Справа № 683/2911/25
1-кп/683/123/2026
09 лютого 2026 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2021 року, який скасовано в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року за ч.3 ст.309, ч.3 ст.311, ч.1 ст.313 КК України, із застосуванням ст.70, ст.72 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2024 року від відбуття основного покарання з невідбутою частиною покарання - 4 роки 10 місяців 7 днів;
- вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року за ч.1 ст.309, ч.2 ст.311 КК України із застосуванням ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці з конфіскацією належного майна,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України,
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 06 липня 2025 року близько 15 години, перебуваючи на проїжджій частині неподалік житлового будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті сталих неприязних відносин між ним та ОСОБА_4 , який переріс у силову боротьбу, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та можливі наслідки, тримаючи у правій руці складний ніж, умисно з прикладанням фізичної сили наніс не менше трьох ударів клинком вказаного складного ножа в область грудної клітини, живота та лівого стегна ОСОБА_4 , після чого силою повалив останнього на землю. В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани по передній поверхні лівого стегна в середній третині в напрямку на 9 і 3 годин умовного циферблату годинника, садна шкіри лівого ліктя та передпліччя по задній (тильній) поверхні, садна обох колінних суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення в проекції 8-го міжребір'я зліва по передньо-пахвинній лінії в напрямку на 11 і 5 годин умовного циферблату годинника; в проекції 7-го міжребір'я зліва по задньо-пахвинній лінії в напрямку на 10 і 4 годин умовного циферблату годинника; лівобічного гемо-пневмотораксу; ножове проникаюче поранення живота на 1 см нижче від лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії в напрямку на 12 і 6 годин умовного циферблату годинника, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, тобто є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи всупереч вимогам статей 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», згідно якої діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади, маючи на меті прямий умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини - амфетаміну, обіг якої обмежено згідно Списку № 2 Таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою подальшого вживання та без мети збуту, за допомогою двох скляних банок, однієї пляшки з полімерного матеріалу, чотирьох шматків текстильного матеріалу (тканини) та чотирьох термометрів, гідроксиду натрію та невстановленого в ході досудового розслідування прекурсору, незаконно виготовив у невстановленому досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 05 липня 2025 року, психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 1,351401 г, яку в подальшому незаконно зберігав, зокрема: масою 1,070616 г - на поверхні чотирьох відрізків текстильного матеріалу, та масою 0,280785 г - на поверхні двох скляних банок та однієї пляшки з полімерного матеріалу, у власних речах в середині багажного відділення автомобіля марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 .
Надалі, 05 липня 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою подальшого вживання та без мети збуту, на автомобілі марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 , з міста Хмельницький незаконно перевіз вищевказану психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін, загальною масою 1,351401 г, до м. Старокостянтинів, де за адресою: вул. Гонти 52/1 м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, продовжив її зберігати у багажному відділенні вказаного автомобіля до 20 години 56 хвилин 06 липня 2025мроку, тобто до моменту вилучення працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав фактичні обставини щодо нанесення ножем тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , зокрема визнав обставини щодо місця, способу, механізму та знаряддя, яким він наніс тілесні ушкодження потерпілому. Проте, не погоджується із кваліфікацією його дій за ч.1 ст.121 КК України, вказуючи, що тілесні ушкодження він наніс потерпілому з метою самооборони, оскільки таким чином він захищався від ударів «монтировкою», які йому завдавав ОСОБА_4 . Вважає, що в його діях наявний склад злочину, передбаченого ст.124 КК України, а не ст.121 КК України. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 не визнав, посилаючись на те, що психотропну речовину було вилучено працівниками поліції не за його місцем проживання, та не у його автомобілі. Також заперечив факт належності йому речей, серед яких вказану психотропну речовину було виявлено.
Незалежно від показань обвинуваченого, його вина у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
По епізоду обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Із показань обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що 05 липня 2025 року він приїхав з м. Хмельницький до м. Старокостянтинів та тимчасово зупинився у свого знайомого ОСОБА_7 . На наступний день у ОСОБА_7 не заводився автомобіль, тому він попросив
ОСОБА_4 , щоб той допоміг. ОСОБА_4 приїхав на своєму автомобілі до ОСОБА_7 та намагався з буксиру завести автомобіль. Автомобіль не завівся, тоді він сказав до ОСОБА_4 : «Вася, стій!». Після цих слів ОСОБА_4 вибіг з автомобіля та почав його бити, однак ОСОБА_7 їх розборонив і ОСОБА_4 поїхав. Надалі цього ж дня біля 15 години він йшов по дорозі, коли побачив ОСОБА_4 , який проїжджав повз нього на автомобілі. ОСОБА_4 хотів наїхати на нього, через що він відскочив на узбіччя, взяв з кучі автомобільну шину, яка знаходилась на узбіччі, і кинув цю шину в задню частину автомобіля ОСОБА_4 . Автомобіль зупинився, і з нього вийшов ОСОБА_4 , який у руках тримав «монтировку», та почав підходити до нього. Вказує, що у нього із собою був розкладний ніж, тому він сказав ОСОБА_4 : «Забери монтировку, я заберу ножа і ми поб'ємось». Після цих слів ОСОБА_4 наніс йому «монтировкою» один удар в ключицю, після цього ще один удар по руці. Після першого удару він відкрив ніж, а після другого удару - схопив потерпілого і наніс йому 3 удари ножем у різні частини тіла. Вказує, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_4 , а лише хотів його провчити. При цьому, зазначив, що він хотів нанести удар ножем ОСОБА_4 саме у живіт, однак вдарив вище. Після цього ОСОБА_4 повалив його на землю і своєю рукою тримав його руку з ножем. Потім підбігла дружина ОСОБА_4 і схопила його за руку, де був ніж, і бійка закінчилась, після чого він залишив місце події.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 06 липня 2025 року до нього подзвонив ОСОБА_7 та попросив приїхати допомогти завести автомобіль. Коли він приїхав, то окрім ОСОБА_7 біля автомобіля знаходились також ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Останній почав чіплятись до нього та висловлюватись словами, які йому не сподобались. Тоді він кинувся до ОСОБА_5 , вони зчепились, однак ОСОБА_7 їх розборонив і він поїхав додому. Після цього, того ж дня в обідню пору він разом із дружиною і дітьми їхали на автомобілі по провул. Яворницького в м. Старокостянтинів. На проїжджій частині дороги він побачив ОСОБА_5 , який у руках тримав автомобільну шину. ОСОБА_5 вибіг на дорогу і кинув шину під колеса його автомобіля, щоб зупинити автомобіль. Коли шина була під автомобілем, то він автомобілем почав притискати ОСОБА_5 до паркану, щоб налякати, однак він відскочив від капота на кущ. Після цього він зупинив автомобіль, взяв «монтировку» і вийшов з автомобіля, бо хотів налякати ОСОБА_5 і захистити свою сім'ю. Він обійшов автомобіль з одного боку, а ОСОБА_5 - з іншого, і вони зустрілись позаду автомобіля. Їхню розмову у цей момент він не пам'ятає, однак думає, що то була нецензурна лайка. Вказує, що під час сварки вони кинулись один до одного, він замахнувся на ОСОБА_5 «монтировкою» та перший наніс йому один удар, але не знає чи попав у нього, оскільки у цей момент ОСОБА_5 наніс йому удар ножем. В момент удару ОСОБА_5 схопив його руку і «монтировка» випала з його рук на землю. Однак, ОСОБА_5 наніс йому ще один удар ножем, а потім ще один. Про те, що ОСОБА_5 наносить йому удари саме ножем, він зрозумів після другого удару ножем, тоді почав захищатись і повалив ОСОБА_5 на землю. ОСОБА_5 лежав на землі, він лежав зверху на ньому і тримав лівою рукою його праву руку, у якій був ніж, а правою рукою тримав ОСОБА_5 за спину. Коли він відпустив ОСОБА_5 і той зрозумів, що у нього в руках не має «монтировки», то з місця події втік.
Аналогічні послідовні пояснення потерпілий ОСОБА_4 надав та відтворив на місці події і під час проведення за його участю слідчого експерименту, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименті від 05 серпня 2025 року та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії (Т.1 а.с.240-246, а.с.250).
Показання потерпілого ОСОБА_4 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні показала, що вони разом із ОСОБА_4 , який є її чоловіком, та їхніми двома дітьми власним автомобілем їхали по провулку Яворницького в м. Старокостянтинів. Під час руху автомобіля з правого боку з узбіччя на дорогу вискочив ОСОБА_5 і кинув під передні колеса їхнього автомобіля автомобільну шину. Після цього чоловік зупинився, вийшов з автомобіля з чимось у руках та пішов до ОСОБА_5 . За даними подіями вона спостерігала з салону автомобіля. Потім між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 почалась бійка під час якої вона побачила у руках ОСОБА_5 ніж. Вона бачила як під час бійки ОСОБА_5 наносив її чоловікові удари ножем. Коли вона підбігла до них, то ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вже лежали на землі, вона своєю ногою зажала руку ОСОБА_5 і намагалась вибити ніж з його руки, на що ОСОБА_5 кричав, щоб вона відпустила, що він більше не буде. Тоді вона
відпустила руку і побачила, що ОСОБА_4 весь у крові, а коли підняла футболку, то побачили на тілі чоловіка три рани. Коли чекали швидку і поліцію, то прибіг ОСОБА_7 завів автомобіль і хотів відвезти чоловіка у лікарню, однак йому не дозволили. Вказує, що вона не бачила, щоб ОСОБА_4 наносив удари «монтировкою». Коли вона вибігла з автомобіля, то лише бачила, як удари наносив ОСОБА_5 , а «монтировка» знаходилась на землі.
Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_9 відтворила на місці події спосіб та механізм нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що повністю відповідає її показанням, даним у судовому засіданні, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 28 липня 2025 року та переглянутим у судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії (Т.1 а.с.235-239, а.с.251).
Свідок ОСОБА_7 , який є кумом ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_5 є його знайомим і 05 липня 2025 року приїхав до нього в гості. На наступний день у нього поламався автомобіль і він попросив свого кума ОСОБА_4 допомогти завести двигун автомобіля з буксиру. Під час буксирування автомобіля між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з малозначного приводу виник словесний конфлікт, який переріс у штовханину, однак він з ОСОБА_8 їх розборонили, і ОСОБА_4 поїхав додому. Зазначає, що після цього конфлікту він знаходився у приміщенні будинку, а коли вийшов на вулицю, то ОСОБА_5 на подвір'ї не було. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_5 його підрізав. Тоді він побіг на сусідній провулок Яворницького і по дорозі зустрів ОСОБА_5 , у якого футболка була в крові. На його запитання що сталось, ОСОБА_5 повідомив, що побився з ОСОБА_4 . Коли він прибіг на місце події, то побачив ОСОБА_4 , який весь був у крові. Тоді він завів автомобіль ОСОБА_4 , щоб везти його у лікарню, однак хтось сказав, що не можна. Після цього приїхали поліцейські і він разом із ними поїхали шукати ОСОБА_5 , якого виявили біля місцевого парку.
Про те, що 06 липня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час буксирування автомобіля ОСОБА_7 виник словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_4 розпочав бійку з ОСОБА_5 , яку вони зі ОСОБА_7 припинили, підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_10 , яка є парамедиком Старокостянтинівської підстанції Хмельницького обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, показала, що у складі бригади невідкладної допомоги 06 липня 2025 року вона виїжджала за викликом на провулок Яворницького в м. Старокостянтинів, де знаходився потерпілий ОСОБА_4 , у якого при огляді вона виявила ножові поранення. На місці події ОСОБА_4 вказував, що ножові поранення йому завдав друг його кума, який зупинив його автомобіль, кинувши шину під колеса.
Свідок ОСОБА_11 , який працює лікарем ортопедом-травматологом КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня», показав, що 06 липня 2025 року він чергував на приймальному відділенні, куди невідкладна допомога привезла потерпілого ОСОБА_4 , у якого при огляді він виявив проникаючі ножові поранення, які загрожували його життю, а саме, у грудну клітину зліва, у живіт та стегно.
Такий перебіг подій, про які вказує потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також обвинувачений ОСОБА_5 (за виключенням незначних деталей), свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом письмовими доказами.
Так, за даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 06 липня 2025 року, з доданою до нього фототаблицею, на проїжджій частині по провулку Яворницького в м. Старокостянтинів навпроти будинку №45 виявлено автомобіль темно-зеленого кольору марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_2 , належний потерпілому ОСОБА_4 , біля автомобіля на асфальтній поверхні зі сторони водія - плями бурого кольору, позаду автомобіля на узбіччі дороги - автомобільну шину чорного кольору та майку з полосами білого та червоного кольору у зім'ятому вигляді, на якій наявна речовина бурого кольору (Т.1 а.с.96-103).
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №423 від 22 липня 2025 року плями було кольору, які були виявлені місці події - на асфальтній поверхні біля автомобіля марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_2 , та з яких було зроблено змиви, містять кров людини,
яка може походити як від ОСОБА_4 , так і від ОСОБА_5 (Т.1 а.с.187-188).
Згідно протоколу затримання від 06 липня 2025 року та фототаблиці, яка є додатком до цього протоколу, під час особистого огляду ОСОБА_5 , якого було затримано в порядку ст.208 КПК України, у останнього при собі виявлено та вилучено розкладний ніж на поверхні клинка якого наявна речовина бурого кольору (Т.1 а.с.133-136).
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №76 від 10 липня 2025 року на змиві з клинка ножа, вилученого 06 липня 2025 року у ОСОБА_5 під час його затримання, знайдено сліди крові людини, які можуть походити як від потерпілого ОСОБА_4 , так і, що не виключається, від обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки вони одногрупні за ізосерологічною системою АВО. (Т.1 а.с.190-192).
За даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 липня 2025 року, свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 06 липня 2025 року під час бійки нанесла ножові поранення ОСОБА_4 (Т.1 а.с.141-143).
За висновком експерта №234 від 01 серпня 2025 року в результаті обстеження ОСОБА_4 та дослідження його медичної картки стаціонарного хворого №45289, у останнього виявлено наступні тілесні ушкодження: - ножові проникаючі поранення в проекції 8-го міжребір'я зліва по передньо-пахвинній лінії в напрямку на 11 і 5 годин умовного циферблату годинника; в проекції 7-го міжребір'я зліва по задньо-пахвинній лінії в напрямку на 10 і 4 годин умовного циферблату годинника, лівобічного гемо-пневмотораксу, ножове проникаюче поранення живота на 1 см нижче від лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії в напрямку на 12 і 6 годин умовного циферблату годинника, які виникли від, як мінімум, трьох дій плаского гострого колюче-ріжучого предмету, яким могло бути вістря ножа, або подібний предмет, що могло мати місце у строк (06 липня 2025 року) та за обставин, вказаних у постанові та ОСОБА_4 , і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища;
- колото-різана рана по передній поверхні лівого стегна в середній третині в напрямку на 9 і 3 годин умовного циферблату годинника, яка виникла від, як мінімум, однієї дії плаского гострого колюче-ріжучого предмету, яким могло бути вістря ножа, або подібний предмет, що могло мати місце у строк (06 липня 2025 року) та за обставин, вказаних у постанові та ОСОБА_4 , і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; - садна шкіри лівого ліктя та передпліччя по задній (тильній) поверхні, садна обох колінних суглобів, які виникли від дій - тертя тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, або при падінні та ударі об такі, що могло мати місце у строк (06 липня 2025 року) та за обставин, вказаних у постанові та ОСОБА_4 , і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (Т.1 а.с.139-140).
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо заподіяння йому потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень підтверджуються висновком експерта №182 від 07 липня 2025 року, за даними якого у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: - крововиливу в проекції 2-3 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, крововиливів на фоні яких садна по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по тильній поверхні правої кисті в ділянці основи 5-го пальця, забійної ранки на слизовій оболонці нижньої губи зліва, які виникли від, як мінімум, чотирьох дій - ударів тупих твердих предметів, якими могли бути кулаки рук, балонний ключ, або їм подібні предмети, можливо в строк вказаний у постанові та в строк і за обставин, вказаних ОСОБА_5 , і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; - саден по зовнішній поверхні правого променево-зап'ястного суглобу, по тильній поверхні 5-го пальця правої кисті, в лівій поперековій ділянці, по передній поверхні правого колінного суглобу, по зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині, які виникли від, як мінімум, семи дій - тертя тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути балонний ключ, виступаючі тупі тверді предмети поверхні, або їм подібні предмети, можливо в строк вказаний в постанові та в строк і за обставин, вказаних ОСОБА_5 , і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с.144-145).
Кожен з наведених вище доказів підтверджує визначені ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.
Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.
Сумнівів у достовірності цих доказів у суду не має, адже усі вони повністю узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, поза розумним сумнівом.
У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував, що завдав ножем потерпілому ОСОБА_4 кілька ударів у грудну клітину, живіт та стегно, проте стверджував, що захищався від насильства під час бійки, яку почав потерпілий, тобто діяв в умовах необхідної оборони.
Виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони у частині 1 статті 36 КК України, її сутність полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання. Дії, спрямовані на зупинення суспільно небезпечного посягання, вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
До умов правомірності необхідної оборони відносяться умови, які характеризують суспільно небезпечне посягання: наявність суспільно небезпечного посягання; його дійсність (реальність), та умови правомірності необхідної оборони, що характеризують захисні дії: можливість захищати лише цінності, безпосередньо названі в частині 1 статті 36 КК України; шкода має заподіюватись лише особі, яка вчиняє посягання, а не будь-якій іншій особі; захист не має перевищувати меж необхідної оборони. При цьому, наявність посягання передбачає, що посягання вже почалося (чи близьке до цього) і ще не закінчилося. Ця ознака наявності посягання визначає межі необхідної оборони в часі, початковий і кінцевий моменти суспільно небезпечного посягання, у межах якого можлива правомірна оборона. Разом з цим, оборона не може вважатися правомірною, коли посягання закінчилося і небезпека вже не загрожує особі. Момент фактичного закінчення суспільно небезпечного посягання свідчить про те, що у застосуванні заходів захисту явно відпала потреба. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
За встановлених судом обставин, 06 липня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виникла перша сварка, яка переросла у бійку, яка була припинена свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У подальшому ОСОБА_5 побачив на дорозі автомобіль під керуванням ОСОБА_4 та вирішив його зупинити, кинувши під колеса автомобільну шину. Таким чином, у потерпілого ОСОБА_4 виникла небезпека, пов'язана із неправомірними діями ОСОБА_5 та посягання на його майно - автомобіль, у якому, окрім цього, перебували двоє його малолітніх дітей та дружина. Коли автомобіль зупинився і ОСОБА_4 вийшов з автомобіля з «монтировкою» у руці, то останній вже свідомо йшов битися, оскільки побачивши «монтировку», він вийняв ніж та звернувся до потерпілого зі словами: «ложи монтировку, я ложу ніж і поб'ємося». У свою чергу ОСОБА_4 також йшов битись, оскільки взяв із собою «монтировку». Під час бійки перший удар наніс потерпілий ОСОБА_4 . В момент удару ОСОБА_5 схопив ОСОБА_4 за руку, заблокувавши її, внаслідок чого «монтировка» впала на землю, та наніс удар ножем перший раз. Коли рука потерпілого була заблокована, то небезпеки для обвинуваченого вже не було, однак він наніс ще два удари ножем потерпілому. При цьому, як потерпілий, так і його дружина намагались припинити неправомірні дії ОСОБА_5 та вибити з його рук ножа. Отже, ОСОБА_5 діяв не в межах необхідної оборони, а діяв умисно, з метою спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні чітко вказав, що вбивати ОСОБА_4 він не хотів, а хотів його лише провчити і вдарити ножем у живіт, але вдарив вище.
На переконання суду, встановлені фактичні обставини справи свідчать про відсутність акту суспільно - небезпечного посягання зі сторони потерпілого, який би за своїми об'єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для обвинуваченого, що в свою чергу могло викликати у ОСОБА_5 невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому. При цьому, враховуючи виявлені у обвинуваченого тілесні ушкодження, які
відповідно до висновку експерта №182 від 07 липня 2025 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя, їх локалізацію в області ключиці, на ліктьовому суглобі, на кисті правої руки, на колінному суглобі та лівій гомілці, в діях обвинуваченого відсутні об'єктивні ознаки необхідної оборони, що спростовує позицію сторони захисту про спричинення обвинуваченим ОСОБА_5 ножових поранень у життєво важливі органи - грудну клітину та живіт потерпілого ОСОБА_4 з метою самооборони, але при перевищенні меж необхідної оборони та необхідність кваліфікувати дії останнього за ст.124 КК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
По епізоду обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Із показань обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що до 05 липня 2025 року він проживав у м. Хмельницький, де винаймав квартиру. 05 липня 2025 року до нього на автомобілі марки «Opel Omega», яким постійно користується ОСОБА_7 , приїхав ОСОБА_8 і вони разом поїхали в м. Старокостянтинів в гості до ОСОБА_7 . Вказує, що із речей з ним була лише одежа, у яку він був одягнутий, та сумка для документів. Жодних речей до багажника автомобіля він не ставив і що було у багажнику йому не відомо. Факт належності йому речей, у яких було виявлено психотропну речовину категорично заперечує.
Разом з тим, показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо непричетності його до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , а також іншими дослідженими судом доказами.
Так, із показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що до нього подзвонив його знайомий ОСОБА_5 та повідомив, що він знаходиться у м. Хмельницький та хоче приїхати до нього, бо далі йому потрібно буде добиратись до м. Києва. 05 липня 2025 року він відправив за ОСОБА_5 свого знайомого ОСОБА_12 , якому дав автомобіль «Opel Omega» синього кольору, номерний знак НОМЕР_1 , яким він постійно користується і власником якого є його колишня дружина ОСОБА_13 . Коли вони приїхали до нього, то ОСОБА_5 взяв деякі речі з автомобіля та відніс їх у будинок, а решту речей він залишив у багажнику автомобіля. На другий день сталась бійка між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в ході якої ОСОБА_5 заподіяв останньому ножові поранення. Після цих подій у нього вдома був обшук, в ході якого ОСОБА_8 повідомив поліцейським, що речі ОСОБА_5 також є у багажнику автомобіля. Під час обшуку автомобіля, дозвіл на проведення якого він добровільно надав, серед речей ОСОБА_5 , які були в мішках, пакетах та рюкзаку, було виявлено якісь бутилочки, тряпки, якісь хімікати. Свідок стверджує, що перед поїздкою до м. Хмельницький багажник його автомобіля був пустий, а речі, які були виявлені у багажнику, належать саме ОСОБА_5 .
Аналогічні показання надав суду і свідок ОСОБА_8 , який показав, що за день до бійки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , його знайомий ОСОБА_7 попросив, щоб він поїхав у м. Хмельницький і привіз ОСОБА_5 . На автомобілі ОСОБА_7 марки «Opel Omega» синього кольору він приїхав в м. Хмельницький на вул. Львівське шосе, де його вже на стоянці чекав ОСОБА_5 з речами, які були у пакетах сумках, якихось мішках. Усі свої речі ОСОБА_5 поскладав у багажник автомобіля. Після цього він привіз ОСОБА_5 додому до ОСОБА_7 , а його речі залишались в багажнику автомобіля. Під час обшуку він повідомив поліцейським, що речі ОСОБА_5 знаходяться у багажнику. Свідок стверджує, що коли він приїхав у м. Хмельницький, то багажник був пустий, ні його речей, ні речей ОСОБА_7 в автомобілі не було. Після того, як ОСОБА_5 поскладав свої речі у багажник, то ніхто інший у багажник ніяких речей більше не ложив. Вказує, що він був присутній під час обшук автомобіля, і бачив, що у багажнику були ті самі речі, які ОСОБА_5 туди поставив у м. Хмельницький.
В ході обшуку автомобіля марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 , який проведений на підставі дозволу володільця ОСОБА_7 , законність проведення якого у подальшому підтверджена ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду
Хмельницької області від 08 липня 2025 року, у багажному відділенні автомобіля було виявлено та вилучено: 4 скляних термометри, кожен із яких у пластиковому футлярі, дві скляні ємності та одну пластикову ємність загальним об'ємом 0,5 л, два прозорих поліетиленових пакети із застібкою із вмістом сипкої речовини білого кольору із написом «Гідроксид натрію», 4 відрізки тканини різних кольорів із різким запахом, що зафіксовано у протоколі обшуку від 06 липня 2025 року та на відеозаписі цієї слідчої дії, який переглянуто у судовому засіданні (Т.1 а.с.106-110, а.с.115).
За даними висновку експерта №СЕ-19/123-25/10323-НЗПРАП від 13 серпня 2025 року на поверхнях двох скляних банок та однієї пляшки з полімерного матеріалу, які були вилучені під час обшуку 06 липня 2025 року у речах в середині багажного відділення автомобіля марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 , міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,280785 г (Т.1 а.с.213-215).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/123-25/10324-НЗПРАП від 08 серпня 2025 року нашарування на чотирьох відрізках тканини різних кольорів, які мають різкий запах, та були вилучені під час обшуку 06 липня 2025 року у речах в середині багажного відділення автомобіля марки «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 , містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 1,070616 г (Т.1 а.с.218-220).
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є послідовними та узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, а саме, з даними протоколу обшуку від 06 липня 2025 року та висновками експертиз матеріалів, речовин і виробів, повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що йому не належать виявлені в ході обшуку речі, на яких містилась психотропна речовина.
Крім того, зі змісту вироку Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 цим вироком засуджений, зокрема за ч.1 ст.309 КК України, а саме за незаконне виготовлення та зберігання психотропної речовини - амфетаміну, яку він зберігав у такий же спосіб - на трьох фрагментах тканини. Вказана обставина, хоч і опосередковано, однак теж вказує на те, що саме ОСОБА_5 належали речі (чотири фрагменти тканини), на яких була виявлена психотропна речовина.
Таким чином, оцінюючи усі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне виготовлення, перевезення та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №608 від 20 серпня 2025 року ОСОБА_5 на момент вчинення злочину і на даний час будь-яким психічним (душевним) захворюванням не страждав і не страждає, в момент вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, будь-яких відхилень у нервово-психічному стані у ОСОБА_5 не виявлено (Т.1 а.с.209-210).
Оцінюючи такий висновок експерта, суд визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає об'єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому погоджується з цим висновком та визнає ОСОБА_5 осудним і відповідальним за фактично скоєне.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, даних у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»,
призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та інші обставини справи і обговорювати питання про призначення більш суворого покарання особам, які скоїли злочин повторно.
Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У пункті 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відтак, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставини, які б пом'якшували чи обтяжували йому покарання, відсутні.
Суд також враховує, що ОСОБА_5 вчинив два кримінальних правопорушення, одне з яких згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, обвинувачений не працює, відомостей про наявність у нього легальних джерел доходів матеріали справи не містять, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 13 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 , однак 24 жовтня 2024 року самовільно залишив військову службу та не повернувся, в зв'язку із чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Крім того, вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_5 вчинив при непогашеній судимості, у період умовно-дострокового звільнення від покарання у виді позбавлення волі, неодноразово засуджений за вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив два кримінальних правопорушення, одне з яких пов'язане із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, а інше, пов'язане із посяганням на життя та здоров'я людини.
Вказані обставини вкрай негативно характеризують обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, яка вперто не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові злочини.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень та особу винного, відсутність обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, а за ч.1 ст.309 КК України - у виді обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 слід визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуванням.
Разом з тим, ОСОБА_5 , будучи засудженим 03 грудня 2025 року вироком
Вишгородського районного суду Київської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.311 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці з конфіскацією належного майна, вчинив інкриміновані йому дані кримінальні правопорушення до постановлення попереднього вироку, а тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року.
Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити попередній - тримання під вартою, адже він засуджується до позбавлення волі на тривалий строк, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятись від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Судові витрати за проведення судових експертиз №СЕ-19/123-25/10323-НЗПРАП від 13 серпня 2025 року в сумі 1782,80 грн., №СЕ-19/123-25/10324-НЗПРАП від 08 серпня 2025 року в сумі 1782,80 грн., №СЕ-19/123-25/10320-НЗПРАП від 08 серпня 2025 року в сумі 1782,80 грн., №СЕ-19/123-25/10326-НЗПРАП від 21 липня 2025 року в сумі 2674,20 грн., а всього на загальну суму 8022,60 грн. в силу ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.121 КК України - у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
-за ч.1 ст.309 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України із застосуванням ст.72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією належного майна.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 09 лютого 2026 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув'язнення з 06 липня 2025 року (фактичне затримання) по 08 лютого 2026 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання частково відбуте покарання, призначене за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 8022 грн. 60 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року на речі та предмети, вилучені 06 липня 2025 року в ході огляду місця події, в ході обшуку автомобіля та під час затримання обвинуваченого - скасувати.
Речові докази:
- майку зі слідами речовини бурого кольору, ніж складний, чоловічі шорти зеленого кольору
зі слідами речовини бурого кольору, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.204);
- чоловічу наплічну сумку чорного кольору, яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - повернути власнику ОСОБА_5 (Т.1 а.с.204);
- шину від автомобіля із маркуванням «SOTTOZERO», яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.132);
- два паперових конверта із зразками крові ОСОБА_5 , два паперових конверта із зразками нігтьових пластин обох рук ОСОБА_5 , два паперових конверта із зі змивами з поверхні ножа, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.205-208);
- психотропну речовину - амфітамін масою 1,070616 г, психотропну речовину - масою 0,280785 г, яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.221-224);
- предмети, на яких не виявлено слідів наркотичних речовин (чотири скляних термометри в контейнерах з полімерного матеріалу з кришками синього кольору), поміщені у сейф-пакет №3693903, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.203);
- об'єкти дослідження,які не містять наркотичних речовин (два прозорі поліетиленові пакеті із кристалічною речовиною білого кольору з написом «гідроксид натрію»), поміщені у сейф-пакет №5504757, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Авіаторів,2 м. Старокостянтинів Хмельницької області) - знищити (Т.1 а.с.234).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: