Постанова від 03.02.2026 по справі 910/3347/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3347/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Омельченко Д.В. (адвокатка),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Чернюшок М.І. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (головуючий - суддя Котков О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 (головуюча - суддя Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

у справі за позовом Товариства

до АМК

про визнання недійсним і скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення, яке прийняте АМК і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді поширення інформації, що вводить оману, шляхом повідомлення невизначеному колу споживачів на упаковці дієтичної добавки неправдивих відомостей, що може вплинути на наміри споживачів придбати цей товар.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним і скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим у зв'язку із відсутністю ознак вчинення Товариством порушення, визначеного статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.08.2025, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.11.2025 у цій справі, відмовив у позові повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Товариство у касаційній скарзі (нова редакція) із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, неправильно застосовали положення статті 15-1 Закону без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/366/21, від 13.02.2025 у справі №910/2596/24, від 30.08.2022 у справі №910/2328/21;

4.1.1. водночас висновок судів про «лікувальні властивості» та «введення в оману» ґрунтується на неправильному тлумаченні правової природи об'єкта спору, а саме дієтичної добавки, й ігноруванні спеціального правового режиму обігу дієтичних добавок як харчових продуктів, встановленого окремими нормативно-правовими актами; правову оцінку незаконності рішень слід здійснювати з урахуванням особливостей об'єкта спору - дієтичної добавки, що регулюється окремими нормами харчового законодавства, а не як лікарський засіб; скаржник наголошує на тому, що на упаковці було вказано, що дієтична добавка не є лікарським засобом;

4.1.2. щодо застосування положення статті 21 Закону без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №910/4192/21 стосовно обчислення розміру штрафу;

4.1.3. до того ж із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України щодо порушення норм процесуального права, зокрема, статей 2, 13, 73, 76-78, 86 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення спірних рішень не взяли до уваги, не дослідили докази подані позивачем; позивачем неодноразово було акцентовано увагу суддів на те, що єдиним доказом нібито законності прийнятого рішення Комітетом є результати анкетування, проте саме анкетування проведено з порушенням, що ставить під сумнів його належність, допустимість та достовірність;

4.1.4. у задоволенні заявленого клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яка б встановила, що анкети не підписувалися споживачами, а здебільшого були підписані інтерв'юерами, відмовлено;

4.1.5. суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказує, що анкетування є лише додатковим доказом, а з іншої сторони - фактично побудував на ньому висновок про правомірність рішення АМК;

4.1.6. також судами не досліджено, не оцінено всебічно, повно та об'єктивно докази позивача, зокрема, які містилися у справі №127-26.4/202-24 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу»;

4.1.7. на думку скаржника, судами взято до уваги лише результати анкетування (соціологічного дослідження) як доказ правомірності рішення Комітету, що призвело до однобічності висновків, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, а також не відповідає вимогам статей 237, 238 ГПК України, які передбачають, що суд у мотивувальній частині рішення повинен висвітлити аргументи сторін, їх оцінку та фактичні підстави для прийняття рішення (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №924/55/25 та від 12.07.2023 у справі №910/5080/21).

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Від відповідача відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції встановлені та перевірені судом апеляційної інстанції такі обставини.

6.1.1. АМК прийняв рішення від 26.12.2024 №541-р (далі - Рішення АМК), яким:

- визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить оману, шляхом повідомлення невизначеному колу споживачів на упаковці дієтичної добавки під позначенням «Діабетекс баланс» неправдивих відомостей: «запобігає метаболічним: порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «контролює апетит та сприяє зниженню ваги», «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненні метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини», що може вплинути на наміри споживачів придбати цю дієтичну добавку;

- за вказане порушення накладено на Товариство штраф в розмірі 350 000,00 грн;

- зобов'язано Товариство припинити поширення на упаковці дієтичної добавки під позначенням «Діабетекс баланс» неправдивих відомостей: «запобігає метаболічним: порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «Контролює апетит та сприяє зниженню ваги», «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненні метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини»;

- зобов'язано Товариство повідомити АМК про виконання зобов'язання, викладеного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, протягом 5 днів із дня його виконання.

6.1.2. Звертаючися з цим позовом, Товариство вказує, що Рішення АМК є незаконним, в оскаржуваному рішенні необ'єктивно досліджені матеріали справи, а тому Рішення АМК має бути визнане недійсним та скасоване у судовому порядку.

6.2. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги товариства, виходив, зокрема, з такого.

6.2.1. Як встановлено в Рішенні АМК та не заперечується сторонами, Товариство здійснює замовлення у ТОВ «Актілайф Нутрішн» виробництво дієтичної добавки під позначенням «Діабетекс баланс», офіційним дистриб'ютором якої є ТОВ «ЮК Дистрибьюшн».

6.2.2. Дієтична добавка має такий склад: джимнема сильвестра екстракт - 200 mg (мг), кульбаби кореню екстракт - 50 mg (мг), L-цистеїн - 50 mg (мг), L-гліцин - 50 mg (мг), магній (магнію цитрат) - 100 mg (мг), цинк (цинку оксид) - 7 mg (мг), вітамін Е (D- альфа токоферол) - 10 mg (мг), вітамін РР (нікотинова кислота) - 7 mg (мг), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) - 1 mg (мг), вітамін В2 (рибофлавін) - 2 mg (мг), вітамін В9 (фолієва кислота) - 50 мкг, вітамін В7 (біотин) - 50 мкг, хром (хрому піколінат) - 30 мкг, селен (селену хелат) - 25 мкг, вітамін 03-10 мкг, аскорбат кальцію, оксис кремнію.

6.2.3. Упаковка діабетичної добавки містить такі інформацію про властивості добавки: «запобігає метаболічним порушенням» (далі - Властивість-1); «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин» (далі - Властивість-2); «контролює апетит та сприяє зниженню ваги» (далі - Властивість-3); «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненню метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини» (далі - Властивість-4).

6.2.4. Також на упаковці (баночці) дієтичної добавки вказується, що це: «комплекс натуральних рослинних екстрактів EUSA Франція, вітамінів, амінокислот та мінералів».

6.2.5. У Рішенні АМК Комітет виснував, що властивості 1-4 дієтичної добавки не відповідають вимогам пункту 3.3 розділу ІІІ Гігієнічних вимог до дієтичних добавок, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ) від 19.12.2013 №1114, оскільки, оформлення упаковки дієтичної добавки містить вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю; поради, що пов'язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань. Крім того, властивості 1-4, зазначені на упаковці дієтичної добавки, відсутні в додатку №2 або в додатку №3 до вимог до тверджень, а отже, не можуть поширюватися.

6.2.6. У позові Товариство вказувало, що дієтичну добавку під позначенням «Діабетекс баланс» прирівняно до харчового продукту, а не до лікарських засобів, а тому контроль якості, випуск, оформлення упаковок, реалізація кінцевому споживачу, регулюється законодавством у сфері контролю якості харчових продуктів, а опитування, проведене відповідачем під час розгляду справи №127-26.4/202-4, не є достовірним.

6.2.7. Стосовно вказаних тверджень колегія суддів апеляційної інстанції відзначила, зокрема, таке.

6.2.8. Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» дієтична добавка - це харчовий продукт, що: призначений для споживання в невеликих визначених кількостях як доповнення до звичайного раціону, окремо або в комбінації з іншими харчовими продуктами; є концентрованим джерелом вітамінів, мінеральних речовин або інших речовин із поживним чи фізіологічним ефектом; реалізується дозовано як фасований харчовий продукт у формі капсул, пастилок, пігулок, саше, ампул з рідинами, пляшок для крапельного дозування чи в інших схожих формах рідин та/або порошків.

6.2.9. Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» інформація про харчові продукти не повинна приписувати будь-яким харчовим продуктам, крім природних мінеральних вод та харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, властивостей, що сприяють запобіганню чи лікуванню захворювань, або посилатися на такі властивості.

6.2.10. Виробництво та введення в обіг дієтичних добавок має відповідати вимогам наказу МОЗ від 19.12.2013 №1114 «Про затвердження Гігієнічних вимог до дієтичних добавок» (далі - Гігієнічні вимоги до дієтичних добавок).

6.2.11. Так, згідно з пунктом 3.3 розділу III Гігієнічних вимог до дієтичних добавок етикетування й реклама дієтичних добавок не повинні містити вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю; листи подяки, визнання, поради, якщо вони пов'язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію.

6.2.12. Наказом МОЗ від 15.05.2020 №1145, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.08.2020 за №745/35028, затверджено Вимоги до тверджень про поживну цінність харчових продуктів та тверджень про користь для здоров'я харчових продуктів (далі - Вимоги до тверджень), які містять, зокрема, вимоги до тверджень про зниження ризику захворювань.

6.2.13. Відповідно до пункту 1 розділу IV Вимог до тверджень забороняється використовувати твердження про користь для здоров'я, які не містяться в додатку 2 або додатку 3 до цих вимог.

6.2.14. Так, відповідно до Додатка 2 до Вимог до тверджень тексти тверджень містять такі словосполучення: "сприяє зниженню", "сприяє зменшенню", "сприяє підтриманню", "сприяють збільшенню", "сприяють підтриманню нормального рівня", "сприяє нормальному метаболізму" тощо. Тобто, використання аналогічних за змістом словосполучень, що вказують на сприяння поліпшенню, підтриманню чи нормалізацію функцій організму, фактично є твердженнями про користь для здоров'я.

6.2.15. У Додатку 2 до Вимог до тверджень (пункти 66, 101, 102), відповідно, містяться твердження:

«Глюкоманнан сприяє втраті ваги при дотриманні низькокалорійної дієти» для глюкоманнана (коньяк маннан)»;

«Заміна харчовим продуктом для контролю ваги одного з щоденних прийомів їжі при дотриманні низькокалорійної дієти сприяє підтримці сталої ваги після її втрати» для харчового продукту для контролю ваги;

«Заміна двох основних щоденних прийомів їжі при дотриманні низькокалорійної дієти харчовим продуктом для контролю ваги сприяє втраті ваги» для харчового продукту для контролю ваги, та умови використання цих тверджень.

6.2.16. У свою чергу, Властивість-3 Дієтичної добавки («контролює апетит та сприяє зниженню ваги»), що є, зокрема, твердженням про сприяння зниженню ваги, не відповідає умовам використання, наведеним у Додатку 2 до Вимог до тверджень (пункти 66, 101, 102).

6.2.17. Твердження про запобігання, відвернення чи попередження розвитку порушень в організмі, про зниження апетиту, якими є Властивості-1-4, відсутні в зазначених нормативно-правових актах.

6.2.18. Суд апеляційної інстанції виснував, що, як правильно вказав суд першої інстанції, твердження: «запобігає метаболічним порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «контролює апетит та сприяє зниженню ваги», «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненню метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини», які розміщено на упаковці дієтичної добавки, не є дозволеними твердженнями про користь для здоров'я харчових продуктів, оскільки, зазначені твердження не містяться в додатку 2 або додатку 3 до Вимог до тверджень та їм не відповідають.

6.2.19. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, інформація про Властивості-1-4 дієтичної добавки не відповідає вимогам пункту 3.3 розділу III Гігієнічних вимог до дієтичних добавок, оскільки оформлення упаковки дієтичної добавки містить вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю; поради, що пов'язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань. Крім того, Властивості-1-4, зазначені на упаковці дієтичної добавки, відсутні в додатку 2 або додатку 3 до Вимог до тверджень, а отже, не можуть поширюватись.

6.2.20. Також, пунктом 7 розділу II Вимог до тверджень передбачено, що оператор ринку, що використовує твердження про поживну цінність або твердження про користь для здоров'я, повинен мати докази відповідності харчового продукту умовам використання такого твердження для цього продукту, що зазначені в додатках 1, 2 або 3 до Вимог до тверджень. Такими доказами можуть бути результати лабораторних досліджень (випробувань), проведених в акредитованих лабораторіях, розрахунок кількості вмісту інгредієнтів/окремих речовин в харчовому продукті, призначеному для кінцевого споживача, відповідно до кількості інгредієнтів, що використовувалися при його виробництві. Проте, позивачем відповідних доказів на підтвердження тверджень на користь здоров'я надано не було.

6.2.21. Отже, як вказав суд апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності у дієтичній добавці «Діабетекс баланс» Властивостей1-4, а тому інформація, що вказана на ній («запобігає метаболічним порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «контролює апетит та сприяє зниженню ваги», «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненню метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини»), є неправдивою.

6.2.22. Крім того, як повідомлено АМК МОЗ, такі терміни як «фармакологічна дія», «імунологічна дія», «метаболічна дія» притаманні саме лікарським засобам, а не харчовим продуктам. Проте, у Державному реєстрі лікарських засобів України дієтична добавка «Діабетекс баланс» у якості лікарського засобу не зареєстрована.

6.2.23. Також, як вбачається зі змісту Рішення АМК, з метою з'ясування сприйняття споживачами інформації щодо Властивостей-1-4, а також впливу та/або можливості впливу такої інформації на наміри споживача щодо придбання дієтичної добавки, на підставі відповідного доручення відділеннями АМК проведено опитування споживачів.

6.2.24. За результатами проведеного опитування, АМК встановлено, що інформацію про Властивості-1-4 дієтичної добавки споживачі можуть сприймати як таку, що вказує на властивості, що притаманні саме лікарському засобу, та що зазначена інформація може вплинути на наміри споживачів стосовно придбання дієтичної добавки, про що Комітет вказував у Рішенні АМК.

6.2.25. Стосовно доводів апелянта про проведення вказаного вище опитування з порушенням вимог законодавства суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, таке.

6.2.26. Позивач зазначає, що в анкеті відсутнє зображення упаковки повністю. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення опитування Комітетом в анкеті використано кольорові графічні зображення лицьової та бокової сторони упаковки дієтичної добавки, на яких поширено інформацію про Властивості-1-4. Тобто, зображення, яке використовувалося під час проведення опитування, дає можливість опитуваній особі встановити/оцінити інформацію про властивості добавки: «запобігає метаболічним порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «контролює апетит та сприяє зниженню ваги», а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів апеляційної інстанції відхилила.

6.2.27. Стосовно доводів позивача, що деякі анкети не підписані респондентами, а деякі підписані лише інтерв'юером, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позивачем не доведено, як вказані недоліки у відповідних анкетах вплинули не результати опитування у кількості 250 осіб. Більше того, вказане опитування є лише додатковим доказом на підтвердження поширення позивачем неправдивої інформації.

6.2.28. А тому, на думку суду апеляційної інстанції, як правильно зазначив суд першої інстанції, поширюючи неправдиву інформацію про Властивості-1-4 дієтичної добавки, позивач фактично може посилити своє конкурентне становище та отримати перед суб'єктами господарювання, які виготовляють та/або реалізовують лікарські засоби, неправомірні переваги в конкуренції не завдяки власним досягненням, а завдяки поширенню неправдивих відомостей про властивості дієтичної добавки.

6.2.29. Доводи апелянта, що в матеріалах справи міститься низка доказів, які підтверджують дотримання позивачем норм законодавства України щодо виробництва, етикетування та продаж дієтичної добавки, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила, оскільки, відповідність дій суб'єкта господарювання щодо виробництва, етикетування та продажу дієтичної добавки не може розглядатись як така, що звільняє останнього від обов'язку дотримуватися законодавства у сфері захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та обов'язку утримуватися від поширення інформації, що вводить в оману. Поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону має оцінюватися в контексті «дій у конкуренції».

6.2.30. Доводи позивача, що Комітет не надав доказів того, що позивач отримує будь-яку неправомірну конкурентну перевагу перед виробниками лікарських засобів для лікування цукрового діабету, є необґрунтованими, оскільки, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 7, 11, 13-15 і 19 Закону), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону).

6.2.31. Суд апеляційної інстанції виснував, що для кваліфікації дій позивача за статтею 15-1 Закону, і відповідно накладення штрафу, передбаченого статтею 21 цього Закону, АМК має бути доведено, що позивачем поширюється інформація, яка вводить в оману і те, що такі дії є актом недобросовісної поведінки, а тому, враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася із висновками суду першої інстанції, що АМК за результатами розгляду справи №127.26-4/202-24 правомірно встановив наявність порушення позивачем статті 15-1 Закону шляхом поширення інформації, що вводить в оману, а саме повідомлення невизначеному колу споживачів на упаковці дієтичної добавки неправдивих відомостей («запобігає метаболічним порушенням», «сприяє нормалізації рівня цукру в крові та обміну речовин», «контролює апетит та сприяє зниженню ваги», «сприяє загальному зміцненню організму, нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну, рівня цукру в крови; знижує апетит; запобігає виникненню метаболічних порушень та пов'язаних з цим відхилень від фізіологічних норм в організмі людини»), що може вплинути на наміри споживачів придбати цю дієтичну добавку.

6.2.32. Доводи апелянта стосовно неправильного розрахованого розміру штрафу колегія суддів апеляційної інстанції відхилила з таких підстав:

- у пункті 269 Рішення АМК зазначено, що відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023 рік (код рядка 2000) Товариства, наданого ДПС листом від 28.10.2024 №13555/5/99-00-04-03-01-05, чистий дохід Товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік становить 7 229 500,00 грн;

- отже, розмір накладеного на Товариству штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік;

- заперечення позивача зводяться до факту взяття АМК за базу при визначенні розміру штрафу не дохід від реалізації дієтичної добавки, а чистий дохід від реалізації всієї продукції за 2023 рік, що, за твердженням апелянта, є порушенням приписів Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням АМК від 14.12.2023 №22-рп (далі - Порядок);

- згідно з пунктом 11 розділу IV Порядку за вчинення порушення, передбаченого статтями 1, 4 - 19 Закону, у разі якщо можливо встановити розмір доходу (виручки), пов'язаного з порушенням, базовий розмір штрафу визначається в розмірі до 15 відсотків від розміру такого доходу (виручки) залежно від ступеня негативного впливу на конкуренцію, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи та положень пункту 2 цього розділу;

- відповідно до наданої позивачем інформації щодо обсягів реалізації Дієтичної добавки в оформленні упаковки з інформацією про властивості 1-4, у період з 07.06.2017 до 26.11.2024 Товариство реалізувало Дієтичну добавку на загальну суму 1 700 931 грн;

- згідно з пунктом 1 розділу V Порядку у разі наявності обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, базовий розмір штрафу збільшується або зменшується з урахуванням цих обставин;

- базовий розмір штрафу збільшується у випадку наявності таких обставин, зокрема, порушення, передбачене пунктами 1, 2, 4, 8, 9 статті 50 та визначене статтями 6, 13, 18-20 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статтями 1, 4-19 Закону, охоплювало більше ніж два регіони України (в тому числі частини цих регіонів);

- під час визначення розміру штрафу АМК враховано, що порушення статті 15-1 Закону охоплювало більше ніж два регіони України, та станом на 26.11.2024 Товариство продовжує реалізацію Дієтичної добавки із зазначеними на її упаковці властивостями 1-4;

- колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала, що у постановах від 30.05.2023 у справі №910/4192/21, від 30.01.2024 у справі №910/378/21 Верховний Суд зазначив, що розмір штрафу, застосованого АМК, слід визначати від чистого доходу (виручки) товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний рік, а не іншим чином;

- оскільки, позивачем не спростовано розмір чистого доходу від реалізації продукції, вказаний у пункті 269 Рішення АМК, що і стала базою для визначення АМК розміру штрафу, розмір накладеного на Товариство штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік, що відповідає приписам статті 21 Закону, а тому накладена на позивача сума штрафу є обґрунтованою.

6.3. Суд апеляційної інстанції виснував, що, оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 14.01.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/3347/25 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.9. Предметом судового розгляду у цій справі є визнання недійсним і скасування Рішення АМК, яке прийняте Комітетом і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить оману, шляхом повідомлення невизначеному колу споживачів на упаковці дієтичної добавки неправдивих відомостей, що може вплинути на наміри споживачів придбати цю дієтичну добавку.

8.9.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим у зв'язку із відсутністю ознак вчинення Товариством порушення, визначеного статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

8.10. Предметом розгляду справи №910/366/21 було скасування рішення АМК.

8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комітетом прийнято рішення, яким визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення на упаковках виробленого ним на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДПОСТАВКА ЛТД» продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей («Масло солодковершкове», «ДСТУ 4399:2005»), щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.

8.11. Предметом розгляду справи №910/2596/24 було визнання протиправним і скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (стаття 15-1 Закону) та накладення штрафу.

8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням порядку складення актів відбору зразків, визначеного Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» та «Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення дослідження», оскільки, покладені в основу оскаржуваного рішення протоколи випробувань та експертні висновки зразків масла, відібраних у певних суб'єктів господарювання, є неналежними доказами та не доводять обставин, на які посилається відповідач.

8.12. Предметом розгляду справи №910/2328/21 було скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.

8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого статтею 15-1 Закону, а відтак, рішення АМК є незаконним і таким, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.13. Предметом розгляду справи №910/4192/21 було визнання недійсними та скасування пунктів рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції») та накладення штрафу.

8.13.1. Позов обґрунтовано неповним з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, недоведенням АМК обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи та неправильним застосуванням АМК норм матеріального права.

8.13.2. Верховний Суд, задовольняючи вимогу про визнання недійсним пункту рішення АМК, яким накладено штраф, вказував на неправильне застосування АМК положень абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.14. Предметом розгляду справи №924/55/25 було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, відповідно до якого визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом розміщення на фасадах та зовнішніх конструкціях аптечних закладів неточних відомостей: "АПТЕКА ОПТОВИХ Ц…" та "Шукаєте найнижці ціни?! - зайдіть та порівняйте".

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету є незаконним та необґрунтованим, оскільки, воно винесене без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи; не були доведені обставини, які мають значення для справи і які АМК визнав встановленими; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення винесене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

8.15. Предметом розгляду справи №910/5080/21 було внесення змін до державного контракту.

8.15.1. Позовні вимоги мотивовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні контракту, що призвела до неможливості дотримання умов контракту.

8.16. З огляду на викладене, ця справа та справи №910/366/21, №910/2596/24, №910/2328/21, №924/55/25 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним та/або скасування рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за статтею 15-1 Закону. Відтак, підстави для закриття на підставі статті 296 ГПК України відсутні.

8.17. Що ж до справи №910/4192/21 і цієї справи, то схожість спірних правовідносин полягає у предметі позову (скасування та/або визнання недійсним рішення АМК), втім, є відмінним, з огляду на нормативно правове регулювання кваліфікації та притягнення за правопорушення (у справі №910/4192/21 - пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; у справі №910/3347/25 - стаття 15-1 Закону).

8.18. Стосовно справи №910/5080/21 та цієї справи, то вони не є схожими, з огляду на предмет і підстави позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин (дивись пункти 8.9, 8.9.1, 8.15, 8.15.1 цієї постанови).

8.19. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.19.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.19.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.20. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.21. Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що причиною спору стало питання про наявність/відсутність підстав для визнання недійсним і скасування Рішення АМК, яким визнано дії Товариство порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону, у вигляді поширення інформації, що вводить оману, шляхом повідомлення невизначеному колу споживачів на упаковці дієтичної добавки неправдивих відомостей, що може вплинути на наміри споживачів придбати цю дієтичну добавку.

8.22. Відповідно до статті 15-1 Закону поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

8.23. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, не знайшовши підстав для визнання недійсним і скасування Рішення АМК.

8.24. Верховний Суд звертається до власних правових висновків щодо застосування статті 15-1 Закону.

8.24.1. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 зазначила таке:

«49. Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов'язково з'ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15і19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16-18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»)».

8.25. Відповідно до статті 3 Закону відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

8.26. За змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

8.27. Відповідно до статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пунктом 12 Правил розгляду заяв і справ, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

8.28. Верховний Суд наголошує, що у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів АМК, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК.

8.29. При цьому, Верховний Суд у розгляді відповідної категорії справ неодноразово та послідовно зазначав про те, що у загальному розумінні результати анонімного опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, можуть прийматися на підтвердження наявності в діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», що не суперечить наведеним положенням законодавства.

8.30. Слід зазначити, що доводи касаційної скарги у контексті неправильного застосування статті 15-1 Закону не знайшли свого підтвердження, оскільки, оскаржувані судові рішення узгоджуються, не суперечать та відповідають правовим висновкам, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду (дивись пункт 8.16 цієї постанови), та висновки судів попередніх інстанцій не свідчать про те, що суд першої та апеляційної інстанцій неправильно витлумачили норму матеріального права, чи засотували норму права, яка не підлягала застосуванню чи не застосували норму права, яка підлягала застосуванню.

8.31. Щодо покликань скаржника на неправильне застосування статті 21 Закону, то слід зазначити таке.

8.31.1. Суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам Товариства стосовно неправильності нарахування АМК розміру штрафу.

8.31.2. Так, суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:

- у пункті 269 Рішення АМК зазначено, що відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023 рік (код рядка 2000) Товариства, наданого ДПС листом від 28.10.2024 №13555/5/99-00-04-03-01-05, чистий дохід Товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік становить 7 229 500,00 грн;

- отже, розмір накладеного на Товариству штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік;

- заперечення позивача зводяться до факту взяття АМК за базу при визначенні розміру штрафу не дохід від реалізації дієтичної добавки, а чистий дохід від реалізації всієї продукції за 2023 рік, що, за твердженням апелянта, є порушенням приписів Порядку;

- згідно з пунктом 11 розділу IV Порядку за вчинення порушення, передбаченого статтями 1, 4 - 19 Закону, у разі якщо можливо встановити розмір доходу (виручки), пов'язаного з порушенням, базовий розмір штрафу визначається в розмірі до 15 відсотків від розміру такого доходу (виручки) залежно від ступеня негативного впливу на конкуренцію, що встановлюється в кожному конкретному випадку вчинення порушення з урахуванням обставин справи та положень пункту 2 цього розділу;

- відповідно до наданої позивачем інформації щодо обсягів реалізації Дієтичної добавки в оформленні упаковки з інформацією про властивості 1-4, у період з 07.06.2017 до 26.11.2024 Товариство реалізувало Дієтичну добавку на загальну суму 1 700 931 грн;

- згідно з пунктом 1 розділу V Порядку у разі наявності обставин, що беруться до уваги під час визначення розміру штрафу, базовий розмір штрафу збільшується або зменшується з урахуванням цих обставин;

- базовий розмір штрафу збільшується у випадку наявності таких обставин, зокрема, порушення, передбачене пунктами 1, 2, 4, 8, 9 статті 50 та визначене статтями 6, 13, 18-20 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статтями 1, 4-19 Закону, охоплювало більше ніж два регіони України (в тому числі частини цих регіонів);

- під час визначення розміру штрафу АМК враховано, що порушення статті 15-1 Закону охоплювало більше ніж два регіони України, та станом на 26.11.2024 Товариство продовжує реалізацію Дієтичної добавки із зазначеними на її упаковці властивостями 1-4;

- колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала, що у постановах від 30.05.2023 у справі №910/4192/21, від 30.01.2024 у справі №910/378/21 Верховний Суд зазначив, що розмір штрафу, застосованого АМК, слід визначати від чистого доходу (виручки) товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний рік, а не іншим чином;

- оскільки, позивачем не спростовано розмір чистого доходу від реалізації продукції, вказаний у пункті 269 Рішення АМК, що і стала базою для визначення АМК розміру штрафу, розмір накладеного на Товариство штрафу не перевищує п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік, що відповідає приписам статті 21 Закону, а тому накладена на позивача сума штрафу є обґрунтованою.

8.31.3. Таким чином, суд апеляційної інстанції виснував, що розмір штрафу визначено у відповідності з приписами статті 21 Закону та не перевищує п'яти відсотків від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладено штраф.

8.32. Суд наголошує, що узагальнені покликання скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів, на підставі яких визначався розмір доходу, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

8.33. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду, вказаних у пункті 4.1 та 4.1.2 цієї постанови, з огляду на вказані вище міркування.

8.34. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.35. Також, скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.36. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.37. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.38. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

8.39. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість такої підстави касаційного оскарження.

8.40. Таким чином, покликання на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України не підтвердилися.

8.41. Стосовно доводів скаржника з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити, що Товариство у касаційній скарзі не наводить яке саме клопотання було необґрунтовано відхилено. Разом з тим, на аркуші 18 касаційної скарги (нова редакція) скаржник лише зазначає про те, що ним було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизу задоволенні якого було відмовлено, втім, не зазначає про те, що саме це клопотання було відхилено судом необґрунтовано.

8.42. Щодо доводів скаржника з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України слід зазначити таке.

8.42.1. Верховний Суд виходить з того, що:

- першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи;

- отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19;

- за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18);

- тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову;

- отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19;

- законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

8.42.2. Скаржник зазначає, що деякі анкети з опитування не містили підпис споживача.

8.42.3. Втім, така невідповідність конкретних анкет не свідчить про те, що в цілому опитування як доказ отримано внаслідок порушення закону.

8.43. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.44. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.45. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.46. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

8.48. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.49. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов