65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"09" лютого 2026 р. Справа № 916/180/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» про забезпечення позову /вх. № 2-164/26 від 05.02.2026/ у справі № 916/180/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» /ЄДРПОУ 42114410, адреса - 65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88/
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “Чорноморська Рів'єра» /ЄДРПОУ 36970409, адреса - 67571, Одеська область, Одеський район, с Фонтанка, вул. Грецька, буд. 2, прим. 2/2/;
про стягнення 1 834 406,32 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» /позивач, ТОВ "ООЕК"/ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №192/26 від 26.01.2026/ до Обслуговуючого кооперативу “Чорноморська Рів'єра» /відповідач, ОК "Чорноморська Рів'єра"/ з вимогами про стягнення заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 1 834 406,32 грн за жовтень-грудень 2025 року, судового збору в розмірі 22 012,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 12-269-N-ПУП.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 11, 202, 526, 546, 714 ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/180/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2026 р. на 12:30.
05.02.2026 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову /вх. № 2-164/24/, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів'єра» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Грецька, буд.2, прим.2/2; ЄДРПОУ 36970409), які знаходяться на всіх рахунках Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів'єра» в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 1 834 406,32 грн.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що предметом позовних вимог ТОВ «ООЕК» до ОК «Чорноморська Рів'єра» є стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в розмірі 1 834 406,32 грн.
Позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує свої зобов'язання за вказаним договором. Так, з дати звернення ТОВ «ООЕК» до суду з позовною заявою по справі № 916/180/26, ОК «Чорноморська Рів'єра» не було здійснено жодної оплати на погашення заборгованості по зазначеному договору але, разом з тим, споживачем продовжується споживання електричної енергії, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ООЕК» за наступний період споживання, який не входять в предмет розгляду позовної заяви по справі №916/180/26. Крім того, ОК «Чорноморська Рів'єра» закуповує електричну енергію саме для потреб обслуговуваних об'єктів (будинків), за що отримує грошові кошти від останніх, та саме за рахунок цих коштів здійснює оплату заборгованості перед ТОВ «ООЕК». На обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ «ООЕК» зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ОК «Чорноморська Рів'єра» є - « 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів».
Також, позивач наголошує на тому, що згідно даних ЄДРПОУ розмір статутного капіталу ОК «Чорноморська Рів'єра» складає 0,00 грн. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, право власності на жодне нерухоме майно за ОК «Чорноморська Рів'єра» не зареєстровано.
Поряд з цим позивач зазначає, що до подачі позовної заяви по справі № 916/180/26 часткові оплати заборгованості перед ТОВ «ООЕК» (які було враховано при подачі позовної заяви) здійснювались ОК «Чорноморська Рів'єра» з рахунку юридичної особи, а саме: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК». Вказане свідчить про можливість реального виконання рішення суду за позовом ТОВ «ООЕК» (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів) лише шляхом звернення стягнення на кошти ОК «Чорноморська Рів'єра», які знаходяться на його рахунках у банках.
Враховуючи всі вищезазначені обставини, ТОВ «ООЕК» вважає, що невжиття заходів до забезпечення заявленого позову може заподіяти шкоду правам та інтересам позивача, відновлення яких буде неможливо, оскільки грошові кошти будуть відсутні. При цьому позивач вказує, що такі вимоги позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача є розумними, обґрунтованими і адекватними вимогам ТОВ «ООЕК», оскільки наведений спосіб забезпечення позову співпадає з предметом позову, адже спір у даній справі стосується саме стягнення заборгованості.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Положеннями ст. 139 ГПК України регламентовано вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Судом встановлено відповідність заяви про забезпечення позову вищевикладеним вимогам. При цьому суд погоджується з доводами сторони позивача, що зазначення в заяві заявника щодо відсутності підстав для застосування зустрічного забезпечення є допустимим з огляду на наведену в запереченні практику Верховного Суду, а саме правових позицій, викладених в постановах від 14.08.2019 року у справі № 910/3802/19, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Суд зазначає, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Здійснюючи аналіз вищенаведених норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд зазначали таке:
- розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22);
- як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22);
- не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24, від 04.09.2024 у справі № 915/249/24);
- під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Проаналізувавши доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Так, предметом позовних вимог у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1 834 406,32 грн.
Суд приймає до уваги доводи сторони позивача, що відповідач ОК «Чорноморська Рів'єра» під час своєї діяльності закуповує електричну енергію для потреб обслуговуваних об'єктів (будинків), за що отримує грошові кошти від останніх, та саме за рахунок цих коштів здійснює оплату заборгованості перед ТОВ «ООЕК». Однак при цьому, суд зазначає, що вказані обставини не свідчать про наявність обгрунтованих підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову та не підтверджують наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.
Суд також критично ставиться до доводів сторони позивача щодо того, що з дати звернення ТОВ «ООЕК» до суду з позовною заявою по справі № 916/180/26, ОК «Чорноморська Рів'єра» не було здійснено жодної оплати на погашення заборгованості по зазначеному договору, з огляду на те, що позовну заяву було сформовано в системі «Електронний суд» лише 22.01.2026.
Таким чином, в ході розгляду заяви позивача про забезпечення позову судом не встановлено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом з огляду на його підстави і предмет.
Також суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену в постанову КГС у складі ВС у справі № 916/3385/25, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій конкретній справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» про забезпечення позову /вх. № 2-164/26 від 05.02.2026/.
Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 6 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» про забезпечення позову /вх. № 2-164/26 від 05.02.2026/ - відмовити.
Ухвала складена та підписана 09.02.2026.
Ухвала набрала законної сили 09.02.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко