21 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 912/3127/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Регіонального відділення
Фонду державного майна України
по Дніпропетровській, Запорізькій
та Кіровоградській областях - Павловської С. С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Світловодський завод пиломатеріалів» - Прилуцького О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 (у складі колегії суддів: Іванов О. Г. (головуючий), Мороз В. Ф., Чередко А. Є.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 (суддя Глушков М. С.)
у справі № 912/3127/24
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів»
про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути майно,
У грудні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів» (далі - ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів»), у якому просило суд:
- розірвати договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва 108 квартирного житлового будинку, за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», посвідчений 06.12.2018 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новиковою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1027;
- зобов'язати ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» повернути Регіональному відділенню об'єкт малої приватизації - незавершеного будівництва 108 квартирний житловий будинок, розташований за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, за актом приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем умов договору від 06.12.2018 № 430/35 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва 108 квартирного житлового будинку, за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, в частині зобов'язання, передбаченого пунктом 5.3.1, що відповідно до положень цього договору та вимог законодавства є підставою для його розірвання та повернення майна у державну власність.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025, позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі- продажу об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва 108 квартирного житлового будинку, за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, посвідчений 06.12.2018 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новиковою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1027. Зобов'язано ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» повернути Регіональному відділенню об'єкт малої приватизації - незавершеного будівництва 108 квартирний житловий будинок, розташований за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, за актом приймання-передачі.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2025 року ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 912/3127/24 за касаційною скаргою ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2026.
Регіональне відділення у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році», зокрема, затверджено Перелік об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів (додаток 4). Відповідно до додатку 4 до зазначеного наказу до Переліку об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів включено, зокрема, 108-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське-технологічне бюро «Калькулятор» (далі - ТОВ «СКТБ «Калькулятор»).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 25.04.2018 № 185 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку» прийнято рішення про приватизацію об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку за адресою : вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, що перебуває на балансі ТОВ «СКТБ «Калькулятор».
31.07.2018 представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та представниками балансоутримувача ТОВ «СКТБ «Калькулятор» складено акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область.
У зв'язку з відсутністю покупців перший електронний аукціон з продажу об'єкта приватизації - об'єкта незавершеного будівництва, призначений на 09.10.2018 не відбувся.
Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000036-3, проведеного 12.11.2018, щодо продажу об'єкта незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку, переможцем зазначеного аукціону шляхом автоматичної оцінки цінових пропозицій учасників визнано ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» з ціновою пропозицією 100 000,00 грн (без урахування ПДВ).
06.12.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (продавець) та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку, за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новиковою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1027, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт державної власності: об'єкт малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва 108-квартирний житловий будинок за адресою : вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, що перебуває на балансі ТОВ «СКТБ «Калькулятор», а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати зазначені у договорі умови (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 3.3 договору купівлі-продажу право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку прав власності на придбаний об'єкт приватизації, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування).
У пункті 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта з правом зміни первісного призначення протягом 5 років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.06.2024 № 38141757 право власності на об'єкт незавершеного будівництва 108-квартирний житловий будинок за адресою: вул. Новогеоргіївська, 48, м. Світловодськ, Кіровоградська область, зареєстровано за ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» 05.02.2019 (номер відомостей про речове право: 30208765).
Судами попередніх інстанцій також установлено, що покупець (ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів»), враховуючи ведення воєнного стану в Україні, листом від 05.12.2023 № 05/27 звернувся до Регіонального відділення з пропозицією внести зміни до договору купівлі-продажу від 06.12.2018 № 1027 та викласти підпункт 5.3.1 у наступній редакції: «Покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта з правом зміни первісного призначення протягом п'яти років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт. Строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загального строку 5 років, передбаченого підпунктом 5.3.1 договору». Також у зазначеному листі покупець ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» повідомив позивача, що наведені обставини є форс-мажорними і згідно з розділом 9 договору купівлі-продажу, виключають його відповідальність за невиконання умов договору.
Листом від 19.12.2023 №11/2-05-2571 Регіональне відділення повідомило ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», що його пропозиція щодо внесення змін до договору купівлі-продажу залишається без розгляду через ненадання останнім доказів на підтвердження неможливості виконання його умов та зазначено про необхідність у термін до 26.12.2023 доопрацювати наданий ним пакет документів та надати докази неможливості виконання підпункту 5.3.1 договору купівлі-продажу.
На підставі зведеного щоквартального графіка перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна на IІ квартал 2024 року, затвердженого наказом ФДМУ від 01.04.2024 № 639, наказу Регіонального відділення «Про проведення перевірки» від 29.04.2024 №48/2-Н, згідно з листом Регіонального відділення від 17.05.2024 № 11/2-01-1338 та наказом Регіонального відділення «Про відрядження» від 04.06.2024 № 64-ВД, представником Регіонального відділення Кругалем Євгеном Олександровичем проведено виїзну поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку, за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Новогеоргіївська, 48, від 06.12.2018 № 1027, за результатами якої складено акт від 07.06.2024 № 12/01.
Згідно з висновком, викладеним у зазначеному акті, покупцем - ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», станом на 07.06.2024 не виконано умови договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва, а саме: порушено підпункт 5.3.1 договору, згідно з яким покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта з правом зміни первісного призначення протягом 5 років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на час проведення поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу строк виконання підпункту 5.3.1 закінчився, доказів вжиття заходів виконання умов договору протягом всього строку виконання зобов'язання щодо об'єкта незавершеного будівництва ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» надано не було.
Листом від 10.09.2024 № 11/2-01-2274 Регіональним відділенням надіслано ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» пропозицію про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за договором, передбачених підпунктом 5.3.1. Відповідь на зазначений лист покупцем не надано.
Невиконання ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» зобов'язань щодо завершення будівництва об'єкта протягом 5 років з моменту набуття у власність незавершеного об'єкта будівництва, тобто у строк до 06.02.2024 (підпункт 5.3.1 договору купівлі-продажу), стало підставою для звернення Регіонального відділення до суду з відповідними позовними вимогами.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» послалось на те, що зверталося до Регіонального відділення з пропозицією внести зміни до договору купівлі-продажу, а саме, до підпункту 5.3.1, яку останнє залишило без розгляду, а також зазначило, що з моменту широкомасштабної збройної агресії рф проти України для нього настали форс-мажорні обставини, що спричинили неможливість виконання умов договору купівлі-продажу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм належну правову оцінку, встановив невиконання ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» зобов'язань за договором, передбачених підпунктом 5.3.1 договору купівлі-продажу, у строк до 06.02.2024, а тому ураховуючи положення договору та вимоги законодавства, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, встановивши, що ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» не було надано позивачу доказів неможливості виконання покупцем умов договору купівлі-продажу щодо завершення будівництва об'єкта приватизації та те, що ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» не повідомило позивача у строк, передбачений договором, про настання форс-мажорних обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи приписи законодавства та умови договору купівлі-продажу, зазначив про безпідставність доводів ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» щодо звернення останнього до Регіонального відділення з пропозицією внести зміни до підпункту 5.3.1 договору купівлі-продажу та щодо наявності форс-мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання умов цього договору.
Водночас, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив правомірність звернення Регіонального відділення як правонаступника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до суду з відповідним позовом.
ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23 щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень абзацу 14 пункту 7-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у редакції від 30.05.2023).
За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки його доводам щодо вжиття ним заходів відносно внесення змін до договору купівлі-продажу у зв'язку із обставинами, які сталися під час виконання цього договору; щодо бездіяльності позивача стосовно розгляду питання внесення змін до договору купівлі-продажу, запропонованих відповідачем; щодо припинення юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та відповідно припинення повноважень як сторони договору купівлі-продажу.
Крім того, ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суди не дослідили зібрані у справі докази.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).
За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору його умов. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
Згідно з частинами 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відносини приватизації, в тому числі підстави та порядок розірвання договорів купівлі-продажу державного і комунального майна, врегульовані спеціальним законом - Законом України від 18.01.2018 № 2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна».
Згідно з абзацом 14 частини 2 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з моменту переходу права власності на об'єкт приватизації покупець, який придбав об'єкт приватизації, зобов'язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у відповідній редакції) передбачено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, зокрема, є невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк (пункт 2).
Відповідно до частин 9, 10 статті 26 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.
Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об'єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України (частини 1, 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Процедура організації та здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням власниками об'єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу цих об'єктів приватизації встановлена Порядком контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1327.
Відповідно до пункту 6 розділу I та пункту 7 розділу ІІ зазначеного Порядку контроль за виконанням умов договору здійснює орган приватизації, який уклав такий договір. За результатами перевірки складається акт поточної або підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, за умовами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта з правом зміни первісного призначення протягом 5 років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт, тобто до 06.02.2024.
У пунктах 7.4, 11.3 договору купівлі-продажу сторони встановили, що у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішення суду. При цьому об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України, умовою для розірвання договору є, з-поміж іншого, є повне або часткове невиконання покупцем зобов'язань за договором.
Згідно з актом № 12/01 від 07.06.2024, складеним за результатами поточної перевірки виконання покупцем умов договору купівлі-продажу, здійсненої Регіональним відділенням, станом на 07.06.2024 ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» не виконано умови договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва, а саме: порушено підпункт 5.3.1 договору купівлі-продажу, згідно з яким покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта з правом зміни первісного призначення протягом 5 років з моменту переходу до нього права власності на об'єкт.
Отже, ураховуючи вимоги законодавства та умови договору купівлі-продажу, невиконання відповідачем умов продажу об'єкта приватизації і зобов'язань покупця, визначених підпунктом 5.3.1 договору купівлі-продажу, у встановлений цим договором 5-річний строк, зумовлює право іншої сторони - продавця вимагати розірвання зазначеного договору в судовому порядку.
Невиконання ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» (покупцем) свого обов'язку з завершення будівництва об'єкта є порушенням зобов'язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про істотне порушення відповідачем договору, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору та наявність правових підстав для його розірвання відповідно до частин 2 статті 651 ЦК України, наслідком чого є повернення спірної земельної ділянки згідно з умовами договору.
Наведене вище спростовує доводи скаржника щодо недоведення позивачем належними, допустимими та достовірними доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України.
Крім того, суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на те, що Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» не містить вимог про обов'язкове включення у договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва умов щодо встановлення строку завершення будівництва такого об'єкта, оскільки, укладаючи зазначений договір, відповідач погодився з усіма його умовами (зокрема, обов'язком завершити будівництво об'єкта протягом 5 років з моменту переходу до покупця права власності на об'єкт) та відповідно прийняв зобов'язання, які стали обов'язковими для виконання.
Щодо доводів скаржника про неможливість виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу внаслідок дії форс-мажорних обставин, Суд зазначає наступне.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» послалось на настання форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість виконання ним умов договору купівлі-продажу, зауважуючи, що листом від 05.12.2023 № 05/27 він повідомив позивача про виникнення таких обставин, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України , частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (у відповідній редакції) та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
За умовами пункту 9.1 договору купівлі-продажу сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договором в разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за умови, що їх настання було підтверджено у визначеному цим договором порядку.
Відповідно до пункту 9.2 договору купівлі-продажу сторона, яка не може виконати умови договору через виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна повідомити про це іншу сторону протягом 5 робочих днів після того, як їй стало відомо про настання цих обставин. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів.
У пункті 9.6 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Відтак, сторони під час укладення договору купівлі-продажу, зокрема, дійшли згоди щодо порядку, а також строку повідомлення іншої сторони про виникнення та дію форс-мажорних обставин (непереборної сили).
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Ураховуючи те, що про настання форс-мажорних обставин з посиланням на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» повідомило позивача листом від 05.12.2023 № 05/27 з порушенням строку, передбаченого пунктом 9.2 договору купівлі-продажу, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що несвоєчасне повідомлення позивача про форс-мажорні обставини позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, про що прямо зазначено у пункті 9.6 договору купівлі-продажу.
Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» про вжиття ним заходів відносно внесення змін до договору купівлі-продажу, а саме, до підпункту 5.3.1, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до Регіонального відділення з відповідною заявою, відповідачем не було надано документи, що підтверджують неможливість виконання ним обов'язку, встановленого зазначеним підпунктом договору купівлі-продажу, що прямо передбачено пунктом 3 розділу ІV Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 № 1328, а тому таке питання не було передано на розгляд Департаменту економічної безпеки Фонду державного майна України та залишено Регіональним відділенням без розгляду.
Крім того, суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не вирішено питання про повернення відповідачу коштів у сумі 120 000,00 грн, оскільки відповідно до положень частин 4, 5 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, однак, відповідач не скористався правом в межах цієї справи на пред'явлення таких вимог, про що також правомірно зазначено судом апеляційної інстанції.
Також суд касацій інстанції зауважує, що положення абзацу 14 пункту 7-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», про незастосування яких судами попередніх інстанцій при вирішенні спору зазначає скаржник у касаційній скарзі, передбачають тимчасове, на період дії правового режиму воєнного стану, обмеження застосування відповідних абзаців частини 2 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», які стосуються зобов'язання сторін, що підлягають включенню до договору купівлі-продажу, відповідно такі положенням не можуть бути застосовані до правовідносин щодо розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, врегульованих частиною 3 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Щодо доводів скаржника про припинення юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та відповідно припинення повноважень як сторони договору купівлі-продажу, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 1 статті 106 ЦК України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Так, наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» прийнятим відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за № 935/21247, із змінами, та на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі «Партнерство заради розвитку» від 03.12.2018, утворено Регіональне відділення як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (пункт 1).
Установлено, зокрема, що Регіональне відділення є правонаступником майна, прав та обов'язків, у тому числі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (пункт 2).
Регіональне відділення розпочало роботу 22.03.2019 на підставі наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 290 та наказу Регіонального відділення від 22.03.2019 № 02/15-Н.
Отже, у зв'язку з припиненням діяльності та реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області в Регіональне відділення, останнє як правонаступник є належним позивачем у цій справі та правомірно звернулось до суду з відповідним позовом на підставі повноважень, визначених частиною 11 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», про що також вмотивовано зазначено судом апеляційної інстанції.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 651 ЦК України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2024 у справі № 926/1876/23, щодо критеріїв істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.
Так, у справі № 926/1876/23 судами попередніх інстанцій установлено обставини, зокрема, що відповідачу для повного виконання умов договору залишилось завершити монтаж мереж газопостачання та ввести будинок в експлуатацію; відповідач звертався до позивача у встановленому договором порядку та у строки (до завершення строку виконання робіт) з проханням внести зміни до договору в частині продовження терміну завершення будівництва та введення об'єкта незавершеного будівництва в експлуатацію терміном на 1 рік, з огляду на введення військового стану та зумовленими з цим труднощами (необхідність у залученні додаткових інвестицій та завершення монтажу мереж газопостачання). Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у розірванні договору на підставі статті 651 ЦК України та частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», дійшли висновку, що відсутні підстави стверджувати про допущення відповідачем істотних порушень умов договору купівлі-продажу на час подання позову, адже саме по собі виявлення часткового неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для його розірвання. З такими висновками погодився і Верховний Суд, залишаючи оскаржувані судові рішення без змін постановою від 21.02.2024.
Отже, у наведеній скаржником справі, яка переглядалась Верховним Судом, норми статті 651 ЦК України застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування.
Натомість у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору, що, за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.
Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 912/3127/24, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній вище постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
З урахуванням наведеного, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Так, на обґрунтовування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час розгляду.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, розглянувши касаційну ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» в межах її доводів та вимог, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3127/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко