04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2380/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2025 (Парусніков Ю. Б. - головуючий, судді: Верхогляд Т. А., Іванова О. Г.) у справі
за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сосновий парк"
про стягнення 3 978 221, 39 грн.
Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову
1. У вересні 2024 року керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - "Позивач", Міська рада) звернувся у Господарський суд Запорізької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сосновий парк" (далі - "Відповідач", ОК "ЖБК "Сосновий парк"), в якому просив стягнути з останнього 3 978 221, 39 грн безпідставно збережених коштів.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджував про те, що ОК "ЖБК "Сосновий парк" користується земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 2310100000:04:042:0009), на якій розташований належним йому об'єкт нерухомості, однак договору оренди цієї ділянки з Міською радою не укладає, орендної плати за користування землею не вносить. У зв'язку з цим, Міська рада розрахувала недоотримані доходи від фактичного користування земельною ділянкою без оформлення права оренди за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 на загальну суму 3 978 221, 39 грн, які належить стягнути з Відповідача у примусовому порядку.
Фактичні обставини справи
3. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанцій встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, площею 7,9607 га, належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Міської ради. Відповідно до даних Державного земельного кадастру державна реєстрація цієї земельної ділянки була проведена 07.08.2008.
4. 20.05.2008 Міська рада і ВАТ "Запоріжкокс" уклали договір оренди землі № 040826101260, за яким вказану земельну ділянку за адресою: вул. Центральна (нині - вул. Відома), 20а у м. Запоріжжі було передано в оренду строком на 10 років.
5. 05.08.2021 ВАТ "Запоріжкокс" відчужило розташоване на орендованій земельній ділянці нерухоме майно - спальні корпуси літ. А, Б, В, Г; адміністративний корпус літ. Е-3; їдальню літ. Ж, Ж1, Ж2 на користь ТОВ "Лайтхаус Україна" (реєстраційний № 1843360223101), що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим за № 1187.
6. 01.10.2021 ТОВ "Лайтхаус Україна" передало зазначене нерухоме майно як пайовий внесок до ОК "ЖБК "Сосновий парк", що підтверджується протоколом загальних зборів кооперативу № 2 та актом приймання-передачі майнового внеску (паю) від тієї ж дати. У складі внеску також передано інше майно, зокрема: огорожу, замощення, багаторічні насадження, комунікації, трансформатор тощо - усе розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а.
7. На підставі цих дій, 07.10.2021 право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОК "ЖБК "Сосновий парк".
8. 24.11.2021 Міська рада своїм рішенням № 53/34 надала ОК "ЖБК "Сосновий парк" у користування земельну ділянку площею 7,9607 га (кадастровий № 2310100000:04:042:0009) і зобов'язала його укласти договір оренди.
9. Проте, відповідний договір оренди щодо вказаної земельної ділянки сторони досі не уклали.
10. За інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області, ОК "ЖБК "Сосновий парк" з 01.10.2021 не нараховував плату за землю (земельний податок чи орендну плату), окрім разової сплати 66 218 грн 30.11.2021.
11. Згідно з витягом від 04.08.2023 № НВ-2300055512023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77 871 567, 40 грн.
12. На підставі цієї оцінки Міська рада провела розрахунок недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди. Сума недоотриманих коштів за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 становить 3 978 221, 39 грн, у тому числі: - за 2022 рік - 2 031 432, 19 грн; - за 10 місяців 2023 року - 1 946 789, 20 грн.
13. Попри неодноразові звернення прокуратури (листи від 09.11.2023, 06.03.2024, 02.05.2024), Міська рада повідомила про відсутність намірів вживати заходів судово-претензійного характеру щодо стягнення плати за землю. Хоча згодом все ж надала відповідні розрахунки (листи від 18.04.2024 та 16.07.2024), проте позову до суду так і не подала.
14. Зважаючи на бездіяльність Міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, Прокурор повідомив її листом від 30.08.2024 № 53-98-6962ВИХ-24 про намір звернутися до суду з відповідним позовом, а 05.09.2024 направив відповідний позов до місцевого господарського суду.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
15. Господарський суд Запорізької області рішенням від 24.10.2024 позов задовольнив повністю. Стягнув з ОК "ЖБК "Сосновий парк" на користь Міської ради 3 978 221, 39 грн безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за користування комунальною земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.10.2023.
16. Рішення мотивував обґрунтованістю позовних вимог, зокрема, доведеністю Прокурором обставин користування Відповідачем відповідною земельною ділянкою та невнесення ним плати за таке користування.
17. Переглянувши справу в апеляційному порядку, Центральний апеляційний господарський суд своєю постановою від 25.09.2025 рішення місцевого господарського суду змінив, ухвалив задовольнити позовну заяву частково та стягнути з Відповідача на користь Позивача 39 782, 21 грн безпідставно збережених коштів.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах з боку Відповідача має місце збереження коштів місцевої територіальної громади без достатньої правової підстави, а тому такі кошти дійсно належить стягнути на користь Міської ради.
19. Водночас апеляційний суд не погодився із визначеним розміром безпідставно збережених коштів, які належить стягнути з ОК "ЖБК "Сосновий парк", вказавши, що поза увагою місцевого господарського суду лишилось, зокрема, цільове призначення спірної земельної ділянки, а також встановлена органом місцевого самоврядування ставка орендної плати залежно від такого призначення - спеціальна понижена ставка у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки.
20. Тому, застосувавши відповідну понижену ставку орендної плати, суд апеляційної інстанції перерахував заявлені до стягнення кошти та у зв'язку з цим і дійшов висновку про зміну рішення господарського суду першої інстанції.
Касаційна скарга
21. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду у зміненій частині залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження зазначає, що при розгляді цієї справи суд попередньої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункт 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, пункт 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статтю 4 Житлового кодексу України, Класифікатор будівель і споруд НК 018:2023, затверджений наказом Мінекономіки від 16.05.2023 № 3573, статтю 2 Закону України "Про кооперацію", статтю 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частину третю статті 19, частини першу, четверту, п'яту, десяту статті 20 Земельного кодексу України, статтю 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підпункт 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру та Додатків № № 58, 59 до цього Порядку, затвердженого постановою Кабміну від 17.10.2012 № 1065, в той час як висновок Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах (при визначенні критерію у межах однієї категорії земель, за яким здійснюється застосовування конкретного відсотку річного розміру орендної плати від НГО, визначеного у рішеннях органу місцевого самоврядування) відсутній.
24. Доводи Прокурора узагальнено зводяться до того, що суд апеляційної інстанції у спірних правовідносинах неправомірно застосував до заявленого розміру безпідставно збережених коштів спеціальну понижену ставку у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки, адже вид цільового призначення спірної земельної ділянки (02.02 "Для колективного житлового будівництва") не охоплюється дією відповідного рішення Міської ради, яким згадану понижену ставку затверджено.
Узагальнені доводи інших учасників справи
25. ОК "ЖБК "Сосновий парк" надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому стверджує про безпідставність та необґрунтованість останньої. Оскаржену постанову суду попередньої інстанції вважає законною та обґрунтованою. Звідси у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
26. Верховний Суд ухвалою від 15.12.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України.
27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Пальона О. О.), представників Позивача (Михайловський Д. С.) і Відповідача (Балтуцька О. М.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
29. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
30. Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що при касаційному оскарженні судових рішень із згаданої підстави необхідним є з'ясування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
32. У разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
33. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.
34. В світлі наведеного колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже сформував усталену практику щодо застосування статті 1212 ЦК України у земельних правовідносинах.
35. Так, відповідно до приписів частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
36. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
37. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.
38. Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
39. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
40. Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
41. Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
42. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
43. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
44. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
45. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
46. В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 2.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
47. Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .
48. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
49. Також Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
2) площу земельної ділянки;
3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);
4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
50. Як слідує із встановлених обставин цієї справи земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Міської ради.
51. Водночас на цій ділянці розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності ОК "ЖБК "Сосновий парк", який фактично користувався вказаною землею у період з 01.01.2022 по 31.10.2023 без належного оформлення речових прав на неї, адже відповідного договору оренди з органом місцевого самоврядування так і не уклав. При цьому, у спірний період Відповідач не вносив орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто безпідставно зберіг кошти, які мав сплатити на користь громади.
52. Поряд з цим, визначаючи розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів, суд апеляційної інстанції також з'ясував, що відповідно до рішення Міської ради від 24.11.2021 № 53/34 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009) площею 7,9607 га по вул. Відомій, 20а була передана ОК "ЖБК "Сосновий парк" в оренду строком на 19 років зі зміною цільового призначення земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови, для колективного житлового будівництва) для розташування житлового комплексу малоповерхової житлової забудови.
53. В свою чергу пунктами 7, 8 Додатку до рішення Міської ради від 28.11.2018 № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю" чітко встановлено, що річний розмір орендної плати для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, а також наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків складає 0,03% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
54. Апеляційний суд встановив, що згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, площею 7,9607 га, її цільове призначення визначено як "02.02 - для колективного житлового будівництва", а відтак цілком обґрунтованим є його висновок про те, що цей вид цільового призначення належить до категорії земель житлової та громадської забудови та, відповідно охоплюється дією згаданих пунктів Додатку до рішення Міської ради від 28.11.2018 № 26.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що суд першої інстанції, визнавши факт фактичного користування Відповідачем земельною ділянкою, не врахував вид її цільового призначення та встановлену для такого виду пільгову ставку орендної плати та, всупереч чинним рішенням органу місцевого самоврядування, застосував інші розрахункові показники, що призвело до необґрунтованого завищення суми стягнення.
56. Аргументи Прокурора про застосування ставки 3% ґрунтуються на загальному положенні про платність землекористування, однак, не враховують диференціацію ставок орендної плати відповідно до цільового призначення земельної ділянки, закріплену у чинному рішенні Міської ради, що підлягає безумовному застосуванню органами місцевого самоврядування при визначенні фінансових зобов'язань користувачів комунального майна.
57. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, адже в цілому питань права чи правозастосування в собі не містять, а зводяться лише до висловлення незгоди із наданим судом апеляційної інстанції тлумаченням пунктів 7, 8 Додатку до рішення Міської ради від 28.11.2018 № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю", яке насправді було суто буквальним.
58. Звідси постанова апеляційного господарського суду є такою, що повністю відповідає вже сформованій та усталеній практиці Верховного Суду у правовідносинах, пов'язаних із стягненням безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів. Необхідність формувати новий висновок щодо застосовування цієї норми у подібних правовідносинах (до якої Прокурор формально додав ще й інші загальні норми різних нормативно правових актів) відсутня.
59. За цим, визначена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду у цій справі в ході здійснення касаційного провадження не підтвердилася.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
61. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права. Оскаржена постанова ухвалена за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Верховного Суду, не вбачає.
Судові витрати
63. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі № 908/2380/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.