03 лютого 2026 рокуСправа № 160/2031/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просить визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № ГР-6736 від 26.01.2026 року про демонтаж гаража, виданий щодо належного їй гаража; визнати дії відповідача щодо винесення припису та підготовки до демонтажу гаража протиправними; зобов'язати КП «Управління контролю за благоустроєм міста» утриматися від вчинення дій, спрямованих на демонтаж її гаража; зобов'язати КП «Управління контролю за благоустроєм міста» розглянути її заяву та вчинити дії щодо належного оформлення правовідносин користування об'єктом благоустрою шляхом укладення договору (або переукладення договору) на підставі офіційно встановлених та документально підтверджених розмірів гаража, без застосування заходів примусового демонтажу; визнати протиправними та безпідставними вимоги Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради щодо нарахування та стягнення заборгованості за користування об'єктом благоустрою за період з вересня 2018 року, як таких, що здійснені без належного правового та документального обґрунтування, та відмовити у задоволенні вимог відповідача щодо стягнення зазначеної заборгованості; зобов'язати Комунальне підприємство «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради поновити (відновити дію) договору користування об'єктом благоустрою, укладеного з нею, як такого, що був припинений (зупинений, анульований) без належних правових підстав, шляхом укладення (переукладення) нового договору з урахуванням фактично встановлених та документально підтверджених розмірів гаража, у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши зміст позовних вимог та матеріали позовної заяви суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною 2 статті 124 Конституції України, передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/1076/17 та від 14.11.2018 року у справі №817/986/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частинами 1, 3, 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За умовами частини 2 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Відповідно до частин 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач просить, зокрема визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № ГР-6736 від 26.01.2026 року та дії щодо його винесення.
Поряд з цим, позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення договору, укладання (переукладання) договору, визнати протиправними вимоги про стягнення заборгованості та відмовити у задоволенні вимог відповідача щодо стягнення заборгованості.
Вимоги позивача, які пов'язані з користуванням гаражем та полягають у зобов'язанні відповідача укласти договір, пов'язані зі стягненням заборгованості за користування об'єктом благоустрою за період з вересня 2018, , пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Разом з тим, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування припису Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № ГР-6736 від 26.01.2026 року підсудна окружному адміністративному суду.
Отже, заявлені позивачем у цьому позові позовні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, підсудні різним судам, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є порушенням правила об'єднання позовних вимог.
Неможливість об'єднання позовних вимог вбачається також у тому, що після роз'єднання таких вимог роз'єднані справи підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Таким чином, враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, на підставі положень пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 160, 169, 171, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська