адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
03.02.2026 Справа № 917/1585/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А. В., за участю представника позивача Гончарова А.С., представника відповідача Гриценко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/1585/25
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гриценко Володимир Іванович, АДРЕСА_1
про стягнення 145 188,51 грн
встановив:
14.08.2025 до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Фізичної особи-підприємця Гриценка Володимира Івановича про стягнення 122 739,67 грн інфляційних та 22 448,84 грн 3% річних.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/1585/25 між суддями справу передано на розгляд судді Погрібній С.В.
Ухвалою від 21.08.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
25.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12292) із запереченнями проти задоволення позовних вимог, в якому останній також просив поновити строк на подання відзиву, заяви із запереченнями проти розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
26.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №12384) із підтримкою позовних вимог, у якій останній також просив визнати неповажними причини пропуску процесуального строку та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, заяви із запереченнями проти розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 09.10.2025 суд зазначив, що вважає за можливе продовжити відповідачу строк на подання відзиву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження; ухвалив справу № 917/1585/25 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 13.11.2025 на 09:30.
12.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (вх. №14580) у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
Ухвалою від 13.11.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 18.12.2025 на 10:30.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.12.2025 №153 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1585/25 у зв'язку із відбуттям судді у довготривале відрядження до іншого суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справу № 917/1585/25 розподілено судді Тимощенко О.М.
Ухвалою суду від 03.12.2025 прийнято справу № 917/1585/25 до свого провадження; призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 18.12.2025 на 11:00.
17.12.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №16368).
В судовому засіданні 18.12.2025 року суд дослідив докази по справі та заслухав вимоги та заперечення учасників справи, оголосив перерву до 03.02.2026 року.
В судовому засіданні 03.02.2026 року після дебатів, за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде складено повне рішення, роз'яснив порядок та строки оскарження рішення та набрання ним законної сили.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має сплатити на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 122 739,67 грн інфляційних та 22 448,84 грн 3% річних за порушення грошового зобов'язання щодо сплати 197 061,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію, нараховану на підставі акту про порушення № 00003385 від 07.04.2021 та протоколу № 00003385 засідання комісії від 14.05.2021 з розгляду акта та протоколу № 00003385 засідання комісії від 10.09.2021.
Позивач у позові зазначив, що представником споживача Фізичної особи-підприємця Гриценко Володимира Івановича Крамаренко Віталієм Володимировичем 10.09.2021 року отримано Протокол №00003385 засідання комісії Лубенської філії АТ «Полтаваобленерго» від 10.09.2021 по розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ та рахунок №21700206 від 10.09.2021 на компенсацію вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушень «Правил роздрібного ринку електричної енергії», про що свідчить підпис.
Відповідач повинен був оплатити рахунок №21700206 від 10.09.2021 на компенсацію вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушень «Правил роздрібного ринку електричної енергії» згідно з протоколом №00003385 від 10.09.2021 протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку - 10.10.2021 (неділя).
11.10.2021 (понеділок) останній день, коли Відповідач мав оплатити рахунок №21700206 від 10.09.2021 на компенсацію вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушень «Правил роздрібного ринку електричної енергії» згідно з протоколом №00003385 від 10.09.2021.
Однак, фізичною особою-підприємцем Гриценком Володимиром Івановичем на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23 лише 28.07.2025 сплачено на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 100 000,00 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію та 2955,93 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.
Також 29.07.2025 Фізичною особою-підприємцем Гриценком Володимиром Івановичем на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23 сплачено на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 97 061,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію.
З урахуванням наведеного позивач нарахував за період 11.10.2021 до 28.07.2025 та заявив до стягнення з відповідача 122 739,67 грн інфляційних та 22 448,84 грн 3% річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: акт про порушення № 00003385 від 07.04.2021; протокол № 00003385 засідання комісії від 10.09.2021; рахунок № 21700206 від 10.09.2021; платіжна інструкція №2PL860539 від 28.07.2025; платіжна інструкція №2PL858542 від 28.07.2025; платіжна інструкція №2PL197368 від 28.07.2025; платіжна інструкція №2PL626362 від 29.07.2025; розрахунок 3% річних та інфляційних; рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23; постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує та, зокрема, вказує, що сплатив заборгованість за необліковану активну електричну енергію, нараховану на підставі акту про порушення № 00003385 від 07.04.2021 в розмірі 197 061,72 грн. При цьому, стверджує, що приміщення складу з підвалом не під'єднано до мереж АТ "Полтаваобленерго", в ньому відсутній засіб комерційного обліку електричної енергії. В приміщені не було виявлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі та відповідно відсутній факт споживання необлікованої електричної енергії. Оскільки, в цьому випадку був відсутній факт можливості споживання не облікованої електричної енергії, бо приміщення, в якому виявлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, не підключене до ліній електропередачі електричної енергії оператора системи розподілу, кошти стягнуті з ФОП Гриценко В.І. являються не платою за спожиту поза обліком електричну енергію, а оперативно-господарською санкцією за сам факт виявленого порушення, на яку в цьому випадку не може бути нараховано інфляційні та 3% річних.
Також у відзиві відповідач посилається на порушення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з вимогами про стягнення 122 739,67 грн інфляційних та 22 448,84 грн 3% річних, які нараховані за період 3 роки 9 місяців 7 днів.
Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти заявлених позивачем вимог: Акт від 13.09.2023 технічного обстеження приміщення складу №2; Акт від 13.09.2023 технічного обстеження нежитлової будівлі Арматурний цех; Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами; схема розташування будівель та споруд по вулиці Волонтерська буд.б-Д, 6-Б, м. Лубни; наказ від 06 грудня 2023 року №09-15/85 "Про зміну адреси об'єкту нерухомого майна" з додатками; протокол огляду від 04.09.2025 року в кримінальному провадженні №12021175570000364.
Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
07.04.2021 уповноваженими представниками АТ "Полтаваобленерго" на об'єкті позивача за адресою вул. Ломоносова, 8, м. Лубни, Полтавська область, (об'єкт "приміщення складу №2 з підвалом") було виявлено порушення п. 1.2.1, п. 2.3.1., п.п. 1 п. 5.5.5., п.п. 20 п. 5.5.5., п. 8.2.4., п.п. 7 п. 8.4.2 ПРРЕЕ та п. 11.9.1, 11.9.2. Кодексу системи розподілу (далі - КСР), а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, поза розрахунковими засобами обліку електроенергії з порушенням схеми обліку.
За фактом виявленого порушення у присутності Гриценко В.І. був складений Акт про порушення № 00003385 (далі акт про порушення) з додатками.
10.09.2021 споживач разом зі свої представником з'явився на засідання комісії з розгляду акту про порушення №00003385 від 07.04.2021 року, за результатами якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №00003385 від 10.09.2021, відповідно до якого було донараховано обсяг та вартість не облікованої електроенергії у розмірі 56134 кВт*год на суму 197 061,72 грн. Представник споживача зробив відмітку про отримання копії протоколу та виклав свої заперечення.
Не погодившись з протоколом №00003385 від 10.09.2021 року ФОП Гриценко В. І. звернувся до Господарського суду Полтавської області з вимогою про скасування рішення комісії Лубенської філії АТ "Полтаваобленерго" від 10.09.2021, оформленого протоколом №00003385 від 10.09.2021 з розгляду акта про порушення № 00003385 від 07.04.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі № 917/1780/23, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 917/1780/23 - у позові відмовлено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 17.12.2024 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Гриценка Володимира Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №917/1780/23.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі № 917/1780/23 набрало законної сили 14.10.2024.
В межах зазначеної справи судами встановлено, що Акт про порушення № 00003385 від 07.04.2021 складено у відповідності до вимог постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" в редакції чинній на час виникнення правовідносин. Форма Акту про порушення відповідає додатку № 8 до Правил. Акт про порушення складений уповноваженими представниками оператора системи, які мають таке право відповідно до посадових інструкцій. В акті зазначено зміст виявленого правопорушення з посиланням на п.п.7 п.8.4.2. Правил.
В акті зазначено всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів ( кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення Акта про порушення. В Акті заповнено всі графи рядки без пропусків. Текст Акту є однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
Вищевказані обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі № 917/1780/23, підтвердилися під час апеляційного перегляду, про що зазначено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №917/1780/23.
Відповідач вартість необлікованої електричної енергії на загальну суму 197061,72 грн (з ПДВ) не оплатив.
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Гриценко Володимира Івановича про стягнення 197 061,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію, нараховану на підставі акту про порушення № 00003385 від 07.04.2021 та протоколу № 00003385 засідання комісії від 14.05.2021 з розгляду акта та протоколу № 00003385 засідання комісії від 10.09.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23 позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гриценко Володимира Івановича на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 197061,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію та 2 955,93 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №917/889/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гриценко Володимира Івановича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23 залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України " Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до пункту 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, обставини, встановлені рішеннями Господарського суду Полтавської області від у справах №917/1870/23 та №917/889/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Фізичною особою-підприємцем Гриценко Володимиром Івановичем на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2025 у справі №917/889/23 сплачено на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 100 000,00 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію, 2955,93 грн відшкодування витрат з оплати судового збору (платіжні інструкції від 28.07.2025 №2PL860539, №@2PL858542 №2PL197368 від 28.07.2025) 97 061,72 грн заборгованості за необліковану активну електричну енергію (платіжна інструкція №2PL626362 від 29.07.2025).
Відповідно до пункту 8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішуються в судовому порядку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Внаслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за необліковану активну електричну енергію позивачем здійснено нарахування відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а саме 3% річних за період з 11.10.2021 по 28.07.2025 на суму 22 448,84 грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2021 по червень 2025 на суму 122 739,67грн.
Відповідач повинен був оплатити рахунок №21700206 від 10.09.2021 на компенсацію вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушень «Правил роздрібного ринку електричної енергії» згідно з протоколом №00003385 від 10.09.2021 протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку - 10.10.2021 (неділя).
Отже, 11.10.2021 (понеділок) останній день, коли відповідач мав оплатити рахунок №21700206 від 10.09.2021 на компенсацію вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушень «Правил роздрібного ринку електричної енергії» згідно з протоколом №00003385 від 10.09.2021.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд встановив, що позивачем невірно визначено початок строку нарахування 3% річних (помилково враховано 11.10.2021 - останній день для оплати як день прострочення ), а також позивач не врахував зменшення суми боргу та дати часткових оплати ( дати таких оплат позивач враховував як дні прострочення).
За розрахунками суду сума 3% річних становить 22 424,43 грн.
У розрахунку інфляційних помилок не виявлено.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що приміщення складу з підвалом не під'єднано до мереж АТ "Полтаваобленерго", в ньому відсутній засіб комерційного обліку електричної енергії. В приміщені не було виявлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі та відповідно відсутній факт споживання необлікованої електричної енергії. Оскільки, в цьому випадку був відсутній факт можливості споживання не облікованої електричної енергії, бо приміщення, в якому виявлено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, не підключене до ліній електропередачі електричної енергії оператора системи розподілу.
Наведені заперечення відповідача спростовані судовими рішеннями у справах № 917/1780/23 та №917/889/23 та встановленими у них обставинами.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути змінене іншим судовим рішенням, ухваленим в іншій справі. Це правило ґрунтується на принципі «res judicata», що означає, що справа, яка була остаточно вирішена судом, не може бути переглянута в іншому процесі.
Стосовно тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності, то суд зазначає, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год 00 хв 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 та ін.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За таких обставин, положення пунктів 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України фактично збільшують строк позовної давності.
Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
Отже, цей позов подано в межах строку позовної давності.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 122100,07 грн інфляційних та 22 424,43 грн 3% правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Фізичної особи-підприємця Гриценка Володимира Івановича в частині стягнення 122 100,07 грн інфляційних та 22 424,43 грн 3% річних
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
За подачу цього позову до суду позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача в сумі 2 411,32 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гриценка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819, р/р НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК» м. Полтава, МФО 339500) 122 100,07 грн інфляційних, 22 424,43 грн 3% річних та 2 411,32 грн витрат з оплати судового збору.
Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складено 09.02.2026 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко