м. Вінниця
09 лютого 2026 р. Справа № 120/3912/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2022 по 26.02.2025.
Ухвалою від 12.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не застосовуються, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивач має право на отримання компенсації середнього заробітку за затримку виплати остаточного розрахунку при звільненні.
Разом з відзивом на позовну заяву представником Військової частини НОМЕР_1 подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду з даним позовом.
Зокрема, в обгрунтовуючи подану заяву представник відповідача повідомив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , враховуючи вже виплачені суми, перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані 03 дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані 84 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснивши їх обчислення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
На виконання цього судового рішення відповідачем 10.02.2024 позивачу виплачено кошти в сумі 85020,50 гривень (на виконання рішення по справі №120/3410/23), проте до суду позивач звернувся лише 25.03.2025, тобто із пропуском місячного строку, встановленого для звернення до суду з такими вимогами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, враховуючи повідомлені представником відповідача у заяві про залишення позовної заяви без розгляду обставини, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній, окрім іншого, є дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2022 по 10.02.2024 згідно ст. 117 КЗпП України.
Зокрема, представник позивача у позовній заяві зазначає, що 01.02.2022 наказом начальника військової частини НОМЕР_1 № 33-ОС ОСОБА_1 з 01.02.2022 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Втім відповідачем не проведено повний розрахунок, зокрема не виплачено в належному розмірі грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.02.2022. Наведені обставини спонукали його звернутися до суду.
Як з'ясовано судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23 військову частину НОМЕР_1 було зобов'язано, враховуючи вже виплачені суми, перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані 03 дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані 84 дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснивши їх обчислення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Далі в тексті позовної заяви позивач вказує, що на виконання згаданого рішення суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 10.02.2024 було нараховано та виплачено йому кошти в сумі 85020,50 грн. як недоотримані суми грошового забезпечення.
Відтак, позивач вважає, що оскільки рішення суду про виплачу недоотриманих сум грошового забезпечення було виконано відповідачем лише 10.02.2024, тому він набув право на отримання компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України.
Також, в позовній заяві позивач вказує, що на виконання іншого рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №120/6960/23, яким було зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4441 гривні 99 копійок за період з 01.03.2018 по 01.02.2022, врахувавши при цьому раніше виплачені суми індексації, позивачу 26.02.2025 здійснено виплату коштів в сумі 121184,75 гривень.
До суду з даним позовом позивач звернувся 24.03.2025, тобто в місячний строк з дати проведення розрахунку на виконання рішення суду по справі №120/6960/23 та поза встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України строку з дати проведення розрахунку на виконання рішення суду по справі №120/3410/23.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, які полягають у наступному (дослівно):
"Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року на суму 60766,19 грн., потім 14 вересня 2022 року на суму 13587,46 грн.) позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 1 листопада 2022 року місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився".
Відтак строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав та інтересів. При цьому реалізувати своє право на звернення до суду протягом одного місяця позивач може після фактичного розрахунку за кожною складовою грошового забезпечення.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23 (пункти 35-38 постанови).
Наведене свідчить про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату недоотриманих сум грошового забезпечення, здійсненої на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23.
До такого висновку дійшов з огляду на те, що відповідачем на виконання згадуваного рішення суду виплачено позивачеві недоотримані суми грошового забезпечення ще 10.02.2024 (як вказує сам позивач у тексті позовної заяви), а з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в тому числі виплачених на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23, позивач подав до суду 24.03.2025, тобто поза межами визначеного строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, позивачу слід подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин тринадцятої - чотирнадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, оскільки невідповідність позовної заяви вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України виявлена судом після відкриття провадження у справі, позовну заяву належить залишити без руху на стадії судового розгляду, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (щодо грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №120/3410/23) за період з 02.02.2022 по 26.02.2025.
Водночас суд звертає увагу на те, що наслідки невиконання позивачем вимог цієї ухвали визначені у п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду шляхом:
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна