65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4197/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/4197/25
За позовом: Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» (68355, Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2; ЄДРПОУ 01125206)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» ( 65020, Україна, м. Одеса, вул. Спирідонівська, буд. 31, оф. 2; ЄДРПОУ 43098924)
Про: стягнення 806130,26 грн.
Представники:
Від позивача: Михайлова Ю.О., ордер
Від відповідача: Клачок Б.О., ордер
Встановив: Державне підприємство “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» про стягнення 806130,26грн. заборгованості за послуги, надані за договором спільного використання портової інфраструктури, що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.2022 р. справа №916/3971/21, набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 03.08.2022р.).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2025р. прийнято позовну заяву Державне підприємство “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4197/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "17" листопада 2025 р. о 12:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.11.2025р. об 12:45.
11.11.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
17.11.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2025р. об 11:30, із викликом учасників справи в судове засідання.
03.12.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
22.12.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 січня 2026р. о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025р. повідомлено Державне підприємство “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 24.12.2025р. по 16.01.2026р.) "19" січня 2026 р. о 09:30. Резервна дата 02.02.2026р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 19.01.2026р. о 09:30.
19.01.2026р. суд оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату, а саме 02.02.2026р. о 12:30.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечував проти позову.
У судовому засіданні 02.02.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.02.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
Позивачем в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що 17.02.2022 р. рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/3971/21, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 р., частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» та визнано укладеним між ним і Державним підприємством «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури (надалі - Договір).
Як встановлено п. 2.1 Договору, предметом визначено взаємні права і обов'язки Сторін при сіпальному використанні об'єктів портової інфраструктури, балансоутримувачем яких є позивач, задля забезпечення переміщення автотранспорту до технологічних об'єктів портової інфраструктури відповідача і причалу №1 ДП «АМПУ» та у зворотному напрямку.
Пунктом 4.1 Договору визначена вартість послуг за надані в п. 2.1 Договору і складає 1,53 грн/тонна без ПДВ, за кожну перевезену автотранспортом і завантажену на судно тонну, згідно даних вантажних Маніфестів.
Обов'язком позивача згідно п. 3.2.1 Договору, було забезпечення відповідачу цілодобове, безперешкодне використання об'єктів портової інфраструктури, балансоутримувачем яких був позивач, розташованих на території портопункту Кілія порта Усть-Дунайськ для проїзду автотранспорту.
Умовами Договору, а саме п. 3.3.1, передбачено право позивача на одержання оплати за надані послуги відповідно до п. 3.2.1 та п. 4.1.
Одночасно із тим п. 3.4.3 Договору встановлено обов'язок відповідача надавати позивачу копії Маніфестів на кожне завантажене судно у термін не більше 3-х діб після оформлення вантажних документів, а також п. 3.4.5 обов'язок підписувати Акти наданих послуг та своєчасно сплачувати виставлені рахунки позивача відповідно до умов Договору. Порядок здійснення розрахунків також був визначений Договором, а саме розділом 4, і ґрунтувався він на тому, що відповідач добровільно мав передавати позивачу копії карго Маніфестів, у свою чергу відповідач згідно них та коносаментів мав виставляти рахунки для оплати послуг. Оплата послуг мала здійснюватися відповідачем впродовж 30-ти календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем виписки рахунку.
Порядок прийняття послуг визначено п. 4.5 Договору, яким визначено що позивач мав складати акт приймання-передавання наданих послуг шляхом направлення двох примірників Актів і направляти їх разом із рахунками відповідачу, останній їх протягом 5-ти робочих днів мав підписати і повернути здійснивши розрахунок, або повернути вмотивовану відмову.
За посиланням позивача, відповідач самостійно, в односторонньому порядку, змінив порядок розрахунку із позивачем за отримані послуги, самостійно розраховуючи вартість послуг, здійснював оплату за банківськими реквізитами позивача, без направлення карго Маніфестів та коносаментів, не очікуючи виставлення рахунків позивачем. Ймовірно, така позиція відповідача пов'язана із небажанням ним поширення карго Маніфестів, з огляду на те, що такі документи містять детальні відомості про обсяги вантажів, маршрут логістичного переміщення, залучених контрагентів та інші комерційні умови.
Позивачем було зазначено суду, що відповідно бухгалтерської довідки Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» з травня 2022 р. по грудень 2022 р. відповідач сплатив 961416,33 грн. за отримані послуг за Договором спільного використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, але позивачем було повернуто 806130,26 грн. як випадково зараховані.
Як вказує позивач, умовами Договору був передбачений порядок дій у випадку відмови відповідачем від підписання Акту у визначений термін, згідно п. 4.5 Договору такий акт визнавався підписаний тільки позивачем і вважався належним доказом належного виконання позивачем всього обсягу наданих послуг, зазначеному в Акті.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що факт підтвердження отримання позивачем послуги за Договором про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, укладеного на підставі рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/3971/21 від 17.02.2022 р., залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022р., підтверджується платіжними інструкціями, сума яких була розрахована особисто відповідачем, а також Актом, яким зазначено, що загальна сума наданих послуг за Договором становила 964163,60 грн. а заборгованість становить 806130,26 грн.
Як вказує позивач, факт оплати відповідачем послуг на користь позивача, свідчить про те, що відповідач визнає існування договірних відносин та факт надання послуг, проте одностороння відмова направляти маніфести та коносаменти позбавила можливості самостійно виставляти рахунки та складання актів приймання-передавання наданих послуг.
На думку позивача, всупереч положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, та не направив позивачу копії маніфестів та коносаментів для складання ним рахунків та актів, самостійно визначав порядок прийняття наданих послуг та здійснення оплат за них, у зв'язку із чим позивач із невставновлених причин повертав кошти, сформувавши аудит розрахунків між позивачем та відповідачем було встановлено заборгованість в розмірі 806130,26 грн., що стало причиною звернення із позовною заявою.
Позивачем було зазначено, що 19.09.2025 р. він направив на адресу відповідача претензійну вимогу, через «Укрпошту» трекінг 6501100105226, яку відповідач отримав 22.09.2025 р., в якій позивач просив здійснити оплату заборгованості в розмірі 806130,26грн. за договором спільного використання портової інфраструктури, що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.2022 р. справа №916/3971/21, набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 03.08.2022 р.) в продовж 3-х банківських днів, проте не пізніше 25.09.2025 р., однак, кошти відповідачем сплачено не було.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що згідно умов Договору про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, що визнаний рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/3971/21 від 17.02.2022 укладеним, сторони зобов'язані вести свою виробничу діяльність, без втручання в господарську діяльність один одного (п. 3.1.1).
За твердженнями відповідача, на виконання умов вказаного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» регулярно здійснювалось перерахування коштів впродовж 2022 року на рахунок позивача в розмірі 983545,33 грн, що підтверджується банківською випискою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Вказані грошові кошти було сплачено відповідачем на рахунок позивача з призначенням платежу «зг договору про спіл вик порт інфр що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.22 справа № 916/3971/21 набр зак сил зг пост Ап суду в КГС).
Щодо доводів позивача про те, що відповідач самостійно в односторонньому порядку змінив порядок розрахунків із позивачем за отримані послуги, самостійно розраховуючи вартість послуг , здійснював оплату за банківськими рахунками позивача, без направлення карго Маніфестів та коносаментів, не очікуючи виставлення рахунків позивачем, було зазначено відповідачем, що вказані обставини не відповідають дійсності. Оскільки у листі від 14.04.2022 № 182/01/04-22 позивачем зазначено про те, що після проведення навантаження m/v «GELIBOLU 2», яке відбувалось з 05 по 08 квітня 2022 року, станом на 14.04.2022 не надавав копію Маніфесту.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» сплачувало вартість отриманих за договором послуг до моменту укладення нового Договору про надання послуг по використанню об'єктів портової інфраструктури № 29Д від 24.01.2023 р.
За посиланням позивача, сам факт повернення цих коштів Державним підприємством не свідчить про їхню неправомірність, оскільки оплата була здійснена за фактично отримані послуги, а тому кошти правомірно належали Державному підприємству “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» як оплата за надані послуги.
Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи за час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Позовні вимоги направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» 806130,26 грн. заборгованості за послуги, надані за договором спільного використання портової інфраструктури, що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.2022 р. справа №916/3971/21, набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 03.08.2022 р.).
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2022р. по справі №916/3971/21, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022р. залишено без змін, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» права користування своїм майном шляхом зобов'язання Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» у праві проходу, проїзду через прохідну літ. "Т" загальною площею 20,8 кв.м., що входить до складу 83/100 частин будівель та споруд, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2021 №288463013, на територію портового пункту Кілія філії “Усть - Дунайськ» Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайцськ»), розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4.
Визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» та Державним підприємством “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» Договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури у редакції, що визначена у рішення суду.
Як з'ясовано судом, предметом даного договору є визначення взаємних прав і обов'язків Сторін при спільному використанні об'єктів портової інфраструктури, балансоутримувачем яких є “Портовий оператор-1», задля забезпечення переміщення Автотранспорту до технологічних об'єктів портової інфраструктури “Портового оператора-2» і причалу ДП “АМПУ» №1 та у зворотному напрямку. Встановлення єдиного порядку експлуатації об'єктів портової інфраструктури на території морського порту Усть-Дунайськ у відповідності до “Правил надання послуг в морських портах України» та Закону України “Про морські порти України», Зводу звичаїв морського порту, Обов'язковими постановами по морському порту.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
За час розгляду справи судом з'ясовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» на користь позивача на виконання умов Договору спільного використання портової інфраструктури, що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.2022 р. справа №916/3971/21, набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 03.08.2022 р.). здійснювались відповідні сплати та враховано пояснення Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ», що кошти, які надходили від відповідача діючим на той період керівництвом позивача повертались.
За матеріалами справи судом встановлено, що Державне підприємство “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» здійснило наступні платежі на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» із призначенням платежу, як помилково сплачені, про що свідчать платіжні доручення: №327 від 30.06.2022 р. в сумі 16253,60 грн., №291 від 15.06.2022 р. в сумі 12642,14 грн., №328 від 30.06.2022 р. в сумі 3061,60 грн., №329 від 30.06.2022 р. в сумі 7931,79 грн., №330 від 30.06.2022 р. в сумі 12711,17 грн., №369 від 13.11.2022 р. в сумі 3675,77 грн., №403 від 22.07.2022 р. в сумі 5402,39 грн., №418 від 27.06.2022 р. в сумі 3396,00 грн., №470 від 05.08.2022 р. в сумі 5172,50 грн., №620 від 09.09.2022 р. в сумі 80836,99 грн., №621 від 09.09.2022 р. в сумі 3314,27 грн., №622 від 09.09.2022 р. в сумі 5312,34 грн., №629 від 13.09.2022 р. в сумі 89463,60 грн., №679 від 16.09.2022 р. в сумі 92979,42 грн., №724 від 29.09.2022 р. в сумі 94576,63 грн., №745 від 04.10.2022 р. в сумі 108279,29 грн., №911 від 21.11.2022 р. в сумі 122321,10 грн., №941 від 29.11.2022 р. в сумі 138799,66 грн.
Отже, судом встановлено, що відповідачем було сплачено 961416,33 грн. на користь позивача за отримані послуг за Договором спільного використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, але позивачем повернуто 806130,26 грн. як випадково зараховані.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що кошти, які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» на користь позивача, у подальшому Державним підприємством “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» було повернуто відповідачу.
Матеріали справи містять відповідь Капітану морського порту Ізмаїл, з якої вбачається інформація щодо прибулих до порту Кілія (морського пору Усть-Дунайськ) суден на швартування Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» під завантаження в період від 17.02.2022 р. по 24.08.2023 р.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За час розгляду даного спору судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджено, та відповідачем жодним доказом не спростовано, що кошти, які було повернуто позивачем відповідачу у розмірі 806130,26 грн., за своєю правовою природою та призначенням платежу були коштами, що сплачувались Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» на виконання умов Договору, тобто відповідачем визнано існування відповідного зобов'язання зі сплати коштів за надані послуги Державним підприємством “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ».
Також, суд зауважує, що відповідачем не доведено суду облік Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» грошових коштів у розмірі 806130,26 грн., які, відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи та оцінку яким надано судом, було повернуто Державним підприємством “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» відповідачу, як випадково зараховані.
Отже, судом встановлено наявність не виконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати послуг за Договором, оскільки сплачені ним кошти у розмірі 806130,26 грн. позивачем було повернуто відповідачу, як випадково зараховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача цих коштів в сумі 806130,26 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що ним критично оцінюється як належний доказ, лист довідка №30-01/26, наданий 30.01.2026р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, яка підписана керівником товариства та головним бухгалтером, оскільки, як вже встановлено судом, грошові кошти у розмірі 806130,26 грн., які були сплачені відповідачем на виконання умов Договору між сторонами, були повернуті позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ», що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містять в матеріалах справи та оцінку яким, як доказам, вже надано судом, що, відповідно, є підставою для задоволення позовних вимог позивача, направлених на повернення своїх грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд вважає зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що підставою для звернення до суду Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» стало факт повернення самим позивачем грошових коштів, які він, в свою чергу, вважав випадково сплаченими з боку відповідача, та оскільки відповідачем перераховувались грошові кошти, що є предметом стягнення у даній справі, на користь позивача, тоді як самим позивачем такі кошти були повернуті відповідачу, як випадково зараховані, суд вважає за доцільне та справедливе витрати по сплаті судового збору не покладати на відповідача за відсутністю з його боку дій, направлених на порушення відповідного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, у зв'язку з чим, такі витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» ( 65020, Україна, м. Одеса, вул. Спирідонівська, буд. 31, оф. 2; ЄДРПОУ 43098924) на користь Державного підприємства “Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» (68355, Одеська обл., м. Вилкове, вул. Придунайська, 2; ЄДРПОУ 01125206) 806130 (вісімсот шість тисяч сто тридцять) грн. 26 коп. заборгованості за послуги надані за договором спільного використання портової інфраструктури, що визнаний судом укладеним (рішення від 17.02.2022 р. справа №916/3971/21, набрало законної сили згідно постанови апеляційного суду від 03.08.2022 р.).
3.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 9673,56 грн. покладаються на позивача.
Повне рішення складено 09 лютого 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко