09 лютого 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/496/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву
заявника приватного підприємства «Регіон-Центр», м. Чернівці
до боржника фізичної особи-підприємця Дремлюги Дениса Володимировича, м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 3794,77 грн.
Приватне підприємство “Регіон-Центр» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Дремлюги Дениса Володимировича заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території власником (орендарем) нежитлового приміщення №28335 від 21.05.2012 в сумі 3794,77 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026 справу №926/496/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Розглянувши заяву приватного підприємства “Регіон-Центр» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 3794,77 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. 1 ст. 151 ГПК України).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Згідно статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3328,00 гривні.
Таким чином, заявник зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 332,80 грн.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір»).
Проте, як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявником в якості доказів сплати судового збору додано платіжну інструкцію №2014 від 21.01.2026 на суму 332,80 грн.
Згідно зазначеної платіжної інструкції призначення платежу: “судовий збір за позовом ПП «Регіон-Центр», Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Судом встановлено, що заявником сплачено судовий збір не за платіжними реквізитами Господарського суду Чернівецької області, а за реквізитами Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Як наслідок, заявником не додано належних доказів сплати судового збору за звернення до Господарського суду Чернівецької області з заявою про видачу судового наказу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, з огляду на те, що заявником не дотримано вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме, не додано доказів сплати судового збору за реквізитами Господарського суду Чернівецької області, суд дійшов висновку про те, що у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити приватному підприємству «Регіон-Центр» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Дремлюги Дениса Володимировича заборгованості в розмірі 3794,77 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 09.02.2026.
Суддя С.О.Миронюк