441/2587/25 2/441/274/2026
29.01.2026 м. Городок
Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Малахової-Онуфер А.М.
з участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
представник Чехун Ю.В. в інтересах ТОВ «Споживчий центр», 04.12.2025 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 12 040 грн. 00 коп. боргу за кредитним договором № 12.01.2025-100001311 від 12.01.2025. Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 12.01.2025 укладено кредитний договір № 12.01.2025-100001311, згідно умов якого позивач строком на 155 днів надав відповідачу 4 000 грн. 00 коп. кредиту, шляхом перерахування коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за таким належним чином не виконував, через що у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову склала 12 040 грн. 00 коп. з яких: 4 000 грн. 00 коп. тіло кредиту, 4 960 грн. 00 коп. проценти, 360 грн. 00 коп. комісія (пов'язана з наданням кредиту), 720 грн. 00 коп. додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) та 2 000 грн. неустойка. Просила стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою судді від 09.12.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. у заяві від 04.12.2025 просила про задоволення позову та розгляд справи за її відсутності (а.с. 9).
Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві від 21.01.2026 позов заперечила як необгрунтований та безпідставний мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідачу цифрового одноразового ідентифікатора, як і факту прийняття (акцепту) ним пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою, окрім цього, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування грошових коштів довірителю. Зазначила, що нараховані проценти не є співрозмірними сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості) за невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню, що вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту та комісії за надання кредиту є нікчемними, оскільки кредитний договір не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена така комісія, а стягнення неустойки суперечитиме п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, інше. Просила у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача (а.с. 17-23).
Представник ТОВ «Споживчий центр» Ларіонов К.О. у відповіді на відзив від 27.01.2026 просив про задоволення позову мотивуючи тим, що стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача, в т.ч. не заявлено клопотань про витребування таких доказів, що документи, які складають спірний кредитний договір, ОСОБА_1 підписані за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий, що кошти на виконання умов договору перераховано на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою Інтернет-еквайрингу - іРаy, що денна процентна ставка, як і неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання передбачена договором та відповідає ЗУ «Про споживче кредитування», інше (а.с. 24-33).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Із змісту заяви від 04.12.2025, із доданих до неї копій документів, зокрема копії заявки від 12.01.2025, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), додатку до кредитного договору, убачається, що 12.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 12.01.2025-100001311, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід'ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е418, за умовами якого, позичальнику надано кредит у розмірі - 4 000 грн. строком на 155 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 15.06.2025 (п. 2-4 Заявки кредитного договору, п. 2-4 Акцепту).
У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони, окрім вищезазначеного, узгодили:
- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів - 5168-74XX-XXXX-3917;
- фінансовий номер телефону відповідача - 0975435087, на який відправлено CMC для укладення та підписання Договору;
- дату надання/видачі кредиту - 12.01.2025;
- процентну ставку "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
-процентну ставку "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.97% (денна процентна ставка) = (6040 / 4000)/ 155 ? 100%.
- комісію, пов'язану з наданням Кредиту - 9% від суми Кредиту та дорівнює 360 грн. 00 коп.;
- комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом;
-графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.
Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, фінансового номера телефону, адреси місця проживання, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти.
Згідно п. 4.1. Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-3917.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів відповідачу (позичальнику) підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" за Вих. №1-2711 від 27.11.2025, згідно якого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, за замовленням ТОВ «Споживчий центр» перерахувало 12.01.2025 грошові кошти у сумі 4 000 грн. на платіжну картку 5168-74XX-XXXX-3917, вказану ОСОБА_1 у заявці від 12.01.2025, призначення платежу : «видача за договором кредиту №12.01.2025-100001311».
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідач своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E 418) підписав 12.01.2025 пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення між сторонами кредитного договору № 12.01.2025-100001311, за умовами якого ОСОБА_1 отримав на рахунок, вказаний ним у заявці, кошти у розмірі 4 000 грн., відтак вважається, що повністю акцептовано умови договору.
Отже, зі змісту спірного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором E418, відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Відповідач, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у нього перед ТОВ «Споживчий центр» виникла заборгованість в розмірі 12 040 грн., з яких 4 000 грн - тіло кредиту, 4 960 грн - проценти, нараховані в межах строку кредитування, визначеного договором, тобто за період з 12.01.2025 по 15.06.2025, 360 грн. комісія (пов'язана з наданням кредиту), 720 грн. додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) та 2 000 грн. - неустойка.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів на підтвердження виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині сплати основного боргу в розмірі 4 000 грн. та процентів в розмірі 4 960 грн., нарахованих в межах строку кредитування, визначеного договором, тобто за період з 12.01.2025 по 15.06.2025, стороною відповідача суду не представлено, відтак вимоги позивача в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором №12.01.2025-100001311, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже,Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Відповідно до умов кредитного договору № 12.01.2025-100001311 від 12.01.2025, Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 360 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
З огляду на вищенаведене, ураховуючи умови укладеного між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, відсутність сплати боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 грн.
Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача комісії, пов'язаної з наданням кредиту за договором про надання кредиту №12.01.2025-100001311, суд не убачає, з огляду на наступне.
Пунктом 8 Заявки кредитного договору №12.01.2025-100001311 від 12.01.2025, передбачено комісію, пов'язану з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9% від суми Кредиту та дорівнює 360 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що кредитним договором №12.01.2025-100001311 від 12.01.2025 встановлено комісію за надання кредиту, суд вважає положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту, є нікчемним.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, пов'язаною з наданням кредиту, задоволенню не підлягає.
Покликання представника відповідача у відповіді на відзив, що комісія пов'язана із наданням послуги передбачена за перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, не грунтується на нормах закону.
Окрім цього, суд не убачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за кредитним договором в розмірі 2 000 грн., з огляду на наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 17 Заявки кредитного договору№ 12.01.2025-100001311 (кредитної лінії) від 12.01.2025 сторони погодили неустойку: 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Із матеріалів справи убачається, що спірний кредитний договір укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 - 12.01.2025, тобто під час дії воєнного стану.
Таким чином, ураховуючи перехідні положення ЦК України, вимога Товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за кредитним договором №12.01.2025-100001311 від 12.01.2025, задоволенню не підлягає.
Покликання представника позивача ОСОБА_3 у відповіді на відзив від 27.01.2026 про застосування в цій частині п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, суд оцінює, як безпідставні, з огляду на положення частини 2 статті 4 ЦК України, яка закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі№ 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Проценти за кредитним договором нараховані згідно умов визначених у ньому та відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», відтак підстав для зменшення їх розміру, як про це просить представник відповідача у відзиві, суд не убачає.
Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 1 947 грн. 58 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 526, 549, 610, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 30529, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 12.01.2025-100001311 від 12.01.2025 в сумі 9 680 грн. 00 коп. та 1 947 грн. 58 коп. судового збору, а всього 11 627 грн. 57 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
С у д д я А.М.Малахова-Онуфер