Справа № 619/1301/25 Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М.
Провадження № 22-ц/818/344/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: що виникають з договорів оренди
05 лютого 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року по справі № 619/1301/25 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,-
ОСОБА_1 05.03.2025 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,8550 га кадастровий номер 6322056200:00:000:0288 від 03.08.2021, який укладено між ним та СТОВ «ВІЛЬНЕ» та стягнути з відповідача суму несплаченої орендної плати за договором оренди в сумі 60000,00 грн.
У обґрунтування позову зазначено, що йому належить зазначена ділянка на підставі Державного акту серії Р2 №763837. Між ним та відповідачем 03.08.2021 було укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років. Відповідно до п. 8 Договору орендна плата є договірною та нараховується у грошовому виразі щороку в розмірі 20000,00 грн та згідно з п. 10 сплачується до 31 грудня поточного року. Однак з 2022 по 2025 роки не було здійснено жодного платежу, що є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору. Отже, заборгованість становить 60000,00 грн.
Представником відповідача подано відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області, а в подальшому в провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебувала справа № 619/5017/21, у рамках якої розглядався позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Вільне». Підставою для звернення до суду за твердженнями позивача слугувало неукладання ним договору оренди земельної ділянки і відповідно не передача її в користування СТОВ «Вільне» на платній основі. В рамках вказаної судової справи було проведено експертне дослідження наданого договору і документі укладених на його виконання. За висновками наданими експертом було встановлено, що договір оренди було підписано особисто ОСОБА_1 , а не іншою особою, як стверджував позивач. У подальшому позивачем було змінено підстави звернення до суду та зазначено, що ОСОБА_1 надав посадовим особам СТОВ «Вільне» чисті аркуші зі своїм підписом, які останні використали для складання договору оренди та подальшої реєстрації. Після зміни підстав позову було призначено експертне дослідження документів, з метою встановлення чи було накладено текст на підпис. Апеляційним судом було скасовано постанову суду про призначення експертного дослідження. В подальшому позивачем було подано заяву про повернення позовної заяви. Таким чином, в рамках вказаного судового розгляду ОСОБА_1 взагалі заперечував факт укладання ним договору оренди і передачу земельної ділянки. Заявляючи позовні вимоги, як в рамках першої справи, так і справи що перебуває в провадженні суду в 2025 році, головною вимогою є вилучення земельної ділянки з користування СТОВ «Вільне». Позивач отримував орендну плату у період за 2021 рік своєчасно та в повному обсязі. Тобто, позивач отримав в серпні 2021 року, одразу після укладання договору оренди від відповідача орендну плату за 2021 рік. Після чого майже одразу звернувся до суду з вимогами про неукладання договору і не передачу земельної ділянки у користування. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 6 ст. 3 ЦК України). У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium («заборона суперечливої поведінки»), згідно із якою ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Очевидно, що дії позивача, який уклав договір оренди, за яким право оренди належної йому земельної ділянок перейшло до СТОВ «Вільне», отримував орендну плату від цього товариства, після цього починає процедуру оскарження факту укладання договору, і стверджує, що вказаний договір є неукладеними, суперечать його попередній поведінці (укладенню договору та отриманню плати за користування земельними ділянками) і є недобросовісними. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61 -22315сво 18). Сторонами в п. 8 Договору оренди визначено, що орендна плата вноситься шляхом видачі орендодавцю грошових коштів в касі орендаря або перерахуванням грошових коштів на картковий рахунок орендодавця за письмовою заявою орендодавця, в якій зазначено банківські реквізити для перерахування коштів орендарем. Орендодавець наділений правом вимагати належного виконання договору, якщо вважає що його право є порушеним. З боку відповідача здійснювались усі дії по виконанню покладених обов'язків. Листом № 67 від 22.12.2022 позивачу надіслано повідомлення, щоб він з'явився для отримання орендної плати за 2022 рік. Для реалізації права на отримання плати за передане в користування майно, орендодавець має відповідно до умов укладеного договору самостійно з'явитися для отримання коштів або надати письмову заяву для здійснення перерахунку грошових коштів на банківську карту. Вказане повідомлення було направлено за адресою зазначеною позивачем в договорі. Поштове відправлення повернулось до СТОВ «Вільне» після спливу строків зберігання у поштовому відділенні. Аналогічне за змістом повідомлення направлялось в 2023 і 2025 роках. На жодне поштове повідомлення про отримання орендної плати за користування земельною ділянкою позивач не відреагував і так само не направляв жодної вимоги про сплату орендної плати. Така поведінка з боку ОСОБА_1 є свідченням того, що він систематично ухилявся від реалізації наданого йому права. Надаючи оцінку обставинам не сплати грошових коштів, суд має встановити чи є таке порушення свідомим ухиленням, а не непереборними обставинами. З точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин саме з'ясування того, дії якої із сторін породили негативні наслідки. Адже, саме з боку позивача вчинялись свідомі дії по ухилянню від отримання орендної плати, натомість відповідач надсилав повідомлення про необхідність отримання грошових коштів, зазначаючи умови отримання та можливі варіанти. Свідоме ігнорування та не направлення звернень з вимогою про сплату, є свідченням того, що позивач мав на меті припинити взаємовідносини сторін шляхом створення підстав у вигляді недобросовісного виконання зобов'язань орендарем. Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, з огляду на те, що підписавши договір ОСОБА_1 погодився з усіма істотними умовами договору, в тому числі й щодо його форми, порядку виконання, який напряму залежить з діями, що мав вчиняти безпосередньо позивач, а у разі ухилення орендаря від виконання свого обов'язку по оплаті, довести вказане. Фактично позивач ухилявся від отримання грошових коштів, не надавав заяв про зміну способу отримання коштів і відповідно самостійно створив перешкоди для виконання зобов'язань відповідачем.
Представником позивача надано відповідь на відзив, у якому зазначено, що недобросовісна поведінка відповідача виразилась в тому, що під час розгляду справи № 619/5017/21 між ОСОБА_1 та СТОВ «ВІЛЬНЕ» орендна плата не сплачувалась. Так, всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 03.08.2021 року, ОСОБА_1 жодного разу протягом 2022-2025 року не було повідомлено про можливість отримання орендної плати за договором оренди від 03.08.2021. Таким чином, СТОВ «ВІЛЬНЕ» діяло недобросовісно, керуючись тим, що оскільки справа №619/5017/21 перебуває на розгляді в суді, то до вирішення справи по суті та до прийняття остаточного рішення у справі відповідач має право не сплачувати орендну плату. Однак, СТОВ «ВІЛЬНЕ» в свою чергу не припинили користування земельною ділянкою 6322056200:00:000:0288. Тобто, на етапі розгляду справи №619/5017/21, коли питання про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 03.08.2021 не було вирішено, відповідач свідомо прийняв рішення продовжити неправомірно користувався земельною ділянкою, не виявляв бажання повертати її орендодавцю, не повідомляв орендодавця про можливість отримання орендної плати. До відзиву не були додані матеріали, які б свідчили про зворотне. З наданих позивачем листів від 22.12.2022 №67 та від 14.01.2025 №2 неможливо встановити чи були направлені дані листи ОСОБА_1 . Втім, з копій квитанцій про відправку рекомендованих листів неможливо встановити, що конкретно було вмістом даних листів, оскільки достовірним доказом направлення повідомлень про виплату орендної плати ОСОБА_1 у 2022 та 2025 роках є описи вкладеного до листів, копії відповідних листів та квитанції про відправлення. Долучені відповідачем докази, а саме: копія конверту, рекомендоване повідомлення на 2022 рік про вручення, лише свідчить, що СТОВ «Вільне» відправлено конверт з «невідомим вкладенням», імовірно, вкладення пов'язано саме з процесом доказування у справі N619/5017/21, яка в той самий час перебувала на розгляді в суді. Водночас, в листі від 14.01.2025 року №2 також наявні неточності. По-перше, даний лист мав бути направлений позивачеві наприкінці 2024 року з зазначенням, що ОСОБА_1 може з'явитись до СТОВ «Вільне» для отримання коштів. Втім, п.10 Договору від 03.08.2021 визначено, що орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. По-друге, в листі одночасно вказано щодо виплати коштів за 2022, 2023, 2024 роки, що в свою чергу лише підтверджує, що з 2022 по 2024 рік позивача жодного разу не було повідомлено про те, що він може отримати кошти в касі підприємства СТОВ «Вільне». Саме тому в одному листі було вказано відразу щодо виплати орендної плати за 3 роки. Однак, позивач зазначає, що він не був повідомлений про відправлення даних листів на його адресу та не отримував їх. Таким чином, є підстави стверджувати, що три роки поспіль відповідач свідомо уникав повідомляти позивача про нараховану орендну плату. Слід також звернути увагу на те, що протягом 2022-2025 року відповідач не здійснював перерахунку орендної плати позивачу шляхом поштового переказу коштів як аналогового варіанту розрахунку з Орендодавцем. Станом на 2022 рік відповідач так само мав можливість здійснити виплату орендної плати поштовим переказом, однак, свідомо утримався від вчинення таких дій, з метою якнайдовше безоплатно та неправомірно користуватись земельною ділянкою 6322056200:00:000:0288. Відповідач під час вирішення справи в суді свідомо ухиляється від виплати орендної плати. Відповідач протягом 2022-2025 року неправомірно користується земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендну плату, не повідомляючи належним чином Орендодавця про належну до виплати заборгованість та не вживаючи при цьому всіх заходів для повідомлень Орендодавця про наявну до виплати орендну плату. Також звертаєть увагу, що відповідач свідомо уникає у відзиві на позовну заяву висловлювань щодо виплати орендної плати у 2023 та 2024 році. Враховуючи наведені аргументи та посилання на актуальну практику Верховного Суду з вирішення справ з подібним предметом та підставами позову, просять врахувати обставини систематичного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 03.08.2021 року щодо сплати орендної плати, що є самостійною і достатньою підставою для його розірвання.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНЕ» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди від 03.08.2021 земельної ділянки площею 7,8550 га кадастровий номер 6322056200:00:000:0288 в сумі 59000,00 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч гривень).
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНЕ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.С. посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та в цій частини позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Долучені відповідачем докази, а саме : копія конверту, рекомендоване повідомлення на 2022 рік, лише свідчить, що СТОВ «Вільне» відправлено конверт з «невідомим вкладенням», імовірно, вкладення пов'язано саме з процесом доказування у справі №619/5017/21, яка в той самий час перебувала на розгляді в суді.
Доказів, що підтверджують направлення листів з вмістом саме конкретних повідомлень про можливість отримання орендної плати ОСОБА_1 до суду не надано. Тобто, Дергачівським районним судом Харківської області в рішенні від 19.05.2025 року у справі №619/1301/25 було враховано недостатні та неналежні докази виключно на підставі припущення, що вмістом даних конвертів (без жодного опису вкладеного) є саме повідомлення про можливість отримання орендної плати. Вказане, в свою чергу в повній мірі порушує вимоги статті 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач відмовляється отримувати орендну плату, ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Надані відповідачем докази є недостатніми , оскільки за їх сукупності неможливо встановити факт використання всіх можливих способів для повідомлення позивача про наявну до виплати орендну плату.
Позиція суду І інстанції щодо ухилення позивача від отримання орендної плати та незвернення за отриманням орендної плати до відповідача, є необґрунтованою, оскільки у Орендодавця є лише право щодо звернення до Орендаря для отримання орендної плати, однак не обов'язок. В свою чергу, відповідач має обов'язок щодо сплати орендної плати в установлений строк та в узгодженій сторонами сумі.
Таким чином, відповідачем не доведено належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 03.08.2021 площею 7,8550 га кадастровий номер 6322056200:00:000:0288 щодо своєчасної та повної виплати орендної плати, не надано достатніх та допустимих доказів, щодо вжиття всіх можливих заходів для повідомлення Орендодавця про наявну до виплати орендну плату, отже рішення Дергачівського районного суду Харківської області підлягає частковому скасуванню, а позов ОСОБА_1 має бути задоволено в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виплатив орендної плати у заявленому у позові розміру.
Водночас судом установлено, що відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за період з 2022-2024 роки у порядку, який сторони погодили у письмовій формі, про що у матеріалах містяться відповідні докази, проте позивач відмовився їх отримувати.
Разом з тим несплата орендної плати мала місце у зв'язку з невиконанням Позивачем обов'язку, передбаченого п. 8 Договору. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме істотного порушення умов договору та систематичної несплати орендної плати.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення орендної плати на користь позивача в сумі 59000,00 грн, а в частині розірвання договору оренди від 03.08.2021 позов задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено істотного порушення умов договору чи невиконання обов'язків відповідачем, передбачених договором оренди, будь-яка винна поведінка, яка могла би бути підставою для припинення правовідносин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Рішення оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди, тому в іншій частині не переглядається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 квітня 2003 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 7,8550 га кадастровий номер 6322056200:00:000:0288, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Вільшанської селищної ради ТОВ «Вільне», ділянка НОМЕР_1 (а.с. 11).
03 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Вільне» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (а.с. 7-9).
Відповідно до акту прийомки-передачі земельної ділянки від 03.08.2021, підписаному сторонами, земельна ділянка площею 7,8550 га з кадастровим номером 6322056200:00:000:0288 передана ОСОБА_1 та прийнята СТОВ «Вільне» (а.с. 16).
Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.08.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо зазначеного договору оренди землі, індексний номер 59727382 (а.с. 17-18).
Відповідно до п. 8, 10 Договору орендна плата є договірною та нараховується у грошовому виразі в розмірі 20000,00 грн. Орендна плата вноситься шляхом видачі орендодавцю грошових коштів в касі орендаря або перерахуванням грошових коштів на картковий рахунок орендодавця за письмовою заявою орендодавця, у якій зазначено банківські реквізити для перерахування коштів орендарем. Орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року.
27 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 отримав 21000,00 грн орендної плати за вказаним договором оренди, про що свідчить його особистий підпис у наданій відомості, і цей факт позивач не заперечував ( а.с.49).
Пунктами 27, 30 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
За змістом п. 35 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.
Так, позивач стверджує, що всупереч умовам договору оренди, відповідачем з 2022 по 2025 роки не було здійснено жодного платежу за користування земельною ділянкою, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 60000,00 грн.
Водночас представником відповідача зазначено, що оскільки орендодавцем не було надано письмову заяву з зазначенням банківських реквізитів для перерахування коштів орендарем на картковий рахунок, то позивач зобов'язаний був з'явитися для отримання орендної плати в касу СТОВ «Вільне», відповідно до умов договору, однак, не з'явився.
Дійсно, відповідачем СТОВ «Вільне» на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням направлялися листи, у яких зазначалося про необхідність з'явитися до каси СТОВ «Вільне» для отримання орендної плати за 2022-2024 роки, які поверталися до відправника з зазначенням, що «адресат відмовився» від отримання кореспонденції, копії яких надані до суду (а.с. 43-46, 77-79).
Колегія суддів звертає увагу, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне» про скасування державної реєстрації договору та зобов'язання повернути вищевказану земельну ділянку, і цей позов чинною ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року відповідно до заяви ОСОБА_1 був залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (справа 619/5017/21, провадження № 2/535/18/25, див. в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/124356329).
При цьому він отримав орендну плату за 2021 рік та у подальшому в межах вищевказаної справи № 619/5017/21 намагався розірвати цей договір. При цьому позивач не спростував надані стороною відповідача вищевказаних письмових доказів про те, що під час розгляду спору у справі у № 619/5017/21 відповідач направляв йому листи з пропозицією отримати у відповідача орендну плату за наступні роки, або повідомити норми банківської картки для отримання орендної плати, що відповідає умовам укладеного між сторонами вищевказаного договору оренди. За таких обставин колегія суддів вважає з більшою вірогідністю доведеними аргументи відповідача про те, що він діяв відповідно до умов договору про оренду та пропонував позивачу отримати орендну плату, яку той не отримував з огляду на наявний між сторонами спір, який був спрямований на припинення орендних відносин між сторонами. Таку поведінку позивача слід визнати недобросовісною, спрямованою на створення штучних юридичних підстав для розірвання договору оренди. Саме ці підстави, систематичну несплату орендної плати, позивач зазначив при зверненні до суду у даній справі, після того, як залишив без розгляду свій позов у вказаній справі № 619/5017/21.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема якщо особа вчиняє дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 651 ЦК України:
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, систематичної несплати орендної плати, від отримання якої позивач умисно ухилявся з метою розірвання цього договору.
Тому доводи скарги про те, що відповідач за таких обставин мав покласти відповідні грошові суми орендної плати на депозит нотаріусу є - безпідставними. Крім того, такий порядок оплати договором оренди не був передбачений.
Отже судом було правильно установлено, що відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за період з 2022-2024 роки у порядку, який сторони погодили у письмовій формі, про що у матеріалах містяться відповідні докази, проте позивач відмовився їх отримувати. Доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростовують.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки залишити без змін.
В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.