06 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 924/80/25
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
перевіривши матеріали справи № 924/80/25
за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Хмельницької області (суддя -Танасюк О. Є.) від 21.05.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - суддя Бучинська Г. Б., судді Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) від 17.09.2025
за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гвардійської міської ради Хмельницького району Хмельницької області
до Фермерського господарства "Віра Плюс"
про припинення договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки,
1. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Позивач) до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Віра Плюс" (далі - Відповідач) про припинення договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки.
Позов обґрунтований порушенням Відповідачем порядку та умов набуття ним права користування спірними земельними ділянками, оскільки такі ділянки надавались без проведення торгів для ведення фермерського господарства іншій особі, ОСОБА_1 (що був засновником Фермерського господарства "Дудар"), який жодним чином не пов'язаний із набувачем (Відповідачем) та від якого право користування спірними ділянками неодноразово переходило внаслідок правочину з реалізації ОСОБА_1 власної частки у 100 % складеного капіталу його Фермерського господарства "Дудар" іншій фізичній особі, ОСОБА_2 (що став новим 100 % засновником Фермерського господарства "Дудар"), та подальшої низки реорганізацій одних фермерських господарств шляхом їх послідовного приєднання до інших фермерських господарств як правонаступників: реорганізації Фермерського господарства "Дудар" шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства "Аграрій Плюс"; реорганізації Фермерського господарства "Аграрій Плюс" шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства "Віра Плюс" (Відповідача).
2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025) у задоволенні заявленого Прокурором позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.10.2021 у справі № 922/3039/16 та від 30.03.2023 у справі № 917/202/21(917/339/21), відсутністю обмежень на відчуження належної одній особі частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % на користь іншої особи, а також можливістю відчуження такої частки на користь двох або більше осіб з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство".
3. Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 і ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
4. В обґрунтування касаційних вимог Прокурор посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 1, 3, 5, 7, 8, 12, 15, 27 Закону України "Про фермерське господарство", статей 18, 19, 20, 22, 31, 33-37, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та порушення норм статей 11, 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236 ГПК України, без урахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 01.06.2021 у справі №925/929/19, від 31.05.2023 у справі № 924/875/21 та від 16.01.2024 у справі № 905/5/21.
Крім того, Прокурор, посилаючись як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності збереження права використання земельних ділянок державної, комунальної власності, які надані на пільговій (позаконкурентій) основі в оренду з певною (конкретною) метою (створення та ведення фермерського господарства), за іншою особою, яка набула такі землі внаслідок придбання нею частки у статутному (складеному) капіталі, корпоративних прав фермерського господарства, однак яка не має права отримувати такі землі в оренду без проведення земельних торгів, що призводить до використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, як земель товарного сільськогосподарського виробництва.
5. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2025 у цій справі відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025, а касаційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.11.2025 (головуючий суддя Случ О. В., судді: Волковицька Н. О., Могил С. К.) справу № 924/80/25 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС) на підставі частини другої статті 302 ГПК України з тих підстав, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постановах від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21) та від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16 (ухвалених колегіями суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), згідно з яким належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи (пункт 6.3 ухвали від 25.11.2025).
7. При цьому підставами для відступу від наведеного висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі в ухвалі 25.11.2025 зазначив:
- зловживання правами, нівелювання значення правила, яким неодноразово керувався Верховний Суд, щодо того, що одній особі земельну ділянку для ведення фермерського господарства може бути надано лише один раз, та створення ситуації неправового та непрозорого перерозподілу землі державної та комунальної власності у разі застосування згідно з наведеним висновком (пункт 6 цієї ухвали) підходу, що передбачає можливість відчуження 100 % складеного капіталу фермерського господарства будь-якій особі;
- неврахування у такому висновку особливостей надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, за яких таку ділянку можна безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 179/1043/16-ц);
- створення висновком про можливість відчуження 100 % складеного капіталу фермерського господарства будь-якій іншій особі, яка буде приймати управлінські рішення з приводу користування відповідною землею, ситуації, коли не буде дотримано мети, задля досягнення якої вона надавалась засновнику фермерського господарства, що суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.
8. Склад суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду визначений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 у складі Верховного Суду: Васьковський О.В. (головуючий), Бенедисюк І. М., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.
9. Перевіривши матеріали справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
10. Норма, на підставі якої цю справу передано на розгляд ОП КГС ВС, а саме приписи частини другої статті 302 ГПК України передбачають, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
11. Отже, умовою прийняття до розгляду ОП КГС ВС справи з підстави, передбаченої частиною другою статті 302 ГПК України, є встановлення подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити, а відповідно і зазначення конкретної норми права, щодо якої такий висновок сформульовано, однак від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити.
Тобто частина друга статті 302 ГПК України встановлює вимогу про зазначення конкретної норми права, щодо якої сформульовано висновок, від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
12. Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (головуючий суддя Случ О. В., судді: Волковицька Н. О., Могил С. К.), передаючи цю справу на розгляд ОП КГС ВС та зазначаючи при цьому в ухвалі від 25.11.2025 про наявність підстав для відступу від висновків викладених у постановах від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21) та від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16 (пункт 6.3 ухвали від 25.11.2025), ухвалених колегіями суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, між тим не зазначив конкретну норму права, застосування якої мало місце (згідно з оскаржуваними судовими рішеннями) та/або потребує при цьому застосування за висновком касаційного суду у цій справі, однак з висновками щодо застосування якої Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі не погоджується, посилаючись на вже сформульовані раніше висновки щодо відповідної норми права в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати (у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16) .
13. При цьому ОП КГС ВС зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, порушуючи у цій справі в ухвалі від 25.11.2025 питання щодо подальшого переходу від однієї особи до іншої права оренди (користування) землі державної, комунальної власності, наданої на пільговій (позаконкурентій) для створення фермерського господарства, послався:
- як на визначені статтями 134, 135 ЗК України вимоги для відповідного переходу права оренди (користування) земельною ділянкою та заборону передачі фермерському господарству додатково земельних ділянок поза процедурою земельних торгів (пункти 5.7- 5.10 ухвали від 25.11.2025);
- так і на визначених статтями 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство": осіб землекористувачів після реєстрації фермерського господарства; правил та умов користування землею фермерським господарством, у тому числі на умовах оренди; правил отримання фермерським господарством після його державної реєстрації додаткової земельної ділянки (ділянок) (пункти 5.12- 5.18 ухвали від 25.11.2025).
14. Тоді як у висновках, викладених у постановах від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21) та від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, ухвалених колегіями суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від яких пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі:
- сформульовані висновки про застосування, зокрема статей 20, 22 Закону України "Про фермерське господарство" щодо прав члена фермерського господарства розпорядитися своєю часткою майна фермерського господарства, а також щодо правил відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу;
- однак не вирішувалось питання та не формулювались висновки щодо переходу права оренди (користування) земельною ділянкою, наданою для створення фермерського господарства як за вимогами ЗК України, так і за нормами Закону України "Про фермерське господарство";
- а питання щодо застосування статей 134, 135 ЗК України не порушувалось та висновки щодо застосування відповідних норм не сформульовані.
15. Крім цього, ОП КГС ВС зазначає, що визначення конкретних підстав передачі справи за статтею 302 ГПК України та мотивування переданих на розгляд ОП КГС ВС питань покладається на колегію суддів (палату) Верховного Суду, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
При цьому щодо визначеної нормою частини другої статті 302 ГПК України подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата) касаційного суду пропонує відступити, то ОП КГС ВС, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка визначила критерії подібності правовідносин, зазначає, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду, кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти; у такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
16. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 також визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №923/682/16 тощо);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі №760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц тощо).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
17. Між тим, звертаючись до змісту спірних правовідносин у цій справі, а також до тих правовідносин, що були предметом розгляду, дослідження, оцінки та вирішення у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16, від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати в раніше ухвалених рішеннях в яких пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі, ОП КГС ВС зазначає про таке.
18. Відповідно до обставин, встановлених у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16, за змістом правовідносин у таких справах внаслідок відчуження частки в 100 % у статутному капіталі фермерського господарства: у справі № 917/202/21 (917/339/21) до відкриття провадження у справі про банкрутство фермерського господарства, а у справі № 922/3059/16 - в ході продажу майна фермерського господарства на аукціоні у справі про банкрутство; відбулась зміна у складі учасників (членів) цього фермерського господарства. У справі № 917/202/21 (917/339/21) також здійснена реєстрація у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних записів щодо зміни складу засновників (учасників), керівника, власника юридичної особи фермерського господарства.
19. Відповідно ж до висновків у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, на які також послався Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі, передаючи її на розгляд ОП КГС ВС згідно з ухвалою від 25.11.2025 (пункт 5.17), за приписами статей 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону України "Про фермерське господарство" з дати реєстрації фермерського господарства як юридичної особи обов'язки землекористувача земельної ділянки, наданої фізичній особі для ведення фермерського господарства, здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Отже, з урахуванням таких висновків, у правовідносинах у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16 внаслідок відчуження учасником частки в 100 % у статутному капіталі фермерського господарства змінився учасник (власник) фермерського господарства, однак при цьому не змінився землекористувач (відповідне фермерське господарство), тобто не змінився та не був втрачений відповідний матеріально-правовий зв'язок між фермерським господарством та земельною ділянкою.
20. Натомість, відповідно до обставин, встановлених у цій справі (пункт 2 ухвали від 25.11.2025):
- після продажу фізичною особою ОСОБА_1 (яким після отримання земельних ділянок в оренду було створено Фермерське господарство "Дудар") частки у 100 % складеного капіталу цього фермерського господарства іншій особі, ОСОБА_2 з реєстрацією цієї особи відповідно до змін до відомостей про юридичну особу як нового власника та керівника такого фермерського господарства;
- відбулась подальша неодноразова реорганізація спочатку Фермерського господарства "Дудар" шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства "Аграрій Плюс" (з приєднанням члена Фермерського господарства "Дудар" до членів Фермерського господарства "Аграрій Плюс" з розміром грошової частки, належної йому в складеному капіталі попереднього фермерського господарства), а потім Фермерського господарства "Аграрій Плюс" - шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства "Віра Плюс" (Відповідач);
- внаслідок чого цей правонаступник (Відповідач) прийняв усе майно, майнові та немайнові права та обов'язки, у тому числі права та обов'язки за відповідними договорами оренди землі як Фермерського господарства "Дудар", так і Фермерського господарства "Аграрій Плюс".
У зв'язку з цим на підставі додаткових договорів до договорів оренди землі здійснено державну реєстрацію змін до права оренди землі, згідно з якими орендарем раніше наданих, зокрема у користування ОСОБА_1 земельних ділянок є Фермерське господарство "Віра Плюс" (Відповідач), засновниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , керівником ? ОСОБА_2 , що не мають визначеного статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" родинного зв'язку з первісним землекористувачем ОСОБА_1 .
Тобто, з урахуванням висновків у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц (пункт 19 цієї ухвали), відповідно до обставин, встановлених у цій справі, землекористувач ділянок, наданих фізичній особі ОСОБА_1 в оренду для створення фермерського господарства, змінився з первісного землекористувача фермерського господарства "Дудар" на Відповідача, як і змінився (був втрачений) відповідний матеріально-правовий зв'язок між фермерським господарством "Дудар" (як первісним користувачем наданих фізичній особі ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства) та відповідними земельними ділянками, не внаслідок відчуження цією фізичною особою як учасником частки в 100 % у статутному капіталі фермерського господарства "Дудар" на користь іншої фізичної особи, а внаслідок подальшої неодноразової реорганізації спочатку цього фермерського господарства шляхом приєднання до правонаступника (фермерського господарства), а потім вже цього правонаступника до іншого фермерського господарства (Відповідача).
21. Таким чином правовідносини у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16 не є подібними з правовідносинами у цій справі у розумінні положень частини другої статті 302 ГПК України та відповідно до висновків про критерії подібності правовідносин (пункти 15, 16 цієї ухвали).
22. У зв'язку з викладеним, дійшовши висновків, що
- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (головуючий суддя Случ О. В., судді: Волковицька Н. О., Могил С. К.), передаючи цю справу на розгляд ОП КГС ВС згідно з ухвалою від 25.11.2025, не зазначив конкретну норму права, застосування якої мало місце (згідно з оскаржуваними судовими рішеннями) та/або потребує при цьому застосуванню за висновком касаційного суду у цій справі, однак з висновками щодо застосування якої Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій справі не погоджується, посилаючись на відповідні вже сформульовані раніше висновки в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати (у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16) (пункт 11 цієї ухвали);
- правовідносини у справах № 917/202/21 (917/339/21) та № 922/3059/16 не є подібними з правовідносинами у цій справі (пункти 17- 21 цієї ухвали);
ОП КГС ВС доходить висновку, що на розгляд ОП КГС ВС передано справу за відсутності для цього підстав, передбачених процесуальним законом, а саме статтею 302 ГПК України, а тому відсутні підстави для прийняття до розгляду цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
23. Дійшовши цього висновку, передане на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій справі питання має бути вирішене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що була визначена автоматизованою системою документообігу суду, зважаючи на що справа № 924/80/25 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 924/80/25 Господарського суду Хмельницької області повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Васьковський
Судді І. М. Бенедисюк
Г. О. Вронська
Т. Б. Дроботова
О. Р. Кібенко
Т. М. Малашенкова
В. Г. Пєсков
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак