?
04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5479/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (колегія суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Ходаківська І. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 (суддя Грєхова О. А.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 1 239 614 113,24 грн,
за участю представників:
позивача - Нестерова І. Г.,
відповідача - Єсипенко О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") про стягнення 1 216 377 082,85 грн заборгованості, 6 657 641,06 грн 3 % річних, 8 457 067,23 грн інфляційних витрат, 8 122 322,10 грн пені та 847 840,00 грн судового збору.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 № 0044-01022 в частині сплати за електричну енергію для врегулювання небалансів за січень, лютий 2024 року. Крім того, позивач нарахував відповідачу до стягнення 8 122 322,10 грн пені на підставі пункту 4.2 договору, а також 6 657 641,06 грн 3 % річних та 8 457 067,23 грн інфляційних витрат згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 19.01.2024 по 15.04.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. У квітні 2019 року ДПЗД "Укрінтеренерго" (СВБ) звернулося до ПАТ "НЕК "Укренерго" (ОСП) із заявою про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, відповідно до якої відповідач надав згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка акцептована згідно з повідомленням позивача від 03.05.2019 № 01/15789 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, відповідно до якого ідентифікатор договору - № 0044-01022, дата акцептування - 03.05.2019.
4. З моменту акцептування заяви про укладення договору в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, та Законом України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
5. Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами НЕК "Укренерго" від 03.04.2019 за № 204, від 08.07.2019 за № 366, від 21.12.2020 за № 709, від 05.01.2021 за № 6, від 25.02.2021 за № 111, від 16.03.2021 за № 141, від 01.06.2021 за № 303, від 31.01.2022 за № 58, від 21.04.2022 за № 161, від 16.05.2022 за № 176, від 09.06.2022 за № 236, від 27.01.2023 за № 58, та оприлюднено на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.
6. Умовами договору передбачено, що:
- на підставі цього договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 договору);
- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії в СВБ у порядку, визначеному Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку (пункт 1.4 договору);
- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору);
- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункти 2.1, 2.2 договору);
- ОСП зобов'язаний, зокрема, проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку, а СВБ, у свою чергу, згідно з пунктом 3.5 договору зобов'язаний здійснювати своєчасно і у повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку (пункт 3.3 договору);
- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (пункт 5.1 договору);
- подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору);
- якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документів, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП (пункт 5.7 договору);
- надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункту 5.8 договору);
- ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункти 5.9 та 5.10 договору);
- цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна із Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менш ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 договору).
7. Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
8. Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
9. Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
10. Позивачем у період з січня по лютий 2024 року виставлялись відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів, а саме: від 16.01.2024 № 1601202400225 на суму 217 565 692,67 грн, від 25.01.2024 № 2501202400463 на суму 323 696 550,32 грн, від 06.02.2024 № 0602202400231 на суму 246 526 089,80 грн, від 15.02.2024 № 1502202400481 на суму 168 392 426,64 грн, від 26.02.2024 №2602202400485 на суму 146 457 934,60 грн, від 06.03.2024 № 0603202400485 на суму 113 738 388,82 грн, які відповідач був зобов'язаний сплатити АР протягом двох робочих днів.
11. На виконання умов договору позивач також надіслав відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № ВН/24/01-0044 від 31.01.2024 на загальну суму 787 788 332,80 грн та акт-коригування до нього від 21.05.2024 та від 24.02.2025, у відповідності до яких сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 складає 272 201 340,14 грн, а також акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-0044 на суму 428 588 750,05 грн та акт-коригування до нього від 05.06.2024, у відповідності до яких сума проданої електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 складає 239 104 405,58 грн.
12. Враховуючи коригування обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим додатком 10 Правил ринку) за січень-лютий 2024 року позивач 21.03.2025 подав до суду першої інстанції заяву, у якій просив закрити провадження у цій справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 705 071 337,13 грн та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 511 305 745,72 грн; 3 % річних у розмірі 6 657 641,06 грн за період з 19.01.2024 по 15.04.2024; інфляційні втрати у розмірі 8 457 067,23 грн за період з 19.01.2024 по 15.04.2024. Крім того, позивач у заяві просив залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8122322,10 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. 07.04.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 507 608 804,26 грн, 3 % річних у розмірі 2 224 372,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 353 987,51 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 819 636,47 грн; провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 708 768 278,59 грн закрив; в іншій частині позову відмовив.
14. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 507 608 804,26 грн основного боргу за договором, з урахуванням актів-коригування, у решті вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 708 768 278,59 грн провадження у справі закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що коригування заборгованості відбулось після звернення позивача з даним позовом до суду.
15. Щодо вимоги про стягнення пені, то суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, посилаючись на приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), якою зупинено нарахування на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
16. Крім того, судом першої інстанції здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3 % річних та інфляційних витрат, з урахуванням здійснених коригувань.
17. 16.09.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.
18. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 511 305 745,72 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 356 431,94 грн; провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 705 071 337,13 грн закрив; в частині стягнення 8 122 322,10 грн пені позов залишити без розгляду; в іншій частині позову відмовив.
19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 511 305 745,72 грн основного боргу за договором з урахуванням актів-коригування, у решті вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 705 071 337,13 грн провадження у справі закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України з огляду на те, що коригування заборгованості відбулось після звернення позивача з даним позовом до суду.
20. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат, апеляційний суд виходив з того, що позивач при подачі 21.03.2025 до суду заяви про закриття провадження у даній справі стосовно частини заявлених позовних вимог зменшив заявлену до стягнення суму заборгованості за січень-лютий 2024 року з урахуванням проведеного ним корегування (врегулювання) за актами коригування (врегулювання), доданими ним до цієї заяви, з суми 1 216 377 082,85 грн до суми 511 305 745, 72 грн. При цьому позивач не змінив суму заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6 657 641,06 грн та інфляційні витрати у розмірі 8 457 067,23 грн за період з 19.01.2024 по 15.04.2024, які були нараховані позивачем на суму заборгованості 1 216 377 082, 85 грн, первісно вказану у позові.
21. Оскільки позивач, враховуючи зміну обставин, що сталася після подання позову (03.05.2024), не здійснив новий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних починаючи з 21.11.2024 з урахуванням нового встановленого ним строку оплати, а суд не має права змінювати ані предмет, ані підстави позову, тому, за висновком апеляційного суду, заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6 657 641,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 457 067,23 грн не підлягають задоволенню.
Короткий зміст касаційної скарги
22. У касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго" просить частково скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у сумі 6 657 641,06 грн та інфляційних втрат у сумі 8 457 067,23 грн.
23. Підставою касаційного оскарження ПАТ "НЕК "Укренерго" визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України, зокрема щодо порядку здійснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
24. В свою чергу ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
25. ДПЗД "Укрінтеренерго" зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:
1) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені:
- у постанові Великої Палати від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц щодо принципу правової визначеності як фундаментального аспекту принципу верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та рішень Європейського суду з прав людини;
- у постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 910/8832/24, від 17.02.2025 у справі № 910/10020/24, від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 щодо застосування частини шостої статті 180 ГПК України в частині підстав для повернення зустрічного позову;
2) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12823/21, щодо способів захисту у спорі між учасниками ринку електричної енергії.
На думку скаржника, такий спосіб захисту як вимога про "анулювання" оператором системи передачі власних попередніх односторонніх дій, що є формою перерахунку небалансів електричної енергії шляхом виключення негативних небалансів у певному обсязі за певні періоди, з однієї сторони є вірним, про загалом - є неефективним. Скаржник зауважує, що всі зміни обсягів небалансів вимагають відповідних змін у диспетчерських командах, які є однією із складових, що впливають на виникнення небалансів. При цього, на думку скаржника, таке коригування обсягів має відбуватися також і в рахунках за балансуючу електричну енергію, виставлених іншим контрагентам - учасникам ринку. Тобто з метою перерахунку обсягів небалансів та балансуючої електричної енергії адміністратор розрахунків зобов'язаний виставити коригуючі рахунки іншим учасникам ринку, які зазначені у рішенні суду, поза системою управління ринком. Водночас скаржник наголошує на тому, що не уповноважений здійснювати такі дії без відповідного судового рішення стосовно інших учасників ринку.
3) обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів Правил роздрібного ринку електричної енергії, Кодексу комерційного обліку електричної енергії та підстав застосування фінансової відповідальності оператором системи передачі до електропостачальника у виді нарахування небалансів (стаття 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" ).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
26. Відзиви від сторін на касаційні скарги не надходили, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Щодо касаційної скарги ДПЗД "Укрінтеренерго"
29. В основу оскаржуваних судових рішень про часткове задоволення позовних вимог покладено висновок про доведеність факту наявності у ДПЗД "Укрінтеренерго" заборгованості перед позивачем ПАТ "НЕК "Укренерго" за спірний період січень-лютий 2024 року на підставі первинних документів, сформованих позивачем як адміністратором розрахунків (АР). При цьому суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача щодо некоректності даних комерційного обліку, на підставі яких сформовані ці документи, посилаючись на те, що ці питання стосуються взаємовідносин відповідача з третіми особами - операторами систем розподілу (ОСР), і мають вирішуватися в окремих судових провадженнях.
30. Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та зробленими з порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного з'ясування обставин справи, з огляду на таке.
31. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за врегулювання небалансів електричної енергії, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору та Правил ринку щодо сплати платіжних документів за спірний період.
32. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
33. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
34. Отже, обов'язковою умовою для задоволення позову про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання є встановлення судом факту наявності зобов'язання, його розміру та факту його порушення боржником. У спірних правовідносинах розмір зобов'язання (обсяг небалансів) визначається на підставі даних комерційного обліку, які адмініструються позивачем.
35. Такт, пунктом 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
36. Згідно з частиною першою статті 31 вказаного Закону оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
37. У даній справі функції оператора системи передачі виконує позивач.
38. Частиною другою статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
39. Пунктом 5 частини третьої статті 52 вказаного Закону встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
40. Умовами пунктів 12, 46 частини першої статті 1 Закону передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс -зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
41. Суд зазначає, що дані комерційного обліку є єдиною підставою для проведення розрахунків за врегулювання небалансів електричної енергії.
42. Так, згідно з пунктом 9.13.1 Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі - Кодекс) сертифіковані дані комерційного обліку для кожної ТКО формуються на основі валідованих даних комерційного обліку, що успішно пройшли відповідні перевірки під час їх сертифікації, включаючи остаточну перевірку шляхом складання балансу електричної енергії за областями комерційного обліку і торговими зонами у строки, визначені АКО відповідно до нормативно-правових актів Регулятора. АКО забезпечує доступ учасників ринку до інформації про дату сертифікації відповідних даних комерційного обліку в Датахаб.
43. Відповідно до пункту 9.13.2 Кодексу до складу сертифікованих даних комерційного обліку входять перевірені АКО: 1) виміряні або обчислені значення активної енергії та реактивної енергії за кожний інтервал часового ряду разом із відповідними мітками часу; 2) обчислені (профільовані) значення активної енергії за кожний інтервал часового ряду разом із відповідними мітками часу, а також виміряне або обчислене значення накопиченої активної енергії за відповідний період інтеграції (доба, місяць); 3) агреговані дані, сформовані АКО на основі валідованих даних.
44. Пунктами 9.14.1, 9.14.3 Кодексу передбачено, що АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
45. Отже, саме позивач відповідає за кінцеву перевірку даних комерційного обліку.
46. Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
47. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач є єдиним суб'єктом (АКО), уповноваженим на сертифікацію даних комерційного обліку (надання їм статусу придатних для розрахунків). Підставою для нарахування вартості електроенергії (небалансів) є виключно сертифіковані дані комерційного обліку, які містяться в базі даних АКО (системі MMS).
48. Оскільки позивач самостійно адмініструє ці дані та використовує їх як Адміністратор розрахунків для формування платіжних документів (рахунків, актів), перевірка достовірності цих даних судом є обов'язковою умовою для визнання грошових вимог позивача обґрунтованими за наявності заперечень відповідача щодо коректності сертифікації таких даних (включення до них обсягів споживачів, яким постачання не здійснювалося).
49. Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі послідовно заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що позивач (як Адміністратор комерційного обліку) здійснив сертифікацію недостовірних даних, включивши до обсягів небалансів відповідача обсяги споживання споживачів, яким послуги фактично не надавалися або надання яких припинилося (зокрема, з огляду на непоодинокі факти припинення (юридичних осіб) таких споживачів шляхом ліквідації або банкрутства; відсутність низки споживачів у балансуючій групі ДПЗД "Укрінтеренерго"; невиконання операторами систем розподілу (ОСР) вимог позивача щодо припинення електропостачання низці споживачів і покладення обсягів спожитої такими споживачами після дати, зазначеної у вимозі, електричної енергії на позивача; покладення на позивача обсягів спожитої такими споживачами електричної енергії після закінчення 90-денного терміну постачання електричної енергії постачальником "останньої надії").
50. Відповідач у апеляційній скарзі також наголошував на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність у матеріалах даної справи належних первинних доказів на підтвердження споживання електроенергії споживачами (сертифіковані дані комерційного обліку, надані адміністратору розрахунків адміністратором комерційного обліку). При цьому саме позивач є суб'єктом, який повинен забезпечувати сертифікацію даних і тільки після такої сертифікації, як адміністратор розрахунків, використовувати такі дані у рахунках з учасниками ринку. Як наслідок, позивач зазначає в актах купівлі-продажу помилкові дані комерційного обліку, зокрема, за спірний період.
51. Відповідно до частин першої, третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Частиною п'ятою статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
53. В контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 910/8832/24, де предметом судового розгляду були аналогічні позовні вимоги ПАТ "НЕК "Укренерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості за небаланси електричної енергії, що виникли за договором про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору № 004-01022; дата акцептування 03.05.2019), проте за інший період березень-квітень 2024 року.
54. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка правильності нарахування боргу неможлива без дослідження обставин формування даних комерційного обліку.
55. Верховний Суд у справі № 910/8832/24 зауважив, що за умови, коли відповідач намагається довести неправомірність дій позивача щодо сертифікації та покладення в систему управління ринком (платформа MMS) обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів у розрізі конкретних споживачів, і як наслідок - неправомірність здійснених у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання розрахунків за небаланси електричної енергії у спірний період, які є предметом позову про стягнення, - такі обставини входять до предмету доказування. У цьому аспекті важливим є надання та дослідження судом доказів, які можуть підтвердити або спростувати обставини формування спірного обсягу зобов'язань. Таким чином, використання позивачем даних, коректність яких обґрунтовано заперечується відповідачем у розрізі конкретних споживачів, потребує дослідження судом підставності таких нарахувань саме в межах спору про стягнення заборгованості, оскільки без цього неможливо перевірити обґрунтованість заявлених вимог.
56. У справі № 910/8832/24 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що наведені відповідачем обставини та надані на їх підтвердження докази підлягають обов'язковому встановленню та дослідженню при розгляді позовних вимог про стягнення коштів за небаланси електричної енергії у березні-квітні 2024 року. Суди повинні з'ясувати, чи можуть ці докази (щодо некоректності даних по конкретних споживачах) довести відсутність підстави для задоволення позову про стягнення боргу.
57. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2025 у справі № 910/10020/24, яка прийнята за подібних правовідносин, зазначивши про те, що суди помилково не врахували заперечень відповідача стосовно здійснених позивачем розрахунків за небаланси електричної енергії у спірному періоді з посиланням на те, що перед формуванням рахунків фактур та подальших актів купівлі-продажу НЕК "Укренерго" як АКО не виконала функцію належної сертифікації даних, завантажених у платформу ММS, та пред'явила позов про стягнення такої заборгованості на підставі недостовірних даних у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання.
58. У цій постанові Верховний Суд вказав, що фактично позивач за зустрічним позовом намагається довести, зокрема, обставини (1) внесення в систему управління ринком (платформа MMS) некоректних (недостовірних) відомостей у розрізі конкретних споживачів та щодо обсягів споживання, (2) нездійснення перевірки та нескасування цих відомостей НЕК "Укренерго", нездійснення їх належної сертифікації (тобто кінцевої перевірки), а також (3) подальше використання НЕК "Укренерго" таких даних для складання актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та виставлення рахунків, які формують зобов'язання ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо врегулювання небалансів за спірний період та є предметом первісних позовних вимог.
59. Отже, коли відповідач заперечує проти позову, посилаючись на внесення в систему управління ринком (платформа MMS) некоректних (недостовірних) відомостей у розрізі конкретних споживачів, нездійснення перевірки та нескасування цих відомостей позивачем, а також їх неналежну сертифікацію, суди зобов'язані перевірити ці доводи.
60. У справі, що переглядається, відхиляючи аргументи відповідача щодо неправомірності нарахованих обсягів електричної енергії з посиланням на необхідність їх вирішення не в даному конкретному судовому процесі, а шляхом подання позовних заяв до власних ОСР в інших спорах з ОСР, суди попередніх інстанцій фактично усунулися від перевірки обґрунтованості розрахунку позовних вимог.
61. Суди не врахували, що статус даних як "сертифікованих" не є абсолютним і не позбавляє відповідача права спростовувати їх достовірність у судовому порядку як засіб захисту проти позову про стягнення коштів. Якщо відповідач надає докази (або обґрунтовані заперечення) щодо дефектності даних, які стали базою для нарахування боргу, ці обставини входять до предмету доказування у цій справі.
62. При цьому Суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, про те, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.
63. Колегія суддів враховує, що ухвалою Верховного Суду від 21.10.2024 у цій справі було відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго" на ухвалу суду першої інстанції від 23.05.2024 про повернення зустрічної позовної заяви.
64. Водночас відмова у прийнятті зустрічного позову не звільняє суд від обов'язку розглянути по суті заперечення відповідача про недостовірність та некоректність даних комерційного обліку, викладені у відзиві на позовну заяву. Ігнорування цих доводів лише з підстав повернення зустрічної позовної заяви є порушенням принципу змагальності сторін (стаття 13 ГПК України).
65. Таким чином, стандарт доказування, визначений у постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 910/8832/24, від 17.02.2025 у справі № 910/10020/24, має універсальний характер для цієї категорії спорів. Він зобов'язує суд перевірити коректність сертифікованих даних, якщо їх достовірність заперечується учасником справи, незалежно від процесуальної форми таких заперечень.
66. Проте суди попередніх інстанцій помилково ототожнили процесуальну неможливість розгляду зустрічного позову з відсутністю необхідності досліджувати ці ж самі обставини як заперечення проти первісного позову, викладені у відзиві на позовну заяву, що призвело до того, що доводи відповідача залишилися без належної правової оцінки.
67. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
68. Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахували практику Верховного Суду, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України, не може самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, а також збирати чи приймати до розгляду нові докази, виявлені порушення процесуального права та неповнота з'ясування обставин є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
69. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, всебічно і повно перевірити доводи відповідача щодо безпідставності нарахування спірних сум небалансів, надати оцінку доводам про некоректність сертифікованих даних у системі MMS в розрізі спірних споживачів та ухвалити рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права.
Щодо касаційної скарги ПАТ "НЕК "Укренерго"
70. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд виходив з того, що позивач, зменшивши позовні вимоги в частині основного боргу у зв'язку з коригуванням, не надав нового розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат стосовно цієї зменшеної суми та нових строків оплати. Апеляційний суд вважав, що здійснення судом самостійного перерахунку цих нарахувань (зменшення їх розміру відповідно до зменшеного основного боргу) буде виходом за межі позовних вимог та неправомірною зміною судом предмету та підстав позову замість позивача.
71. Проте Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного суду помилковим, оскільки перевірка обґрунтованості та правильності нарахування заявлених до стягнення сум є прямим обов'язком суду, що безпосередньо випливає з завдань господарського судочинства - справедливо, неупереджено та своєчасно вирішувати спори з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України).
72. Якщо суд встановлює, що основний борг існує, але в іншому розмірі, ніж заявлено у позові, або період прострочення є іншим, суд зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок акцесорних позовних вимог (інфляційних втрат та 3 % річних) у межах заявленого періоду та стягнути ту суму, яка відповідає фактичним обставинам справи. Суд не може відмовити у задоволенні позову в частині нарахувань лише тому, що позивач не подав уточненего арифметичного розрахунку, якщо у матеріалах справи є достатньо даних для здійснення такого розрахунку судом.
73. Водночас, оскільки вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорними (додатковими) до вимоги про стягнення основного боргу та нерозривно пов'язані з ним, а колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності та дійсного розміру основного зобов'язання (через нез'ясування обставин коректності даних комерційного обліку), то й висновки щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на цю суму боргу, є передчасними.
74. Встановлення факту прострочення виконання грошового зобов'язання та його періоду можливе лише після достовірного встановлення судом факту існування такого зобов'язання та його розміру. Таким чином, під час нового розгляду суду належить встановити дійсний розмір простроченого грошового зобов'язання, перевірити правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених обставин справи та ухвалити рішення відповідно до норм матеріального і процесуального права.
75. З огляду на висновок про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, Суд не розглядає інші доводи касаційних скарг, оскільки їх оцінка залежить від встановлених фактичних обставин справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
76. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
77. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Судові витрати
78. У зв'язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 скасувати, а справу № 910/5479/24 - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач