за результатами розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень
подати звіт про виконання судового рішення
06 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/2395/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11 )/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР; зобов'язання здійснити перерахунок і виплату основної пенсії за період в межах строку позовної давності відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-BP у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 6 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 05.09.2024 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишив без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №140/2395/25 - без змін.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12.06.2025.
02.02.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, яка обґрунтована тим, що у січні позивач звернувся до ГУПФ у Волинській області по питанню розміру проведених нарахувань, згідно вимог рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/2395/25, а саме яка розрахункова величина застосовується при нарахуванні основної пенсії на виконання рішення суду по справі.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у відповідь на моє звернення, надано рішення про перерахунок пенсії №907080118154 від 21.12.2025, яким повідомило, що нарахування пенсійних виплат, згідно вимог судового рішення, проведено без застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком станом на 2026 рік.
Так у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про перерахунок пенсії №907080118154 від 21.12.2025 зазначено, що перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 проведено з врахуванням вимог рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі 140/2395/25, однак нарахування та виплата основної пенсії проводиться в 2026 році від мінімальної пенсії по віку станом на 2025 рік (2 361,00 грн), а не станом на 2026 рік - календарний рік нарахування та виплати пенсії, яка зараз становить 2 595,00 грн.
Таке нарахування основної пенсії, на виконання судового рішення, на думку ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки рішення зобов'язує здійснити мені нарахування та виплату основної пенсії у відповідному розмірі від мінімальної пенсії по віку без обмеження кінцевою датою такого виконання, а розмір мінімальної пенсії по віку визначається від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та є змінною величиною, яка встановлюється в Законі про Державний бюджет на відповідний календарний рік.
Таким чипом, пенсіонер має право на основну пенсію у відповідному розмірі від мінімальної пенсії по віку, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, установленому у відповідному календарному році виплати пенсії, що станом на 2026 рік становить 2 595,00 грн.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не виконано рішення суду в повному обсязі, оскільки нарахування основної пенсії, на виконання судового рішення, проводиться у відповідному розмірі від мінімальної пенсії по віку станом на 2025 рік (згідно із законом про Державний бюджет у країни на 2025 рік) та становить 2 361,00 грн.
Враховуючи вище наведене позивач просить:
1) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/2395/25, а саме яка розрахункова величина - мінімальна пенсії по віку застосовується при виконанні рішення суду.
2) за наслідками розгляду звіту вжити до відповідача заходів, передбачених ст. 382 КАС України, та накласти штраф на керівника Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області привести пенсійні виплати ОСОБА_1 до розмірів визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/2395/25 щодо нарахування та виплати основної пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - мінімальної пенсії по віку, згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік виплати пенсії.
Вирішуючи дану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини 2-3 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу положень частини першої статті Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконання судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
В свою чергу встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо виконання судового рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №640/3719/18, від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 11.06.0020 у справі №640/13988/19.
Суд зазначає, що з аналізу приписів КАС України слідує, що встановлення судового контролю має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як вбачається з матеріалів заяви, що відповідно до перерахунку пенсії №907080118154 від 21.12.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, з врахуванням вимог рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі 140/2395/25, однак нарахування та виплата основної пенсії проводиться в 2026 році від мінімальної пенсії по віку станом на 2025 рік (2 361,00 грн), а не станом на 2026 рік - календарний рік нарахування та виплати пенсії, яка зараз становить 2 595,00 грн.
Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не виконано рішення суду в повному обсязі, оскільки нарахування основної пенсії, на виконання судового рішення, проводиться у відповідному розмірі від мінімальної пенсії по віку станом на 2025 рік (згідно із законом про Державний бюджет у країни на 2025 рік) та становить 2 361,00 грн, а не станом на 01.01.2026.
Суд зазначає, що оскільки, судове рішення виконано, відсутні правові підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.
При цьому незгода сторони з результатом виконання судового рішення або оцінка такого виконання як неправильного, не свідчить про його невиконання та не є підставою для застосування заходів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.
Відтак, ураховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Дмитрук