03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1898/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Мартиненко А. М. (адвокат),
відповідача - Сидорченко В. В. (адвокат), Подоляк О. Р. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 3 737 635,37 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (далі - ТОВ "Дніпрошина", позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач, скаржник) про стягнення 3 737 635, 37 грн банківської гарантії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що позивачем повністю виконано договір від 26.01.2024 № УГВ46/30-24 щодо поставки товару, а відповідач прийняв і оплатив товар на загальну суму 74 752 707,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-27-010970-a, опублікованим в електронній системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-27-010970-a). Проте відповідач безпідставно своїх зобов'язань, визначених положеннями статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 Договору (повернути забезпечення протягом 5 банківських днів після виконання постачальником зобов'язань за договором) не виконав, отримане забезпечення в розмірі 3 737 635,37 грн позивачу не повернув.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.06.2025 у справі № 910/1898/25 (суддя Алєєва І. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (колегія суддів: Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.) позов задовольнив повністю. Суд стягнув з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Дніпрошина" суму банківської гарантії в розмірі 3 737 635,37 грн та 44 851,63 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Судові рішення обґрунтовані з посиланням на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, зокрема на те, що можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. Водночас невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Позивачем поставлено товар за договором у повному обсязі, що не спростовує доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов цього договору в частині строків поставки товару та не звільняє останнього від обов'язку повернути позивачу суму банківської гарантії на підставі підпункту "А" пункту 10.3 договору.
2.3. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права, внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань. За умовами банківської гарантії та умовами договору підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Укргазвидобування", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить: рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/1898/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. У поданій касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" з посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України вказує про відсутність висновку Верховного Суду, зокрема: "щодо питання застосування статей 560, 563, 566 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням положень пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі".
4.1.2. На переконання скаржника, суди не надали належної оцінки змісту банківської гарантії від 08.01.2024 № 37294 та не врахували, що у спірному випадку банківська гарантія є безвідкличною за якою Банк-гарант гарантував належне виконання позивачем зобов'язань за договором, а у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого банківською гарантією, сплату грошових коштів бенефіціару (відповідачу) за першою його вимогою без подання будь-яких документів або виконання будь-яких інших умов.
4.1.3. Сторони договору погодили, що банківська гарантія підлягає виплаті саме у разі порушення виконання зобов'язань за договором, а не у випадку невиконання договору в цілому, а тому, факт порушення виконання зобов'язань постачальником є підставою для виплатити гарантом бенефіціару згідно з належно представленою вимогою.
4.1.4. Суди залишили поза увагою, шо позивач прийняті на себе зобов'язання з поставки товару виконав у повному обсязі 04.12.2024, однак із простроченням поставки частини товару. У зв'язку з порушенням позивачем умов договору відповідач, реалізуючи право на отримання виплати за гарантією 29.11.2024 звернувся до гаранта з вимогою (SWIFT - повідомлення від 29.11.2024) про сплату грошової суми за гарантією у розмірі 3 737 635,37 грн.
4.1.5. У вирішенні цього спору суди не врахували, що забезпечення виконання зобов'язання (гарантія) перетворюється в грошове зобов'язання гаранта перед кредитором (бенефіціаром) з моменту допущення порушення виконання боржником та звернення кредитора (бенефіціара) з вимогою про сплату грошової суми за гарантією.
4.1.6. Зокрема, на переконання скаржника, в цій частині суть банківської гарантії, як заходу забезпечення зобов'язання полягає у тому, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, яким є його невиконання та/або неналежне виконання. Після пред'явлення бенефіціаром банку вимоги сплати за гарантією, забезпечення (гарантія) трансформується у грошове зобов'язання банку, а тому таке забезпечення не підлягає поверненню, оскільки його не існує. Отже, доцільним є висновок про те, що з огляду на припинення існування забезпечення виконання договору про публічну закупівлю внаслідок його неналежного виконання повернення банківської гарантії є неможливим.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 статті 296 ГПК України, а у разі відсутності підстав для закриття касаційного провадження - у задоволенні касаційних скарг відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведення публічної закупівлі (оголошення UA-2023-11-27-010970-a від 27.11.2023) 26.01.2024 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали Договір поставки № УГВ46/30-24 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Автошина для вантажних транспортних засобів) [Товар], зазначений у специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка/і є додатком/ми № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком/ми поставки товару, який/і є додатком/ми №3 до Договору та є його невід'ємною частиною/ами.
5.2. Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна товару вказується в специфікації/-ях у гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України).
5.3. Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації/-ях до цього Договору та становить до 74 752 707,00 грн із ПДВ (включно).
5.4. пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором. Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акта приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро - транспортному документі або дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем). У випадку, якщо покупець виявить помилки у документах, що передбачені пунктами 5.4, 5.5.1-5.5.4 та/або відсутність одного з документів, передбачених пунктами 5.4, 5.5.1-5.5.4, постачальник зобов'язаний виправити такі помилки та/або надати відсутній документ/-ти. (застосовується якщо постачальник є нерезидентом в Україні) строк поставки не буде подовжено на час виправлення помилок та/або надання відсутніх документів.
5.5. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (пункт 7.1 Договору).
5.6. У разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання (пункт 7.8 Договору).
5.7. Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього Договору і діє до 31.12.2024 (включно).
5.8. За умовами пункту 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору. або (2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань Постачальником за Договором, яка є Додатком №6 до Договору, та її/його сума повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору.
5.9. Згідно з умовами пункту 10.3 Договору у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі грошових коштів, банківської гарантії / стендбай акредитиву виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань ) у таких випадках: А) після виконання постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі; Б) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним; В) інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
5.10. Суди встановили, що згідно з Додатком № 1 (Специфікація № 1) до Договору та з урахуванням Додаткової угоди від 17.10.2024 № 1, сторони погодили, що загальна вартість Товару, яка постачається за цією Специфікацією складає до: 74 752 707,00 грн у тому числі ПДВ 12 458 784,50 грн включно.
5.11. Згідно з Додатком № 3 (Графік поставки) до Договору та з урахуванням Додаткової угоди від 17.10.2024 № 1, сторони погодили строк поставки товару - протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору.
5.12. Суди також встановили, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Глобус" (гарант) видало гарантію на виконання зобов'язань від 08.01.2024 № 37294 в забезпечення виконання зобов'язань позивача (принципал) за договором на користь АТ "Укргазвидобування" (бенефіціар) у розмірі, що складає 5 % від суми Договору (далі - гарантія).
5.13. Відповідач 29.11.2024 звернувся до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Глобус" з вимогою (SWIFT-повідомлення від 29.11.2024) про сплату грошової суми за Гарантією виконання зобов'язань № 37294 від 08.01.2024 в розмірі 3 737 635,37 грн на виконання зобов'язань за Договором, що укладається за результатами закупівлі (оголошення UA-2023-11-27-010970-a від 27.11.2023).
5.14. Позивачем поставлено Товар на загальну суму 74 752 707,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-27-010970-a, опублікованим в електронній системі закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-27-010970-a). Однак, частина товару поставлена із простроченням строку поставки.
5.15. ТОВ "Дніпрошина" листом від 05.12.2024 № 5 повідомило відповідача та Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Глобус", що основне зобов'язання позивача за Договором повністю виконано, тобто припинено, у зв'язку з чим просило відмовитися від задоволення вимоги та мирно врегулювати спірні питання без вимог по гарантії.
5.16. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Глобус" 06.12.2024 на виконання Банківської гарантії здійснило виплату на користь відповідача 3 737 635,37 грн.
5.17. Суди також встановили, що позивач здійснив відшкодування гарантійного платежу по вимозі на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Глобус" у розмірі 3 737 635,37 грн.
5.18. Звертаючись з цим позовом до суду позивач стверджував, що товар за Договором про закупівлю товарів був переданий АТ "Укргазвидобування" в повному обсязі, проте відповідачем в порушення приписів статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 103 Договору безпідставно не повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
7.2. Верховний Суд наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.3. Сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другої статті 287 ГПК України покладено на скаржника.
7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. Доводи касаційної скарги узагальнено зводяться до неправильного застосовування судами першої та апеляційної інстанції положень статей 560, 563, 566 ЦК України та пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", у подібних правовідносинах.
7.6. Скаржник наголошує на необхідності формування висновків Верховного Суду у застосуванні означених норм, зокрема, у такому контексті: "після пред'явлення бенефіціаром банку вимоги сплати за гарантією, забезпечення (гарантія) трасформується у грошове зобов'язання банку, а тому таке забезпечення не може бути повернутим, оскільки його не існує. Водночас з урахуванням приписів пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю (гарантію), а не сплачену суму грошей за гарантією. Водночас наведені норми Закону не містять обов'язку повернення сплачених грошових коштів".
7.7. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.8. Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
7.9. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
7.10. З гідно з положеннями частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
7.11. Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.
7.12. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.
7.13. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
7.14. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7.15. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
7.16. За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.17. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
7.18. Як вже зазначено вище, згідно з доводами касаційної скарги позивач фактично вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо предмета доказування та обов'язку суду встановити обставини наявності / відсутності обов'язку Оператора систем передачі у виконанні спеціальних обов'язків сплачувати вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої постачальником універсальних послуг (ПУП) у розрахунковому місяці.
7.19. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами Договору, суди дійшли висновку про те, що умови пункту 10.3 Договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після повного його виконання позивачем, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов Договору (нездійснення поставки товару), а не неналежне його виконання. Тобто, з моменту повного виконання позивачем договору (поставки товару) у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 Договору.
7.20. При цьому суди дійшли такого висновку з посиланням на постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, в яких Суд виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", зокрема частина друга статті 27 Закону, яка регулює випадки, у яких замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю.
7.21. У контексті доводів касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження в цій частині та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7.22. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
7.23. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
7.24. У аспекті порушених у касаційній скарзі питань Суд, з урахуванням підстав та предмета цього позову, зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі № 910/17772/20, виснував, зокрема, що:
"…у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (статті 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563), а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (пункт 5.52 постанови).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (пункт 5.53 постанови).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 5.54 постанови)".
7.25. Отже, за висновками Верховного Суду у наведеній вище справі підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (пункт 5.60 постанови).
7.26. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди встановили, що у договорі сторони погодили, зокрема, такі умови:
- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (пункт 7.1 Договору);
- у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання (пункт 7.8 Договору);
- вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору. або (2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/ стендбай акредитиву виконання зобов'язань Постачальником за Договором, яка є Додатком №6 до Договору, та її/його сума повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору (пункт 10.2 Договору);
- умовами пункту 10.3 Договору сторони погодили, що у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі грошових коштів, банківської гарантії / стендбай акредитиву виконання зобов'язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань за Договором у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань ) у таких випадках: А) після виконання постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі; Б) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним; В) інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
7.27. У справі, яка розглядається, суди з'ясували погодження сторонами у Договорі строк поставки -протягом 240 календарних днів з дати укладення Договору. При цьому, суди встановили факт повного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару.
7.28. З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, суди попередніх інстанцій, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами спору Договору та встановивши, що умови пункту 10.2 Договору передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після виконання позивачем зобов'язань в повному обсязі протягом п'яти банківських днів, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов Договору (нездійснення постачальником дій щодо поставки товару, які складають зміст зобов'язання, чого суди не встановили), а не неналежне його виконання і дійшли заснованих на вимогах Закону висновків про обґрунтованість позовних вимог.
7.29. У контексті наведеного вище та доводів касаційної скарги колегія суддів зауважує, що, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, сторони не передбачили в Договорі умови, за якими банківська гарантія забезпечує зобов'язання не лише у разі порушення зобов'язання, що полягає у його невиконанні, а також у разі неналежного виконання, тобто, виконання з порушенням умов щодо строків виконання. Подібних умов укладений між сторонами спору Договір не містить та наявності відповідних умов суди не встановили.
7.30. Тобто, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання.
7.31. Отже, у межах розгляду цієї справи судами обох попередніх інстанцій досліджено спірні правовідносини, які виникли за наслідками проведення спірної закупівлі, зокрема, у питаннях прав та обов'язків сторін спору та встановлено факт виконання позивачем основного зобов'язання за Договором, а отже і відсутність підстав для утримання відповідачем суми банківської гарантії.
7.32. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обставини порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо повернення постачальнику забезпечення протягом 5 банківських днів після виконання постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі, суди і дійшли заснованого на вимогах Закону України "Про публічні закупівлі" та умовах Договору висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
7.33. Суд також враховує, що висновки суду апеляційної інстанції щодо права позивача на стягнення спірної суми, ґрунтуються, зокрема, на висновках Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 (порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов'язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов Договору).
7.34. У контексті вимог касаційної скарги про необхідність формування висновку щодо застосування статей 560, 563, 566 ЦК України та пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (щодо неможливості повернення забезпечення виконання зобов'язання (гарантії) з моменту допущення порушення виконання боржником та звернення кредитора (бенефіціара) з вимогою про сплату грошової суми за гарантією), Суд зазначає, що доводи скаржника по своїй суті зводяться до намагання заперечити встановленні судами попередніх інстанцій обставини ненастання у спірній ситуації гарантійного випадку з посиланням на те, що підставою його настання може бути лише невиконання зобов'язання. Однак, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, основне зобов'язання позивачем не порушено.
7.35. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, від 23.07.2025 у справі № 910/2024/24, від 11.09.2025 у справі № 910/279/25.
7.36. Наведене вище спростовує посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування означених вище норм, а відтак колегія суддів не вбачає необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником положень статті 27 Закону у взаємозв'язку з умовами Договору та нормами ЦК України.
7.37. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником правових норм, зокрема, що стаття 27 Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору і здійснене судами першої та апеляційної інстанції у справі № 910/1898/25 правозастосування, з урахуванням умов Договору та банківської гарнтії, такому висновку відповідає.
7.38. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать, то і підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень з визначених скаржником питань в цій частині відсутні.
7.39. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що останні фактично зводяться до заперечень обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та до їх переоцінки, що безумовно перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, які визначені у частині другій статті 300 ГПК України.
7.40. Таким чином, з урахуванням того, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновок щодо застосування статей 560, 563, 566 ЦК України та пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", то підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Сформований висновок є чітким, зрозумілим та сприяє однозначному застосуванню норм права. При цьому скаржником не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.
7.41. Зазначене в сукупності свідчить про відсутність підстав для викладення відповідного правового висновку щодо застосування положень, якими врегульовано питання відшкодування збитків та про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
7.42. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
7.43. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.44. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/1898/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова