20 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16249/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу Національного Банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025
та постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль"
про банкрутство
Учасники справи:
ТОВ "ФК "Монополіум Фінанс": не з'явився;
Ліквідатор ТОВ "ТД "Трансмагістраль": Ягічев С. О.;
Національний банк України: Щербань Л. А.;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" (далі - ТОВ "ТД "Трансмагістраль", боржник) та введено процедуру розпорядження майном.
1.2. В подальшому за клопотаннями арбітражного керуючого суд неодноразово продовжував процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів.
1.3. 14.03.2025 до суду надійшло клопотання розпорядника майна, в якому він, зокрема, з посиланням на рішення зборів кредиторів від 14.03.2025, просив визнати ТОВ "ТД "Трансмагістраль" банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Постановою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ТД "Трансмагістраль" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Ягічева С. О.; визнано банкрутом ТОВ "ТД "Трансмагістраль" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ "ТД "Трансмагістраль" призначено арбітражного керуючого Ягічева С. О.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що пасиви значно перевищують активи боржника, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не надходило, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня. Крім того, суди врахували, що процедура розпорядження майном тривала значно довше встановленого строку, ознаки банкрутства (перевищення пасивів над активами) є очевидними, а збори кредиторів ухвалили відповідне рішення про перехід до ліквідаційної процедури.
3. Фактичні обставини справи
3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД "Трансмагістраль".
3.2. Ухвалою попереднього засідання від 03.04.2023 визнано кредиторами боржника:
- ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс" з грошовими вимогами на суму 790426719,91 грн, з яких: 81240 грн - вимоги 1 черги, 790345479,91 грн, з яких 735156640,75 грн - вимоги 4 черги, 55188839,16 грн - вимоги забезпечені майном боржника;
- ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" з грошовими вимогами на суму 162481708,93 грн, з яких 4540 грн - вимоги 1 черги, 162477168,93 грн, що забезпечені заставою боржника;
- Національний банк України (далі - НБУ) з грошовими вимогами на суму 3047949870,40 грн, з яких 4540 грн - вимоги 1 черги, 3047945330,40 грн, що забезпечені заставою боржника.
3.3. За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТД "Трансмагістраль" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства розпорядником майна арбітражним керуючим Ягічевим С.О. 22.05.2023 подано до суду відповідний звіт.
3.4. Вказаний аналіз проведений розпорядником майна із використанням фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва (ТОВ "ТД "Трансмагістраль") станом на 31.12.2018, 31.12.2019 та 31.12.2020, наданих арбітражному керуючому керівником боржника Прокосою Б.С. на запит розпорядника майна, а також даних щодо боржника згідно з відомостей з ЄДРПОУ.
3.5. За результатами проведення аналізу розпорядником майна арбітражним керуючим Ягічевим С.О. зроблено наступні висновки:
- протягом аналізованого періоду структура балансу має більшість ознак задовільної;
- ознаки фіктивного банкрутства у ТОВ "ТД "Трансмагістраль" відсутні;
- відповідно до показників фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема тих, що розраховані на підставі інформації, наданої для проведення аналізу, у діях керівництва ТОВ "ТД "Трансмагістраль" не вбачаються ознаки умисного доведення до банкрутства.
3.6. Проведення інвентаризації майна ТОВ "ТД "Трансмагістраль" було розпочато у грудні 2023 року, що підтверджується відповідними матеріалами інвентаризації, долученими розпорядником майна до клопотання, яке надійшло до місцевого господарського суду 05.02.2024.
3.7. Протягом процедури розпорядження майном її строк неодноразово продовжувався судом у зв'язку з тим, що частина активів боржника перебуває у Херсонській області (на території, на якій існує/існувала загроза ведення бойових дій) та, як наслідок, у керівника боржника була відсутня об'єктивна можливість забезпечити організацію та проведення інвентаризації відповідних активів.
3.8. Згідно з поясненнями розпорядника майна 28.02.2025 було завершено інвентаризацію майна ТОВ "ТД "Трансмагістраль", складено інвентаризаційний опис та протокол інвентаризаційної комісії від 28.02.2025, відповідно до якого:
- балансова вартість необоротних активів складає 425568091,52 грн;
- грошові кошти в національній валюті складають 33442,77 грн;
- дебіторська заборгованість становить загальну суму 45916428,25 грн, у тому числі за якою минув строк позовної давності 45916428,25 грн.
3.9. Заборгованість ТОВ "ТД "Трансмагістраль" перед кредиторами встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у цій справі, в якій визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 4000858299,24 грн.
3.10. При цьому, згідно з фінансовою звітністю боржника за 2020 рік розмір активів ТОВ "ТД "Трансмагістраль" складає 503837800 грн, а за результатами проведеної інвентаризації майна боржника - 471517962,54 грн.
3.11. 14.03.2025 відбулося засідання зборів кредиторів ТОВ "ТД "Трансмагістраль", на яких були присутні представники ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс" (735 156 640,75 голосів), НБУ (забезпечений кредитор із правом дорадчого голосу) та розпорядник майна арбітражний керуючий Ягічев С.О. (із правом дорадчого голосу).
3.12. Згідно з Протоколом від 14.03.2025 зборами кредиторів ТОВ "ТД "Трансмагістраль" у тому числі прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотаннями про: визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором ТОВ "ТД "Трансмагістраль" арбітражного керуючого Ягічева С. О.; залишення без розгляду клопотання про продовження процедури розпорядження майном та мораторію.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. НБУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій постанови та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме: статті 44, 48, 49, 58 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статтю 86, пункти 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та не враховано висновків Верховного Суду про застосування наведених норм у подібних правовідносинах, зокрема викладених:
- Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21) - про необхідність дотримання судами процесуальних вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- Верховним Судом у постановах від 15.09.2020 по справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19, від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21 ) - щодо застосування статей 48, 49, 58 КУзПБ; у постановах від 22.04.2021 у справі №918/420/16, від 20.06.2023 у справі №904/1412/20 - щодо застосування частини 4 статті 49 КУзПБ; у постанові від 13.12.2022 у справі №904/4608/21 - щодо застосування частини 2 статті 44 КУзПБ.
5.2. Розпорядник майна неналежним чином виконував покладені на нього повноваження, зокрема, з проведення інвентаризації.
5.3. Судами попередніх інстанцій не враховано, що інвентаризації майна боржника проведена без участі розпорядника майна і за відсутності необхідної для цього первинної, бухгалтерської та іншої фінансової документації, тобто проведена із порушенням КУзПБ та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, наслідком чого може бути неправильна грошова оцінка майнових активів боржника та висновки стосовно дійсного фінансового становища боржника.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. Ліквідатор ТОВ "ТД "Трансмагістраль" арбітражний керуючий Ягічев С. О. у відзиві заперечує проти касаційної скарги, просить Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення - без змін, зокрема, зазначаючи наступне:
- посилання скаржника на відсутність належного аналізу фінансового стану та інвентаризації є хибним, адже оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі об'єктивних та беззаперечних фінансових показників, які досліджені судами попередніх інстанцій і не спростовані скаржником;
- протягом усієї тривалої процедури розпорядження майном до суду не надходило жодних пропозицій щодо санації боржника чи укладення мирової угоди;
- суди належним чином дослідили матеріали інвентаризації та надали їм оцінку;
- посилання скаржника на наявні окремі недоліки в оформленні первинних документів під час проведення інвентаризації є проявом надмірного формалізму;
- розпорядник майна вживав усіх можливих та необхідних заходів для виконання своїх обов'язків;
- щодо питання врахування чи неврахування рішення зборів кредиторів, то суди попередніх інстанцій застосували свої дискреційні повноваження та зважили на те, що наявність рішення зборів кредиторів не є безумовною підставою для введення ліквідаційної процедури, тому надали оцінку всім обставинам справи у їх сукупності.
- рішення суду про завершення процедури розпорядження майном боржника та визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не тільки є результатом реалізації судом своїх повноважень, але й повністю відповідає волі конкурсних кредиторів.
- наведені в касаційній скарзі аргументи зводяться до переоцінки доказів, що заборонено статтею 300 ГПК України.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 касаційну скаргу Національного Банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 та постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
7.2. 25.11.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучена квитанція про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4844,80 грн.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 та постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2025 - 14:45. Крім того, витребувано у Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/16249/21.
7.4. 26.12.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/16249/21.
7.5. 18.12.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання від ліквідатора ТОВ "ТД "Трансмагістраль" арбітражного керуючого Ягічева С.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.6. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2025 вказане клопотання задоволено та вирішено проводити судові засідання у даній справі за участю ліквідатора ТОВ "ТД "Трансмагістраль" арбітражного керуючого Ягічева С.О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.7. У судовому засіданні 20.01.2025 представник НБУ підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Ягічев С. О. заперечував проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві, провис Суд залишити скаргу без задоволення.
7.8. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 20.01.2026 не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надходило.
7.9. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника - ТОВ "ТД "Трансмагістраль" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
8.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та зважаючи на визначені ГПК України межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
8.3. Згідно з частиною першою статті 6 щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
8.4. За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
8.5. Завершальною стадією процедури розпорядження майном боржника є підсумкове засідання.
8.6. Відповідно до статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
8.7. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном боржника у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
8.8. У разі, якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном боржника не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 КУзПБ).
8.9. Законодавець не пов'язує можливість переходу до ліквідаційної процедури виключно з наявністю рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
8.10. Отже, частиною четвертою статті 49 КУзПБ суду надано право навіть за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності визначених КУзПБ обставин (закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, наявність ознак банкрутства та за відсутністю пропозицій щодо санації боржника) прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
8.11. Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, в залежності від обставин справи, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (відповідні висновки наведено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
8.12. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу
8.13. Отже, у разі чи наявності, чи відсутності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, за результатами підсумкового засідання господарський суд, з застосуванням судового розсуду, приймає одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 49 КУзПБ (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.04.2023 у cправі № 924/1277/20).
8.14. Стаття 1 КУзПБ визначає банкрутство як визнану господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника. Боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
8.15. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
8.16. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
8.17. Тож завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника.
8.18. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/866/20, від 26.10.2022 у справі № 922/3529/20, від 18.05.2023 у справі № 923/954/20).
8.19. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20, від 31.05.2022 у справі № 905/2852/16).
8.20. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.
8.21. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.
8.22. Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2023 у справі № 924/1155/18).
8.23. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій:
- розпорядником майна проведено роботу з виявлення майна та інших активів боржника, направлені запити до відповідних установ, а також складено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТД "Трансмагістраль" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;
- проведено інвентаризацію майна боржника, результати якої відображено у протоколі інвентаризаційної комісії та інвентаризаційних описах;
- вартість активів боржника, встановлена за результатами проведеної інвентаризації, складає 471 517 962,54 грн, що є недостатнім для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, загальний розмір яких становить 4000858299,24 грн;
- пропозицій щодо введення процедури санації боржника до суду не надходило;
- 14.03.2025 на зборах кредиторів ТОВ "ТД "Трансмагістраль", зокрема, вирішено звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Ягічева С. О.
8.24. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
8.25. Заперечуючи такий висновок судів попередніх інстанцій, скаржник зазначав про неналежно проведений аналіз фінансового стану боржника та вказував на низку недоліків в ході проведення інвентаризації.
8.26. За змістом оскаржуваних рішень вбачається, що судами на підставі встановлених у цій справі обставин було враховано перевищення показників пасивів над активами у понад вісім разів. Наведені скаржником окремі недоліки в оформленні первинних документів жодним чином не спростовують встановлену за результатами проведення інвентаризації недостатність активів боржника для покриття боргів. Відомостей про існування будь-якого прихованого чи неврахованого майна, яке могло б суттєво вплинути на фінансовий стан боржника, суду не повідомлено. Протилежного скаржником не доведено.
8.27. У питанні тривалості проведення інвентаризації суди попередніх інстанцій прийняли до уваги, що затримка з проведенням інвентаризації була частково зумовлена об'єктивними причинами, а саме розташуванням частини активів на території Херсонської області, що було враховано судом при продовженні строків процедури розпорядження майном.
8.28. Доводи скаржника про неналежне виконання розпорядником майна боржника своїх обов'язків, зокрема, щодо проведення інвентаризації, відхиляються Судом, адже судами попередніх інстанцій не були встановлені порушення або неналежне виконання розпорядником майна покладених на нього обов'язків.
8.29. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, судами попередніх інстанцій були враховані такі чинники, як тривалість процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 25.10.2021, перевищення пасивів над активами і відповідно наявність очевидних ознак банкрутства, ухвалення зборами кредиторів рішення про перехід до ліквідаційної процедури.
8.30. Заперечення вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанції скаржником по суті ґрунтуються на твердженні про порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права через надання невірної оцінки доказів та не забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи й аргументів учасників справи. Разом з цим, наведені доводи фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів всупереч тому, що відповідну оцінку їм вже було надано судами першої та апеляційної інстанції.
8.31. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
8.32. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанції.
8.33. У зв'язку з викладеним, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги в частині заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, оскільки незгода з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, намагання здійснити їх переоцінку в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.34. Таким чином, матеріали справи свідчать, що оцінка аргументів учасників справи та наявних у справі доказів була здійснена судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням приписів процесуального права.
8.35. Наведеним спростовуються протилежні доводи скаржника, які зводяться до спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів та встановлення обставин, що в силу процесуального закону виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
8.36. Стосовно твердження в касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (зокрема, наведених у пункті 5.1 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.
8.37. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.38. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.39. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
8.40. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.41. Натомість скаржником виокремлені висновки Верховного Суду у згаданих ним в касаційній скарзі постановах із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом як безпідставні.
8.42. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.43. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника про невірне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також неврахування відповідних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.3. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті зі з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
9.4. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
9.5. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Суд покладає на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Національного Банку України залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 та постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі №910/16249/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк