27 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2794/21 (911/2037/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 (в частині стягнення судового збору)
у справі за позовом уповноваженої особи засновника (учасника) боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод") ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп фінанс груп"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватне акціонерне товариство "Бориспільський експериментальний комбікормовий завод"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про визнання вимог кредитора погашеними та про відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог
в межах справи № 911/2794/21
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"
Стислий зміст заявлених вимог та хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2794/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бориспільський комбікормовий завод" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 08.11.2022.
2. У липні 2023 року в межах вказаної справи про банкрутство ОСОБА_1. як уповноважена особа засновника (учасника) ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Олімп фінанс груп" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" про визнання вимог кредитора погашеними та про відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог шляхом стягнення з ТОВ "Олімп фінанс груп" на користь боржника грошових коштів в сумі 165 727 993,82 грн.
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2794/21 (911/2037/23) у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2794/21 (911/2037/23) та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2794/21 (911/2037/23) за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника (учасника) боржника (ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод") генерального директора ТОВ "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2024. Крім того, суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання апелянта та відстрочив сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1413126 грн до закінчення апеляційного розгляду справи. У задоволенні клопотання щодо зменшення розміру судового збору відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
6. За результатами апеляційного розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.09.2025 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2794/21(911/2037/23) - без змін. Крім того, суд апеляційної інстанції присудив до стягнення із ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 1413126 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. В частині розподілу судового збору постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання належить покласти на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та стягнути в доход Державного бюджету, оскільки ухвалою від 20.02.2024 апелянту відстрочено сплату судового збору в сумі 1413126 грн за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
8. Уповноважена особа засновників (учасників) боржника ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у цій справі в частині стягнення зі скаржника в дохід Державного бюджету України 1 413 126 грн судового збору.
9. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова в частині стягнення з нього судового збору ухвалена судом апеляційної інстанції із застосуванням абзацу 30 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 12.06.2025 у справі № 904/1926/23, від 24.01.2025 у справі № 916/2786/23 та від 14.01.2025 у справі № 921/740/21.
10. При цьому скаржник наголошує на тому, що здійснюючи процесуальні дії у межах цієї справи, ОСОБА_1. діяв не від власного імені, а виключно як представник ТОВ "Комплекс Агромарс" - єдиного учасника і засновника ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", уповноважений на це вищим органом управління товариства. Відтак, процесуальні наслідки участі у справі № 911/2794/21, включаючи питання розподілу судових витрат, зокрема й сплати судового збору, поширюються виключно на особу, яку представляють - ТОВ "Комплекс Агромарс". Сам же представник - ОСОБА_1. не набуває жодних особистих прав чи обов'язків у цій справі та не може бути особою, на яку покладаються судові витрати.
11. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 30 частини першої статті 1 КУзПБ та статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах в контексті розподілу судових витрат за результатами розгляду позову уповноваженої особи засновників (учасників) боржника, який був поданий в інтересах засновника (учасника) боржника.
Касаційне провадження
12. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13. Також вказаною ухвалою суду витребувано з Господарського суду Київської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2794/21(911/2037/23).
14. 29.10.2025 на адресу Верховного Суду на запит з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 911/2794/21 (911/2037/23).
15. Відзиви від учасників справи на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
16. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. У зв'язку з наведеним розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки, тобто такі, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Позиція Верховного Суду
17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".
18. Врахувавши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
19. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом (далі - ГПК) України.
20. В частині першій статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
21. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
22. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
23. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
24. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.
25. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (пункти 100-102) зазначила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
26. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
27. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
28. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
29. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. як уповноважена особа засновника (учасника) ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (банкрута) звернувся до суду з позовом до ТОВ "Олімп фінанс груп" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" про визнання вимог кредитора погашеними та про відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог шляхом стягнення з ТОВ "Олімп фінанс груп" на користь боржника грошових коштів в сумі 165 727 993,82 грн.
30. У статті 1 КУзПБ визначено, що одним із учасників справи про банкрутство може бути уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.
31. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 зазначила, що з огляду на те, що правове регулювання статусу учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом - КУзПБ, зміст правосуб'єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
32. Право на уповноваження такої особи може бути реалізовано вищим органом управління боржника на будь-якій стадії справи про банкрутство, позаяк така правомочність за змістом є спеціальною, виникає саме у зв'язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпосередньо не пов'язана з управлінням боржником чи розпорядженням його майном, а отже не зазнає змін через обмеження (зупинення/припинення) корпоративних прав та повноважень органів управління боржника, що застосовуються у такій справі поетапно.
33. За загальним правилом порядок прийняття рішень вищим органом управління боржника з будь-яких питань, в тому числі з обрання уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), визначається нормами корпоративного права та статутними документами. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
34. У постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у документі (протоколі, рішенні), яким оформлено рішення вищого органу управління боржника, має бути ідентифіковано особу, уповноважену на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів); зазначено реквізити справи про банкрутство, у якій надано такі повноваження, та застереження щодо обмеження повноважень за умови їх встановлення таким рішенням.
35. ОСОБА_1 залучено до участі у справі № 911/2794/21 про банкрутство ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" як уповноважену особу єдиного засновника та учасника банкрута - ТОВ "Комплекс Агромарс" відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 18.04.2023.
36. Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви до ТОВ "Олімп Фінанс Груп" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" про визнання вимог кредитора погашеними та відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог уповноваженою особою засновників (учасників) ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" ОСОБА_1. було сплачено судовий збір в сумі 942 084 грн.
37. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у задоволенні вищезгаданого позову було відмовлено повністю, у зв'язку з чим уповноважена особа засновника (учасника) боржника ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалене місцевим господарським судом рішення і задовольнити позов.
38. Крім того, до апеляційної скарги уповноваженою особою засновника (учасника) боржника були додані клопотання про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги та відстрочення його сплати до винесення судом апеляційної інстанції рішення у справі.
39. За результатами розгляду вказаних клопотань суд апеляційної інстанції ухвалою від 20.02.2024 відмовив у задоволенні клопотання уповноваженої особи засновника (учасника) боржника про зменшення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, та частково задовольнив клопотання про відстрочення сплати судового збору, ухваливши відстрочити сплату судового збору в сумі 1 413 126 грн за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду справи.
40. Постановою Північного апеляційний господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/2794/21(911/2037/23) - без змін.
41. Стосовно питання розподілу судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції врахував, що ухвалою від 20.02.2024 за клопотанням уповноваженої особи засновника (учасника) боржника було відстрочено сплату судового збору до закінчення апеляційного розгляду справи. Однак, з огляду на відсутність доказів сплати судового збору на дату ухвалення постанови від 09.09.2025, суд апеляційної інстанції присудив до стягнення із ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 1 413 126 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
42. Заперечуючи рішення суду апеляційної інстанції щодо стягнення суми судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, уповноважена особа засновника (учасника) боржника ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у цій справі щодо відстрочення сплати судового збору та сплати відповідної суми коштів на визначений бюджетний рахунок.
43. Доводи скаржника про те, що сума судового збору підлягала стягненню не з уповноваженої особи засновника (учасника) боржника, а з особи, яку він представляє (у даному випадку - ТОВ "Комплекс Агромарс"), відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.
44. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування слідує, що скаржник помилково ототожнює процесуальний статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника (стаття 1 КУзПБ) та особи - представника учасника справи (статті 56, 58 ГПК України).
45. Однак, особа, яка є представником учасника справи відповідно до приписів статті 58 ГПК України, на відміну від уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, не має самостійного процесуального статусу у справі про банкрутство (подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.2025 у справі № 904/1926/23).
46. Крім того, позов у справі № 911/2794/21 (911/2037/23) подано ОСОБА_1 як уповноваженою особою засновника (учасника) ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".
47. Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
48. З матеріалів справи вбачається, що розмір судового збору, який підлягав сплаті уповноваженою особою засновників (учасників) боржника як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги визначався судами попередніх інстанцій з урахуванням заявлених у позові вимог майнового та немайнового характеру спору, а також положень Закону України "Про судовий збір", яким визначено відповідні ставки судового збору.
49. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, за змістом якої за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру згідно з положеннями підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
50. Посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування абзацу 30 частини першої статті 1 КУзПБ, в якому наведено визначення терміну "уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника" (пункт 9 цієї постанови), відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.
51. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
52. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
53. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
54. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
55. Натомість скаржником виокремлені висновки Верховного Суду у згаданих ним в касаційній скарзі постановах із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом як безпідставні.
56. Аргументи скаржника щодо відсутності висновків Верховного Суду у питанні розподілу судових витрат за результатами розгляду позову уповноваженої особи засновників (учасників) боржника (пункт 11 цієї постанови), відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
57. Як зазначалося вище, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення в оскаржуваній частині обумовлене як самостійним процесуальним статусом скаржника, так і відповідними положеннями процесуального законодавства і Закону України "Про судовий збір", що не спростовано скаржником.
58. Так, уповноважена особа засновника (учасника) боржника ОСОБА_1 діє у цій справі не як фізична особа та/або адвокат/представник в інтересах засновника (учасника) боржника у розумінні статті 58 ГПК України, а безпосередньо як самостійний суб'єкт провадження у цій справі, учасник у справі про банкрутство боржника - уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника (абзац тридцятий частини першої статті 1 КУзПБ), що виступає у спірних правовідносинах як сторона - позивач у спорі, який вирішується за правилами позовного провадження згідно зі статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство. Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 28.05.2024 у справі № 916/100/20(916/2423/22) (пункт8.16), від 12.06.2025 у справі № 904/1926/23 (пункти 161, 162).
59. Відповідно, ухваливши рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги уповноваженої особи засновника (учасника) боржника ОСОБА_1 та поклавши витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на вказану особу, суд апеляційної інстанції правильно розподілив судові витрати відповідно до положень статей 129, 282 ГПК України.
60. Заперечення скаржника з цього приводу по своїй суті зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції про стягнення судового збору, сплату якого було відстрочено за клопотанням самого ж скаржника, а також довільним тлумаченням норм ГПК України та КУзПБ.
61. Також колегія суддів враховує висновок щодо покладення саме на уповноважену особу засновника (учасника) боржника як сторону у позовному провадженні судових витрат відповідно до результатів розгляду апеляційної скарги, розподілених за правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 916/100/20(916/2423/22), що в свою чергу спростовує аргументи касаційної скарги про відсутність такого висновку.
62. Решта аргументів касаційної скарги не доводить неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України, КУзПБ, а також неврахування відповідних висновків Верховного Суду, про які зазначалося вище.
63. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
64. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій в частині розподілу судового збору ухвалена відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
66. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині (щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги) - без змін.
68. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, покладаються скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи засновників (учасників) боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №911/2794/21 (911/2037/23) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк