про закриття провадження у справі
05 лютого 2026 рокуЛуцькСправа № 140/146/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Клочко А.С.,
представника позивача Стецюка Р.С.,
третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом Фермерського господарства “Корсойл-Агро» до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Ошурка Миколи, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування акта,
Фермерське господарство “Корсойл-Агро» (далі - ФГ “Корсойл-Агро») звернулося з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Ошурка Миколи Миколайовича (далі - приватний виконавець) про визнання протиправним та скасування акта про позбавлення учасника статусу переможця за протоколом про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 від 08 грудня 2025 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа); справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.111-113).
Третя особа письмові пояснення з приводу позову не подала.
У судовому засіданні, заслухавши вступне слово учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю, з чим погодилися представник позивача та третя особа; відповідач у судове засідання після перерви не прибув.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведених положень КАС України можна виснувати, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За правилами статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).
Отже, закон встановлює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та приватного виконавця в залежності від того, ким оскаржуються рішення, дії або бездіяльність виконавця (сторони, інші учасники, інші особи, які вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси). На визначення юрисдикції впливає й та обставина, при виконанні якого рішення виник спір.
Позивач не є стороною виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), а також іншим учасником виконавчого провадження у розумінні статей 14, 15 Закону України “Про виконавче провадження».
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи установлено, що у межах виконавчого провадження №77896826, відкритого для примусового виконання виконавчого листа №161/18633/24, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 10 квітня 2025 року про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 на користь ТзОВ “Коллект Центр», приватним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на реалізацію шляхом проведення електронного аукціону арештованого майна - земельної ділянки кадастровий номер 0724582600:01:003:0357, площею 0,1063 га та яка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
05 грудня 2025 року проведені земельні торги у формі аукціону №LAP001-UA-20251104-08337, учасниками якого були ФГ “Корсойл-Агро» (учасник з переважним правом - орендар земельної ділянки) та ОСОБА_1 . Згідно з протоколом від 05 грудня 2025 року про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 (а.с.21-22) переможцем є ФГ “Корсойл-Агро». Проте актом приватного виконавця від 08 грудня 2025 року ФГ “Корсойл-Агро» позбавлено учасника статусу переможця за протоколом про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 (а.с.7). Натомість відповідно до протоколу від 10 грудня 2025 року про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 фактичним переможцем земельних торгів став ОСОБА_1 , про що слідує з акта ВП №77896826 від 22 грудня 2025 року про проведені електронні торги (а.с.114-115). Як наслідок, між приватним виконавцем Ошурком М.М., який виконує функцію продавця, та ОСОБА_1 як переможцем земельних торгів (покупець), укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №2833). На підставі договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 грудня 2025 року зареєстроване право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, реалізовану на земельних торгах (а.с.132-134).
Пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431; далі - Порядок №2831/5), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку №2831/5 після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом.
На підставі копії протоколу переможець електронного аукціону протягом десяти календарних днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронному аукціоні майно (пункт 1 розділу Х Порядку №2831/5).
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц, та від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із проведенням земельних торгів у формі електронного аукціону, за результатами яких сформовано протокол про визначення переможцем позивача, але актом приватного виконавця від 08 грудня 2025 року його позбавлено статусу переможця за протоколом про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337.
Метою звернення із цим позовом позивача як учасника торгів з переважним правом є захист його майнового інтересу на земельну ділянку, що була предметом земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337. Позивач має намір домогтися укладення за результатами земельних торгів договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0724582600:01:003:0357.
Набуття майна за результатами електронних торгів є різновидом договору купівлі-продажу, власником такого майна є боржник, продавцями - виконавець, а покупцем - переможець електронних торгів.
Водночас після дискваліфікації позивача згідно з актом приватного виконавця від 08 грудня 2025 року про позбавлення учасника статусу переможця за протоколом про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 переможцем торгів став інший учасник - ОСОБА_1 , з яким 24 грудня 2025 року приватний виконавець уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Незважаючи на участь у цьому спорі приватного виконавця, вимога про визнання недійсним акта, прийнятого під час проведення земельних торгів, що мав наслідком набуття права власності на реалізоване майно (земельну ділянку) третьою особою, за своїм характером вказує на наявність приватноправового спору. При цьому оскарження самого лише акта від 08 грудня 2025 року про позбавлення учасника статусу переможця за протоколом про результати земельних торгів №LAP001-UA-20251104-08337 втрачає сенс без оскарження результатів торгів у цілому (на момент звернення до суду із цим позовом земельні торги завершені укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки із третьою особою).
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц викладена правова позиція, за змістом якої юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки спір у правовідносинах з приводу набуття речових прав на реалізоване на земельних торгах майно за своїм характером є приватноправовим, а оскаржуваний акт позбавив позивача права на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, який в результаті укладено із третьою особою, суд вважає, що юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.
Вказані висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі №823/1387/17, від 01 липня 2021 року №357/3115/20.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження в адміністративній справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, то позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 2663,00 грн, який сплачений платіжною інструкцією від 02 січня 2026 року №22590 і був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.4, 81).
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 248, 256 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом Фермерського господарства “Корсойл-Агро» до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Ошурка Миколи Миколайовича про визнання протиправним та скасування акта, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування акта закрити.
Роз'яснити, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, та повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути Фермерському господарству “Корсойл-Агро» (45630, Волинська область, село Княгининок, вулиця Бригадний двір, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 36716877) з бюджету судовий збір в розмірі 2663,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят три грн 00 коп.), сплачений платіжною інструкцією від 02 січня 2026 року №22590.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк
Повний текст ухвали складений 09 лютого 2026 року