03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10207/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Основа» (далі Товариство, позивач) - не з'явився,
відповідача-1 - Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідач, скаржник) - Чернюшок М.І. (самопредставництво),
відповідача-2 - Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Південно-східне міжобласне територіальне відділення) - Солодухін М.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 (судді Сулім В.В., Коротун О.М., Майданевич А.Г.)
у справі за позовом Товариства
до АМК України, Південно-східного міжобласного територіального відділення,
про визнання недійсним та скасування рішення від 01.05.2025 № 54/47-р/к.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до АМК України про визнання недійсним та скасування рішення № 54/47-р/к від 01.05.2025 та зобов'язання виключити Товариство з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (далі - реєстр).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.09.2025 позовну заяву Товариства в частині позовних вимог до АМК України про зобов'язання виключити Товариство з реєстру залишив без розгляду, а позовну заяву Товариства в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/47-р/к від 01.05.2025 передав за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.11.2025 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025; справу №910/10207/25 передав на розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 залишити в силі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (нова редакція)
4.1. АМК України із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, положення статей 31, 48, 162, 173, 174, 176 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не здійснював самостійну заміну відповідача на належного, а лише роз'єднав позовні вимоги, у зв'язку з невиконанням позивачем мотивування щодо конкретної вимоги.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Товариство 01.02.2026 через Електронний Суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить визнати причини пропуску строку подання відзиву поважними та прийняти цей відзив до розгляду. У поданому відзиві Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 для розгляду справи №910/10207/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
6.2. Верховний Суд ухвалою від 14.01.2026 відкрив касаційне провадження у справі №910/10207/25 за вказаною касаційною скаргою на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. Верховний Суд, ураховуючи те, що відзив на касаційну скаргу Товариство подало до Верховного Суду після спливу строку, встановленого на його подачу ухвалою від 14.01.2026 про відкриття касаційного провадження, залишив вказаний відзив без розгляду відповідно до положень статті 118 ГПК України, однак, залучив його до матеріалів справи з огляду на статтю 42 ГПК України і оцінюватиме його як письмові пояснення у межах статті 300 ГПК України.
6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права та акти їх застосування. Узагальнена оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25, якою скасована ухвала Господарського суду міста Києва від 24.09.2025.
7.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд виходить з такого.
7.3. Як установлено судами попередніх інстанцій, Товариство звернулося до суду з позовом до АМК України про визнання недійсним та скасування рішення №54/47-р/к від 01.05.2025 та зобов'язання виключити Товариство з реєстру.
7.4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2025 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання у справі на 10.09.2025.
7.5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.09.2025 залишив позовну заяву Товариства без руху. Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач оскаржує рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/47-р/к від 01.05.2025. Однак, позивач визначив відповідача - АМК України, до якого не заявив позовні вимоги, оскільки рішення, яке просить скасувати Товариство винесено адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення, а не АМК України. Враховуючи зазначене, суд зобов'язав усунути недоліки, шляхом заявлення позовних вимог до АМК України чи зміни відповідача на належного.
7.6. Позивач 15.09.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі, відповідно до якої зазначив, що суд не вправі відмовляти у відкритті провадження лише на тій підставі, що позов поданий до неналежного відповідача. Визначення належності відповідача є правом позивача, а остаточна оцінка надається судом при вирішення спору по суті. Крім того, позивач наголосив, що не змінює відповідача, а реалізує своє право на залучення до справи співвідповідача - Південно-східного міжобласного територіального відділення.
7.7. Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.09.2025 позовну заяву Товариства в частині позовних вимог до АМК України про зобов'язання АМК України виключити Товариство з реєстру залишив без розгляду. Позовну заяву Товариства в частині позовних вимог до Південно-східного міжобласного територіального відділення про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/47-р/к від 01.05.2025 передав за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
7.7.1. Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту позовної заяви не вбачається жодного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до АМК України. Що ж стосується визначення позивачем належного відповідача щодо вимоги про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення, а саме Південно-східного міжобласного територіального відділення, то суд зазначив, що місцезнаходженням вказаного відділення є м. Дніпро.
7.8. Скасовуючи вказану ухвалу суду та передаючи справу на розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, позивачем була заявлена позовна вимога безпосередньо до АМК України (зобов'язати АМК України виключити Товариство з реєстру). При цьому, в заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що вважає належним відповідачем у спорах щодо оскарження рішень територіальних відділень Антимонопольного комітету саме АМК України як центральний орган, а не його відокремлені підрозділи, що діють від його імені. Разом з тим, позивач не змінюючи відповідача, реалізував своє право на залучення до справи співвідповідача - Південно-східне міжобласне територіальне відділення, як органу, що безпосередньо прийняв оскаржуване рішення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що питання про неналежного відповідача або залучення співвідповідача вирішується лише у порядку підготовчого провадження, а не як підстава для залишення позову без руху/розгляду.
7.8.1. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, залишаючи позов в частині вимог про зобов'язання АМК України виключити Товариство з реєстру без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви не вбачається жодного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги до АМК України, хоча в ухвалі від 10.09.2025 суд на вказані недоліки не зауважував та не зобов'язував позивача їх усунути. Колегія суддів звернула увагу на те, що і в позовній заяві і в заяві про усунення недоліків позивач наголошував, що вважає відповідачем у справі саме АМК України та здійснював виклад обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги з урахуванням того, що вважає АМК України особою, яка порушує його права. Визначення ж належності відповідача та обґрунтованості позовних вимог є вже предметом розгляду спору по суті.
7.9. Не погоджуючи з висновками суду апеляційної інстанції, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, положення статей 31, 48, 162, 173, 174, 176 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не здійснював самостійну заміну відповідача на належного, а лише роз'єднав позовні вимоги, у зв'язку з невиконанням позивачем мотивування щодо конкретної вимоги.
7.10. В контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить з такого.
7.11. Як зазначено у частині першій статті 15, частині першій статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
7.12. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами ГПК України.
7.13. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
7.14. У частині першій статті 162 ГПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
7.15. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України).
7.16. Як свідчать матеріали справи, Товариство звернулося до суду з позовом, в якому відповідачем визначило АМК України, із вимогами визнати недійсним та скасувати рішення №54/47-р/к від 01.05.2025, а також зобов'язати АМК України виключити Товариство з реєстру.
7.17. Порядок відкриття провадження у справі визначено у статті 176 ГПК України, згідно з частиною першою якої за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
7.18. Відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
7.19. Регулювання норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України спрямоване на виправлення помилки, допущеної при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Необхідність виправлення цієї помилки не залежить від того, чи могли бути відомі суду обставини недодержання позивачем вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України. Визначальним для застосування норми частини одинадцятої статті 176 ГПК України є те, що суд встановив (з'ясував) відповідні обставини після відкриття провадження у справі.
7.20. Зі змісту ухвали суду першої інстанції від 19.08.2025 убачається, що приймаючи до розгляду позовну заяву Товариства, відкриваючи провадження у справі №910/10207/25 та призначаючи справу до підготовчого судового засідання, суд будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, не встановив і не визначив.
7.21. Натомість, після подання АМК України до суду повідомлення про те, що останній не має можливості подати до суду жодних доказів у цій справі, оскільки оспорюване рішення приймалось Південно-східним міжобласним територіальним відділенням, а також відзиву, у якому АМК України наголошував на тому, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем має бути адміністративна колегія територіального відділення, яке приймала оспорюване рішення, а не АМК України, як центральний орган виконавчої влади, суд першої інстанції 10.09.2025 прийняв ухвалу, якою залишив позов без руху.
7.22. Ухвалою суду позивача зобов'язано усунути недоліки, шляхом заявлення позовних вимог до АМК України чи зміни відповідача на належного.
7.23. Тобто ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлена судом першої інстанції під час розгляду справи в підготовчому судовому засіданні із застосуванням процесуального механізму, передбаченого частиною одинадцятою статті 176 ГПК України, який є відмінним від механізму залишення позовної заяви без руху, яке здійснюється до відкриття провадження у справі. Тому у цьому випадку не можна стверджувати, що про обставини незаявлення позивачем позовних вимог до АМК України стало відомо суду лише після відкриття провадження у справі.
7.24. Крім того, як убачається з матеріалів справи, Товариство подало заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій не змінюючи відповідача у справі (АМК України), залучило в якості співвідповідача - Південно-східне міжобласне територіальне відділення, як орган, який безпосередньо прийняв оскаржуване рішення. Визначення відповідача/співвідповідача є безумовним правом позивача. Також Товариство здійснило виклад обставин, якими обґрунтувало позовні вимоги з урахуванням свого суб'єктивного уявлення, що вважає АМК України особою, яка порушує його права.
7.25. Відповідно до частин дванадцятої та тринадцятої статті 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
7.26. Верховний Суд також зазначає, що згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 185 ГПК України за результатами проведення підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
7.27. Пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України унормовано, що суд залишає позов без розгляду якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
7.28. Залишаючи без розгляду позовну заяву Товариства з частині позовних вимог до АМК України, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви не вбачається жодного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до АМК України.
7.29. Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в ухвалі від 10.09.2025 суд першої інстанції на вказані недоліки не зауважував та не зобов'язував позивача їх усунути. Крім того, як в позовній заяві так і в заяві про усунення недоліків позивач наголошував, що вважає відповідачем у справі саме АМК України та здійснював виклад обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги з урахуванням того, що вважає АМК України особою, яка порушує його права. Визначення ж належності відповідача та обґрунтованості позовних вимог є вже предметом розгляду спору.
7.30. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд також зазначає, що у частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 ГПК України унормовано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
7.31. Згідно зі статтею 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
7.32. За змістом статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
7.33. Велика Палата Верховного Суду послідовно звертала увагу на те, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).
7.34. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
7.35. Колегія суддів звертається до правового висновку, який міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, у якій зазначено, що відповідно до приписів ГПК України статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи як відповідача).
7.36. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17, від 27.06.2023 у справі №910/333/21.
7.37. Тобто, визначення обґрунтованості формування позивачем суб'єктного складу відповідачів у справі, може бути здійснено саме під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
7.38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 зазначила про те, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
7.39. Верховний Суд зауважує, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою суду, оскільки вказана процесуальна дія залежить виключно від волевиявлення позивача та вчиняється на підставі поданого ним клопотання. Суд не вправі ініціювати залучення до участі у справі позовного провадження навіть і в тому випадку, коли матеріали справи свідчать про наявність обставин для такого залучення.
7.39.1. У цій частині Суд також звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №613/571/18, від 17.09.2024 у справі №922/1830/19, від 19.04.2023 у справі №916/4097/21.
7.40. Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що, вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19.
7.41. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
7.42. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що питання про неналежного відповідача або залучення співвідповідача за клопотанням позивача вирішується лише у порядку підготовчого провадження, а не як підстава для залишення позову без руху або розгляду, та відхиляються Судом як необґрунтовані.
7.43. Доводи Товариства, викладені у письмових поясненнях, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.44. Враховуючи процесуальний характер правовідносин застосування статей 46, 162, 174, 176, 177, 185, 226, 236, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи.
7.45. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов