8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
"09" лютого 2026 р. м ХарківСправа № 922/320/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши матеріали
позовної заявиОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 42000 грн.
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича (відповідача) заборгованості за поставку товару у розмірі 42000 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Разом з цим, суд, дослідивши матеріали позовної заяви (вх. № 320/26), дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з позовної заяви у її вступній частині позивачем вказано - ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;РНОКПП: НОМЕР_1 )
Разом з цим, прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича на користь Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Михайлівни.
Отже, з вказаного вбачається невідповідність позивача ( ОСОБА_1 ), зазначеного у вступній частині позову , особі на користь якої заявляються позовні вимоги про стягнення заборгованості (Фізичної особи-підприємця Бондар Світлани Михайлівни) .
На підставі вказаного, позивачу слід привести у відповідність вступну та прохальну частини позову, виходячи з фактичних обставин справи.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, її подано через систему "Електронний суд" та підписано за допомогою кваліфікованого електронного підпису фізичної особи.
Разом з тим, до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу державної реєстрації вказаної особи як фізичної особи - підприємця, зокрема витягу або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч.2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що сам по собі кваліфікований електронний підпис ідентифікує підписанта як фізичну особу, однак не є належним доказом наявності у такої особи статусу фізичної особи - підприємця та, відповідно, її процесуальної правосуб'єктності як суб'єкта господарювання у розумінні Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, якщо позов подається фізичною особою, до позовної заяви мають бути додані документи, що посвідчують фізичну особу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI, визначено документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі №904/1083/18 дійшла висновку, що предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Разом з цим, суд зазначає, що за змістом ст. 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 202208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Згідно ч. 1, ч. 2ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162,164,172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовну заяву у відповідності до положень ст. 174 ГПК України слід залишити без руху, надати позивачу строк для усунення вище перелічених недоліків.
Суд звертає увагу позивача, що за умовами ч. 3, ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 320/26) залишити без руху.
2.Встановити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3.Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- приведення вступної частини позовної заяви у відповідність до її прохальної частини із зазначенням правильного найменування позивача;
- подання до суду доказів на підтвердження повновжень особи, яка підписала позов (в залежності від статусу такої особи - ФОП або ФО).
4.Окремо попередити заявника про те, що частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/ .
Ухвалу підписано 09.02.2026
СуддяВ.В. Рильова
Справа №922/320/26