вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1286/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Закладу загальної середньої освіти "Гвіздівська початкова школа" Корецької міської ради про стягнення в сумі 5078,02 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Саранюк В.М.
В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Закладу загальної середньої освіти «Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради про стягнення компенсаційних втрат в сумі 5078,02 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 23.01.2024 у справі № 918/1334/23 стягнув з Закладу загальної середньої освіти “Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради на користь ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» 13 805,40 грн - заборгованість (за основним зобов'язанням); 1 671,77 грн пені, 723,92 грн 3% річних, 4 198,79 грн інфляційних втрат та 2 147,20 грн витрат на сплату судового збору.
На день пред'явлення цього позову зазначене судове рішення боржник не виконав.
Однак, позивач у зв'язку з цим зазначає, що сам факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язання за договором і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання.
На момент подання цього позову загальна заборгованість Закладу загальної середньої освіти “Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради перед ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» за Типовим договором постачання природного газу, що підтверджена рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі № 918/1334/23, становить суму 22 547,08 грн.
Отже, у зв'язку з тривалим невиконанням договірних зобов'язань, що підтверджені рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі № 918/1334/23, відповідач має сплатити додатково на користь ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» 3% річних у сумі 922,50 грн, а також відшкодувати інфляційні втрати у сумі 4 155,52 грн за період, що не охоплений рішенням суду (розрахунок додається).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що вбачається з матеріалів справи.
У відповідності до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Крім того, ухвали суду надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно з ч.1ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників відповідача у судове засідання не визнавалася обов'язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1286/25. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 04 лютого 2026 року .
Ухвалою суду від 30.01.2026 року заяву представника позивача Саранюка В.М. про участь у судовому засіданні по справі №918/1286/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 04 лютого 2026 року о 09:30 год. - задоволено.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 року у справі №918/1334/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Закладу загальної середньої освіти “Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради про стягнення 20 399 грн 88 коп. задоволено. Стягнуто з закладу загальної середньої освіти “Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» 13 805,40 грн основного боргу, 1 671,77 грн - пені, 723,92 грн - 3 % річних; 4 198, 79 грн - інфляційних втрат. Під час розгляду справи №918/1334/23 судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу. Також судом встановлена правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період. У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, що підтверджені рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі № 918/1334/23, відповідач має сплатити додатково на користь ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» 3% річних у сумі 922,50 грн, а також відшкодувати інфляційні втрати у сумі 4 155,52 грн за період, що не охоплений рішенням суду у справі № 918/1334/23.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі №918/1334/23, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Закладу загальної середньої освіти “Гвіздівська початкова школа» Корецької міської ради про стягнення 20 399 грн 88 коп. задоволено.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі №918/1334/23, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.
Отже, не підлягають доведенню обставини, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу та наявності у відповідача основної заборгованості в розмірі, а також обставини, пов'язані з наявністю заборгованості з інфляційних втрат на суму основного боргу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 3% річних в сумі 922,50 грн та 4155,52 грн інфляційних втрат на підтверджену судовим рішенням у справі №918/1334/23 суму основного боргу - 13 805,40 грн за період прострочення з 01.10.2023 по 22.12.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично правильним, що не заперечується відповідачем.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначено, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з порушенням оплати за типовим договором постачання природного газу, підставою для звернення до суду з даним позовом є невиконання обов'язку, встановленого договором, а наявне судове рішення у справі №918/1334/23 не змінює природи зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку за договором щодо оплати поставки природного газу, останній правомірно заявив про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, що підтверджено рішенням суду.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами та не спростовані відповідачем.
Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого природного газу, в тому числі й на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 23.01.2024 у справі №918/1334/23, підлягає стягненню 4155,52 грн інфляційних втрат та 922,20 грн 3% річних за період невиконання рішення суду.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи задоволення позову, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Закладу загальної середньої освіти "Гвіздівська початкова школа" Корецької міської ради (ідентифікаційний код 22564430, місцезнаходження: вул., Перемоги, 43, с. Гвіздів, Корецький р-н, Рівненська обл., 34706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 40121452, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) 922,50 грн - 3% річних; 4 155,52 грн - інфляційні втрати та 2422,40 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2026 року.
Суддя Н.Церковна