'єкти правило щодо обов'язкового одержання відомостей з ЄДЕССБ було поширено й на випадки проведення державної реєстрації права власності, реєстрацію якого було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, незалежно від наявності в документах, що подаються для державної реєстрації прав, відомостей про його технічні характеристики. Разом з тим абзац другий пункту 58 Порядку (на відміну від абзацу першого) містить винятки з цього правила, а саме у випадках державної реєстрації права власності на житло за заявами, поданими в електронній формі, або державної реєстрації права власності в умовах воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування. При цьому обидва визначені винятки є самостійними та не пов'язаними між собою, а тому виняток «державна реєстрація права власності в умовах воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування» поширюється на усі закінчені будівництвом об'єкти незалежно від їх функціонального призначення. Як вже зазначалося вище, виняток із загального правила стосується тільки абзацу другого пункту 58, а тому у разі відсутності технічних характеристик закінченого будівництвом об'єкта в обсязі, необхідному для проведення державної реєстрації права власності, відомості про такі характеристики мають бути отримані з ЄДЕССБ. Разом з тим слід звернути увагу, що досить поширеними є випадки, коли у документах, зокрема пов'язаних з приватизацією житла, відомості про характеристики не зазначалися, при цьому здійснювалося посилання на технічний паспорт, який в таких випадках вказувався як невід'ємна частина документа про право власності. За таких умов відповідний документ про право та технічний паспорт слід розцінювати як єдину правову сутність, у зв'язку з чим відсутня необхідність отримання відомостей про технічні характеристики об'єкта з ЄДЕССБ. При цьому, з урахуванням наведеного, звертаємо увагу, що в контексті пункту 58 Порядку під «документами, що подаються для державної реєстрації прав» розуміються документи, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав (стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон)). В роз'ясненнях Міністерства юстиції України № 95335/101049-9-22/8.4.1 від 17.10.2022 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення повідомляється, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, Документ сформований в системі коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. Проте, основною метою, задля досягнення якої державним реєстратором речових прав на нерухоме майно направляються запити до суб'єктів, що до 1 січня 2013 року здійснювали державну реєстрацію прав на паперових носіях, є встановлення наявності чи відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав. На цей час вказана норма Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає будь-яких винятків щодо обов'язковості її застосування державним реєстратором речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи проводиться державна реєстрація у межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна, чи на підставі рішення Міністерства юстиції України незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. В роз'ясненнях Міністерства юстиції України № 94000/101149-9-23/8.4.1 від 18.07.2023 щодо надання переліку органів влади, підприємств, установ та організацій або їх правонаступників Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Харківської, Херсонської областей, міста Севастополь, які проводили оформлення/реєстрацію речових прав до 1 січня 2013 року повідомляє таке. Насамперед зазначаємо, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції є головним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з підпунктами 32, 33 пункту 4 вказаного Положення Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються. Разом з тим до 01 січня 2013 року реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна проводили бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) на паперових носіях відповідно до законодавства, що діяло у відповідний проміжок часу у відповідній сфері, а починаючи з 2003 року - в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5). БТІ є підприємствами, що не входять та не входили до сфери управління Мін'юсту. В переважній більшості такі підприємства є комунальними. Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підприємства, установи та організації, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, підпорядковуються, підзвітні та підконтрольні органам місцевого самоврядування. Отже, для отримання інформації щодо БТІ, їх правонаступників, офіційних засобів зв'язку з ними запропоновано звертатися до відповідних органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна. Крім того, звертаємо увагу, що відомості про БТІ, що свого часу здійснювали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, також відображаються на реєстраційному написі, що проставлявся на документі про право власності, чи реєстраційному посвідченні, що додавалося до документа про право власності як невід'ємна його частина. Водночас державний реєстратор прав на нерухоме майно починаючи з 01 січня 2013 року зобов'язаний встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав чи відмови в її проведенні. Згідно з абзацом першим пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Тобто державний реєстратор зобов'язаний «актуалізувати» відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. Чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування вищевказаної норми. В роз'ясненнях Міністерства юстиції України № 171882/Б-25609/8.4.1 від 27.11.2025 щодо алгоритму дій державного реєстратора у разі звернення заявника з оригіналом документа, що посвідчує набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано підприємством бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації: за неможливості підтвердження прав, що виникли в установленому порядку до 01.01.2013, через відсутність доступу до архівів БТІ або їх знищення; у разі звернення заявника з рішенням суду про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав або безпосередньо провести державну реєстрацію прав відповідно до судового рішення, повідомляє. Пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність. З наведеного вбачається, що перевірка права особи, яке виникло і зареєстроване БТІ до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації, є обов'язковою безальтернативною складовою у процедурі державної реєстрації такого права, оскільки це прямо передбачено Законом. Разом з тим у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України реалізація державним реєстратором пункту 3 частини третьої статті 10 Закону є ускладненою або навіть неможливою, а тому у випадках, коли архіви БТІ втрачені або знищені, особи все частіше змушені здійснювати захист свого права в судовому порядку. На розв'язання цієї проблеми спрямований проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо забезпечення механізму державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відсутності доступу до матеріалів підприємств бюро технічної інвентаризації» (реєстр. № 11440 від 24.07.2024), поданий народними депутатами України Фрісом І.П. та іншими. Законопроєкт передбачає запровадження механізму державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 у випадках, коли реєстрацію права власності проведено БТІ з використанням паперових носіїв інформації, без необхідності підтвердження такої реєстрації органом, який її здійснив. Водночас на сьогодні судом дійсно може бути встановлений відповідний факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно уповноваженим суб'єктом державної реєстрації, і як наслідок досягається мета, закріплена в Законі, - підтвердження державної реєстрації права власності певної особи на нерухоме майно При цьому суд, на відміну від державного реєстратора, має широкий інструментарій (з'ясування обставин справи, дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, допит свідків, тощо), який дозволяє встановити факт набуття особою та виникнення у такої особи права власності на нерухоме майно під час розгляду справи по суті. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Варто зазначити, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості. Законодавцем не випадково було обрано в такій конструкції слово «щодо», оскільки воно означає «відносно», «стосовно», «з приводу» когось чи чогось, і вживається переважно в офіційно-діловому стилі. Отже, словосполучення «на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно» слід розуміти не як судове рішення, в якому має бути формулювання, наприклад «визнати набуття права власності», а як судове рішення стосовно або з приводу набуття права власності на нерухоме майно. Таким чином рішення суду про встановлення факту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було здійснено БТІ з використанням паперових носіїв інформації, може бути підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог Закону. Також, рішення суду, що зобов'язує державного реєстратора зареєструвати право власності особи, може бути прийнято як належний документ, якщо факт набуття права власності був встановлений у судовому порядку та випливає за змісту самого судового рішення. Однак, зазначене не стосуються рішень, які містять зобов'язання державного реєстратора повторно розглянути заяву, оскільки у цьому випадку, останній повинен здійснити усі необхідні дії, передбачені Законом. Отже, дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Самарівської міської ради Нероди Дар'ї Дмитрівни вважаємо правомірними та вчинені без порушення чинного законодавства.
29.12.2025 року від представника позивача Кольвах І.С. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 04.12.2025 року передана судді Пруднику С.В.
09.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2025 року, позивач, ОСОБА_1 , який з 08.11.2024 року є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою, звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області Нероди Дар'ї Дмитрівни із заявою за реєстраційним №68786007 про державну реєстрацію прав на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Розпорядження начальника Великолепетиської селищної військової адміністрації від 16 квітня 2024 року № 55 «Про перейменування села Князе-Григорівка Великолепетиської селищної громади Каховського району Херсонської області»). Разом із заявою були подані наступні документи:
1) оригінал Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Великолепетиської селищної ради народних депутатів №85 від 05.08.1986 р. та зареєстрованого 08.08.1986 р. в Каховському бюро технічної інвентаризації в реєстровій кадастровій книзі під № 8-3276, інвентаризаційна справа №3272;
2) оригінал технічного паспорту від 02.07.1986 року, виготовленого Каховським бюро технічної інвентаризації.
Перевіривши документи, подані позивачем, зробивши всі пошуки в Державному реєстрі прав державним реєстратором відповідно до ст. 23 Закону було прийнято рішення про залишення заяви без руху № 80833100 від 15.09.2025 року у зв'язку з поданням документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, а саме: відсутністю в поданому свідоцтві про право власності в повному обсязі відомостей про технічні характеристики закінченого будівництвом об'єкта. Також, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV було створено запит щодо надання інформації необхідної для проведення державної реєстрації до органу, яке відповідно до законодавства проводило оформлення та/або реєстрацію прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.
Державним реєстратором 04.11.2025 року було прийнято рішення №81669039 про відмову в проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Заявником не було усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви без рогляду, а саме не було надано відомості про технічні характеристики об'єкта з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. З відповіді Херсонської обласної ради № 01-17/600/829/17 від 19.09.2025 встановлено, що «технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (технічні паспорти на квартири, будинки, гаражі, нежитлові будівлі, гуртожитки та незавершене будівництво, інвентарні справи на багатоквартирні та приватні будинки), відомості про експертну оцінку майна, облік нерухомого майна, а також зберігання архівних матеріалів щодо речових прав на таке нерухоме майно, що розташоване на території с-ще Велика Лепетиха Каховського р-н, Херсонської області, здійснює комунальне підприємство «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (далі - Каховське БТІ). Каховське БТІ знаходиться на території Каховської міської територіальної громади та, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності. Враховуючи швидкість окупації, перебування під ворожою владою з першого дня війни та нічний час початку бойових дій евакуація установчих документів, архівних відомостей, інформаційних носіїв не передбачалась можливою, що, у свою чергу, унеможливлює надання запитуваної інформації у зв'язку з її відсутністю». Отже, провести державну реєстрацію права власності наразі не можливо, оскільки відповідно до абз. 1 п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор зобов'язаний "актуалізувати" відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно до 01 січня 2013 року.
В тексті рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державним реєстратором було допущено технічну помилку і замість свідоцтва про право власності було вказано договір дарування.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором повинні братися до уваги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 року №209 «Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми Цивільного Кодексу України та Конституції України.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 (у редакції станом на час розгляду справи), Великолепетиська селищна територіальна громада включена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також, нормами ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952 - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України №1952, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно ст.23 Закону №1952 розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Частиною 2 статті 23 Закону №1952 визначено, що державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Частиною 3 статті 23 Закону №1952 передбачено, якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Статтею 24 Закону №1952 передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, а саме після завершення строку, встановленого ч.3 статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (п.8 ч.1 ст.24 Закону).
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях. Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Також слід зазначити, що державна реєстрація не вважається способом набуття права власності на об'єкт завершеного будівництва, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на підставі визначених законом документів.
Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 08.08.2019 у справі №909/472/18.
При цьому, як зазначено у відмові державного реєстратора, державним реєстратором було створено запит до Херсонської обласної ради щодо надання інформації щодо БТІ, на який пізніше було отримано відповідь, що «технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна (технічні паспорти на квартири, будинки, гаражі і т.д), відомості про експертну оцінку майна, облік нерухомого майна, а також зберігання архівних матеріалів щодо речових прав на таке нерухоме майно що розташоване на території с-ща Велика Лепетиха Каховського р-н Херсонської області здійснює КП «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, яке знаходиться на території Каховської міської територіальної громади, яке відповідно до Переліку починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває в тимчасовій окупації з відповідними обмеженнями щодо своєї діяльності.
У відповідності до ст. 11 Закону №1952, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Звертаю увагу суду, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Також відповідно до ст. 10 ЗУ №1952: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Тобто норма цієї статті встановлює три ключових випадки, в яких державний реєстратор обов'язково повинен запитувати інформації від відповідних органів, це:
1) у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав; чи
2) у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах; та/або
3) у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», носій інформації - це матеріальний об'єкт, на якому зберігається інформація, а документ - це специфічний вид носія інформації, що зберігає та передає її в часі та просторі. Подані позивачем оригінали документи, можна вважати носієм інформації про об'єкт нерухомого майна, щодо якого була подана заява про реєстрацію.
Як вже зазначено вище документи не містять дописок та/або підчисток, є достатніми для сприйняття інформації. Приставка «чи» в контексті норми ст. 10 ЗУ №1952, розуміється як пункти, які виключають один одного. Тобто, якщо носій інформації, у випадку позивача це оригінали документів подані ним для проведення державної реєстрації, містить необхідну інформацію про об'єкт нерухомого майна, то підставою для відмови не може слугувати: не отримання інформації від компетентного підприємства Бюро технічної інвентаризації, що проводило державну реєстрацію прав до 2013 року.
Імплементація ст. 10 ЗУ №1952 також викладена в Постанові КМУ від 25.12.2015 р. №1127, а саме в п. 53, в якому сказано, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
Це положення також чітко вказує, що звернення до реєстрових книг БТІ або архівів є альтернативним джерелом підтвердження прав лише у разі втрати, пошкодження чи зіпсування оригіналів документів.
В ситуації позивача оригінал документа збережений, не пошкоджений та поданий ним державному реєстратору. Тому підстав вимагати додаткові відомості з БТІ немає.
Тим більше, що БТІ, де зберігається інформація, розташоване на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання від нього відповіді.
Щодо відсутності в договорі дарування необхідних відомостей про технічні характеристики нерухомого майна, на що у своїй відмові також посилається державний реєстратор, суд зазначає, що інформація, щодо поданого договору дарування не відповідає дійсності, оскільки разом із заявою про державну реєстрацію права власності позивачем, як зазначалося вище, було подане оригінал свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданий на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів №85 від 05.08.1986 р. та зареєстрований в Каховським бюро технічної інвентаризації в реєстровій кадастровій книзі за № 8-3276, інвентаризаційна справа №8-3276.
Щодо відсутності у правовстановлюючому документі загальної та житлової площі, суд зазначає наступне, що правило, передбачене абзацом першим п. 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, щодо обов'язкової наявності відомостей про технічні характеристики закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва застосовується також у разі проведення державної реєстрації права власності, реєстрацію якого було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, незалежно від наявності в документах, що подаються для державної реєстрації прав, відомостей про його технічні характеристики, крім випадків державної реєстрації права власності на житло за заявами, поданими в електронній формі, або державної реєстрації права власності в умовах воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 за № 793/2025 дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи вище викладене, обов'язку у позивача, щодо внесення технічних характеристик закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта будівництва в Єдину державну електронну систему у сфері будівництва не виникло та відсутність у правовстановлюючому документі відомостей про загальну чи житлову площу не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.
Позивачем під час подання заяви на проведення реєстраційних дій, був поданий оригінал технічного паспорту на житловий будинок, виготовлений Каховським бюро технічної інвентаризації від 02.07.1986 року. Відповідно до якого загальна площа житлового будинку становить 106,3 кв.м., житлова 63,4 кв.м.
Отже, визначення державного реєстратора, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, свідчить про те, що ним не були належним чином розглянуті подані документи, та, відповідно, рішення про відмову у державній реєстрації прийняте без всебічного, повного та об'єктивного розгляду наданих матеріалів. Таким чином, дії державного реєстратора свідчать про порушення встановленої процедури розгляду документів, а прийняте ним рішення є протиправним, оскільки ґрунтується на неправдивих фактичних даних.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з виконавчого комітету Самарівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Кольвах Інни Сергіївни до виконавчого комітету Самарівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №81669039 від 04.11.2025 року державного реєстратора виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області Нероди Дар'ї Дмитрівни про відмову в проведенні реєстраційних дій.
Зобов'язати виконавчий комітет Самарівської міської ради Дніпропетровської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106,3 кв.м., житловою 63,4 кв.м., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Самарівської міської ради (код ЄДРПОУ 04052206) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник