09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 337/6138/18
провадження № 61-12876св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бредуна Д. С., тапостанову Запорізького апеляційного суду від16 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Подліянової Г. С., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіта із урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , як позичальника, та ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованість за кредитним договором станом на 15 листопада 2022 року у розмірі 29 538 швейцарських франків 22 сантими (з яких 5 487,20 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом, 10 800,91 швейцарських франків - сума дострокового стягнення за кредитом, 11 510,08 швейцарських франків - заборгованість за відсотками, 1 740,03 швейцарських франків - заборгованість за підвищеними відсотками), а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати (т. 3 а. с. 136, 137)
2. Позов мотивовано тим, що 11 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі -ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 093-2008-2021 (далі - кредитний договір), в який у подальшому вносились зміни та доповнення на підставі додаткових угод від 10, 15 вересня та 18 жовтня 2011 року. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав, а ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 швейцарських франків з остаточним терміном повернення 10 червня 2038 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
3. 11 червня 2008 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 093-2008-2021-Р (далі - договір поруки), згідно з яким поручитель взяла на себе солідарну з основним боржником відповідальність перед кредитором за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
4. ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
5. Позивач посилався на те, що 12 жовтня 2016 року Банк звертався до відповідачів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Первісно позов було задоволено, однак заочне рішення було переглянуто, рішення скасовано та ухвалою суду від 18 липня 2017 року закрито провадження у справі, оскільки існує рішення Третейського суду при асоціації банків від 25 вересня 2015 року про стягнення заборгованості.
6. 08 серпня 2017 року Банк звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого листа та примусове виконання рішення третейського суду, проте ухвалою суду від 29 листопада 2017 року у задоволенні такої заяви відмовлено. Таким чином, виникла необхідність у подачі цього позову, оскільки спір фактично не був вирішений та заборгованість так і не була стягнута.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
7. Хортицький районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 05 червня 2019 року провадження у справі закрив (т. 1 а. с. 151).
8. Запорізький апеляційний суд постановою від 24 липня 2019 року ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а. с. 208, 209).
9. У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з повторним клопотанням про закриття провадження у справі (т. 2 а. с. 78-83).
10. Хортицький районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 20 травня 2020 року клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив. Провадження у справі в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 252,64 швейцарських франків та суми дострокового стягнення кредиту в сумі 5 473,53 швейцарських франків; відсотків станом на 17 лютого 2016 року - 1 924,87 швейцарських франків; підвищених відсотків станом на 17 лютого 2016 року - 81,68 швейцарських франків, закрив. Розгляд справи в іншій частині позовних вимог призначив до розгляду (т. 2 а. с. 86, 87).
11. Запорізький апеляційний суд постановою від 16 грудня 2020 року ухвалу Хортицького районного суду Запорізької області від 20 травня 2020 року в частині закриття провадження у справі скасував, справу повернув для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 2 а. с. 217, 218).
12. Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року.
13. У відзивах відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили клопотання про закриття провадження у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в частині: простроченої заборгованості по кредиту на суму 16 288,11 швейцарських франків; стягнення відсотків станом на 17 лютого 2016 року - 1 924,87 швейцарських франків; стягнення підвищених відсотків станом на 17 лютого 2016 року - 81,68 швейцарських франків.
14. Хортицький районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 07 листопада 2023 року відмовив у задоволенні заяв відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі (т. 4 а. с. 119, 120).
15. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що первісно поданий Банком позов 27 вересня 2016 року у справі № 337/3679/16-ц, провадження у якій було закрите, та цей позов, поданий 26 грудня 2018 року, не є тотожними, оскільки незважаючи на співпадіння у справах сторін та частково предмету позовів, у цій справі є відмінність підстав позову. Звернення до суду з позовом у цій справі було обумовлено окрім як порушенням умов кредитного договору і норм законодавства, ще й існуванням рішення Третейського суду при асоціації банків від 25 вересня 2015 року про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, яке виявилося неможливим виконати, оскільки 29 листопада 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва відмовлено Банку у видачі виконавчого листа. Отже, підстави позовів містять відмінності, позовні вимоги не є тотожними, а тому підстав для закриття провадження, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не встановлено.
16. Хортицький районний суд міста Запоріжжя рішенням від 09 червня 2025 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 260,38 швейцарських франків, з яких 5 487,20 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом, 10 800,91 швейцарських франків - сума дострокового стягнення за кредитом, 900,70 швейцарських франків - заборгованість за відсотками (станом на 09 серпня 2015 року), 71,57 швейцарських франків - заборгованість по підвищеним відсоткам (станом на 10 серпня 2015 року); судовий збір у розмірі 12 638,55 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовив (т. 4 а. с. 219-225).
17. Рішенням суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим 09 червня 2015 року АТ «Універсал Банк» направило відповідачам досудову вимогу щодо усунення порушення зобов'язання та повідомлено, що в разі невиконання вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково. Однак, погашення заборгованості не відбулося, зазначена досудова вимога щодо повернення кредиту виконана не була, тому існують підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 260,38 швейцарських франків. Оскільки позов до поручителя ОСОБА_2 пред'явлено позивачем після припинення поруки, тому в задоволенні позовних вимог до поручителя суд відмовив.
18. Запорізький апеляційний суд постановою від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року скасував в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судових витрат у вигляді судового збору в суді першої інстанції у розмірі 12 638,55 грн та відмовив у стягненні судових витрат з ОСОБА_1 . Постановив понесені судові витрати АТ «Універсал Банк» у вигляді судового збору за подачу позову у суді першої інстанції у розмірі 12 638,55 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року залишив без змін. Ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 листопада 2023 року про відмову у закритті провадження у справі залишив без змін (т. 5 а. с. 110-126).
19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з наданих позивачем розрахунків вбачається, що після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (09 червня 2015 року) Банком безпідставно нараховувалися відсотки до 15 листопада 2022 року і їх розмір досяг 11 510,08 швейцарських франків, а також підвищені відсотки у розмірі до 1740,03 швейцарських франків. Враховуючи висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 щодо нарахування процентів, дослідивши зміст кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 17 260, 38 швейцарських франків, з яких: 5 487,20 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту, 10 800,91 швейцарських франків - сума дострокового стягнення за кредитом, 11 510,08 швейцарських франків - заборгованість за відсотками, 1 740,03 швейцарських франків - заборгованість по підвищеним відсоткам.
20. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення правильно вважав, що позивачем не пропущено позовної давності для звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що АТ «Універсал Банк» дізналося про порушення свого права у листопаді 2017 року.
21. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з огляду на відмінність у підставах позову у справах № 337/3679/16-ц та № 337/6138/18, відтак позови не є тотожними, і доводи апеляційної скарги не спростовують цих обставин.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
22. 17 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв'язку, на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.
23. Касаційна скарга мотивована тим, що у справі № 337/3679/16-ц (відмінної від цієї справи), розглянутій Хортицьким районним судом міста Запоріжжя, за позовом Банку до тих самих відповідачів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку з наявністю рішення третейського суду від 25 вересня 2015 року у справі № 1535/15. Вказана ухвала набрала законної сили, не була оскаржена або скасована. Така ухвала є чинною та має преюдиційне значення.
24. Попри наявність чинної ухвали Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 337/3679/16-ц, якою було закрито провадження у справі у зв'язку з наявністю рішення третейського суду, суди попередніх інстанцій безпідставно допустили повторний розгляд спору, чим порушили вимоги пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
25. Скасування або неможливість виконати рішення третейського суду саме по собі не створює правової можливості для нового позову, якщо не була скасована або переглянута ухвала суду про закриття провадження.
26. Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із розміром заборгованості за кредитним договором, стягнутої судами із відповідача ОСОБА_1 на користь Банку.
27. 27 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий представником АТ «Універсал Банк» - Швець А. В. в порядку самопредставництва, у якому сторона позивача просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
28. Відзив мотивовано тим, що посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що провадження у цій справі підлягало закриттю з огляду на наявність ухвали Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 337/3679/16, якою закрито провадження у справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є помилковими, оскільки підстави позовів не є тотожними. Так, у справі № 337/3679/16 позивач звернувся до суду, посилаючись на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору. Водночас у справі № 337/6138/16 позивач, окрім як на порушення умов кредитного договору та норм законодавства, посилається на те, що існує рішення Третейського суду при асоціації банків України від 25 вересня 2015 року про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, проте Дніпровським районним судом міста Києва АТ «Універсал Банк» відмовлено у видачі виконавчого листа. За таких обставин у позивача виникла необхідність повторно подати позов, оскільки судове рішення фактично не було виконано та заборгованість так і не була стягнута.
Провадження у суді касаційної інстанції
29. Верховний Суд ухвалою від 30 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
30. У листопаді 2025 року матеріали цивільної справи № 337/6138/18 надійшли до Верховного Суду.
31. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо розмежування «часткової тотожності» при повторному позові після постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.
33. Крім того, як підставу касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 759/12083/16, від 04 листопада 2020 року у справі № 127/21185/17, від 12 травня 2021 року у справі № 487/1362/19.
34. Проте, здійснюючи перевірку наведених висновків за вказаними заявником реквізитами на предмет подібності правовідносин, Верховним Судом не встановлено ухвалення Верховним Судом судових рішень в справах №№ 759/12083/16, 127/21185/17, 487/1362/19.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
35. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 11 червня 2008 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно з яким Банк надав, а ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 швейцарських франків (що за курсом Національного банку України було еквівалентно 163 952,36 грн) з остаточним строком повернення кредиту 10 червня 2038 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом (базова процентна ставка) в розмірі 9,95 % річних, а також підвищеною процентною ставкою в розмірі 29,85 % річних за користування коштами понад встановлений строк чи термін погашення, та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання (т. 1 а. с. 7-9).
36. Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; порука фізичної особи - ОСОБА_2 .
37. На виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору Банк відкрив на ім'я ОСОБА_1 рахунок, на який перерахував 35 000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 163 952,36 грн (т. 1 а. с. 38 зв.).
38. На забезпечення виконання кредитного договору 11 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого поручитель взяла на себе солідарну з основним боржником відповідальність перед кредитором за невиконання зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а. с. 12 зв., 13).
39. Згідно із пунктом 1.3 договору поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором АТ «Універсал Банк» у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_1 , за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.
40. Відповідно до пункту 1.4 договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
41. Порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника ОСОБА_1 за основним договором, що забезпечується такою порукою (пункт 4.2 договору поруки).
42. 10 вересня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк», що є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладенододаткову угоду до кредитного договору, якою визначено розмір процентної ставки з 10 вересня 2011 року по 14 вересня 2011 року - 5,65 % річних (т. 1 а. с. 14).
43. 15 вересня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк», що є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладенододаткову угоду до кредитного договору, якою визначено, що у період з 15 вересня 2011 року по 09 вересня 2012 року включно за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку (або термінів) погашення кредиту (його частини) нараховується процентна ставка у розмірі базової процентної ставки 5,65 % річних, а в період з 10 вересня 2012 року по 09 вересня 2017 року - у розмірі вищевказаної базової процентної ставки, збільшеної на 5,16 % річних (т. 1 а. с. 15, 16).
44. 18 жовтня 2012 року між ПАТ «Універсал Банк», що є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладенододаткову угоду до кредитного договору, якою визначено, з 18 жовтня 2012 року процентна ставка становить 9,54 % річних, а з 10 жовтня 2013 року - 10,82 % (т. 1 а. с. 24 зв. - 32).
45. Також між ПАТ «Універсал Банк», що є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладалися договори поруки від 15 вересня 2011 року № 093-2008-2021-Р (без грошового покриття) та від 18 жовтня 2012 року, в яких поручитель ОСОБА_2 поручалася перед кредитором ПАТ «Універсал Банк» за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього (т. 1 а. с. 32 зв. - 38).
46. 09 червня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» направив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимоги за № 2009/34ГО та № 2009/25, у яких вказав, що станом на дату цих вимог розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті кредиту та нарахованих процентах за кредитним договором становить 18 731,94 швейцарських франків, з яких: 981,92 - прострочена заборгованість за кредитом; 15 306,19 - строкова сума заборгованості за кредитом; 2 309,45 - відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами; 134,38 - підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором. На підставі викладеного Банк вимагав від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти та штрафні санкції. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги. Вимога отримана відповідачами 16 червня 2015 року (т. 1 а. с. 44 - 46).
47. 27 вересня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 лютого 2016 року становила 18 294 швейцарських франків 66 сантимів, яка складалася з: 808,64 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту; 1 924,87 швейцарських франків - відсотки; 1 924,87 швейцарських франків - підвищені відсотки; 15 479,47 швейцарських франків - сума дострокового стягнення кредиту. (т. 1 а. с. 124-127).
48. Хортицький районний суд міста Запоріжжя заочним рішенням від 28 жовтня 2016 року у справі № 337/3679/16 позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 294 швейцарських франків 66 сантимів, що станом на 28 жовтня 2016 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 470 949,51 грн (т. 1 а. с. 122, 123).
49. Хортицький районний суду міста Запоріжжя ухвалою від 18 липня 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрив, мотивувавши це тим, що існує рішення Третейського суду при асоціації банків від 25 вересня 2015 року про стягнення заборгованості (т. 1 а. с. 121).
50. Хортицький районний суду міста Запоріжжя ухвалою від 06 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року задовольнив. Заочне рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 28 жовтня 2016 року скасував.
51. Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 29 листопада 2017 року у справі № 755/12114/17 відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду (т. 1 а. с. 73, 74).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
52. Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
53. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
54. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
55. Відповідно до положень частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
56. Згідно з вимогами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
58. У справі встановлено, що згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 15 листопада 2022 року складає 29 538 швейцарських франків 22 сантими, з яких: 5 487,20 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту, 10 800,91 швейцарських франків - сума дострокового стягнення за кредитом, 11 510,08 швейцарських франків - заборгованість за відсотками, 1 740,03 швейцарських франків - заборгованість по підвищеним відсоткам (т. 3 а. с. 139-144).
59. Разом з цим 09 червня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» направило ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимоги, у яких вказано, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті кредиту та нарахованих процентах за кредитним договором становить 18 731,94 швейцарських франків, з яких: 981,92 - прострочена заборгованість за кредитом; 15 306,19 - строкова сума заборгованості за кредитом; 2 309,45 - відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами; 134,38 - підвищені відсотки/пеня/штраф за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором. Банк вимагав від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти та штрафні санкції. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.
60. Вказані вимоги отримані відповідачами 16 червня 2015 року, що ними не заперечується. Відповідачі не погасили заборгованість за кредитним договором.
61. Як вбачається з наданих позивачем розрахунків після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту за кредитним договором нараховувалися відсотки до 15 листопада 2022 року та їх розмір склав 11 510,08 швейцарських франків, а також нараховувалися підвищені відсотки у розмірі 1 740,03 швейцарських франків.
62. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту, тобто змінив строк кредитування з 10 червня 2038 року на 16 серпня 2015 року (шістдесят перший день з дати отримання позичальником (поручителем) вимоги про дострокове повернення кредиту), правильно керувалися тим, що в такому випадку Банк позбавлений права нараховувати проценти за кредитним договором після закінчення строку кредитування.
63. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у межах строку кредитування, яка становить 17 260,38 швейцарських франків, з яких 5 487,20 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом, 10 800,91 швейцарських франків - сума дострокового стягнення за кредитом, 900,70 швейцарських франків - заборгованість за відсотками (станом на 09 серпня 2015 року), 71,57 швейцарських франків - заборгованість по підвищеним відсоткам (станом на 10 серпня 2015 року).
64. Матеріали справи містять детальні розрахунки кредитної заборгованості позичальника (т. 1 а. с. 39-40, т. 3 а. с. 139-144), які були належним чином оцінені судами попередніх інстанцій. Водночас відповідачі не надали власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, поданого Банком.
65. При цьому суди попередніх інстанцій, встановивши зміну строку кредитування з урахуванням заявленої Банком вимоги про дострокове виконання боржниками грошових зобов'язань за кредитним договором та умов цього договору, самостійно визначили суми нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 у межах зміненого строку кредитування, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем розміру стягуваних сум.
66. Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із розміром заборгованості за кредитним договором, стягнутої судами із відповідача ОСОБА_1 на користь Банку.
67. Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 .
68. Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
69. Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
70. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11 зазначено, що припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
72. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
73. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
74. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
75. Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
76. Умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 2-1268/11).
77. З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
78. Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
79. Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц.
80. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
81. З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК Українисловосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
82. Такі висновки Верховний Суд України виклав у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11.
83. Згідно з пунктом 4.2 договору поруки, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, що забезпечується такою порукою.
84. Отже, у договорі поруки не встановлено строк припинення поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки.
85. У справі встановлено, що 09 червня 2015 року позивач направляв вимогу поручителю ОСОБА_2 , про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яка отримана останньою 16 червня 2015 року (т. 1 а. с. 44, 45).
86. Обов'язок погашення кредиту настав достроково у повному обсязі на 61 день з моменту отримання вимоги від 09 червня 2015 року, про що зазначено у вимозі, тобто 16 серпня 2015 року.
87. Встановивши, що банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що порука за договором поруки, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , припинилася, а тому відсутні правові підстави для стягнення із поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
88. Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
89. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно допустили повторний розгляд цієї справи, оскільки існує чинна ухвала Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року у справі № 337/3679/16-ц, якою провадження у справі було закрито у зв'язку з наявністю рішення третейського суду.
90. У справі встановлено, що 27 вересня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 294 швейцарських франків 66 сантимів.
91. Хортицький районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 18 липня 2017 року у справі № 337/3679/16, яка набрала законної сили, закрив провадження у цивільній справі.
92. Зазначена ухвала мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (м. Київ) від 25 вересня 2015 року № 1535/15 за позовом ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 189,21 швейцарських франків, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
93. Разом з цим, після постановлення зазначеної ухвали Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 29 листопада 2017 року у справі № 755/12114/17 відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду.
94. Зазначена ухвала суду від 29 листопада 2017 року мотивована тим, що виходячи з характеру спірних відносин, що були предметом спору у третейському суді та стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, ці відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», тому справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави відмовити у видачі виконавчого листа на виконання рішення третейського суду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389-10 ЦПК України.
95. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
96. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
97. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
98. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
99. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
100. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
101. Поданий банком позов від 27 вересня 2016 року (справа № 337/3679/16-ц), за яким провадження у справі закрите, та позов, поданий у справі, яка переглядається у касаційному порядку, не є тотожними, оскільки незважаючи на співпадіння у справах сторін та частково предмету позовів, у цій справі є відмінність підстав позову.
102. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, позивач окрім як на порушенням умов кредитного договору і норм законодавства, посилався ще на існуванням рішення Третейського суду при асоціації банків від 25 вересня 2015 року про стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором, яке виявилось неможливим виконати, оскільки 29 листопада 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва Банку було відмовлено у видачі виконавчого листа.
103. Разом з цим, ті обставини, що рішення третейського суду про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості не виконано і що у видачі виконавчого листа на його примусове виконання банку відмовлено, не були підставою пред'явлення позову у справі № 337/3679/16-ц, провадження у якій є закритим.
104. Наведене свідчить про нетотожність підстав позовів у справах № 337/3679/16-ц та № 337/6138/18, що не перешкоджає повторному зверненню до суду Банку за вирішенням спору.
105. Питання щодо закриття провадження у цій справі вже досліджувалося Верховним Судом, який в ухвалі від 02 лютого 2021 року вказав: «Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішення третейського суду про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості не виконано і що у видачі виконавчого листа на його примусове виконання банку відмовлено, не перевірив, чи була вказана обставина підставою пред'явлення позову у справі № 337/3679/16-ц, провадження у якій є закритим, що призвело до неправильного застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку з чим апеляційний суд обґрунтовано повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції».
106. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили відповідачам у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі.
107. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначеній заявником справі та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними. У справі № 320/9224/17 суд касаційної інстанції вказав, що наявність ухвали суду про відмову у відкритті провадження не може бути підставою для закриття провадження за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
108. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах є безпідставними, адже Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, зокрема у постановах від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18.
109. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
110. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
111. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.
112. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
113. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 09 червня 2025 року в нескасованій частині тапостанову Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров