02 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 902/29/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина."
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025
та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025
за заявою Приватного підприємства "Екатерина."
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду
у справі № 902/29/24
за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури в особі Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області
до Приватного підприємства "Екатерина."
про стягнення 222 674,62 грн
Перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (далі - Ладижинська міська рада; Міськрада; позивач) звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Приватного підприємства "Екатерина." (далі - ПП "Екатерина."; відповідач) 222 674,62 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 без належної правової підстави.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 222 674,62 грн згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені у справах № 902/1026/20, № 902/951/21 обставини, зокрема щодо сформованості земельної ділянки площею 3492 га у м. Ладижин на вул. Наконечного, 170 як об'єкта цивільних правовідносин на якій розташований належний відповідачу комплекс будівель та споруд, встановивши, що ПП "Екатерина." використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 3492 га без виникнення права користування та державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України і за користування земельною ділянкою не сплачувало плату у розмірі, встановленому законом, дійшли висновку, що ПП "Екатерина." зберегло за рахунок Ладижинської міської ради як власника земельної ділянки майно (грошові кошти).
05.05.2025 ПП "Екатерина." звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі № 902/29/24 за нововиявленими обставинами.
ПП "Екатерина." обґрунтувало заяву тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 120/3735/24 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) щодо формування та видачі витягу з технічної документації від 29.05.2020 № 791 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 3492 кв.м і визнано протиправним і скасовано вказаний витяг. Заявник зазначає, що: задовольняючи позовні вимоги Ладижинської міської ради про стягнення з ПП "Екатерина." 222 674,62 грн, господарський суд враховував нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, яка, зокрема була зазначена у витязі, який було скасовано; а також враховано лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.03.2024 № 0-2-0.6-2559/2-24, який виданий щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, який містить недостовірну інформацію. На думку ПП "Екатерина.", наявні підстави для перегляду судового рішення від 03.06.2024 за нововиявленими обставинами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 (суддя - О. С. Нешик), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 (головуючий суддя - М. Г. Петухов, судді - О. В. Мельник, Г. Є. Олексюк), відмовлено в задоволенні вказаної заяви, а рішення суду першої інстанції від 03.06.2024 залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви ПП "Екатерина.", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що наведені відповідачем обставини не містять ознак нововиявлених у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.
Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025, ПП "Екатерина." звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх та рішення суду першої інстанції від 03.06.2024 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник вказує абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 21.10.2020 у справі № 726/938/18, від 20.09.2022 у справі № 904/4262/17, від 30.08.2022 у справі № 904/5417/18, від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13, від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, від 27.07.2023 у справі № 914/935/20, від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.11.2022 у справі № 910/8113/16, від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18.
У касаційній скарзі ПП "Екатерина." також зазначає таке: оскаржувані рішення прийняті з порушенням ст.ст. 75, 86, 320 ГПК України; розглядаючи спір, суд надав оцінку доказам, які містили завідомо неправдиву інформацію (щодо присвоєння кадастрового номера та площі використовуваної відповідачем земельної ділянки) і рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 120/3735/24 встановлено та підтверджено недостовірність цієї інформації; залишення в силі рішення, що ґрунтується на юридично неіснуючих даних, порушує принцип "правової визначеності".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою ПП "Екатерина." на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.01.2026.
У відзивах Прокурор і позивач просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін з підстав, неведених у цих відзивах.
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про її розгляд у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано ст. 320 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 цього Кодексу).
Згідно із ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут нововиявлених обставин Верховний Суд неодноразово зазначав таке:
- господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17);
- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17);
- не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18);
- Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Отже, для нововиявлених обставин необхідними є одночасна наявність таких ознак, як-от: ці обставини існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, ці обставини є істотними для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято). За відсутності принаймні однієї із цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та відповідно бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 917/1212/21);
- нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17).
Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Верховенство права - це панування права в суспільстві.
Принцип "правової (юридичної) визначеності" (від анг. legal certainty) є одним із суттєвих елементів верховенства права.
Здійснюючи аналіз вказаного принципу "правової (юридичної) визначеності", Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд, ЄСПЛ неодноразово розкривали його зміст, зокрема зазначали, що: принцип "юридичної визначеності" є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення "res judicata" (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). ЄСПЛ у справі "Христов проти України" (рішення від 19.02.2009, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип "юридичної визначеності", згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Винятки із принципу "res judicata" можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Колегія суддів при перегляді цієї справи у касаційному порядку також враховує такі висновки Великої Палати Верховного Суду, а саме:
- з аналізу норм Закону України "Про оцінку землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель установлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, від 15.10.2025 у справі № 907/882/22); витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату (див. п. 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20);
- положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст.ст. 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору (див. постанову Великої Палати Верховного від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Дослідивши подану ПП "Екатерина." заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, наявні в матеріалах справи документи, суди попередніх інстанцій встановили таке:
- на обґрунтування наявності підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами ПП "Екатерина." посилається на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 120/3735/24. Так, цим рішенням визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо формування та видачі витягу з технічної документації від 29.05.2020 № 791 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 3492 кв.м; визнано протиправним і скасовано витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2020 № 791;
- при вирішенні спору у справі № 902/29/24, в частині розрахунку суми безпідставно збережених коштів, суд крім витягу з технічної документації від 29.05.2020 № 791 надав оцінку і іншим наявним в матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, серед іншого, рішенню 28 сесії Ладижинської міської ради 7 скликання "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" від 07.06.2019 № 981, листу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.03.2024 № 0-2-0.6-2559/2-24. Водночас визнання протиправним та скасування витягу від 29.05.2020 № 791 не зумовлює прийняття іншого рішення у справі № 902/29/24 за наявності інших доказів у справі;
- аргументи відповідача про те, що лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.03.2024 № 0-2-0.6-2559/2-24 містить недостовірну інформацію фактично зводяться до переоцінки доказів у справі № 902/29/24, що не може вважатись нововиявленою обставиною в розумінні ГПК України.
Крім того судовими рішення у справах № 902/1026/20, № 902/951/21, які набрали законної сили, стягнуто з відповідача безпідставно збережені кошти з огляду на використання земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 3492 кв.м без належної правової підстави.
Отже, здійснивши в повному обсязі оцінку доводам заяви відповідача про перегляд рішення суду першої інстанцій за нововиявленими обставинами, врахувавши встановлені вище обставини, керуючись ст. 320 ГПК України і висновками Верховного Суду щодо її застосування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні положень ст. 320 ГПК України, а фактично ґрунтуються (доводи) на переоцінці доказів, які вже оцінив господарський суд під час розгляду справи по суті, не спростовують факти, покладені в основу прийнятого судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів згідно з ст. 1212 ЦК України, а також зводяться до перегляду судового рішення, яке набуло законної сили, без належних правових підстав. Верховний Суд вважає, що, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 320 ГПК України, підставно відмовили у її задоволенні. При касаційному перегляді цієї справи Верховний Суд не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 21.10.2020 у справі № 726/938/18, від 20.09.2022 у справі № 904/4262/17, від 30.08.2022 у справі № 904/5417/18, від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13, від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, від 27.07.2023 у справі № 914/935/20, від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.11.2022 у справі № 910/8113/16, від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо визначення поняття нововиявлені обставини та їх ознак. Проте висновки судів попередніх інстанцій, наведені у оскаржуваних рішеннях, не суперечать таким висновкам Верховного Суду, адже наявність/відсутність нововиявлених обставин у кожній із наведених справ визначалась судом з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами у кожній справі, що зумовило прийняття судом відповідного рішення.
З огляду на вищевикладене, проаналізувавши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони зводяться до незгоди з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі та у справах № 902/1026/20, № 902/951/21, незгоди з оцінкою доказів і опосередковано спрямовані на ініціювання нового судового розгляду і ухвалення нового рішення по суті та є замаскованою процедурою нового судового розгляду справи, що суперечить правовому поняттю - нововиявлена обставина, з якою законодавець пов'язує можливість судового розгляду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши оскаржувані судові рішення відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина." залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.09.2025 у справі № 902/29/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Мачульський Г. М.