м. Вінниця
09 лютого 2026 р. Справа № 120/3570/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернулась в суд із позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що за результатами проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , податковим органом складено акт від 05.02.2025 № 3452/02-32-09-01/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем частини 7 статті 16 Закону України № 3817-ІХ відносно здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на таку торгівлю. В подальшому, за наслідками виявлених порушень, контролюючий орган прийняв виніс податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 № 4661.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки та підставами прийняття оспорюваного рішення, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
25.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник податкового органу заперечив щодо задоволення вимог товариства та вказав про наступне.
Першочергово представник податкового органу вказав щодо підставності призначення перевірки позивача та посилаючись на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 наголосив, що саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і дає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки.
Також відповідач у відзиві вказує, що 05.02.2025 ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 3452/02-32-09-01/ НОМЕР_1 від 05.02.2025, згідно з яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 7 статті 16 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", - роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою місця здійснення господарської діяльності.
За результатами виявлених порушень податковим органом в межах визначених законом повноважень прийнято оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до суб'єкта господарювання фінансові санкції у розмірі 24000 грн.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у магазині за адресою АДРЕСА_1 .
03.02.2025 в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області О. Домерат на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, та керуючись статтями 20, 61, 652, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ, від 06.07.1995 № 265/95-ВР, КЗпП України, та відповідно до доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.01.2025 № 222/02-32-09-04, видала наказ № 824к "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: магазин АДРЕСА_1 , тривалістю 10 діб з 03.02.2025, період, що перевіряється з 18.03.2024 по дату закінчення перевірки з метою протидії незаконному обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального.
В матеріалах справи наявна доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.01.2025 № 222/02-32-09-04, в якій управління з метою належного виконання функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, затверджених наказом ДПС від 04.02.2022 № 92, листа ДПС від 07.11.2024 № 30937/7/99-00-09-02-01-07, з метою здійснення контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів запропонувало провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 .
На підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 03.02.2025 № 824к та направлень на проведення перевірки від 04.02.2025 №№ 824, 823 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області 05.02.2025 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою: магазин м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 85.
Перед початком вказаної фактичної перевірки уповноваженим особам позивача вручено копії наказу та ознайомлено їх з направленнями на перевірки, що не спростовується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
За результатами проведеної фактичної перевірки магазину, за адресою АДРЕСА_1 , складено акт від 05.02.2025 № 3452/02-32-09-01/ НОМЕР_1 , згідно з яким вказано про порушення суб'єктом господарювання порядку здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявної відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі, чим порушено вимоги пункту 7 статті 16 Закон України від 18 червня 2024 року N 3817-IX зі змінами та доповненнями "Про держави регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються електронних сигаретах, та пального".
Також зазначено, що згідно бази даних ІС СОД РРО та бази даних чеків з реєстратора розрахункових операцій встановлено факти реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- коньяк Грузинська легенда, 3 зірки, 0,25 л, АМ - АМАР 642989 (код УКТЗЕД 2208201800) за ціною реалізації 103,00 грн. - фіскальний чек № 25072 від 25.01.2025;
- вино ігристе біле Салюте Асті, код УКТЕД 2204109800, за ціною реалізації 179,00 грн фіскальний чек № 25104 від 25.01.2025;
- горілка Прайм волд клас 0,1 л, код УКТЗЕД 220860100, за ціною реалізації 31,5 грн, фіскальний чек № 24775 від 19.01.2025;
- віскі CleanMorah 0,5 л, код УКТЗЕД 2208307100, за ціною реалізації 325,00 грн, фіскальний чек № 24696 від 19.01.2025.
У акті зазначено, що вартість отриманої та реалізованої партії товару не перевищує мінімальний поріг штрафних санкцій ЗУ № 3817-ІХ. При цьому позивач та її законні представники до органів ДПС
Примірник акту фактичної перевірки від 10.06.2024 № 23116/02-32-07-05/44250761 отримано ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним підписом останньої у цьому акті. Вказаний акт підписаний позивачем без зауважень.
Також судом встановлено, що перед початком проведення перевірки 05.02.2025 близько 11-13 год. ФОП ОСОБА_1 було здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме: продаж 1 пляшки алкогольною напою - "Азнаурі напівсолодке біле", ємністю 0,75л (код УКТЗЕД 2204109800) за ціною 175,00 грн за одиницю, що підтверджується копією фіскального чеку наявного у матеріалах справи (том 1 а.с. 56).
На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 № 4661, яким до ФОП за порушення частини 7 статті 16 Закону України № 3817-ІХ відносно здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на таку торгівлю, застосовано штрафні санкції у розмірі 24000 грн.
Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі протиправно проведеної перевірки, а також за відсутності в діях позивача виявлених порушень, оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснювала реалізації алкогольних напоїв без ліцензії, а зазначення у фіскальних чеках продажу алкогольних напоїв є лише помилкою, допущеною працівником шляхом помилкового вибору артикулу товару із запрограмованих у відповідному програмному РРО, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується та виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому, приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 460/7257/20 наголосив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі судової плати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23.
Крім того, проаналізувавши зміст норм п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень пп. 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
…Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».
Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято наказ від 03.02.2025 № 824к стала підготовлена Управлінням контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області доповідна записка від 30.01.2025 № 22-02-32-09-04, в якій підставою проведення фактичних перевірок зазначено лист ДПС України від 07.11.2024 № 30937/7/99-00-09-02-01-07. У свою чергу за змістом листа ДПС України від 07.11.2024 № 30937/7/99-00-09-02-01-07 ДПС України в доповнення до листа ДПС від 28.02.2024 № 5389/7/99-00-09-02-01-07 направили перелік суб'єктів господарювання, що зазначені у додатку до листа, які протягом вересня 2024 року здійснювали реалізацію алкогольних напоїв з незначними виторгами через РРО/ПРРО, і серед яких вказано ОСОБА_1 (том 1 а.с. 47, 57-58).
В контексті наведеного, судом не встановлено, що згадана доповідна записка ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.01.2025 № 22-02-32-09-04 та лист ДПС України від 07.11.2024 № 30937/7/99-00-09-02-01-07 мали істотні недоліки, не містили достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу. У зв'язку із цим та виходячи зі змісту доповідної записки й листа, суд зауважує, що такі документи могли слугувати самостійною підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
До того ж у наказі від 03.02.2025 № 824к підставою проведення фактичних перевірок визначено також положення пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, яка, крім відповідної інформації як підстави проведення перевірки, визначає ще й безпосереднє здійснення функцій податкового органу, передбачених законодавством, але тільки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У питанні застосування пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, суд виходить з того, що за змістом наказу від 03.02.2025 № 824к вбачається, що правовою підставою для призначення фактичних перевірок були підстави зазначені в пп. 80.2.2 і 80.2.5 ПК України.
Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підпункти 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є доповідна записка Управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.01.2025 № 22-02-32-09-04, лист ДПС України від 07.11.2024 № 30937/7/99-00-09-02-01-07, що в свою чергу не може вказувати на протиправність такого наказу, та як наслідок такої перевірки.
Щодо суті порушень, які стали підставою для застосування фінансової санкції.
Як вбачається з акта перевірки позивачу ставляться у провину порушення вимог чинного законодавства, а саме: пункту 7 статті 16 Закону України від 18.06.2024 № 37-17-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" відносно здійснення господарської діяльності із роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
Нормативно правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 № 3817-IX (далі Закон № 3817-IX, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
За приписами частини першої статті 2 Закону № 3817-ІХ законодавство у сфері регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним складається з Податкового кодексу України, Митного кодексу України, цього Закону, закону України, що регулює відносини у сфері виноградарства та виноробства, законів України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", "Про географічні зазначення спиртних напоїв", інших нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання зазначених законодавчих актів.
В свою чергу відповідно до імперативних положень частини 7 статті 16 Закону № 3817-ІХ роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Надання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, в автоматичному режимі здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а дія таких ліцензій припиняється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина 6 статті 41 Закону № 3817-ІХ).
Згідно з частиною восьмою статті 41 Закону № 3817-ІХ ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки надаються окремо на кожне місце провадження відповідного виду господарської діяльності, а ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі - одна ліцензія (окремо на кожний вид господарської діяльності) за місцезнаходженням заявника.
Статтею 73 установлена відповідальність за порушення цього Закону, відповідно до частини першої якої за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення.
Відповідно до норм пункту 13 частини 2 статті 73 Закону № 3817-ІХ до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Судом встановив, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 зареєстрований програмний реєстратор розрахункових операцій (далі ПРРО) з фіскальним номером 4000832374, що підтверджується скріншотом з ІКС "Податковий блок".
Водночас позивачем не спростовується той факт, що вона неотримувала та немає ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Судом встановлено, що за результатами проведеної фактичної перевірки магазину, за адресою АДРЕСА_1 , складено акт від 05.02.2025 № 3452/02-32-09-01/3649006302, згідно з яким вказано про порушення суб'єктом господарювання порядку здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявної відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі, чим порушено вимоги пункту 7 статті 16 Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX зі змінами та доповненнями "Про держави регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються електронних сигаретах, та пального".
В акті перевірки зазначено, що згідно бази даних ІС СОД РРО та бази даних чеків з реєстратора розрахункових операцій встановлено факти реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- коньяк Грузинська легенда, 3 зірки, 0,25 л, АМ - АМАР 642989 (код УКТЗЕД 2208201800) за ціною реалізації 103,00 грн. - фіскальний чек № 25072 від 25.01.2025;
- вино ігристе біле Салюте Асті, код УКТЕД 2204109800, за ціною реалізації 179,00 грн фіскальний чек № 25104 від 25.01.2025;
- горілка Прайм волд клас 0,1 л, код УКТЗЕД 220860100, за ціною реалізації 31,5 грн, фіскальний чек № 24775 від 19.01.2025;
- віскі CleanMorah 0,5 л, код УКТЗЕД 2208307100, за ціною реалізації 325,00 грн, фіскальний чек № 24696 від 19.01.2025.
Також судом встановлено, що перед початком проведення перевірки 05.02.2025 об 11:13 год. ФОП ОСОБА_1 було здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме: продаж 1 пляшки алкогольною напою - "Азнаурі напівсолодке біле", ємністю 0,75л (код УКТЗЕД 2204109800) за ціною 175,00 грн за одиницю, що підтверджується копією фіскального чеку наявного у матеріалах справи (том 1 а.с. 56).
За обставинами цієї справи підставою для застосування до позивача фінансових санкції є встановлення факту реалізації позивачем перелічених у акті алкогольних напоїв та алкогольною напою - "Азнаурі напівсолодке біле", придбаного за контрольною розрахунковою операцією 05.02.2025 (день проведення фактичної перевірки); (копія касового чека (том 1 а.с. 56). без наявності відповідної ліцензії.
Відповідно до підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 цього Кодексу, забезпечується можливість: контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО. Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від РРО та ПРРО визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України визначений Порядком № 477.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 477).
Сервер додатків забезпечує взаємодію інформаційних систем ДПС з базою даних СОД РРО (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 477).
Згідно із підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 477 база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.
За висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 21 лютого 2025 року у справі № 280/2615/24 "...використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.".
В свою чергу, суд зазначає, що відповідачем в межах розгляду цієї справи надано докази, що під час фактичної перевірки позивача використовувались інформація з бази СОД РРО, про що свідчить власне акт перевірки від 05.02.2025 № 3452/02-32-09-01/ НОМЕР_2 .
Разом з тим у позовній заяві позивач стверджує, що вона, як суб'єкт підприємницької діяльності, не здійснювала та не здійснює реалізації алкогольних напоїв без ліцензії, а зазначення у фіскальних чеках продажу алкогольних напоїв є лише помилкою, допущеною працівником шляхом помилкового вибору артикулу товару із запрограмованих у відповідному програмному РРО.
При вирішенні цього спору суд приймає до уваги вказану позицію позивача та не заперечує можливих помилок при здійсненні господарської діяльності, однак зауважує, що останньою жодним чином не спростовано факту продажу алкогольною напою - "Азнаурі напівсолодке біле", придбаного за контрольною розрахунковою операцією 05.02.2025 (день проведення фактичної перевірки), що підтверджується копією касового чека, який міститься у матеріалах адміністративної справи (том 1 а.с. 56).
За приписами пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Отже, зважаючи на викладені обставини суд вважає, під час розгляду цієї справи податковим органом доведено факт здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на провадження згаданого виду господарської діяльності, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.02.2025 № 4661 є правомірним, прийнятим в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України судові витрати не підлягають до відшкодування позивачу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.02.2026.
Суддя Томчук Андрій Валерійович