06 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 909/1051/18
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
перевіривши матеріали справи № 909/1051/18
за результатами розгляду в письмовому провадженні матеріалів касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель"
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобецька С. М.) від 02.07.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Кравчук Н. М., судді: Матущак О. І., Скрипчук О. С.) від 30.09.2025
за заявою Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Укрхім"
до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів"
про стягнення 2 132 469 грн 30 коп.,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхім" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (далі - Відповідач) 2 132 469 грн 30 коп. за невиконання умов договору складського зберігання зерна від 01.09.2017 № 165.
2. 19.03.2019 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про затвердження мирової угоди, у пункті 7 резолютивної частини якої зазначив, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Відповідачем умов цієї мирової угоди, вона підлягає виконанню у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та Законом України "Про виконавче провадження". Ця ухвала набрала законної сили 19.03.2019.
3. На виконанні у Івано-Франківському відділі Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ДВС) перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з Відповідача заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб і держави. До цього провадження входило і виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2019 у справі № 909/1051/18 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 132 469 грн 30 коп., адже 04.07.2019 ДВС ухвалив постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
4. 09.06.2025 ДВС звернулася до суду із заявою, у якій на підставі статей 52, 174, 334 ГПК України, статей 1, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" просила замінити боржника - Відповідача на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель" (далі - ТОВ "Буковель") у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди (пункт 2 цієї ухвали).
Заява обґрунтована набуттям ТОВ "Буковель" прав та обов'язків підприємства Відповідача внаслідок приватизації шляхом викупу ТОВ "Буковель" як покупцем єдиного майнового комплексу підприємства Відповідача:
- з передачею при цьому ТОВ "Буковель", зокрема за актом приймання-передачі, відповідного об'єкта приватизації (яким є усі види майна, призначені для діяльності підприємства Відповідача, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, у тому числі, активи і пасиви згідно з фінансовою звітністю підприємства Відповідача);
- а також з реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на відповідне нерухоме майно за ТОВ "Буковель".
5. 02.07.2025 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025) про задоволення заяви ДВС та заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали від 19.03.2019 Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1051/18, а саме заміну Відповідача як боржника на його правонаступника ТОВ "Буковель".
6. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для заміни Відповідача на ТОВ "Буковель" як правонаступника прав та обов'язків підприємства Відповідача, крім права постійного користування землею, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, через обставини придбання ТОВ "Буковель" єдиного майнового комплексу підприємства Відповідача та відповідними правомочностями нового власника такого підприємства.
При цьому суди спростували посилання ТОВ "Буковель" на висновки в постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, як нерелевантні до цієї справи, з огляду на формулювання відповідних висновків у правовідносинах банкрутства, а не виконавчого провадження.
7. Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Буковель" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 і ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ДВС.
8. В обґрунтування касаційних вимог ТОВ "Буковель" посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про:
- неправильне застосування судами, що ухвалили оскаржувані судові рішення, положення абзацу шістнадцятого пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", за якими тимчасово, під час дії воєнного стану, обмежений обов'язок покупця, що придбав в результаті приватизації єдиний майновий комплекс державного підприємства, погашати прострочену кредиторську заборгованість такого підприємства;
- неповне дослідження судами доказів у справі, чи входила спірна заборгованість Відповідача за договором купівлі-продажу майна в результаті приватизації до складу єдиного майнового комплексу підприємства Відповідача та чи була ця заборгованість відображена у фінансовому балансі, позаяк правонаступництво обмежується умовами договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу і правонаступництво щодо боргів не є автоматичним;
- ігнорування судами положень частини другої статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої перехід права власності на майно не має наслідком автоматичного переходу всіх обов'язків, якщо інше не передбачено законом, а також - норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які обмежують перехід обов'язку погашати прострочену кредиторську заборгованість під час дії воєнного стану;
- неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 щодо застосування норм статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" про те, що правонаступництво у справах, пов'язаних із приватизацією, повинно бути підтверджено документально через баланс або акт приймання-передачі зобов'язань;
- порушення судами статті 52 ГПК України через невстановлення обставин переходу до ТОВ "Буковель" саме зобов'язання Відповідача за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2019 у справі № 909/1051/18.
9. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2025 у цій справі відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "Буковель" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025, а касаційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 17.12.2025 (головуюча суддя Кондратова І. Д., судді: Вронська Г. О., Губенко Н. М.) справу № 909/1051/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС) на підставі частини другої статті 302 ГПК України.
В обґрунтування підстави для передачі цієї справи на розгляд ОП КГС ВС, колегія суддів зазначила про необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, ухваленій колегією суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, згідно з яким кредитори за вимогами щодо простроченої заборгованості (крім кредиторів за вимогами щодо заборгованості перед бюджетом) викупленого в процесі приватизації підприємства (крім придбаного у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації), тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця, який є правонаступником підприємства як єдиного майнового комплексу, що є об'єктом приватизації, виконання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в частині виконання викуплених покупцем зобов'язань підприємства та погашення простроченої кредиторської заборгованості такого підприємства, а відповідно не мають права вимагати від покупця об'єкта приватизації (підприємства як єдиного майнового комплексу), погашення відповідної кредиторської заборгованості в примусовому порядку у будь-який передбачений законом спосіб: і шляхом звернення до суду із вимогами про стягнення такої заборгованості (у позовному порядку), і шляхом задоволення цих вимог у справі про банкрутство".
11. Склад суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду визначений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 у складі Верховного Суду: Васьковський О.В. (головуючий), Бенедисюк І. М., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.
12. Перевіривши матеріали справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду цієї справи ОП КГС ВС з огляду на таке.
13. Норма, на підставі якої цю справу передано на розгляд ОП КГС ВС, а саме приписи частини другої статті 302 ГПК України, передбачають, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
14. Отже, умовою прийняття до розгляду ОП КГС ВС справи з підстави, передбаченої частиною другою статті 302 ГПК України, є встановлення подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити.
15. При цьому, щодо визначеної нормою частини другої статті 302 ГПК України подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити, то ОП КГС ВС, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка визначила критерії подібності правовідносин, зазначає, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду, кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти; у такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
16. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 також визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №923/682/16 тощо);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі №760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц тощо).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
17. Передаючи цю справу на розгляд ОП КГС ВС з підстави, передбаченої частиною другою статті 302 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від висновків, сформульованих в постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, ухваленій колегією суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (пункт 10), мотивуючи цей висновок тим, що:
- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку в оскаржуваних у цій справі рішеннях про те, що ТОВ "Буковель" стало правонаступником майнових прав, обов'язків й боргів підприємства Відповідача у силу статті 26 і частини першої статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", положень договору й умов акта приймання-передачі, але ця позиція не узгоджується з названим вище висновком Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 (пункт 49 ухвали від 17.12.2025);
- очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування статей 26, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у сукупності із абзацом шістнадцятим пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону у такій категорії спорів про заміну боржника у виконавчому провадженні його правонаступником - покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, адже "ця проблема" має місце, зокрема, у справах №№ 909/1173/19, 909/933/19, 909/188/19, 909/86/19, 909/554/18, 909/555/18, і її вирішення необхідне задля недопущення можливостей різного тлумачення "цієї норми" (пункт 50).
18. Між тим, звертаючись до змісту спірних правовідносин у цій справі, а також до тих спірних правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 916/3735/24, від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати в раніше ухваленому рішенні в якій пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі, ОП КГС ВС зазначає про таке.
19. Попри порушення колегією суддів у цій справі згідно з ухвалою від 17.12.2025 (про передачу її на розгляд ОП КГС ВС) питання щодо застосування у цій справі тих самих норм, щодо застосування яких сформульований висновок у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24, а саме норм статей 26, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у сукупності із абзацом шістнадцятим пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, між тим постанова від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 не є судовим рішенням у подібних правовідносинах із правовідносинами у цій справі.
20. Так, вирішуючи питання щодо підстав для відкриття за заявою кредитора провадження у справі № 916/3735/24 про банкрутство боржника (Приватного підприємства "Рентсервіс-МСЛ") та формулюючи при цьому висновки щодо закладеного у зазначених нормах Закону темпорального критерію їх застосування, Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 сформулював висновок щодо термінів виконання покупцем зобов'язань державного підприємства, придбаного покупцем в процесі приватизації, а саме щодо відтермінування, на період дії правового режиму воєнного стану, обов'язку покупця єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, з погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства, що є об'єктом приватизації.
Зокрема, пунктах 8.9, 8.10 постанови від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 Верховний Суд зазначив, що:
- за змістом наведених положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" законодавець запровадив тимчасову, на період дії правового режиму воєнного стану, заборону на застосування вимоги цього закону щодо виконання покупцем єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, такої умови, що підлягає включенню до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, як погашення простроченої кредиторської заборгованості підприємства (що є об'єктом приватизації, за винятком приватизованого майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та об'єктів великої приватизації), крім заборгованості перед бюджетом;
- а тому відповідні кредитори тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не мають права вимагати від покупця об'єкта приватизації (підприємства як єдиного майнового комплексу), погашення відповідної кредиторської заборгованості у примусовому порядку у будь-який передбачений законом спосіб: і шляхом звернення до суду із вимогами про стягнення такої заборгованості (у позовному порядку), і шляхом задоволення цих вимог у справі про банкрутство.
21. Натомість, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 916/3735/24 та ухвалюючи постанову від 04.02.2025, не розглядав та не вирішував питання щодо процесуального правонаступництва за правилами статті 52 ГПК України та застосування цієї процесуальної норми, питання про що порушено у цій справі у зв'язку з приватизацією (шляхом викупу) ТОВ "Буковель" як покупцем єдиного майнового комплексу підприємства Відповідача, а також питання про що порушено Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду згідно з ухвалою від 17.12.2025 (про передачу цієї справи № 909/1051/18 на розгляд ОП КГС ВС) з огляду на зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень (щодо заміни боржника - Відповідача на ТОВ "Буковель" як правонаступника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди) та з огляду на зміст вимог касаційної скарги (пункти 4-8 цієї ухвали).
22. Тобто, у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/2 Верховний Суд не формулював висновків щодо наявності/відсутності підстав для заміни сторони у зобов'язанні (сторони у справі) у зв'язку із правонаступництвом покупця єдиного майнового комплексу підприємства, що є об'єктом приватизації, за зобов'язаннями такого підприємства, а відповідно не формулював висновків щодо суб'єктного критерію у застосуванні статей 26, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у сукупності із абзацом шістнадцятим пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (в постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3735/24 Верховний Суд, посилаючись на ті самі норми, послався на абзац чотирнадцятий пункту 7-4 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з огляду на ту нумерацію абзаців, що мала місце в редакції цього Закону, чинній на момент вирішення спірних правовідносин у справі № 916/3735/24).
23. Таким чином правовідносини у справі № 916/3735/24 з правовідносинами у цій справі № 909/1051/18 не є подібними у розумінні положень частини другої статті 302 ГПК України та відповідно до висновків про критерії подібності правовідносин (пункти 15, 16 цієї ухвали).
24. Тож на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу за відсутності для цього підстав, передбачених процесуальним законом, а саме статтею 302 ГПК України, тому відсутні підстави для її прийняття до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
25. Дійшовши цього висновку, передане на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій справі питання має бути вирішене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що була визначена автоматизованою системою документообігу суду, зважаючи на що справа № 909/1051/18 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 909/1051/18 Господарського суду Хмельницької області повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Васьковський
Судді І. М. Бенедисюк
Г. О. Вронська
Т. Б. Дроботова
О. Р. Кібенко
Т. М. Малашенкова
В. Г. Пєсков
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак