03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5240/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом / відповідача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», скаржник) - Пікульська К.В. (адвокатка),
відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (далі - ТОВ «Нафтогазхім Сервіс») - Бузинний А.С. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 (головуючий - суддя Князьков В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 (головуюча - суддя Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Майданевич А.Г.)
у справі за позовом АТ «Укргазвидобування»
до ТОВ «Нафтогазхім Сервіс»
про стягнення 2 454 235,28 грн
та за зустрічним позовом ТОВ «Нафтогазхім Сервіс»
до АТ «Укргазвидобування»
про стягнення 2 552 072,19 грн.
Предметом судового розгляду за первісним позовом є наявність/відсутність підстав для стягнення штрафу, а за зустрічним - наявність/відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
1. Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
1.1. АТ «Укргазвидобування» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» штрафу у розмірі 2 454 235,28 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ «Укргазвидобування» посилається на неналежне виконання ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» своїх зобов'язань за договором будівельного підряду в частині виконання робіт у строки, визначені умовами цього правочину, внаслідок чого, згідно з пунктом 8.4 договору, нараховано штраф у розмірі 2 454 235,28 грн.
1.3. ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» звернулося до суду з зустрічним позовом про стягнення з АТ «Укргазвидобування» заборгованості у розмірі 2 552 072,19 грн, з яких: 2 454 235,28 грн - основна заборгованість, 2 626,03 грн - пеня, 73 627,06 грн - інфляційні втрати, 21 583,82 грн - три проценти річних.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням АТ «Укргазвидобування» своїх зобов'язань за договором будівельного підряду в частині своєчасної оплати виконаних ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» робіт.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням 13.08.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 30.10.2025 у справі №910/5240/25:
- позов АТ «Укргазвидобування» до ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» задовольнив частково; стягнув з ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» на користь АТ «Укргазвидобування» штраф у розмірі 52 612,18 грн та судовий збір у розмірі 631,35 грн; відмовив АТ «Укргазвидобування» у задоволенні решти позовних вимог;
- зустрічний позов ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» до АТ «Укргазвидобування» задовольнив частково; стягнув з АТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» заборгованість у розмірі 2 401 623,10 грн, пеню у розмірі 2521,70 грн, 3% річних у розмірі 20 726,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 72 725,57 грн та судовий збір у розмірі 37 463,95 грн; відмовив ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ «Укргазвидобування» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі №910/5240/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Укргазвидобування» та в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Нафтогазхім Сервіс», ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укргазвидобування» в повному обсязі та стягнути з ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» 2 454 235,28 грн штрафу, у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Нафтогазхім Сервіс», а саме у стягненні 2 454 235,28 грн заборгованості, 2 626,03 грн пені, 73 627,06 грн інфляційних втрат, 21 583,82 грн 3% річних відмовити. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ «Укргазвидобування» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає на неправильному застосуванню судами норм матеріального права: статей 837, 839, 875, 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умов договору від 26.04.2023 №356/23 (пунктів 1.1-1.5, 4.2.13, 4.2.15, 4.2.18, 5.4, 5.6, 6.3, 6.4, 8.4, Додатків 1, 2 до договору, пункту 23 Додатку 3 до договору) у зв'язку з неврахуванням висновків щодо застосування вказаних норм права за подібних умов договорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/2313/18, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 29.09.2021 у справі №910/8298/20, від 14.01.2019 у справі №911/728/18, від 26.01.2021 у справі №910/15152/19, від 29.07.2025 у справі №910/7722/24, від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що між АТ «Укргазвидобування» (замовник) та ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» (виконавець) 26.04.2023 укладено договір будівельного підряду №356/23 (далі - договір).
6.2. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами, устаткуванням виконати роботи з «Облаштування Комишнянського ГКР. Підключення свердловин Комишнянського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу» (монтаж КВПіА та мереж електропостачання), побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника згідно з проектно-кошторисною документацією, умов договору, провести пусконалагоджувальні роботи та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об'єкт.
6.3. Згідно з пунктом 1.2 договору вид робіт - будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням.
6.4. Найменування робіт: «Облаштування Комишнянського ГКР. Підключення свердловин Комишнянського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу» (монтаж КВПіА та мереж електропостачання) (пункт 1.3 договору).
6.5. Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що початок виконання робіт - з дати укладання договору. Закінчення виконання робіт - в строк не більше ніж 190 календарних днів з дати укладання договору.
6.6. Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору строки виконання робіт передбачені у графіку виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт (додаток №1 до договору).
6.7. Цей додаток є невід'ємною частиною даного договору. Місце виконання робіт: 37633, Полтавська область, Миргородський район, Комишнянська УКПГ, біля с. Попівка.
6.8. Замовник передає за актом приймання-передачі підряднику на період виконання робіт і до їх закінчення: будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування ним документами у визначений термін, згідно з листом замовника; проектно-кошторисну документацію. Підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування і засобами підрядника (пункти 3.1, 3.2 договору).
6.9. За змістом пункту 4.2.1 договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт не пізніше строку, встановленого в пункті 2.1 цього договору. Забезпечити виконання робіт у строки встановлені цим договором та виконувати роботи, відповідно до діючих нормативних актів, норм, правил та чинного законодавства України.
6.10. У пункті 4.2.15 договору передбачено обов'язок підрядника передати результат виконаних робіт у строки та в обсягах, що встановлені цим договором та спільно з замовником, ввести об'єкт в експлуатацію у цілому, відповідно до розділу 5 «Порядок приймання-передачі виконаних робіт та об'єкта» цього договору.
6.11. Згідно з пунктом 4.4.1 договору замовник зобов'язаний передати підряднику проектно-кошторисну документацію та будівельний майданчик.
6.12. Приймання-передача виконаних робіт за договором здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 5.1 договору).
6.13. Пунктом 5.4 договору встановлено, що приймання-передача закінченого будівництвом об'єкту оформляється актом введення об'єкту в експлуатацію, підписаним обома сторонами після попереднього випробовування. Приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в, додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1).
6.14. Приймання виконаних будівельних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в, додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3, додаток 37 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1) до яких підрядником додається електронна версія вище зазначених актів складених у форматі *.doc, *.xls, *.imd, *.imp, виконавча документація оформлена в порядку передбаченому ДБН А.3.1.-5-2016 «Організація будівельного виробництва» та встановленому нормативно-правовими та законодавчими актами для кожного окремого виду робіт, що підлягає прийманню-передачі, підтверджуючі документи вартості матеріальних ресурсів, виконавчі схеми влаштування конструкцій, виробів, деталей тощо, що відрізняється від тих, що зазначені в проектній документації, сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та устаткування, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством. До зазначених актів підрядник в обов'язковому порядку надає табеля відпрацьованого часу робітників та інженерно-технічного персоналу на об'єкті будівництва, довідку про кількість будівельної техніки, що працює на об'єкті будівництва з обов'язковим підтвердженням даних документів представниками інженера з технічного нагляду. В актах виконаних будівельних робіт враховуються виключно фактичні обсяги виконаних робіт за звітній період (пункт 5.6 договору).
6.15. Пунктом 6.1 договору обумовлено, що загальна ціна (сума) договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації, та розроблена відповідно до кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва», інших стандартів, та не може перевищувати 59 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 9 900 000,00 грн (додаток №2 - Зведена договірна ціна).
6.15.1. Ціна договору включає в себе:
- вартість будівельних робіт не може перевищувати - 11 075 125,46 грн, в тому числі ПДВ - 1 845 854,24 грн (додаток №4 - Договірна ціна на виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт);
- вартість устаткування не може перевищувати - 48 324 874,54 грн, в тому числі ПДВ - 8 054 145,76 грн (додаток №3 - Специфікація вартості устаткування).
6.16. Пунктами 6.4, 6.5 договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється після підписання акта введення об'єкту в експлуатацію на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва», форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток 37 до «Настанови з визначення вартості будівництва», форми КБ-3) протягом 30 календарних днів. Замовник має право затримати остаточні розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при введенні об'єкта в експлуатацію до їх усунення. Взаєморозрахунки проводяться за фактично виконаний обсяг робіт та його вартість, відповідно до договірної ціни на виконання будівельних робіт.
6.17. У пункті 8.1 договору вказано, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.
6.18. У разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ) (пункт 8.4 договору).
6.19. В разі прострочення підрядником строку виконання робіт та/або поставки устаткування, або невиконання робіт загалом замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір в односторонньому порядку. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно з пунктом 8.4 договору до моменту виконання зобов'язання або відмови замовника від приймання зобов'язань (пункт 8.8 договору).
6.20. Пунктом 8.13 договору визначено, що до оплати підрядником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом 8 «Відповідальність Сторін» замовник, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за роботи.
6.21. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками (за наявності) сторін, за умови надання підрядником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 11.2 цього договору, і діє до 31.12.2023 (включно) (пункт 11.1 договору).
6.22. Сторонами 04.05.2023 складено та підписано акт здачі-прийняття будівельного майданчика, за змістом якого замовником передано, а підрядником прийнято будівельний майданчик «Облаштування Комишнянського ГКР. Підключення свердловин Комишнянського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області» (монтаж КВПіА та мереж електропостачання).
6.22.1. Під час передачі сторони в акті зазначили, що при огляді будівельного майданчика виявлено, що частина робіт, включених до договору будівельного підряду, виконана, а саме:
- прокладено лотки кабельних трас КВПіА та електропостачання від існуючої електрощитової до майданчику високотемпературної сепарації;
- прокладено кабельні траси до обладнання сепаратора С-1-2;
- встановлено та підключено КВП сепаратора С-1-2;
- виконано електрообігрів КВП сепаратора С-1-2;
- виконано контури заземлення майданчику високонапірної сепарації та операторной.
6.22.2. ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» врахувати факт виконання даних робіт під час проведення закупівлі матеріалів, відповідно до договору.
6.22.3. В акті також зазначено, що при огляді будівельного майданчика виявлено зі сторони ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» наступні зауваження:
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-1-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-2-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до теплообмінника поз. Т-3, теплообмінник не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА;
- відсутні насоси в насосній інгібітора;
- відсутня насосна перекачування конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання;
- відсутня ємність та насосна, для збирання та відвантаження конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання.
6.22.4. Також в акті вказано, що майданчик передано відповідно до умов договору. Дати початку та завершення робіт, згідно з умовами договору.
6.23. Суди встановили, що ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» зверталося до АТ «Укргазвидобування» з листами від 14.07.2023 №01/340, від 25.07.2023 №01/355 щодо неготовності майданчика замовника до виконання за договором. У листі від 25.07.2023 №01/355 також запропоновано, у зв'язку з неготовністю майданчика, збільшити строк виконання робіт до 430 календарних днів.
6.24. ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» листом від 15.09.2023 №01/477 повідомило замовника про призупинення виконання робіт за договором, у зв'язку з неготовністю майданчика.
6.25. Підрядник листом від 21.12.2023 №01/624/2 звернувся до замовника з вимогою щодо укладення додаткової угоди до договору про продовження строків виконання робіт.
6.26. Сторонами 29.12.2023 укладено додаткову угоду №1 до договору у зв'язку з необхідністю проведення залишку обсягу будівельно-монтажних робіт. Сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 2 «Строк виконання робіт» договору, та викласти пункт 2.2 в наступній редакції: « 2.2. Закінчення виконання робіт: в строк не більше ніж 342 календарних дні з дати укладання договору». Внесено зміни до розділу 11 «Строк дії Договору», за умови продовження строку дії Банківської гарантії до 10.01.2025 включно, та викладено пункт 11.1 в наступній редакції: « 11.1. Договір набирає чинності (є укладеним) з дати його підписання уповноваженими особами Сторін та його скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Підрядником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 11.2 цього Договору і діє до 30.06.2024 (включно)».
6.27. АТ «Укргазвидобування» листом від 08.01.2024 №ПГ004.1.22-67 повідомило про те, що роботи з облаштування майданчика буде розпочато 10.01.2024.
6.28. В подальшому сторонами велося листування щодо прийняття пусконалагоджувальних робіт хроматографічного комплексу.
6.29. Суди встановили, що 27.08.2024 сторонами складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №09 за серпень 2024 року приймання виконаних будівельних робіт на суму 510 113,94 грн, акт вартості устаткування до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року на суму 186 075,60 грн. Також, сторонами 18.11.2024 складено та підписано акт №08 вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт на суму 23 380 155,37 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, згідно з якою вартість устаткування становить 23 830 155,37 грн, а вартість виконаних будівельних робіт 16 007,86 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 16 007,86 грн.
6.30. Звертаючись до суду з первісним позовом АТ «Укргазвидобування» стверджує, що відповідачем за первісним позовом допущено порушення своїх зобов'язань за договором будівельного підряду від 26.04.2023 №356/23 в частині виконання робіт у строки, що визначені умовами правочину. Наведені обставини стали підставою для нарахування штрафу, згідно з пунктом 8.4 договору та притримання оплати виконаних робіт у розмірі такого штрафу у порядку пункту 8.13 договору. Зазначене у сукупності і стало підставою для звернення АТ «Укргазвидобування» до суду з даним позовом.
6.31. У свою чергу, у зустрічній позовній заяві ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» стверджує, що підрядником порушено умови договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт, а застосовані замовником заходи відповідальності є необґрунтованими.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 15.12.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/5240/25 на підставі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та призначив розгляд касаційної скарги на 13.01.2026.
7.2. Верховний Суд 13.01.2026 оголосив перерву до 03.02.2026.
7.3. До Суду 30.01.2026 через Електронний суд від ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» та АТ «Укргазвидобування» надійшли додаткові пояснення.
7.4. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 03.02.2026 долучив вказані вище письмові пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі №910/5240/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Укргазвидобування» та в частині задоволення позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Нафтогазхім Сервіс». В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, АТ «Укргазвидобування» у касаційній скарзі, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми права та не врахували висновки, викладені у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 4.1 цієї постанови).
8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 25, 26, 32 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.9. Щодо того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.10. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.11. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.13. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника та доводам ТОВ «Нафтогазхім Сервіс», викладеним у відзиві, колегія суддів виходить з такого.
8.15. У справі №910/5240/25, що переглядається, предметом позову є стягнення штрафу за договором будівельного підряду у зв'язку з порушенням строків виконання робіт (первісний позов) та стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат і 3 % річних у зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт (зустрічний позов).
8.15.1. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи первісний і зустрічний позови, дійшли висновку, що підрядником порушено строки виконання робіт, прийнятих за актами № 09 від 27.08.2024 та № 08 від 18.11.2024, у зв'язку з чим у замовника виникло право на застосування відповідальності. Водночас суди встановили неправильність розрахунку штрафу позивачем за первісним позовом та зазначили, що відповідно до пункту 8.4 договору штраф підлягає обчисленню у розмірі 10 % від вартості прострочених робіт, без урахування вартості устаткування. З огляду на це обґрунтованою визнано суму штрафу в розмірі 52 612,18 грн. Оскільки замовник притримав оплату виконаних робіт у сумі 2 401 623,10 грн на підставі пункту 8.13 договору, а розмір штрафу становив лише 52 612,18 грн, суди дійшли висновку про безпідставність такого притримання в іншій частині. У зв'язку з цим зустрічний позов задоволено частково шляхом стягнення заборгованості в зазначеній сумі, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
8.16. У справі №910/22058/17, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення пені, штрафу за прострочення виконання робіт і поставки обладнання за договором будівельного підряду, а позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків етапів виконання робіт і поставки обладнання за договором, що за його умовами, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленій сумі.
8.16.1. У цій справі Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2018, залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом постановою від 10.07.2018, позов задовольним частково.
8.16.2. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін означені рішення, виснувала, що основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
8.16.3. Колегія суддів касаційного господарського суду, узагальнено зазначила, що з умов пункту 2.1 договору вбачається основне зобов'язання підрядника - виконати роботи, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, та усунути недоліки виконаних робіт (за наявності таких). Відповідальність підрядника за умовами цього договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку змісту спірного договору, урахувавши наведені положення законодавства, попередні судові інстанції установили, що загальний строк виконання відповідачем підрядних робіт за договором від 15.09.2016, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію (в тому числі поставка обладнання, яке підлягає монтуванню на об'єкті будівництва), становить 300 календарних днів із дати отримання дозволу на виконання робіт. Зважаючи на отримання 16.12.2016 відповідачем дозволу на виконання робіт і беручи до уваги загальний строк їх виконання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач повинен був завершити підрядні роботи за договором - здати в експлуатацію об'єкт будівництва, у строк до 12.10.2017 включно; доказів протилежного (визначення введення (здачі) в експлуатацію об'єкта будівництва в іншу дату) матеріали справи не містять. Натомість такі роботи було виконано відповідачем лише 31.10.2017, тобто, як з'ясували суди, відповідач прострочив виконання основного договірного зобов'язання, результатом якого є здача об'єкта будівництва в експлуатацію, на 18 днів, тому позивач має право на стягнення з відповідача пені, нарахованої за таке порушення, що передбачено умовами договору. Водночас здійснивши власний розрахунок пені (у межах заявленого позивачем періоду і визначеного договором порядку нарахування), місцевий господарський суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача пені у сумі 13 985,20 грн, з чим погодився також і апеляційний господарський суд, здійснивши, у свою чергу, відповідний перерахунок. Разом із тим установивши, що відповідач не прострочив виконання зазначеного зобов'язання (здача в експлуатацію спірного об'єкта будівництва) понад 30 днів, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми договору.
8.17. У справі №911/728/18, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення пені та штрафу за договором про закупівлю робіт, а позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання робіт.
8.17.1. У цій справі Господарський суд Київської області рішенням від 26.06.2018, залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом постановою від 20.09.2018, позов задовольнив частково.
8.17.2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанцій, узагальнено зазначив, що виходячи з юридичного аналізу та узгоджуючи судову практику, постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17 зроблено правовий висновок про те, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.
8.17.3. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначила, що з умов пункту 1.1 договору вбачається основне зобов'язання підрядника - виконати роботи, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію. Водночас умовами спірного договору також визначено інші обов'язки підрядника, які існують в межах основного зобов'язання, в тому числі обов'язок підрядника щодо забезпечення поставки обладнання у певні строки (Додаток №1 та Додаток № 2 до договору), який пов'язаний з виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті будівництва, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт.
8.17.4. За висновками Верховного Суду, суди попередніх інстанцій, стягнувши неустойку за період дії спірного договору до 31.12.2017, не дослідили належним чином договірних умов щодо можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт та можливості включення до вартості підрядних робіт вартості поставленого обладнання, оскільки спірний договір має ознаки змішаного договору (договору підряду та договору постачання обладнання).
8.18. У справі №911/2313/18, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення пені та штрафу за договором про закупівлю робіт, а позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання робіт.
8.18.1. У цій справі Господарський суд Київської області рішенням від 10.01.2019 позов задовольнив частково. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.04.2019 скасував рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2019 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
8.18.2. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та передаючи апеляційному суду справу на новий розгляд, узагальнено зазначив, що проаналізувавши передбачені договором зобов'язання підрядника, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором будівельних робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, а результат підрядних робіт, виходячи з предмета договору будівельного підряду, - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору. Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт, зокрема і тих, які стосуються поставки обладнання в межах основного зобов'язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт. За висновками Верховного Суду, суд апеляційної інстанції на відміну від місцевого господарського суду правильно встановив, що погоджені сторонами умови договору про закупівлю робіт в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт.
8.18.3. При цьому, Суд зазначив, що як вбачається з тексту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно визначив період заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені, нарахованих за прострочення виконання робіт основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт, зазначивши період, визначений позивачем як період прострочення підготовчого етапу робіт. Апеляційний суд не врахував визначений позивачем та місцевим господарським судом предмет спору, зокрема щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання основного етапу будівництва та пусконалагоджувальних робіт за період з 01.10.2017 до 30.06.2018. Суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позову повністю, залишив поза увагою те, що частина позовних вимог про стягнення пені та штрафу у цій справі заявлена за період після спливу граничного строку виконання підрядних робіт, встановленого договором (з 01.01.2018 до 30.06.2018), про що правильно зазначив позивач в касаційній скарзі. При цьому висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність вартості підрядних робіт та її визначення позивачем на власний розсуд, а також висновок про те, що умови договору не передбачали можливості включення до вартості підрядних робіт вартості поставленого підрядником обладнання є передчасним.
8.19. У справі №911/2076/18, на яку посилається скаржник, предметом судового розгляду за первісним позовом є стягнення штрафу та пені, а за зустрічним - стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат. Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору в частині недотримання строків поставки обладнання на об'єкт та проведення будівельно-монтажних робіт. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором будівельного підряду в частині своєчасної оплати виконаних робіт.
8.19.1. У цій справі Господарський суд Київської області рішенням від 13.12.2018, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 26.02.2019, частково задовольнив первісний та зустрічний позов, провів зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
8.19.2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанцій, узагальнено зазначив, що в пункті 1.1 Договору передбачено, що основним зобов'язанням підрядника є виконання робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію. Водночас умовами Договору також визначено інші обов'язки підрядника, які існують в межах основного зобов'язання, в тому числі обов'язок підрядника щодо забезпечення поставки обладнання, який пов'язаний з виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті будівництва, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт.
8.19.3. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначила, що з урахуванням предмета спору за первісним та за зустрічним позовами у цій справі, дослідженню підлягали питання щодо дотримання підрядником зобов'язань з виконання будівельних робіт та поставки обладнання в межах визначених Договором строків та відповідно до Графіку виконання робіт, а також щодо виконання зобов'язань замовника в частині надання відповідного дозволу на проведення підрядних робіт, як передумови для початку перебігу строку виконання робіт за Договором, і дотримання порядку та строків здійснення розрахунків з підрядником. При ухваленні рішення за первісним позовом місцевий господарський суд не врахував, що до вартості підрядних робіт підлягає включенню і вартість поставленого обладнання, оскільки укладений між сторонами договір має ознаки змішаного договору (договору підряду та договору поставки обладнання), внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що умовами пункту 8.2 договору передбачено нарахування штрафних санкцій лише за порушення строків виконання підрядних робіт, тоді як під визначення «виконання робіт» у пункті 8.2 договору підпадають не лише безпосередньо підрядні роботи, а й поставка обладнання, які у своїй сукупності і складають предмет будівельного підряду.
8.20. У справі №910/15152/19, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення пені та штрафу за договором будівельного підряду, а позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання робіт.
8.20.1. У цій справі Господарський суд міста Києва рішенням від 21.04.2021, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 08.07.2021, позов задовольнив частково.
8.20.2. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанцій, узагальнено зазначив, що в пункті 1.1 Договору передбачено, що основним зобов'язанням Підрядника є виконання робіт. Водночас умовами Договору також визначено інші обов'язки Підрядника, які існують в межах основного зобов'язання, в тому числі обов'язок Підрядника щодо забезпечення поставки обладнання, який пов'язаний з виконанням передбачених Договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об'єкті, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт. З урахуванням предмета спору у цій справі, дослідженню підлягали питання щодо дотримання Підрядником зобов'язань з виконання робіт та поставки обладнання в межах визначених Договором строків. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Підрядник зобов'язаний був завершити виконання всіх робіт за Договором (що включає в себе, у тому числі, поставку та монтаж обладнання) у строк до 02.10.2018 включно. Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій сторонами не оспорюється.
8.20.3. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначила, що приймаючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що умовами Договору не встановлено відповідальності відповідача за прострочення виконання зобов'язання саме з поставки обладнання. Однак, роблячи такі висновки, судами не враховано те, що до вартості підрядних робіт підлягає включенню і вартість поставленого обладнання, оскільки укладений між сторонами Договір має ознаки змішаного договору (договору підряду та договору поставки обладнання), внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що умовами пункту 8.2 Договору передбачено нарахування штрафних санкцій лише за порушення строків виконання підрядних робіт, тоді як під визначенням «виконання робіт» у пункті 8.2 Договору підпадають не лише безпосередньо підрядні роботи, а й поставка обладнання, які у своїй сукупності і складають предмет будівельного підряду. Такого висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, за подібних правовідносин, від якого Суд не вбачає підстав відступати.
8.21. У справі №910/8298/20, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення процентів річних, інфляційних втрат, а позов обґрунтовано порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт.
8.21.1. У цій справі Господарський суд міста Києва рішенням від 22.10.2020, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 15.03.2021, позов задовольнив частково.
8.21.2. Верховний Суд, скасовуючи в частині судові рішення попередніх інстанцій, та, відповідно, приймаючи у відповідній частині нове рішення, узагальнено зазначив, що суди обох інстанцій помилково виходили з того, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України АТ «Укрансгаз» зобов'язаний був заплатити за поставлене обладнання відповідно до видаткових накладних на наступний день, оскільки договір має ознаки змішаного договору (договору підряду та договору поставки обладнання), і у договорі сторони погодили лише строки оплати виконаних робіт і не визначили строк оплати поставленого товару.
8.21.3. Суди попередніх інстанцій помилково посилалися на пункт 3.11 договору, в якому сторони домовилися лише щодо можливості оплати поставленого товару при його отриманні, і безпідставно не брали до уваги пункт 6.2 договору, в якому погоджений строк остаточних розрахунків за договором, тому дійшли неправильного висновку щодо строку оплати поставленого обладнання за накладними. Відповідно до встановлених судами обставин останній акт приймання виконаних робіт був підписаний 29.03.2019, тому, зважаючи на наведені вище висновки, Верховний Суд вважає, що остаточний розрахунок за договором, зокрема, й за поставлене обладнання, мав бути здійснений протягом 90 (дев'яносто) робочих днів з дня підписання цього акта (до 09.08.2019), і лише 10.08.2019 (на 91 день) відповідач вважається таким, що прострочив, що дає підстави позивачу для здійснення нарахувань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Згідно з розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справи, та встановлених судами обставин останній платіж за поставлене обладнання був здійснений 26.04.2019, тобто, в межах 90 денного строку, визначеного у пункті 6.2 договору. Отже, відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (оплата вартості обладнання), тому частина друга статті 625 ЦК України, що визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань, не застосовується, і відсутні правові підстави для стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ТОВ «Техстандарт ЛТД» 1 444 223, 90 грн трьох процентів річних, 4 261 776, 77 грн - інфляційних втрат, що нараховані за прострочку оплати вартості поставленого обладнання.
8.22. У справі №910/11352/24, на яку посилається скаржник, позов було заявлено про стягнення заборгованості, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав зобов'язання за договором про закупівлю послуг, тому відповідач як бенефіціар за банківською гарантією не мав підстав для стягнення банківської гарантії та зобов'язаний повернути позивачу як принципалу отримані в якості забезпечення виконання договору 3 095 400,00 грн відповідно до пункту 10.9.6 договору та статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
8.23. У справі №910/7722/24, на яку посилається скаржник, предметом судового розгляду за первісним позовом є стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, а за зустрічним - розірвання договору, стягнення безпідставно набутих коштів, пені, штрафу за порушення строків виконання робіт та зобов'язати позивача за первісним позовом вчинити дії щодо прийняття від Товариства обладнання. Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору виконання робіт в частині виконання зобов'язання з оплати отриманого обладнання. Зустрічні позовні вимоги мотивовано порушенням Корпорацією договірних зобов'язань в частині своєчасного виконання підрядних робіт у передбачений договором строк та неповерненням Товариству одержаних грошових коштів.
8.23.1. У цій справі Господарський суд міста Києва рішенням від 30.10.2024 відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2025 ухвалив нове рішення, яким первісний позов задовольнив та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
8.23.2. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, узагальнено зазначив, що у розумінні статті 875 ЦК України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт. Однак, у спірному випадку за укладеним між сторонами Договором такими складовими є результат будівельних робіт та поставка обладнання, що безпосередньо випливає зі змісту цього Договору. При цьому, як вже зазначено вище, умовами Договору сторони погодили окремі строки розрахунків із підрядником за поставку такого обладнання. При цьому, умови пунктів 1.10, 1.11, 3.1.2, 4.1.3, 6.2.1, 6.4.1, 6.4.2, 6.4.5-6.4.10 Договору свідчать про відсутність підстав вважати помилковим висновок суду апеляційної інстанції про змішану природу укладеного договору та помилковість застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 692 ЦК України до спірних відносин. Натомість суд першої інстанції означеного не врахував та дійшов помилкових висновків про те, що оплата по договору має відбуватись лише за результатами виконання усіх робіт, а його умови не передбачають поетапного погашення кредиторської заборгованості, у т.ч. і в частині поставленого підрядником обладнання. Отже, встановивши наявність обставин порушення саме Товариством, як замовником своїх договірних зобов'язань суд, керуючись статтями 538, 850, 851 ЦК України дійшов заснованого на вимогах закону та умовах договору висновку про необґрунтованість таких вимог, оскільки позивач за первісним позовом, як підрядник скористався власним правом, передбаченим законом на зупинення виконання свого обов'язку за договором у зв'язку з тривалим невиконанням своїх зобов'язань з боку замовника.
8.24. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справі, що переглядається, та у справах №910/22058/17, №911/728/18, №911/2076/18, №911/2313/18, №910/15152/19 не є очевидно не подібними, оскільки в усіх зазначених справах спір виник з договорів, що мають ознаки договору будівельного підряду або змішаного договору. Відповідальність підрядника за умовами договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання.
8.25. Водночас правовідносини у справах №910/8298/20, №910/11352/24 та №910/7722/24 не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки у справах №910/8298/20 та №910/7722/24, оскільки у цих справах не вирішувалося питання застосування неустойки за прострочення виконання договору або окремих етапів робіт за відсутності договірних умов, які б передбачали відповідальність за такі порушення, та визначення моменту прострочення зобов'язання в цілому, без дослідження питання включення вартості поставки до предмета відповідальності, тоді як у справі №910/11352/24 предметом спору були правовідносини, пов'язані з банківською гарантією та забезпеченням виконання договору, що регулюються іншими нормами матеріального права.
8.26. З огляду на викладене, колегія суддів касаційного господарського суду виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.27. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у цій справі укладено договір будівельного підряду.
8.29. Відповідно до частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
8.30. У статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
8.31. Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
8.32. Згідно зі статтею 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
8.33. У цій справі суди встановили, що згідно з пунктом 8.4 договору, у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, останній сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання з врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ). Умовами договору визначено вартість будівельних робіт та вартість устаткування. Наведення у пункті 1.2 договору вид робіт - будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням.
8.34. Однак, суди попередніх інстанцій передчасно визначили, що штраф обчислюється лише від вартості підрядних робіт без врахування вартості устаткування. Верховний Суд неодноразово наголошував, що предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт. Відповідальність підрядника за умовами договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов'язання.
8.35. Верховний Суд також неодноразово вказував, що необхідно з'ясовувати правову природу договору. Отже, при ухваленні рішення за первісним позовом місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, не врахував дійсної правової природи договору, виходячи зі змісту його умов, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що умовами пункту 8.2 договору передбачено нарахування штрафних санкцій лише за порушення строків виконання підрядних робіт.
8.36. Крім того, суди не надали належної оцінки всі аргументам учасникам справи, що свідчить про неповне з'ясування фактичних обставин справи та передчасність зроблених висновків, і, як наслідок, недотримання як норм процесуального права, так і неправильне застосування норм матеріального права.
8.37. Отже, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування вказаних у цьому розділі постанови норм права та залишили поза увагою положення статей 73-79, 86, 236 ГПК України щодо обов'язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, подаючи відповідні докази, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.38. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.39. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про порушення окреслених норм права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є частково обґрунтованими з означених у цій постанові міркувань.
8.40. З огляду на те що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зазначені у цій постанові, та порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 236 ГПК України), що мало своїм наслідком невстановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими, ключовими і першочерговим у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.41. Доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин не дослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених рішень.
8.42. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення та передає справу на новий до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі №910/5240/25 скасувати.
3. Справу №910/5240/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов