про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
09 лютого 2026 р. Справа № 120/1329/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Пенсійного фонду України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ст. 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду.
Так, приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами ст. 25-30 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 26 КАС України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Отже, ст. 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Звернення позивача з позовною заявою до Пенсійного фонду України саме до Вінницького окружного адміністративного суду свідчить про те, що воно обумовлене місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Однак, всупереч існуючому правовому порядку, позивач до позовної заяви не надав суду відомостей, що підтверджують факт декларування/реєстрації місця його проживання (перебування) у Вінницькій області, водночас як слідує із долученої до позовної заяви довіреності від 12.02.2025, виданої на представлення інтересів ОСОБА_1 , місцем постійного проживання останнього є Португалія, дата прийняття на консульський облік 27.07.2011.
За таких обставин, позивачеві слід надати до суду докази реєстрації місця проживання (перебування) в установленому законом порядку на території, на яку поширюється юрисдикція Вінницького окружного адміністративного суду.
Крім того, суд наголошує, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.
Норми ст. 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В силу вимог ч. 1 та 2 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Отже, закон наділяє правом звернення до суду особи або самостійно, або через представника. При цьому, якщо позов подається представником, то інформація про представника повинна бути зазначена у позовній заяві згідно ч. 6 ст. 160 КАС України, а також до позовної заяви мають бути надані належні докази на підтвердження повноважень такого представника.
Як зазначено у ч. 10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Таким чином, особистий підпис учасника справи на поданій ним до суду заяві є обов'язковим реквізитом такої заяви (позовної заяви), який надає їй юридичної сили та вказує на власне волевиявлення відповідної особи, яка звертається до суду, на вчинення певної процесуальної дії.
Так, судом встановлено, що дана позовна заява підписана від імені ОСОБА_1 (саме під ПІБ позивача проставлено підпис) та була подана нарочно до відділу документального забезпечення (канцелярії) суду, при цьому особою, яка подавала позовну заяву, на підтвердження повноважень долучено копію довіреності від 12.02.2025 №4-61, посвідчену нотаріусом Березовською Л.М., якою уповноважено Аврамича Андрія Станіславовича на представництво Іваненка Віктора Володимировича, зокрема, надано право подання необхідних документів включаючи позовні та інші заяви. Суд зауважує, що відповідно до акту Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2026, що складений комісією в складі: головного спеціаліста Сивиринського Володимира Ігоровича, головного спеціаліста Стеценко Наталі Миколаївни, головного спеціаліста Машталяр Олександри Олександрівни, начальника відділу Гарболінської Олени Петрівни, в переліку документів, які додаються до позовної заяви, вказана довіреність не зазначена.
Ознайомившись із відображеним на позовній заяві підписом суд доходить висновку, що такий підпис вочевидь не є особистим підписом ОСОБА_1 , позаяк не відповідає зразку рукописного підпису, який перевірено та посвідчено нотаріусом у довіреності №4-61 від 12.02.2025, фотокопія якої (в належній якості) наявна в позовних матеріалах.
Відтак, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом зазначення у позовній заяві відомостей про представника позивача у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вищевказаних норм КАС України позивачем до позовної заяви не долучено квитанцію про сплату судового збору, а також не надано документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Водночас позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з майновим станом. До вказаного клопотання долучено довідку Відділу обслуговування громадян №17 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.01.2023 про те, що позивач не перебуває у нього на обліку та не отримує пенсію згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2023 року по березень 2025 року.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд керується такими мотивами.
Приписами ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Ця норма встановлює можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення такої норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Водночас, згідно з ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Також, Верховний Суд вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
В даному ж випадку, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем не додано доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік (2025), зокрема податкової декларації про доходи, довідки про заробітну плату, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.
Крім того, суд зазначає, що як вбачається з довіреності, яка долучена до позовної заяви, позивач постійно проживає у Португальській Республіці, разом з тим, повідомивши суд про відсутність доходів в Україні, позивачем не надано доказів їх відсутності за його теперішнім місцем проживання.
Із зіставлення вимог закону з доводами позивача, наведеними для звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає, що ним не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплачення судового збору, визначених ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відтак за звернення до суду з цим позовом позивачеві належить сплати судовий збір.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено ЗУ "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3 328 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1 331 грн 20 коп (за кожну немайнову вимогу).
Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з цим позовом розмір судового збору становить 1 331 грн 20 коп.
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам ст. 160, 161 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом надання доказів зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача; зазначення у позовній заяві відомостей про представника позивача у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України; доказів сплати судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна