1Справа № 335/6965/25 2/335/369/2026
06 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,-
17.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала разом з позивачем, відтак є спадкоємцем першої черги за законом, а отже таким, що прийняв спадщину. Позивач вважає, що на момент смерті ОСОБА_2 було нараховано пенсію у сумі орієнтовно 78 200,00 грн., яку вона не отримала за життя. Вказаний розрахунок є орієнтовним, виходячи із щомісячного розміру пенсії, яку отримувала ОСОБА_2 (приблизно 2 300,00 грн.) та кількості місяців, за які вона не отримала пенсію (34 місяці - з квітня 2022 року по січень 2025 року). Позивач, будучи спадкоємцем першої черги, бажаючи отримати належну йому спадщину у вигляді недоотриманої суми пенсії матері звернувся в особі представника адвоката Рублі О.С. до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про виплату йому спадщини у вигляді недоотриманої суми пенсії. Також просив відповідача надати розрахунок нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_2 . Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2025 у виплаті недоотриманої пенсії було відмовлено, у зв?язку з тим, що подана заява не відповідає вимогам Порядку № 22-1 та відмовлено у наданні розрахунку суми нарахованої, але не отриманої пенсії, у зв'язку з відсутністю повноважень на отримання конфіденційної інформації на ОСОБА_1 . Позивач вважає, що така відмова є протиправною, оскільки позбавлення громадянина України права на пенсію через об'єктивну неможливість своєчасно її отримати, а також виїхати з тимчасово окупованої території для вирішення питання про поновлення виплати після призупинення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на його користь суму недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 78 200,00 грн., що входить до складу спадщини та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
07.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України Литвинець Ю.С. надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у м. Енергодар та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Згідно з інформації, яка міститься в електронній пенсійній справі ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023, у зв'язку з тривалим не отриманням виплат відповідно до п.4 ч. 1 ст.49 Закону №1058. Виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалась через поштове відділення АТ «Укрпошта». З липня 2022 року АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій до населеного пункту, за місцем проживання померлої ОСОБА_2 . Тому, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162) на кожного пенсіонера, якому неможливо доставити пенсійні кошти за місцем проживання в Запорізькій області, Пенсійним фондом України відкрито поточні рахунки в АТ «Ощадбанк». У квітні 2023 року АТ «Ощадбанк» повернув пенсійні кошти Пенсійному фонду України, які не отримували більш ніж 6 місяців. Оскільки, за життя ОСОБА_2 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталася, тому поновити виплату пенсії після її зупинення немає законних підстав. Враховуючи вимоги Закону №1058, після смерті пенсіонерки ОСОБА_2 залишилась недоодержана пенсія за період з 01.07.2022 по 30.04.2023 в розмірі 21 840,00 грн. Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилася нарахована та недоодержана пенсія, яка може бути отримана членом сім'ї, що проживав разом з пенсіонером на день його смерті або спадкоємцем, у разі звернення до нотаріуса, який, в свою чергу, має зробити запит щодо суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера до відповідного органу Пенсійного фонду України. На сьогодні від ОСОБА_1 звернень із заявою та документами, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами, далі - Порядок №22-1), до Головного управління стосовно недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не надходило. За викладених обставин, представник вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно з норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім того, враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує від адвоката значного об'єму наданих послуг, відповідач вважає вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. такою, що є неспівмірною зі складністю даної справи, а, отже, такі витрати не підлягають задоволенню.
11.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України надійшли додаткові пояснення, з посиланням на те, що позивачем документально не підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу, а саме: не надані в оригіналі документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, оскільки квитанції до прибуткового касового ордера продаються у всіх магазинах продажу канцелярських товарів, і у адвоката не має жодних перешкод у їх придбанні та вільному заповненні поза межами фінансової звітності. Таким чином, вимога щодо відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу документально не підтверджена, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Ухвалою суду від 24.10.2025 витребувано у Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, яка зареєстрована після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
14.11.2025 на виконання ухвали суду від 24.10.2025 від Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори надійшла відповідь про неможливість виконання зазначеної ухвали.
08.12.2025 на виконання запиту суду від 27.11.2025 від Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру за № 83490964 від 04.12.2025.
Ухвалою суду від 23.12.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, разом з тим 04.02.2026 надав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача у судове засідання надав заяву про розгляд справи без її участі, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
03.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 06.02.2026.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.02.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у хуторі Петрівка, Херсонської області, Україна.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.06.2025, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки від 30.08.2022 № 3008-5002063134 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування зазначено за адресою:
З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.08.2022 № 3008-5002063134 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, зазначені докази спростовують доводи позивача, що станом на день смерті ОСОБА_2 він проживав разом з нею.
Відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.06.2025 № 2600-0403-8/114215 на адвокатський запит від 17.06.2025 повідомлено, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, у зв'язку з чим інформацію щодо наявності та виплати її недоотриманої пенсії ОСОБА_1 надати не має можливості.
Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 11678-11400/К-02/8-0800/25 від 09.07.2025, наданою на звернення представника позивача, вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023, у зв'язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. Разом з тим, від ОСОБА_1 звернень із заявою та документами, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами, далі - Порядок №22-1), до Головного управління стосовно недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не надходило. Крім того, представник Головного управління ПФУ в Запорізькій області, радив ОСОБА_1 звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України із заявою та документами, передбаченими Порядком №22-1, або скористатися веб-порталом електронних послуг Пенсійного фонду України, авторизувавшись за допомогою кваліфікованого електронного підпису та подати заяву з відповідними документами у розділі «Щодо пенсійного забезпечення», обравши вкладку «Заява на виплату недоотриманої пенсії».
Довідкою Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.08.2025 за № 107/04.4 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 01.07.2022 по 30.04.2023 повідомило, що після смерті ОСОБА_2 залишилась недоотримана пенсія у розмірі 21 840,00 грн.
Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії, відповідно до Закону №1058.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04.12.2025 № 83490964 наданої Четвертою запорізькою нотаріальною конторою на запит суду вбачається, що відомості про заведення будь-яким нотаріусом спадкової справи до майна спадкодавця ОСОБА_2 відсутні, що вказує і на відсутність спадкової справи як такої.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає неправомірність дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо призупинення виплати пенсії його матері ОСОБА_2 у період з квітня 2022 року по січень 2025 року та наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті матері права на отримання сум недоотриманої пенсії.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
У відзиві представник відповідача зазначав, що від ОСОБА_1 звернень із заявою та документами, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами, далі - Порядок №22-1), до Головного управління стосовно недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не надходило. Вказував на те, що в документах доданих до позову відсутнє свідоцтво про право на спадщину на недоотримані суми пенсії за померлою, тому вважає, що право на спадщину на недоотримані суми пенсії за померлою позивач не набув, отже немає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами пункту 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами, а також із оформленим свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, враховуючи вищезазначене, після смерті ОСОБА_2 залишилася нарахована та недоодержана пенсія у розмірі 21 840,00 грн., яка може бути отримана членом сім'ї, що проживав разом з пенсіонером на день його смерті або спадкоємцем, у разі звернення до нотаріуса, який, в свою чергу, має зробити запит щодо суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 липня 2020 року у справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами, а також із оформленим свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє у тому числі склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Отже, на нотаріуса покладено обов'язок щодо встановлення складу спадкового майна.
Разом з тим, позивачем фактично заявляється вимога про визнання за ним права власності у порядку спадкування за законом на недоодержану пенсію померлої матері у сумі 78 200,00 грн. та стягнення цієї суми з відповідача.
Згідно з роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Тобто, зверненню до суду із вимогами про визнання права власності у порядку спадкування має передувати відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що обґрунтована неможливістю оформлення спадкових прав у органах нотаріату.
Позовна заява не містить доводів про існування перешкод позивачу отримати вказане свідоцтво у нотаріуса.
При цьому, докази, що позивач звертався до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію його матері ОСОБА_2 та нотаріусом йому було відмовлено в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані. Відтак позивачем не було реалізовано визначеного законом механізму оформлення своїх спадкових прав у нотаріальному порядку.
Позивач в особі представника адвоката Рублі О. 24.06.2025 звертався до відповідача за виплатою недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , однак відповідач своїм листом рекомендував ОСОБА_1 звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України із заявою та документами, передбаченими Порядком №22-1, або скористатися веб-порталом електронних послуг Пенсійного фонду України, авторизувавшись за допомогою кваліфікованого електронного підпису та подати заяву з відповідними документами у розділі «Щодо пенсійного забезпечення», обравши вкладку «Заява на виплату недоотриманої пенсії».
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, встановивши, що позивач не звертався до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а нотаріус не відмовляв йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13,76-81, 89, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15,16, 1216, 1218, 1220, 1227,1268, 1269, 1271, 1296, 1298 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено в повному обсязі 06 лютого 2026 року.
Суддя Н.І. Рибалко