1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4415/25 1-кс/335/426/2026
02 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України,
Слідчий СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше грудня 2024 року у ОСОБА_7 виник умисел спрямований на незаконне збагачення, шляхом шахрайського заволодіння чужим майном, видаючи себе за працівника податкової служби, однак, розуміючи, що без певних пізнань та навичок він одноособово не зможе втілити свій злочинний задум в дію, оскільки для реалізації задуманого потрібно імітувати діяльність державної податкової служби, тобто роботу начальника, секретаря та інших працівників, за попередньою змовою групою осіб, з числа осіб, які б прагнули збагатитись шляхом вчинення корисливих злочинів, та які б беззаперечно виконували його вказівки, дотримувалися встановлених ним правил поведінки та які допоможуть вчинити ряд певних послідовних дій, в тому числі зможуть створити умови, необхідні для вчинення злочинів, або будуть приймати безпосередню участь у їх вчиненні.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, за попередньою змовою групою осіб з метою незаконного збагачення за рахунок коштів, отриманих шахрайським шляхом, ОСОБА_7 , підшукав осіб, які б користувалися довірою, зберігали таємницю і виконували його вказівки. Зокрема, він повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , з якими перебував у дружніх відносинах, про свої злочинні наміри та довів до їх відома деталі вказаного злочинного плану. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , бажаючи отримати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливими мотивами, прийняли пропозицію ОСОБА_7 , та надали свою добровільну згоду з метою незаконного збагачення за рахунок коштів, отриманих шахрайським шляхом на території України.
В свою чергу, ОСОБА_7 придбав бази даних у вигляді «Excel таблиці» з суб'єктами господарської діяльності, в яких мається назва суб'єкта, мобільні телефони керівників, мобільні телефони бухгалтерів, регіони, громади, та прибутки, яку вирішив використовувати для здійснення діяльності організованої групи, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману.
Так, в період часу 13.12.2024 по 13.05.2025, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали мобільні номери телефонів, зареєстрували їх в месенджері та «Getcontact» з ідентифікаторами як - «керівник державної податкової інспекції» відповідного регіону України, підшукали мешканців міста Запоріжжя, які за грошову винагороду передавали банківські карти з прив'язаними до них, підконтрольними мобільними номерами для входу до онлайн банкінгу, на які потерпілі повинні були перераховувати грошові кошти.
Так, 13.12.2024 ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, реалізуючи загальний злочинний план, маючий на меті особисте збагачення, використовуючи раніше придбаний мобільний телефон фірми «NOMI», в корпусі сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , сім-карту мобільного оператора «Київстар», з номером НОМЕР_2 , який згідно мобільному додатку «Getcontact», ідентифікований як керівник державної податкової інспекції.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , 04.12.2024, діючи умисно, підшукав особу для оформлення банківського рахунку у відділені АТ КБ «Приватбанк» а саме № НОМЕР_3 , яка зареєстрована на - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, ОСОБА_8 , з використанням заздалегідь підготовленого та невстановленого під час здійснення досудового розслідування мобільного телефону та мобільного номеру, здійснив дзвінок на мобільний номер телефону потерпілого ОСОБА_10 НОМЕР_4 , якому назвався як секретар керівництва Податкової служби України, з проханням зателефонувати начальнику Податкової служби, вказавши мобільний номер телефона оператора «Київстар» НОМЕР_2 .
Після чого, 13.12.2024 о 16:28 ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , отримав телефонний дзвінок на вищевказаний номер з вищевказаного мобільного номеру телефону потерпілого ОСОБА_11 , в ході якого, представившись керівником податкової служби, ввів в оману потерпілого, шляхом вигаданої ситуації з приводу приїзду перевірки до Державної податкової інспекції та попрохав перерахувати грошові кошти на підконтрольну банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка оформлена на - ОСОБА_9 .
13.12.2024 потерпілий ОСОБА_11 з особистої банківської карти АТ «Приватбанк» за № НОМЕР_5 перерахував грошові кошти у сумі 40 000 гривень на банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .
Надалі, 13.12.2024 в період часу з 15:40 по 15:42 ОСОБА_8 , після отримання перерахунку грошових коштів від потерпілого, фактично володіючи зазначеною банківською картою, обготівкував грошові кошти потерпілого в банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» - CAZA9104, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 147, на суму - 19 600 гривень та в банкоматі АТ «Ощадбанк» що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, на суму - 19820 гривень.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 на суму 40 000 гривень, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовуються пред'явлена підозра, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом обшуку від 13.05.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 ; протоколом обшуку від 13.05.2025 за місцем орендованого приміщення ОСОБА_7 ; протоколом проведення НСРД, передбаченої ст. 264 КПК України; протоколом огляду мобільного телефону - Iphone 13, яким особисто користувався - ОСОБА_4 ; протоколом огляду мобільних телефонів - NOMI, які були вилучені під час проведення обшуку та якими особисто користувався - ОСОБА_7 ; протоколом тимчасового доступу до речей та документів у оператора стільникового зв'язку - ПрАТ «Київстар»; протоколом огляду вилученої тимчасовим доступом у оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» інформації; протоколом огляду вилученого ноутбуку «Lenovo idea pad L 340 s/n pf226922 із зарядним пристроєм та жорстким диском Kingston sxs 1000g; протоколом огляду зовнішнього носія інформації «Kingston» з написом (отработано) 128 Gb; проведеними тимчасовими доступами до речей та документів в банківських установах - АТ КБ «Приват Банк», АТ «Універсал банк», АТ «Ощадбанк», АТ «ПУМБ», АТ «МТБ банк», в яких підтверджено надходження грошових коштів від потерпілих та їх подальше обготівкування ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.
На даний час виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3,5 ст. 177 КПК України.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
1. ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування.
ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що у зв'язку із повідомленням йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у подальшому його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкції, передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Підтвердженням наявного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те що ОСОБА_4 , під час дії на території України воєнного стану в Україні, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати на територію яка перебуває в тимчасовій окупації, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_4 ,у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
2. Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.
У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на учасників кримінального провадження.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
3. Крім того встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, правомірного джерела доходу не має і на життя заробляє шляхом вчинення шахрайств, у зв'язку з чим існує ризик того, що останній продовжить вчиняти кримінальні правопорушення.
Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:
1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) підозрюваний вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування;
4) репутація підозрюваного, який характеризується негативно.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 , може: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні;
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на потерпілого та свідків.
Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Так, під час розслідування встановлено, що особисте зобов'язання не може бути застосоване до підозрюваного, оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. У зв'язку з чим, вказаний запобіжний захід буде не пропорційним вчиненому підозрюваним злочину.
Окрім цього, неможливість обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів. У своєму колі спілкуванні осіб, які викликали довіру у органу досудового розслідування не має. Вказаний запобіжний захід буде не пропорційним вчиненому підозрюваним злочину.
Про неможливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, та є підстави вважати, що внесені як застава грошові кошти могли бути ним здобуті злочинним шляхом.
Про неможливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту свідчить те, що ОСОБА_4 вчинив зазначене кримінальне правопорушення за адресою свого фактичного мешкання.
На підставі викладеного, орган досудового розслідування вважає підозрюваного ОСОБА_4 суспільно-небезпечною особою та враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення останнім, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, для їх запобігання, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та у разі обрання щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просить визначити максимальний розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з викладених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого, з підозрою підозрюваний не згоден, ризики на які посилається слідчий вважають не доведені та не обґрунтовані. Просили відмовити в обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покласти обов'язки, передбачені ч.4 ст.195 КПК України.
Розглянувши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст.194 КПК України).
Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з єдиного реєстру досудових розслідування, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують. Копії вказаних матеріалів додано до клопотання та досліджено у судовому засіданні.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
У клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працевлаштований, правомірного джерела доходу не має.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (який, на думку слідчого, підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив не тяжке кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років та може переховуватися від органу досудового розслідування та суду).
Також, не доведеним наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків, оскільки з матеріалів, долучених до клопотання не вбачається про наявність свідків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Так, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути виправдана очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.
Доказів того, що підозрюваний може ухилятися або переховуватися від органу досудового розслідування, не надано, оскільки ОСОБА_4 має постійне місце проживання та реєстрацію, матір є інвалідом 3 групи, а також має неповнолітнього брата 2011 року народження.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вік ОСОБА_4 , його стан здоров'я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрацію, матір є інвалідом 3 групи, а також має неповнолітнього брата 2011 року народження, з'явився за викликом до суду.
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні слідчим та наведено прокурором у судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати своє житло у певний час доби та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід як домашній арешт, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя вважає недоцільним.
Визначаючи коло обов'язків, які слід покласти на підозрюваного, з урахуванням умов домашнього арешту, слідчий суддя вважає необхідним та достатнім покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: не залишати місце проживання з 21 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду; з'являтися до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя; повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд; утримуватись від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, до 30.03.2026 року.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 177, 178, 181, 193, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши у період доби з 21-00 год. до 08-00 год. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- не залишати місце проживання з 21 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- з'являтися до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першим викликом, у призначений час;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні;
В разі невиконання покладених на ОСОБА_4 обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити строк дії вказаної ухвали до 30 березня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1