05 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2818/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Залізняка І. І.,
відповідача - Пащенка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий Сітайло Л. Г., судді: Коробенко Г. П., Буравльов С. І.)
у справі за позовом Компанії "Uniper Gas Transportation & Finance B.V."
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Компанія "Uniper Gas Transportation & Finance B.V." (далі також - Компанія, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 20 грудня 2024 року №83-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу" у справі №128-26.13/6-24 (далі - Рішення).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки вимога направлена юридичній особі-нерезиденту, а запитувана інформація не впливала та не могла впливати на економічну конкуренцію в Україні. Також позивач вказує, що Комітет ані у вимозі, ані у розпорядженні, ані у поданні, ані у Рішенні не досліджував питання реального або можливого впливу запитуваних ним угод на економічну конкуренцію в Україні.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2.1. Під час проведення АМК дослідження щодо дій компаній "Uniper Gas Transportation & Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та компанії "Nord Stream 2 AG" (ПрАТ "Газпром") у вигляді укладення угод про фінансування проєкту "Північний потік-2" та розподіл повноважень між його учасниками (далі також - Угоди) Компанії направлено вимогу Голови АМК - державного уповноваженого про надання інформації від 31 серпня 2023 року №128-29.3/01-9585е (далі - Вимога).
2.2. Підставою направлення Вимоги АМК вказав те, що згідно з публічною інформацією в квітні 2017 року Компанія "Nord Stream 2 AG" підписала фінансові угоди щодо проєкту "Північний потік-2" з компаніями "Uniper Gas Transportation & Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V."; дії вказаних компаній у вигляді укладення Угод згідно зі статтею 5 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) можуть бути оцінені як узгоджені дії.
2.3. У Вимозі у Компанії вимагалося у п'ятнадцятиденний строк з дня її отримання надати до Комітету інформацію, пояснення та наступні копії документів, а саме:
1) вказати точні дати підписання та набрання чинності угод про фінансування проєкту "Північний потік-2", сторони (учасників) таких угод;
2) надати копії всіх угод щодо фінансування проекту "Північний потік-2", стороною (учасником) яких була Компанія та/або суб'єкти господарювання, що пов'язані з нею відносинами контролю (з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку);
3) надати обґрунтування щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу від органів АМК на дії у вигляді укладення угод про фінансування проекту "Північний потік-2" та розподіл повноважень між його учасниками, відповідно до статті 10 Закону № 2210-III, з наданням підтверджуючих документів (при наданні відповіді на цей пункт слід зазначити: мету укладення угод про фінансування проекту "Північний потік-2"; пояснення щодо наявності чи відсутності можливості здійснення учасниками угод про фінансування проекту "Північний потік-2" узгодження, координації конкурентної поведінки, яка може призводити до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції та мати антиконкурентні наслідки на території України).
2.4. Листом від 31 жовтня 2023 року Компанія звернулася до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу, мотивуючи її тим, що Компанія ніколи раніше не отримувала вимог Комітету та, відповідно, їй необхідний розумний строк для аналізу вимог законодавства України в частині надання відповідей на запити Комітету, крім того, Компанія повинна здійснити внутрішні обговорення між відповідними бізнес-департаментами, що залучені до проєкту "Північний потік-2", щодо запитуваної Комітетом інформації та документів; Оскільки Компанія є нерезидентом України і не має працівників, які вільно володіють українською мовою та/або мають компетенцію у аналізі українського законодавства - Компанії необхідний розумний строк для підготовки належної відповіді українською мовою та залучення локальних радників в Україні.
2.5. Листом від 02 листопада 2023 року №128-29.3/09-11511е відповідач продовжив строк надання відповіді на Вимогу до 01 грудня 2023 року.
2.6. Позивач листом від 01 грудня 2023 року надав відповідь на Вимогу, виклавши у ній запитувану інформацію, яку він мав право надати та/або розголошувати. Крім цього, у відповіді позивач повідомив відповідача, що у нього відсутня можливість надати копії запитуваних Угод, оскільки відповідно до умов Угод Компанія зобов'язана не розголошувати будь-яку інформацію та/або документи щодо проєкту "Північний потік-2", які є суворо конфіденційними та регулюються правом іншої юрисдикції, будь-яким третім особам (в тому числі іноземним). Водночас, позивач надав іншу інформацію на підтвердження того, що запитувані Угоди не були спрямовані на координацію конкурентної поведінки, яка може призвести або призвела до запобігання, усунення або обмеження конкуренції, а також не мали будь-яких інших антиконкурентних наслідків в Україні.
2.7. Розпорядженням заступника Голови АМК - державного уповноваженого від 17 січня 2024 року №07/7-р розпочато розгляд справи №128-26.13/6-24 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону №2210-III у вигляді подання інформації в неповному обсязі на Вимогу у встановлений АМК строк.
2.8. Зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції Комітет вбачав у тому, що Компанія не надала копій документів на виконання пункту 2 Вимоги; при цьому ненадання копій Угод перешкоджає Комітету в проведенні дослідження питання, чи можуть дії компаній "Uniper Gas Transportation & Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та компанії "Nord Stream 2 AG" (ПрАТ "Газпром") у вигляді укладення угод про фінансування проєкту "Північний потік-2" бути оцінені як узгоджені дії, відповідно до статті 5 Закону № 2210-III та чи потребували зазначені дії відповідно до статті 10 цього Закону отримання попереднього дозволу Комітету; відповідно, Комітет не може оцінити, чи мали такі дії вплив на конкуренцію в Україні.
2.9. Листом від 17 січня 2024 року №128-26.13/07-559е позивачу надіслано копію вказаного розпорядження.
2.10. Листом від 08 травня 2024 року №128-26.13/07-4738е Компанії надіслано копію подання від 08 травня 2024 року №128-26.13/6-24/137-спр/кі з попередніми висновками у справі.
2.11. Листом від 03 червня 2024 року позивач надав пояснення та зауваження на подання.
2.12. 20 грудня 2024 року Тимчасовою адміністративною колегією АМК прийнято Рішення, яким визнано, що Компанія (м. Роттердам, Нідерланди) вчинила порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на Вимогу у встановлений ним строк (пункт 1 резолютивної частини Рішення).
2.13. За вказане порушення на Компанію накладено штраф у розмірі 22 666, 00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Суд першої інстанції зазначив, що вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації / надання інформації не в повному обсязі є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом. Закон № 2210-III наділяє Комітет повноваженнями перевірки впливу діяльності суб'єктів господарювання (в тому числі і нерезидентів України) на національну економіку в частині конкурентних відносин. Тому вимога Комітету була направлена позивачу з метою оцінки можливого впливу на економічну конкуренцію на території України, що повністю кореспондується з приписами статті 2 Закону № 2210-III в частині "чи можуть вплинути". Така оцінка є виключним повноваженням Комітету, які він здійснює відповідно до покладених обов'язків.
3.3. Окремо місцевий господарський суд зауважив, що наведені позивачем судові справи № 910/2810/23, 910/1885/23 та 910/1823/23 не є подібними до цієї справи, оскільки в них вирішувалися спори стосовно правильності визначення відносин контролю між українськими та міжнародними компаніями, тоді як у справі, що розглядається, предметом є ненадання інформації нерезидентом України - Компанією, яка є безпосереднім розпорядником такої інформації, що виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних справах, до цієї справи.
3.4. Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції виснував, що при розгляді справи №128-26.13/6-24 АМК повністю з'ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Комітету у повній мірі відповідають обставинам справи і ним не порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним Рішення АМК.
3.6. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень статті 2 Закону № 2210-III дійшов помилкового висновку про те, що АМК не повинен був обґрунтовувати наявність реального або потенційного впливу запитуваних Угод на економічну конкуренцію в Україні, направляючи Вимогу; міг встановити наявність такого лише після отримання Угод. Зазначив, що необхідність встановлення судами обставин наявності / відсутності впливу (реального / потенційного) цих самих Угод на економічну конкуренцію на території України неодноразово підтверджувалося Верховним Судом під час розгляду подібних справ. Однак суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у подібних справах № 910/2810/23, 910/1885/23, 910/1823/23, за обставинами яких Комітет направляв подібні вимоги не лише Компанії, а й іншим суб'єктам, які мали відношення до укладення угод про фінансування проєкту "Північний потік-2".
3.7. За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів апеляційний господарський суд виснував, що позивач направив Комітету відповідь на Вимогу, в якій надав всю запитувану інформацію та навів причини неможливості надання копій Угод. Також позивач навів достатню кількість обґрунтованих доводів, що свідчили про відсутність впливу Угод на економічну конкуренцію на території України. Зі свого боку, ще до направлення Вимоги, АМК володів публічно доступною інформацією про те, що проєкт не був реалізований та не міг мати навіть теоретичного впливу на економічну конкуренцію в Україні. Крім того, обставина відсутності будь-якого впливу запитуваних Угод на економічну конкуренцію на території України була встановлена судами під час розгляду справи №910/2810/23. Судом першої інстанції не враховано положень іноземного законодавства щодо заборони на розголошення конфіденційної інформації позивачем. За умови надання відповідачу копій запитуваних Угод, позивач у будь-якому випадку здійснив би розголошення конфіденційної інформації та порушив би положення голландського Закону про захист комерційної таємниці.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 910/2818/25, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2025 року залишити в силі.
4.2. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовує підстави касаційного оскарження судового рішення із посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Рух справи в суді касаційної інстанції
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
5.2. Ухвалою від 17 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
6. Доводи касаційної скарги АМК
6.1. В обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України відповідач зазначає про те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення справи неправильно застосував пункти 13-15 статті 50 Закону № 2210-III, положення статті 22-1, пункту 5 частини першої, пункту 5 частини другої, пункту 1 частини третьої статті 7 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII), статтю 2, частину другу статті 40 Закону №2210-III, статтю 75 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, зроблених у подібних правовідносинах, наведених у постановах від 20 липня 2023 року у справі № 910/11572/22, від 20 вересня 2018 року у справі № 915/17/18 та від 14 серпня 2012 року у справі № 08/03/26/64/2011, від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17, від 25 січня 2025 року у справі № 910/2571/24, від 20 листопада 2018 року у справі № 910/1339/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/13204/18, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/2810/23, від 25 січня 2024 року у справі №910/10055/20, від 27 лютого 2018 року у справі № 916/2066/15, від 17 квітня 2018 року у справі № 916/3170/14 та від 26 червня 2018 року у справі № 910/22867/15, від 28 березня 2023 року по справі № 910/9738/19.
6.2. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання впливу на конкуренцію на території України, вийшов за межі доказування, оскільки надав оцінку дослідженню, що проводиться органом Комітету та не є предметом спору, проігнорувавши екстериторіальний характер законодавства та визнання позивачем наявних підстав для направлення Вимоги.
6.3. Відповідач стверджує, що вплив Угод на економічну конкуренцію в Україні є доведеним, оскільки укладені фінансові угоди могли бути розцінені як узгоджені дії, що потребували попереднього дозволу Комітету. Попри це, з огляду на предмет спору, вирішальним є право Комітету витребувати відомості, які можуть свідчити, а не обов'язково встановлюють потенційні порушення економічних інтересів України. Натомість суд апеляційної інстанції фактично поклав на Комітет обов'язок наперед доводити вплив Угод на конкуренцію ще до отримання витребуваних документів, тобто проведення будь-якого дослідження, для здійснення якого власне й була направлена Вимога, що суперечить закону. На переконання відповідача, суд апеляційної інстанції самостійно вирішував питання стосовно доцільності витребування Комітетом інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, що відноситься до дискреційних повноважень АМК.
6.4. Також АМК зауважує, що факти, встановлені судами у межах справи №910/2810/23, не є преюдиційними для цієї справи та не можуть братися до уваги судами під час вирішення цього спору.
6.5. Комітет зазначає, що законодавство надає йому повноваження вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі, з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків. Комітет самостійно встановлює, яка інформація є необхідною для розгляду справи, а суб'єкти господарювання не можуть самостійно визначати, яку інформацію потрібно надавати. Комітет зобов'язаний реагувати на порушення законодавства про захист економічної конкуренції, коли вони відбуваються поза межами України і мають фактичний чи потенційний вплив на території України (зокрема у випадках антиконкурентних узгоджених дій або концентрацій без надання відповідного дозволу конкурентного відомства). На переконання Комітету, відмова позивача надавати інформацію на запит конкурентного відомства країни-учасниці Угоди про асоціацію суперечить як національним нормам, так і міжнародним зобов'язанням України в частині наближення конкурентного права до стандартів ЄС.
6.6. У зв'язку із наведеним, посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 22-1, пункту 5 частини першої, пункту 5 частини другої, пункту 1 частини третьої статті 7 Закону № 3659-XII, статті 2, частини другої статті 40 Закону № 2210-III, статей 11, 21 Закону України "Про інформацію", пункту 8 статті 92, статей 32, 42 Конституції України в частині підтвердження обсягу та змісту повноважень Комітету вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом незалежно від їх правового статусу чи місця реєстрації (країни походження), якщо така інформація є необхідною для виконання Комітетом завдань, покладених на нього законами України, та необхідності для такого суб'єкта під час надання запитуваної інформації керуватися вимогами національного антимонопольного законодавства України, як держави запитувача, оскільки Конституція України безумовно встановлює пріоритет законів України у сфері конкуренції та визначення правил антимонопольного регулювання (пункт 8 статті 92 Конституції України); при цьому Комітет має повноваження самостійно обирати джерела інформації, якої потребує, та не має обов'язку у вимозі про отримання інформації зазначати детальну мету або чітку причину витребування інформації, оскільки функціональне призначення вимоги полягає саме у забезпеченні Комітету можливості отримати вихідні дані, необхідні для подальшої оцінки їх впливу на стан економічної конкуренції.
7. Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача
7.1. У відзиві на касаційну скаргу Комітету Компанія просить відмовити у її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 910/2818/25 залишити без змін.
7.2. Позивач наголошує, що АМК помилково вважає, що він мав право направляти Вимогу на підставі Закону № 2210-III з метою отримання запитуваної інформації та її подальшої перевірки на предмет впливу на економічну конкуренцію на території України. Насправді Закон № 2210-III не дозволяє АМК направляти Вимогу без попереднього встановлення того факту, чи може запитувана інформація (хоча б потенційно) вплинути на економічну конкуренцію в Україні. При цьому станом на час направлення Вимоги проєкт "Північний потік-2" не був реалізований, був зупинений та не міг мати навіть гіпотетичного впливу на конкуренцію в Україні.
7.3. Також Компанія зауважує, що Законом № 3659-XII та іншими нормативно-правовими актами України не врегульовано питання спеціальної процедури надання / розголошення конфіденційної інформації іноземними суб'єктами у відносинах, зокрема, з українськими державними органами. При цьому неможливість надання позивачем конфіденційної інформації Комітету встановлено положеннями законодавства Нідерландів, відповідно до якого зареєстрований позивач, а також положеннями самих Угод.
7.4. Додатково позивач акцентує на тому, що Комітет, достовірно володіючи інформацією про те, що запитувані Угоди були укладені у квітні 2017 року, протиправно направив Вимогу позивачу лише у серпні 2023 року, тобто через понад 6 років після укладення Угод.
8. Джерела права
8.1. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3659-XII АМК є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
8.2. Згідно з пунктами 4, 5 частини другої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Комітет має повноваження, зокрема: дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
8.3. Відповідно до статті 22 Закону № 3659-XII розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
8.4. За частиною першою статті 22-1 Закону № 3659-XII суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
8.5. Згідно зі статтею 2 Закону № 2210-III (в редакції від 22 червня 2023 року) цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
8.6. Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 2210-III розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
8.7. Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 2210-III особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.
8.8. Відповідно до статті 41 Закону № 2210-III доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється АМК, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
8.9. Частиною першою статті 48 Закону № 2210-III встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
8.10. Відповідно до пунктів 13-15 частини першої статті 50 Закону № 2210-III порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації АМК, його територіальному відділенню.
8.11. Згідно зі статтею 59 Закону № 2210-III підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності / відсутності визначених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для визнання недійсним Рішення.
9.2. Зокрема, позивач стверджує, що Рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків АМК обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
9.3. Доводи позивача були підтримані судом апеляційної інстанції.
9.4. У касаційній скарзі відповідач наголошує на неправильному застосуванні апеляційним господарським судом законодавства про захист економічної конкуренції та процесуального закону, неврахуванні висновків Верховного Суду, зроблених у подібних правовідносинах.
9.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.7. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
9.8. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
9.9. Також Верховний Суд виходить з того, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (у цій справі - АМК) виходить за межі завдань господарського судочинства. Суд перевіряє лише те, щоб дискреційні повноваження (як можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним) не використовувалися органом свавільно. Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
9.10. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
9.11. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, відповідач посилається на висновки щодо застосування статей 2, 40, пунктів 13-15 статті 50 Закону № 2210-III, статей 7, 22-1 Закону № 3659-XII, статті 75 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду, наведених у постановах від 20 липня 2023 року у справі № 910/11572/22, від 20 вересня 2018 року у справі № 915/17/18 та від 14 серпня 2012 року у справі № 08/03/26/64/2011, від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17, від 25 січня 2025 року у справі № 910/2571/24, від 20 листопада 2018 року у справі № 910/1339/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/13204/18, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/2810/23, від 25 січня 2024 року у справі №910/10055/20, від 27 лютого 2018 року у справі № 916/2066/15, від 17 квітня 2018 року у справі № 916/3170/14 та від 26 червня 2018 року у справі № 910/22867/15, від 28 березня 2023 року по справі № 910/9738/19.
9.12. Проаналізувавши наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у справах № 910/11572/22, 915/17/18, 910/2571/24, 910/1339/18, 910/13204/18, 910/2810/23 розглядалися спори, пов'язані із притягненням АМК до відповідальності суб'єктів господарювання за ненадання у визначений строк або надання не в повному обсязі інформації на вимогу Комітету. Правовідносини у цих справах є частково подібними за змістовним критерієм та нормативно-правовим регулюванням правовідносинам у цій справі № 910/2818/25.
9.13. Натомість інші справи, зазначені АМК у касаційній скарзі, мають відмінний предмет розгляду.
9.14. Зокрема, за змістом постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17 розглядався спір за позовом фізичної особи - підприємця до страхової компанії про стягнення заборгованості за договором доручення на представництво страховика щодо укладення договорів страхування. Переглядаючи цю справу у касаційному порядку, Верховний Суд брав до уваги принцип добросовісності, зміст якого АМК включив до своєї касаційної скарги.
9.15. У постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі №910/10055/20 за позовом Залізниці до товариства про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що супроводжувався антиконкурентими узгодженими діями, наведено загальний висновок Верховного Суду (який, зокрема, міститься також в постановах від 18 червня 2019 року у справі № 911/1657/18, від 12 червня 2018 у справі № 927/976/17 та інших) про те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
9.16. У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №916/2066/15 (за позовом прокурора про визнання незаконним рішення міськради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна), від 17 квітня 2018 року у справі № 916/3170/14 (за позовом прокурора про визнання недійсними рішень міськради та визнання права власності на майно) та від 26 червня 2018 року у справі № 910/22867/15 (за позовом прокурора про визнання недійсними договору оренди та договору купівлі-продажу, повернення нежитлових приміщень) наведено загальний правовий висновок Верховного Суду, який стосується застосування ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року (відповідно до якого не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням).
9.17. У постанові від 28 березня 2023 року по справі № 910/9738/19 за позовом товариства до АМК про визнання частково недійсним рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій (пункт 1 статті 50 Закону № 2210-III) Верховним Судом наведено висновок про те, що кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
9.18. Судові рішення Верховного Суду у справах № 910/1873/17, 910/10055/20, 916/2066/15, 916/3170/14, 910/22867/15, 910/9738/19 не можуть враховуватися Верховним Судом під час розгляду цієї справи як такі, що ухвалені у подібних правовідносинах.
9.19. Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі № 08/03/26/64/2011, не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, вказане посилання скаржника є необґрунтованим і Верховним Судом не розглядається як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
9.20. Поряд із цим колегія суддів зазначає, що наведені скаржником з постанов Верховного Суду у справах №910/11572/22, 915/17/18, 910/2571/24, 910/1339/18, 910/13204/18, 910/2810/23 правові позиції стосовно особливостей законодавчого регулювання дискреційних повноважень Комітету на витребування інформації у суб'єктів господарювання та відсутності у суб'єктів господарювання права на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи АМК щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань Комітетом, мають загальний характер у цій сфері правового регулювання, є сталими, та послідовно застосовуються у практиці Верховного Суду під час розгляду подібних спорів.
9.21. При цьому Верховний Суд постійно наголошує на тому, що:
- кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, що АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону № 2210-III;
- переглядаючи рішення АМК про притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності, суд має перевірити, чи діяв АМК в межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України;
- перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з'ясовує і визначає наявність / відсутність, а відтак доведеність / недоведеність, обґрунтованість / необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведені правові позиції також містяться, у тому числі, в тих постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник.
9.22. У постанові від 09 березня 2023 року у справі 910/1546/22 Верховний Суд зазначив: "Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17). Суд зазначає, що встановлення змісту документа, який надходить на вимогу органу АМК в аспекті надання / неповного надання / ненадання інформації на таку вимогу належить до дискреційних повноважень органу АМК, водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/23000/17… Верховний Суд зазначає, що форма документу не може превалювати над його змістом. З'ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту."
9.23. В обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, з-поміж інших, зазначає про постанову Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 910/2810/23 як таку, що ухвалена у подібних правовідносинах, одночасно з тим наголошує, що обставини зі справи №910/2810/23 не можуть вважатися преюдиційними для цієї справи №910/2818/25.
9.24. У справі №910/2810/23 спір виник з тієї підстави, що АМК направив українському товариству вимогу надати інформацію та документи стосовно укладання Угод та в подальшому застосував до товариства заходи відповідальності на тій підставі, що воно надало інформацію в неповному обсязі (вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210).
9.25. Постановою від 09 лютого 2024 року Верховний Суд направив справу №910/2810/23 на новий розгляд, зазначивши, з-поміж іншого, про таке: "Відповідно до преамбули Закону № 2210-III цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. У Рішенні АМК зазначено про те, що дії іноземних компаній у вигляді укладення угод про фінансування проекту та розподілу повноважень між його учасниками згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону можуть містити ознаки узгоджених дій, чим була обумовлена необхідність витребування інформації та документів у Товариства, яке пов'язане відносинами контролю з компанією Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. Однак суди попередніх інстанцій не дослідили, чи була спрямована Вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України в силу вимог частини другої статті 2 Закону № 2210-III."
9.26. У постанові від 20 лютого 2025 року у справі №910/2810/23 Верховний Суд, врахувавши свої сталі правові позиції стосовно застосування статей 22 та 22-1 Закону № 3659-XII (зокрема й ті, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі) зазначив: "Таким чином, АМК та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону № 3659-XII, у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 Закону № 3659-XII, положень Закону № 2210-III може витребувати інформацію, пов'язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання.
Верховний Суд виходить з того, що дискреція (адміністративний / процесуальний розсуд) є юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби особи правозастосовної діяльності органів влади та будучи видом повноваження органу, надає останньому певний простір, оскільки, він може здійснювати вибір між декількома допустимими під кутом зору закону (права) рішеннями. Він може діяти або не діяти, а коли він діє, то обирає один або декілька з можливих варіантів дій. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зв'язаність дискреції органу законом (правом) робить можливим здійснення судами перевірки рішень (дій), прийнятих органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Водночас Закон № 2210-III застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. Отже, з'ясуванню підлягає чи була спрямована вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин."
9.27. Таким чином, висновки Верховного Суду у справі №910/2810/23 узгоджуються зі сталою правовою позицією суду касаційної інстанції у вирішенні подібної категорії спорів та водночас, у силу подібності з правовідносинами у цій справі № 910/2818/25, підлягають врахуванню судами в контексті необхідності встановлення обставин того, чи були спрямовані дискреційні повноваження Комітету щодо витребування інформації та документів у Компанії на забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
9.28. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
9.29. У цій справі суд апеляційної інстанції, з посиланням на те, що проєкт не був реалізований та не міг мати навіть теоретичного впливу на економічну конкуренцію в Україні, враховуючи висновки, зроблені судами у справі №910/2810/23, виснував, що Комітет, направляючи Вимогу, не пересвідчився у тому та/або не мав жодних обґрунтованих доказів того, чи запитувана інформація взагалі може мати вплив на економічну конкуренцію в Україні.
9.30. Проаналізувавши доводи скаржника про відсутність преюдиції у даному випадку, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що інформація стосовно запланованої реалізації проєкту за межами товарних ринків України та незавершення його реалізації є публічно доступною, а не такою, що була встановлена у межах справи №910/2810/23.
При цьому, з огляду на подібність доводів АМК у частині необхідності витребування інформації щодо Угод для реалізації поставлених перед ним завдань, суд апеляційної інстанції, виснувавши, що Комітет не довів того, що запитувана інформація взагалі може мати вплив на економічну конкуренцію в Україні, зазначив про аналогічні висновки, зроблені апеляційним судом у межах справи №910/2810/23, засвідчивши таким чином єдиний підхід в судовій практиці до правового вирішення одного і того самого питання.
9.31. Отже, перевіривши здійснення АМК дискреційних повноважень щодо направлення Компанії Вимоги про витребування інформації та документів стосовно Угод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вказані повноваження у даному випадку не були реалізовані у межах, що передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, що стало підставою для визнання недійсним оскаржуваного Рішення АМК.
9.32. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що оскільки у суду відсутні правові підстави вважати, що Вимога була спрямована на забезпечення захисту відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, то в силу вимог частини другої статті 2 Закону № 2210-III правовідносини сторін не підпадають під дію цього Закону. Отже, Рішення про притягнення Компанії до відповідальності за надання інформації в неповному обсязі на підставі пункту 14 статті 50 Закону №2210-III є таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та з порушенням норм матеріального права, що є підставою для визнання Рішення протиправним.
9.33. У касаційній скарзі відповідач стверджує про те, що вплив Угод на економічну конкуренцію в Україні є доведеним, оскільки укладені фінансові угоди могли бути розцінені як узгоджені дії, що потребували попереднього дозволу Комітету, однак конкретних обставин того, яким чином Угоди, які не були пов'язані з територією України та не були реалізовані, могли вплинути на економічну конкуренцію на території України, судами попередніх інстанцій встановлено не було.
9.34. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції фактично поклав на Комітет обов'язок наперед доводити вплив Угод на конкуренцію ще до отримання витребуваних документів та проведення будь-якого дослідження, що суперечить закону; суд апеляційної інстанції самостійно вирішував питання стосовно доцільності витребування Комітетом інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, та вибору джерела такої інформації, що відноситься до дискреційних повноважень АМК.
9.35. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає зазначених відповідачем порушень у постанові суду апеляційної інстанції, та погоджується з висновком апеляційного господарського суду, який зазначив про те, що Комітет, направляючи Вимогу, не пересвідчився у тому, що запитувана інформація взагалі може мати вплив на економічну конкуренцію в Україні (з огляду на наявність публічно доступної інформації про зупинення реалізації проєкту), тобто у тому, що АМК, направляючи Вимогу, діє саме на виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
9.36. Після отримання відповіді позивача на Вимогу та вивчення наданої позивачем інформації, під час розгляду антимонопольної справи, АМК також не досліджував питання про те, яким чином укладення позивачем Угод впливає або може вплинути на економічну конкуренцію на території України, тобто, що, відмовивши у наданні копій Угод із зазначених у відповіді причин, позивач дійсно вчинив неправомірні дії у відповідь на правомірні дії відповідача, і вчинене ним порушення підпадає під пункт 14 статті 50 Закону № 2210-III.
9.37. Основні висновки апеляційного господарського суду, зроблені за результатами розгляду доводів сторін та на підставі встановлених обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає законними та обґрунтованими. Неправильного застосування апеляційним судом статей 2, 40, пунктів 13-15 статті 50 Закону № 2210-III, статей 7, 22-1 Закону № 3659-XII, статті 75 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, зроблених у подібних правовідносинах, не встановлено.
9.38. Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного Суду виснує, що доводи скаржника за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримали свого підтвердження.
Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
9.39. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9.40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
9.41. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 22-1, пункту 5 частини першої, пункту 5 частини другої, пункту 1 частини третьої статті 7 Закону № 3659-XII, статті 2, частини другої статті 40 Закону № 2210-III, статей 11, 21 Закону України "Про інформацію", пункту 8 статті 92, статті 42, статті 32 Конституції України в частині підтвердження обсягу та змісту повноважень Комітету вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом незалежно від їх правового статусу чи місця реєстрації (країни походження), якщо така інформація є необхідною для виконання Комітетом завдань, покладених на нього законами України, та необхідності для такого суб'єкта під час надання запитуваної інформації керуватися вимогами національного антимонопольного законодавства України, як держави запитувача.
9.42. Аналізуючи наведені доводи, Верховний Суд зауважує про обов'язок АМК як органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
9.43. Суд апеляційної інстанції у цій справі виснував про те, що відповідач, здійснюючи свої дискреційні повноваження щодо витребування від суб'єктів господарювання інформації, необхідної для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, під час направлення позивачу Вимоги діяв не в межах вказаних повноважень, що є достатньою підставою для задоволення позову про визнання недійсним Рішення, і колегія суддів Верховного Суду погодилася із вказаними висновками апеляційного суду та не встановила порушення ним норм матеріального чи процесуального права.
9.44. У цьому випадку наведений висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним Рішення не ґрунтується на обставинах того, чи є позивач резидентом, чи нерезидентом України та чи є запитувані Угоди інформацією з обмеженим доступом у розумінні українського законодавства, яка підлягає наданню АМК за його вимогою в інтересах економічного добробуту України.
9.45. Тому відсутні підстави для формування Верховним Судом висновку щодо визначених скаржником питань.
9.46. З урахуванням цього наведена Комітетом підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права внаслідок відсутності висновку Верховного Суду щодо правильного застосування положень статей 7 та 22-1 Закону № 3659-XII, статті 2, частини другої статті 40 Закону № 2210-III, статей 11, 21 Закону України "Про інформацію", пункту 8 статті 92, статей 32, 42 Конституції України у подібних правовідносинах) не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10.2. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку із чим підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
11. Судові витрати
11.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 910/2818/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов
Суддя І. В. Булгакова
Суддя Т. М. Малашенкова