"29" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2807/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від Одеської обласної ради: Соснін О.С.,
від позивача: Яковлева А.О.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської обласної ради в інтересах Одеського обласного комунального підприємства “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 2449205,55 грн збитків,
зазначає наступне:
Одеська обласна рада (надалі - Рада) в інтересах Одеського обласного комунального підприємства “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (надалі - ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», Позивач) використовуючи систему “Електронний суд» звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач) на користь Позивача 2449205,55 грн збитків.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що Рада як власник (засновник) ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» просить стягнути з колишнього керівника ОСОБА_1 2449205,55 грн збитків, завданих внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань як директора підприємства, що відображено у текстах судових рішень у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25.
Загальна сума збитків складається із стягнутих з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25 коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 позовній заяві Ради присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2807/25 та визначено суддю ОСОБА_2 для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 прийнято позовну заяву Ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2807/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 серпня 2025 року.
04 серпня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» представник ОСОБА_1 звернуся до господарського суду із заявою про долучення до участі у справі та надання доступу до матеріалів справи, 05 серпня 2025 року судом забезпечено доступ до матеріалів справи в електронному вигляді.
20 серпня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов надісланий засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухвалення рішення у справі, посилається на наступне:
Радою не відмежовано інституту цивільно-майнової відповідальності від інституту матеріальної відповідальності, при цьому остання є інститутом трудового права та регулюється нормами Кодексу законів про працю України;
Відсутні преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25. Окрім того, у ОСОБА_1 відсутній статут як сторони, так і учасника вказаних справ;
Трудові відносини ОСОБА_1 та ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» припинено за згодою сторін у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України;
Підстави притягнення працівника до відповідальності унормовані приписами Кодексу законів про працю України, зокрема статей 130,131,134,137,138;
Відсутній договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» та ОСОБА_1 статут ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» не передбачав повному матеріальну відповідальність директора;
Акт перевірки діяльності ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» від 02.09.2022 викликає сумнів у достовірності та належності, ОСОБА_1 не залучено в процесі перевірки, зазначає про доцільність призначення експертного дослідження щодо викладеного в акті;
Порушення встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України строку звернення із позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди, а саме упродовж року після складання 02.09.2022 акту перевірки діяльності ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я».
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09 вересня 2025 року.
25 серпня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» Радою представлено відповідь на відзив, в яких посилається на те, що правовідносини у справі за свою суттю є господарськими (відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству неналежним виконання директором своїх обов'язків) та підлягають регулювання за приписами Цивільного кодексу України, що спростовує позицію Відповідача про необхідність застосування приписів Кодексу законів про працю України.
Судовими рішеннями у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25 встановлено факт реальної шкоди, завданої ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань як директором.
02 вересня 2025 року ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» представлено відповідь на відзив, в якій викладає позицію стосовно того, що правовідносини у справі є господарськими, підлягають регулювання за приписами Цивільного кодексу України; наявність преюцийних обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25; заперечує проти пропуску строку позовної давності.
Просить поновити строк для подачі відповіді на відзив.
02 вересня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» ОСОБА_1 представлено заперечення на відповідь Ради на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин інститут матеріальної відповідальності, котрий, в свою чергу, є інститутом трудового права та регулюється нормами Кодексу законів про працю України; стосовно відсутності преюдиційних обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25 (у ОСОБА_1 відсутній статут як сторони, так і учасника вказаних справ).
Протокольною ухвалою 09.09.2025 з метою дотримання принципів рівності, змагальності, диспозитивності та права на справедливий суд, враховуючи відсутність заперечень представників учасників справи, на підставі статей 56,119,166 ГПК України поновлено ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» строк для подачі відповіді на відзив, долучено подану відповідь разом із додатками до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30 вересня 2025 року.
16 вересня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» ОСОБА_1 представлено заперечення на відповідь ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин інститут матеріальної відповідальності, котрий, в свою чергу, є інститутом трудового права та регулюється нормами Кодексу законів про працю України; стосовно відсутності преюдиційних обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25, при цьому у справі № 916/3691/22 встановлено вину саме ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» у зв'язку із відсутністю належного ведення обліку. Окрім того, зазначає, що в процесі розгляду справ 916/3691/22 та 916/5044/25 не досліджувались питання наявності підстав та умов покладення матеріальної відповідальності на ОСОБА_1 .
Також 16 вересня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» ОСОБА_1 представлено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
29 вересня 2025 року ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» представлено клопотання про витребування у Відповідача оригіналу доказу для огляду.
29 вересня 2025 року ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» представлено письмові пояснення, в яких викладає позицію стосовно відсутності підстав для застосування приписів Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин, із посиланням на викладене у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 902/183/22; стосовно наявності відповідного причинно-наслідкового зв'язку у діях ОСОБА_1 , внаслідок яких заподіяно збитки, що встановлено в процесі розгляду справ 916/3691/22 та 916/5044/25.
30 вересня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» ОСОБА_1 представлено клопотання про відкладення розгляду справи з підстав участі представника в іншому судовому провадженні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 відкладено розгляд справи на 14 жовтня 2025 року.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 представником ОСОБА_1 повідомлено про можливість надання для огляду в наступному засіданні оригіналів документів, про які клопотав Позивач у відповідному клопотанні, у зв'язку із чим судом відмовлено у задоволенні клопотання ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 жовтня 2025 року.
В судовому засіданні 21.10.2025 оглянуто представлений представником ОСОБА_1 оригінал документа (трудової книжки), протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2025 оголошено перерву до 18 листопада 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 26 листопада 2025 року.
26 листопада 2026 року ОСОБА_1 представлено клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2025 відкладено розгляд справи на 11 грудня 2025 року.
10 грудня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» ОСОБА_1 представлено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення співвідповідача у справу.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 18 грудня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 забезпечено право участі представника ОСОБА_1 у призначеному на 18.12.2025 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.
18 грудня 2025 року до суду надійшли заперечення Ради проти клопотання про залучення співвідповідачем.
Призначене на 18.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 призначено розгляд справи на 08 січня 2026 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 на підставі приписів статті 48,118 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення співвідповідача у справу, оскільки звертаючись із позовом до суду безпосередньо позивач визначає склад та кількість відповідачів; приписи ГПК України наділяють правом на звернення із відповідним клопотання виключно позивача, окрім того відповідне клопотання має бути заявлено до закриття підготовчого провадження; заявником не заявлено клопотання про поновлення строку на звернення із відповідним клопотанням.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 відкладено розгляд справи на 15 січня 2026 року.
Призначене на 15.01.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги, а також надходженням повідомлення про мінування адміністративної будівлі господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2026 призначено розгляд справи на 27 січня 2026 року.
27 січня 2026 року ОСОБА_1 представлено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження, судом враховано, що розгляд справи триває значний проміжок часу, представники учасників справи активно приймають участь в судовому процесі та мали можливість заявити відповідні клопотання/заяви, в тому числі про витребування доказів. У той же час принцип диспозитивність передбачає необхідність доведення кожною стороною те на, що вона посилається.
В судовому засіданні 27.01.2026 оголошено про перехід до стадії проголошення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 29 січня 2026 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, враховуючи важливість справи для сторін, а також з огляду на такі чинники як оголошення повітряної тривоги та надходження повідомлення про мінування будівлі суду, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонами у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи і письмових пояснень, так і виступу із промовами.
У призначене на 29.01.2026 представник Парамоненка О.В. не з'явився, про засідання суду обізнаний належним чином, оскільки приймав участь у призначеному на 27.01.2026 судовому засіданні.
В процесі розгляду справи представник Ради підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» підтримував позицію Ради та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Парамоненка О.В. натомість заперечував проти задоволення заявлених вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.
В процесі розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
29 січня 2026 року у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 06 лютого 2025 року.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 зазначив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Відповідно до відображеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації засновником (учасником) ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» є Рада.
Рішенням Ради від 12.03.2013 № 74/2013-ОР затверджено Статут ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 статуту ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (в редакції від 2013 року) ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (Підприємство) є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Рада (Власник) в межах повноважень, визначених законодавством України.
Постійний контроль за виконанням статутних завдань, контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна Підприємства здійснює управління обласної ради з майнових відносин (уповноважений орган Власника), яке є відповідальним за належне виконання функцій контролю щодо діяльності Підприємства (пункт 1.2).
У своїй діяльності Підприємство керується чинним законодавством України, рішеннями Одеської обласної ради, розпорядженнями її голови, наказами уповноваженого органу Власника, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом (пункт 1.6).
Підприємство має круглу печатку зі своїм найменуванням, бланки зі своєю назвою, товарний фірмовий знак, а також бланки організаційно-розпорядчої документації і штампи, необхідні для організації своєї роботи (пункт 1.7).
Підприємство є прибутковим, діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування (пункт 1.8).
Відносини Підприємства з іншими підприємствами будуються на договірних засадах (пункт 1.10).
Підприємство на договірних засадах формує свою господарську, фінансову та іншу діяльність з виконання кошторису підприємства або планових завдань, узгоджених з уповноваженим органом Власника, в рамках затверджених планів є вільним у обранні предмету господарських відносин та визначенні своєї відповідальності, як сторони, що укладає договір чи приймає на себе інше зобов'язання, за винятком обмежень, встановлених цим Статутом та законодавством (пункт 2.5).
Майно Підприємства належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області. Воно закріплене за Підприємством на праві господарського відання (пункт 3.1).
Майно Підприємства складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображена на його самостійному балансі (пункт 3.2).
Джерелами формування майна Підприємства є, зокрема доходи від господарської діяльності (пункт 3.3.2).
Винятковою компетенцією Власника є прийняття рішення про призначення керівника Підприємства, продовження строку дії укладеного з ним контракту та його звільнення з підстав порушення ним положень законодавства України, умов контракту та цього Статуту (пункт 4.1.4
Керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор підзвітний Власнику та уповноваженому органу Власника у всіх питаннях статутної, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, несе перед ними відповідальність за забезпечення діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань і функцій згідно із законодавством України (пункт 4.5).
Директор, крім випадків, визначених Статутом, діє без доручення від імені та в інтересах Підприємства на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відкриває рахунки в установах банків, укладає угоди, направлені на виконання покладених на підприємство завдань та функцій, контролює їх виконання (пункт 4.6).
Директор в межах узгоджених з уповноваженим органом Власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції Власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
Рішенням Ради від 19.02.2016 № 94-VII призначено ОСОБА_1 на посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» строком на 3 роки; доручено голові Ради укласти відповідний контракт із зазначеною особою.
19 лютого 2016 року між Радою (Наймач) та ОСОБА_1 (Директор) укладено контракт з директором ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що за цим контрактом Директор зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію Підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством, забезпечувати виконання узгоджених планових завдань, статуту Підприємства, а також ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством майна, а Наймач зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Директора.
На підставі контракту виникають трудові відносини між Директором і Наймачем (пункт 1.2).
Директор є повноважним представником Підприємства під час реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законодавством України, статутом Підприємства та цим контрактом (пункт 1.3).
Директор діє на засадах єдиноначальності (пункт 1.4).
Директор підзвітний та підконтрольний Власнику в особі управління обласної ради з майнових відносин (уповноважений орган Власника) та Наймачу у всіх питаннях статутної, виробничої, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, забезпечення збереження та ефективності використання його майна (пункт 1.5).
Контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за Підприємством майна здійснюється уповноваженим органом Власника (пункт 1.6).
Директор здійснює поточне керівництво Підприємством, організує його виробничо-господарську, фінансову, соціально-побутову та іншу діяльність, спрямовану на виконання статутних завдань, а також планових завдань, узгоджених уповноваженим органом Власника (пункт 2.1.1).
Директор, при здійсненні власних функцій з керівництва Підприємством, забезпечує виконання та дотримання законодавства України, рішень Власника, наказів уповноваженого органу Власника, інших нормативно-правових актів, а також положень статуту Підприємства та цього контракту (пункт 2.1.3).
Директор забезпечує складання в установленому порядку річного виробничого та фінансового плану Підприємства та своєчасне подання їх на узгодження уповноваженому органу Власника (пункт 2.1.6).
Директор подає в установленому порядку уповноваженому органу Власника квартальну та річну фінансову звітність Підприємства. Щоквартально у 20-ти денний строк з дня закінчення звітного періоду подає розгорнутий звіт про виконання планових показників, статутних завдань, у тому числі розгорнуту довідку про результати фінансово-господарської діяльності Підприємства з постатейним кошторисом зведених витрат на виробництво та реєстром усіх відповідних договорів (пункт 2.1.8).
Директор несе персональну відповідальність за дотримання чинного законодавства з питань державних закупівель та бюджетного законодавства (пункт 2.1.13).
Директор має право укладати господарські та інші договори, направлені на виконання покладених на Підприємство завдань і функцій. Договори, згідно з якими майно Підприємства може бути наданим в оренду та переданим третій особі з інших підстав, повинні бути обов'язково узгодженими з уповноваженим органом Власника (пункт 2.2.3).
Наймач має право звільнити Директора у разі закінчення строку дії контракту, достроково - за вимогою Директора, а також на підставі відповідного рішення Власника у випадках порушень Директором вимог законодавства, Статуту Підприємства та умов контракту (пункт 2.3.2).
За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Директору нараховується заробітна плата за рахунок Підприємства, виходячи з посадового окладу у розмірі, встановленому штатним розписом, погодженим уповноваженим органом Власника (пункт 3.1).
У випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим контрактом (пункт 4.1).
Спори між Сторонами вирішуються у порядку, встановленому законодавством (пункт 4.2).
Директор може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії у випадках та в порядку, передбачених законодавством (пункт 5.4).
Цей контракт діє з 19 лютого 2016 року до 19 лютого 2019 року (пункт 6.1).
Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи.
Відповідно до представленої трудової книжки ОСОБА_1 останній з 19.02.2016 обіймає посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», а 01.08.2022 внесено запис про звільнення з займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
21 грудня 2018 року Радою прийнято рішення № 888-VІІ про продовження строку дії контракту від 19 лютого 2016 року, укладеного з директором ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненком О.В., строком на 5 років.
21 грудня 2018 року між Радою (Наймач) та ОСОБА_1 (Директор) укладено Додаткову угоду до Договору, на підставі якої відповідно до рішення обласної ради від 21 грудня 2018 року № 888-VІІ продовжити строк дії контракту від 19 лютого 2016 року, укладеного між Радою та ОСОБА_1 щодо займання посади директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», до 19 лютого 2024 року.
Рішенням Ради від 22.03.2022 № 131/2022-ОР затверджено статут ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (Статут) у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (в редакції від 2022 року) ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (Підприємство) є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада (Власник) у межах повноважень, визначених законодавством України.
Постійний контроль за виконанням статутних завдань, контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна Підприємства здійснює Управління обласної ради з майнових відносин (уповноважений орган Власника), яке є відповідальним за належне виконання функцій контролю щодо діяльності Підприємства (пункт 1.2).
Підприємство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має відокремлене майно на праві господарського відання, укладає від свого імені угоди, які у випадках, зазначених нижче, повинні бути узгоджені з уповноваженим органом Власника, набуває майнові та особисті немайнові права, може бути позивачем та відповідачем у суді. Підприємство має самостійний баланс, основний та інші рахунки, може мати рахунки в українських банках та у випадках, передбачених законодавством, в іноземних банках (пункт 1.5).
У своїй діяльності Підприємство керується чинним законодавством України, рішеннями Одеської обласної ради, розпорядженнями її голови, наказами уповноваженого органу Власника, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом (пункт 1.6).
Підприємство має круглу печатку зі своїм найменуванням, бланки зі своєю назвою, товарний фірмовий знак, а також бланки організаційно-розпорядчої документації і штампи, необхідні для організації своєї роботи (пункт 1.7).
Підприємство є прибутковим, діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування (пункт 1.8).
Відносини Підприємства з іншими підприємствами будуються на договірних засадах (пункт 1.10).
Підприємство веде оперативний, бухгалтерський, статистичний облік та звітність у порядку, встановленому чинним законодавством. Звітний рік встановлюється з 01 січня до 31 грудня включно (пункт 1.16).
Підприємство щорічно у місячний строк з дня закінчення звітного року самостійно надає уповноваженому органу Власника звіт про виконання планових завдань, копії щорічних балансів та актів щорічної інвентаризації, щоквартально у 20-ти денний строк з дня закінчення звітного кварталу - розгорнуту довідку про результати власної фінансово-господарської діяльності, включно з постатейним звітом витрат на виробництво, кошторис фактичних надходжень та витрат з реєстром відповідних договорів (пункт 1.17).
Підприємство повинно заздалегідь узгоджувати з уповноваженим органом Власника щорічні та квартальні плани роботи, планові кошториси та калькуляції на власні роботи та послуги. Робота без відповідного узгодження планів та калькуляцій не допускається (пункт 1.18).
Підприємство створене з метою задоволення потреб населення Одеської області та інших регіонів України у видавничо-поліграфічній продукції, здійснення підприємницької діяльності та одержання прибутку на засадах задоволення потреб громадян, підприємств, установ, організацій у виготовлені продукції, наданні послуг та виконанні робіт у сферах, визначених предметом його діяльності на підставі госпрозрахунку (пункт 2.1).
Підприємство на договірних засадах формує свою господарську, фінансову та іншу діяльність щодо виконання кошторису підприємства або планових завдань, узгоджених з уповноваженим органом Власника, в межах затверджених планів є вільним в обранні предмету господарських відносин та визначенні своєї відповідальності, як сторони, що укладає договір чи приймає на себе інше зобов'язання, за винятком обмежень, встановлених цим Статутом та законодавством (пункт 2.5).
Майно Підприємства складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображена на його самостійному балансі (пункт 3.2).
Джерелами формування майна Підприємства є, зокрема доходи від господарської діяльності (пункт 3.3.2).
Винятковою компетенцією Власника є прийняття рішення про призначення керівника Підприємства, продовження строку дії укладеного з ним контракту та його звільнення з підстав порушення ним положень законодавства України, умов контракту та цього Статуту (пункт 4.1.4).
Керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор підзвітний Власнику та уповноваженому органу Власника в усіх питаннях статутної, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, несе перед ними відповідальність за забезпечення діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань і функцій згідно із законодавством України (пункт 4.5).
Директор, крім випадків, визначених Статутом, діє без доручення від імені та в інтересах Підприємства на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відкриває рахунки в установах банків, укладає угоди, направлені на виконання покладених на підприємство завдань та функцій, контролює їх виконання (пункт 4.6).
Директор у межах узгоджених з уповноваженим органом Власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції Власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
29 червня 2022 року головним бухгалтером ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Федоркан В.С. складено до начальника управління обласної ради з майнових відносин пояснювальну записку, в якій повідомляє, що не володіє інформацією стосовно давальницької сировини; в діючій бухгалтерській програмі 1С облік давальницької сировини не ведеться.
Розпорядженням Ради від 11.07.2022 № 146/2022-КР звільнено з 01 серпня 2022 року з посади директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» ОСОБА_1 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Наказом Управління обласної ради з майнових відносин від 21.07.2022 № 242-ОД створено комісію для проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів з перевіркою їх фактичної наявності, які обліковуються на балансі ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я». Термін проведення перевірки до 29 липня 2022 року.
22 липня 2022 року членами робочої групи складено акт про відмову директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. письмово ознайомлюватись з протоколом проведення наради робочої групи по перевірці фінансово-господарської діяльності ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» від 21.07.2022. Вказаний акт містить підписи 3 осіб та примірку про вручення його ОСОБА_1 22.07.2022 о 14:00.
01 серпня 2022 року складено акт про відмову директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. від підписи інвентаризаційного опису станом на 21 липня 2022 року. Вказаний акт містить підписи 9 осіб.
02 вересня 2022 року складено акт перевірки діяльності ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», в якому зазначено наступне:
У порушення п.1.6, п.4.5 Статуту та п.1.5, п.2.1.3 Контракту керівник ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. систематично та тривалий час не виконував рішення Власника, зокрема рішення Одеської обласної ради від 02 квітня 2004 року № 424 -XXIX «Про надання в оренду майна обласних підприємств, установ та організацій» щодо перерахування до загального фонду обласного бюджету 30% плати, отриманої від оренди майна, що обліковується на балансі підприємства, чим заподіяв майнову шкоду обласному бюджету на суму 5 024 277,06 грн;
У порушення п.3.4, п.4.8 Статуту; п.2.1.10, п.2.1.13 Контракту та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» керівник ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. допустив безпідставне використання комунального майна загальною площею 3431,69 м2. (13,6% від загальної площі приміщень Підприємства) 48 фізичними/юридичними особами, чим заподіяв майнову шкоду комунальному закладу та обласному бюджету в значному розмірі;
У порушення вимог п.1.1., п.2.1.13 Контракту директор ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. не виконує зобов'язання щодо ефективного використання і збереження закріпленого за Підприємством комунального майна (приміщення загальною площею 326,80 кв.м.), чим заподіяв майнову шкоду комунальному підприємсиву та обласному бюджету;
З метою усунення порушень чинного законодавства у подальшому та забезпечення ефективного використання і збереження закріпленого за ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», робоча група вважає за доцільне ініціювати перед головою Одеської обласної ради питання про звернення до правоохоронних органів для:
Вжиття відповідних заходів згідно з чинним законодавством України щодо перевірки законності дій колишнього керівника ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» ОСОБА_1 та можливого факту зловживання службовим становищем при укладенні договорів на виготовлення поліграфічної продукції та безпідставного списання паперу; штучного доведення Підприємства до банкрутства; систематичного та тривалого не виконання рішення Одеської обласної ради від 02 квітня 2004 року № 424 - XXIX «Про надання в оренду майна обласних підприємств, установ та організацій» щодо перерахування до обласного бюджету 30% плати, отриманої від оренди; Компенсації шкоди, нанесеної ООКП в загальній сумі 6 570,9 тис…
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі 916/3691/22 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рада, про стягнення 2238984,60 грн збитків.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22 рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 916/3691/22 скасовано, заявлені позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 1993440,00 грн збитків; стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29901,60 грн та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35881,92 грн.
Із тексту постанови вбачається: «в обґрунтування вимог позивач (суд - ТОВ «Торговий дім «Преса») зазначив, що 01.12.2021 між ТОВ «Торговий дім «Преса» (замовник) та ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (виконавець) (суд - відповідач) було укладено договір № 41 на поліграфічні послуги, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги з рольового офсетного друку газет.
На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних № 1 від 01.12.2021, № 1 від 01.02.2022, № 2 від 02.05.2022 позивач передав на переробку відповідачу матеріали на загальну суму 1 186 152,28 гривень.
У листопаді 2022 року відповідач повідомив позивача про можливу втрату переданого позивачем вищезазначеного матеріалу, у зв'язку з чим ТОВ «Торговий дім «Преса» звернулось до ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» з вимогою про повернення залишків сировини. Листами від 07.11.2022 за вх.№270 та від 06.12.2022 за вх.№289 відповідачем повідомлено позивача про те, що на підприємстві були встановлені порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутній складський облік, за фактом чого підприємством подана заява про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи складну фінансову ситуацію, що створилася на підприємстві, відсутність газетного паперу оборотних коштів на його закупівлю, відповідач просив позивача узгодити калькуляції, підписати акти виконаних робіт та здійснити оплату за послуги, у разі ненадходження до 31.01.2023 своєчасної оплати за послуги, у підприємства не буде можливості здійснити закупівлю сировини та відповідно, здійснювати друк газет.
Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено факт укладення 01.12.2021 між ТОВ «Торговий дім «Преса» та ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» договору № 41.
Передача від ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на переробку відповідних матеріалів за видатковими накладними № 1 від 01.12.2021, № 1 від 01.02.2022, № 2 від 02.05.2022.
Окрім того, у постанові зазначено, що в поданій позивачем до справи заяві свідка ОСОБА_1 від 05.09.2023, останній зазначив, що ним на час укладення договору № 41 на поліграфічні послуги від 01.12.2021 з ТОВ «Торговий дім «Преса» обіймалась посада директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я». Згідно умов вищевказаного договору ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» зобов'язалось надати ТОВ «Торговий дім “Преса» поліграфічні послуги. Також умовами Договору передбачалось право ТОВ «Торговий дім «Преса» забезпечити випуск газет власним папером та пластинами. На виконання умов Договору ТОВ «Торговий дім «Преса» передало ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» папір та пластини, на яких відбувався друк газет. Приймання-передача паперу та пластин від ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор'я» здійснювалось на підставі видаткових накладних, я саме видаткових накладних (давальчеська) № 1 від 01.12.2021 та № 1 від 01.02.2022, а також видаткової накладної (у переробку) № 2 від 02.05.2022. Даною заявою Парамоненко О.В. підтверджував, що підписи на вказаних видаткових накладних поставлені ним особисто. Крім того, вказані накладні скріплені печаткою ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я». Також свідок зазначив, що у ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» була відсутня практика приймання-передачі давальницької сировини шляхом складання актів приймання-передачі, а тому приймання-передача давальницької сировини не лише з ТОВ «Торговий дім «Преса», але й з іншими контрагентами відбувалась шляхом підписання видаткових накладних. Передана ТОВ «Торговий дім «Преса» давальницька сировина зберігалась на складі ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» за адресою м. Одеса, площа Б. Дерев'янка, буд. 1 в коридорі першого поверх виробничого корпусу. Вказане приміщення могло одночасно зберігати понад 100 тон паперу.
Зазначено, що сам відповідач визнає, що на підприємстві має місце порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутній складський облік, тому його посилання на те, що у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини позивача не приймається до уваги, оскільки саме видавництво визнає неналежне ведення бухгалтерського обліку.
Втрата давальницької сировини відбулась саме з вини відповідача, який порушував правила ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у нього був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини. Тобто саме халатне відношення посадових осіб відповідача призвело до втрати давальницької сировини, наданої позивачем. Що в свою чергу свідчить про наявність вини у діях відповідача, адже саме у зв'язку з залежних від нього обставин було завдано збитки позивачу.
Колегією суддів встановлено, що розмір завданих неправомірними діями відповідача позивачу збитків становить 1993440,00 грн, а саме вартість втрачених пластин становить 49 056,00 грн (438 шг х 112,00 грн), вартість втраченого паперу становить 1944384,00 грн (37392 кг х 52,00 грн) (враховуючи однакову вартість паперу різної щільності та формату колегія суддів провела розрахунок вартості всієї кількості втраченого паперу без розподілу по категоріям)».
Постановою Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 916/3691/22 касаційне провадження за касаційною скаргою ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» закрито, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22 залишено без змін.
Постановою (додатковою) Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 916/3691/22 стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 15135,10 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/5044/24 стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» інфляційні втрати у розмірі 86822 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 24646 грн 18 коп. витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 672 грн 03 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.03.2025 року у справі № 916/5044/24 стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 226 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 року:
рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/5044/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» 345 459 грн 27 коп., з яких 236 639 грн 17 коп. інфляційних втрат та 108 820 грн 10 коп. три проценти річних;
додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2025 у справі № 916/5044/24 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 6771 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано та прийняти в цій частині нове рішення, про їх задоволення. В решті додаткове рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:… «Стягнути з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» 9997 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції;
стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» 4211 грн 83 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
стягнуто з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Преса» 9997 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.
Ухвалюючи постанову у справі № 916/5044/24 судом апеляційної інстанції зазначено: «ТОВ «Торговий дім «Преса» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» 2 238 984,60 грн збитків.
Господарський суд Одеської області згідно з рішенням від 18.12.2023 у задоволенні позову відмовив.
Південно-західний апеляційний господарський суд згідно з постановою від 27.05.2024 рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 993 400,00 грн збитків. Позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 1 993 400,00 грн збитків. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінив, виклавши резолютивну частину в редакції, за якою стягнув з відповідача 29 901,60 грн судового збору за подачу позовної заяви та 35 881,92 грн за подачу апеляційної скарги.
Верховний Суд згідно з постановою від 15.08.2024 закрив касаційне провадження у справі № 916/3691/22 за касаційною скаргою ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Касаційну скаргу ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишив без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 без змін.
26 вересня 2024 Господарським судом Одеської області на виконання постанови суду апеляційної інстанції було видано накази про стягнення з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ Торговий дім Преса 1 993 440 грн збитків, а також витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901 грн 60 коп. та витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881 грн 92 коп.
27 вересня 2024 старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поліщуком Костянтином Георгійовичем відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ Торговий дім Преса 1 993 440 грн збитків.
В межах виконавчого провадження ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» було перераховано на користь ТОВ Торговий дім Преса грошові кошти у загальному розмірі 1 993 440 грн, зокрема 03.10.2024 в рахунок погашення заборгованості ООКП Видавництво Чорномор'я за рішенням суду у справі 916/3691/22 на рахунок ТОВ Торговий дім Преса перераховано 75 161,84 грн; 03.10.2024 309 684,96 грн; 07.10.2024 1 045,01 грн; 10.10.2024 242 965,49 грн; 11.10.2024 4 212 грн; 16.10.2024 19718,46 грн; 25.10.2024 48 600 грн.; 04.11.2024 9 818,89 грн; 07.11.2024 270 000 грн; 08.11.2024 405 000 грн.
Також, після звернення із даним позовом до суду, а саме 18.11.2024 в примусовому порядку з відповідача на користь позивача було стягнуто 607 233,35 грн, що підтверджується випискою з рахунку. Цього ж дня, а саме 18.11.2024 було закінчено виконавче провадження ВП № 76156028, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 76156028 у зв'язку з його повним виконання.
У зв'язку з прострочення відповідачем відшкодування позивачу завданих збитків, які стягнуто рішенням суду, останній нарахував та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 345 559,18 грн, з яких 236639,18 грн інфляційних втрат та 108920,00 грн три проценти річних, що нараховані на суму збитків, визначену у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22, за період з 29.12.2022 (наступний день після подання позову у справі №916/3691/22) на момент подачі позову у справі № 916/5044/24 (02.10.2024) на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно, як висновок суду першої інстанції про те, що початок періоду нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних починається з дня пред'явлення виконавчого листа до виконання, так й наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи про те, що обов'язок ООКП Видавництво Чорномор'я сплатити три проценти річних за неправомірне користування грошовими коштами та відшкодувати інфляційні втрати міг виникнути лише з моменту визначення та конкретизації зобов'язання як грошового - з моменту прийняття постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 по справі № 916/3691/22 - є помилковими.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2023 у справі № 910/3658/23.
Дійшовши такого висновку, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи ТОВ Торговий дім Преса у цій частині, зокрема щодо необхідності нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму збитків, стягнутих судовим рішенням, за період з моменту заподіяння шкоди, а не з дати прийняття відповідного рішення та набрання ним законної сили.
З огляду на наведене, а також враховуючи погашення відповідачем існуючої заборгованості частинами, судова колегія здійснила власний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, у відповідності до якого загальний розмір заборгованості складає 345 459 грн 27 коп., з яких 236 639 грн 17 коп. інфляційних втрат та 108 820 грн 10 коп. три проценти річних».
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/5044/24.
Представник Парамоненко О.В. звернувся із адвокатським запитом до Слідчого відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, в якому просить надати інформацію стосовно того: чи наявні в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості про будь-які відкриті кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 як директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», у 2016-2022 роках; у разі наявності таких відомостей - надати інформацію про кримінальні провадження (номер, дата внесення відомостей до ЄРДР, орган досудового розслідування, попередня правова кваліфікація) та їх стадії; чи має ОСОБА_1 процесуальний статус підозрюваного в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022162470001048 від 09.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України як директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» у 2016-2022 роках; За наявності будь-якого процесуального статусу в рамках вказаного кримінального провадження, надати відомості та копії документів, що стали підставою набуття ОСОБА_1 відповідного процесуального статусу.
15 вересня 2025 року Слідчим управлінням Головного управлінням Національної поліції в Одеській області у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного або обвинуваченого у кримінальних провадженнях підпорядкованих слідчих підрозділів ГУНП в Одеській області, в тому числі у кримінальному провадженні № 12022162470001048 від 09.09.2022.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Як встановлено судом, та не ставиться під сумнів учасниками справи Радою 19.02.2016 прийнято рішення № 94-VII про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я».
В цей же день між Радою як Наймачем та ОСОБА_1 як директором укладено досліджений судом Договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію Підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством (ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я»).
На підставі прийнятого 21.12.2018 Радою рішення № № 888-VІІ між Радою та ОСОБА_1 21.12.2018 укладено Додаткову угоду до Договору про продовження строку дії останнього до 19 лютого 2024 року.
Відповідно ж до розпорядження Ради від 11.07.2022 № 146/2022-КР звільнено з 01 серпня 2022 року з посади директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» ОСОБА_1 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Аналогічний період перебування ОСОБА_1 на посаді директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» відображено у представленій трудовій книжці останнього.
За приписами статті 89 ГК України (в редакції закону на період обіймання ОСОБА_1 посади директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я») управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 97 ЦК України (в редакції закону на період обіймання ОСОБА_1 посади директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я») управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ж до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (стаття 130 КЗпП).
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (стаття 132 КЗпП).
Стаття 132 КЗпП містить виключення, і до посадових осіб не підлягають застосуванню приписи статті 132 КЗпП щодо матеріальної відповідальності у межах середнього місячного заробітку.
Відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям (пункт 2 частин 1 статті 133 КЗпП).
Випадки повної матеріальної відповідальності визначені у статті 134 КЗпП.
Як зазначалося вище, положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Водночас, як вже було зазначено, законодавство закріплює обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки).
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку товариства. Недотримання таких обов'язків може призвести до завдання шкоди підприємству та, як наслідок, зобов'язання відшкодувати її.
Отже, при застосуванні статті 92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть якщо посадова особа prima facie виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Положеннями Статуту ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (в редакціях від 2013 року та 2022 року) передбачено, що керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор підзвітний Власнику та уповноваженому органу Власника у всіх питаннях статутної, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, несе перед ними відповідальність за забезпечення діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань і функцій згідно із законодавством України (пункт 4.5).
Директор, крім випадків, визначених Статутом, діє без доручення від імені та в інтересах Підприємства на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відкриває рахунки в установах банків, укладає угоди, направлені на виконання покладених на підприємство завдань та функцій, контролює їх виконання (пункт 4.6).
Директор в межах узгоджених з уповноваженим органом Власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції Власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
Умови ж укладеного між Радою та ОСОБА_1 . Договору передбачають, що Директор здійснює поточне керівництво Підприємством, організує його виробничо-господарську, фінансову, соціально-побутову та іншу діяльність, спрямовану на виконання статутних завдань, а також планових завдань, узгоджених уповноваженим органом Власника (пункт 2.1.1).
Директор, при здійсненні власних функцій з керівництва Підприємством, забезпечує виконання та дотримання законодавства України, рішень Власника, наказів уповноваженого органу Власника, інших нормативно-правових актів, а також положень статуту Підприємства та цього контракту (пункт 2.1.3).
У випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим контрактом (пункт 4.1).
Спори між Сторонами вирішуються у порядку, встановленому законодавством (пункт 4.2).
Посадова особа, зокрема директор, як у справі, що розглядається, має специфічний статус, який отримав від уповноваженого органу юридичної особи (рішення Ради від 19.02.2016 та укладений Договір) право на управління ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я».
Верховним Судом звернуто увагу, що правовий статус членів виконавчого органу юридичної особи, в тому числі директора (голови правління), які здійснюють управління діяльністю юридичної особи, значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою їх трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління юридичною особою. Той факт, що члени виконавчого органу юридичної особи перебувають у трудових відносинах з юридичною особою, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", що властива трудовим відносинам. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 902/183/22, від 10.09.2025 у справі № 906/127/24, від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23.
Окрім того, однією із правових підстав заявленого позову Радою визначено приписи статті 1166 ЦК України, а не положення Кодексу законів про працю України.
З огляду на зазначене, господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для застосування норм Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин у справі, в тому числі стосовно застосування приписів статті 233 щодо річного строку звернення роботодавця до суду.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 ЦК є порушення зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина 4 статті 92 ЦК).
Посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 89 ГК в редакції закону на час обіймання Відповідачем посади директора).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1 та 2 статті 1166 ЦК).
Як зазначалось, Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.
Зміст частини 2 статті 1166 ЦК свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Як зазначалось, фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що Рада як власник (засновник) ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» просить стягнути з колишнього керівника ОСОБА_1 2449205,55 грн збитків, завданих внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань як директора підприємства, що відображено у текстах судових рішень у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25.
Загальна сума збитків складається із стягнутих з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25 коштів.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 посилається на відсутність преюдиційних обставин у справах № 916/3691/22 та 916/5044/25.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поряд із наведеним частина 5 статті 75 ГПК України передбачає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, відповідно до відображених в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей ОСОБА_1 не був ані стороною, ані учасником справ № 916/3691/22 та 916/5044/25.
Поряд із наведеним, колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/3691/22 встановлено таку обставину, що «втрата давальницької сировини відбулась саме з вини відповідача (суд - ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я»), який порушував правила ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у нього був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини. Тобто саме халатне відношення посадових осіб відповідача призвело до втрати давальницької сировини, наданої позивачем (суд - ТОВ «Торговий дім «Преса»). Що в свою чергу свідчить про наявність вини у діях відповідача, адже саме у зв'язку з залежних від нього обставин було завдано збитки позивачу.
Колегією суддів встановлено, що розмір завданих неправомірними діями відповідача позивачу збитків становить 1993440,00 грн, а саме вартість втрачених пластин становить 49 056,00 грн (438 шг х 112,00 грн), вартість втраченого паперу становить 1944384,00 грн (37392 кг х 52,00 грн) (враховуючи однакову вартість паперу різної щільності та формату колегія суддів провела розрахунок вартості всієї кількості втраченого паперу без розподілу по категоріям)».
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (частина 2 статті 8).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина 3 статті 8).
Частина ж 6 статті 8 передбачає, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9).
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина 5 статті 9).
Відповідно до частини 8 статті 9 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Знов таки повертаючись до досліджених судом положень Статуту ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (в редакціях від 2013 року та 2022 року), а саме пунктом 4.3 передбачено, що керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор, крім випадків, визначених Статутом, діє без доручення від імені та в інтересах Підприємства на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відкриває рахунки в установах банків, укладає угоди, направлені на виконання покладених на підприємство завдань та функцій, контролює їх виконання (пункт 4.6).
Директор в межах узгоджених з уповноваженим органом Власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції Власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
У той же час, умови ж укладеного між Радою та ОСОБА_1 . Договору передбачають, що Директор здійснює поточне керівництво Підприємством, організує його виробничо-господарську, фінансову, соціально-побутову та іншу діяльність, спрямовану на виконання статутних завдань, а також планових завдань, узгоджених уповноваженим органом Власника (пункт 2.1.1).
Директор, при здійсненні власних функцій з керівництва Підприємством, забезпечує виконання та дотримання законодавства України, рішень Власника, наказів уповноваженого органу Власника, інших нормативно- правових актів, а також положень статуту Підприємства та цього контракту (пункт 2.1.3).
Здійснивши системний аналіз наведеним положень законодавства України, Статуту ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» та укладеного Договору, господарський суд ходить до висновку, що обіймаючи посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» Парамоненко О.В. взяв на себе відповідні зобов'язання, зокрема із організації бухгалтерського обліку, що передбачає в тому числі створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Як зазначалось, у дослідженій судом постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/3691/22 надано правову оцінку представленій ОСОБА_1 заяві свідка.
При цьому, із змісту викладеного у постанові із посиланням на текст заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що ним на час укладення договору № 41 на поліграфічні послуги від 01.12.2021 з ТОВ «Торговий дім «Преса» обіймалась посада директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я». Приймання-передача паперу та пластин від ТОВ «Торговий дім «Преса» до ООКП «Видавництво «Чорномор'я» здійснювалось на підставі видаткових накладних, я саме видаткових накладних (давальчеська) № 1 від 01.12.2021 та № 1 від 01.02.2022, а також видаткової накладної (у переробку) № 2 від 02.05.2022 (підпис на вказаних документах підтверджено заявником - ОСОБА_1 ).
Також свідком зазначено, що у ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» була відсутня практика приймання-передачі давальницької сировини шляхом складання актів приймання-передачі, а тому приймання-передача давальницької сировини не лише з ТОВ «Торговий дім «Преса», але й з іншими контрагентами відбувалась шляхом підписання видаткових накладних.
Приписи статті 88 ГПК України передбачають відповідні вимоги до заяви свідка.
Відповідно ж до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
В процесі розгляду даної справи ані ОСОБА_1 , ані його представником не ставилось під сумні ані факт наявності відповідної заяви свідка, ані викладеного Відповідачем в ній, так само не ставилось під сумнів факт дослідження відповідної заяви колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відтак, враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку, що в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/3691/22 встановлено порушення посадовими особами ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» правил ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у підприємства був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини, у той же час саме ОСОБА_1 обіймав посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» у відповідний період, відповідно взяв на себе відповідні зобов'язання, зокрема із організації бухгалтерського обліку, що передбачає в тому числі створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Поряд із наведеним, безпосередньо ОСОБА_1 у заяві свідка, поданій у справі № 916/3691/22, визнав факт порушення правил оформлення первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто визнано порушення організації бухгалтерського обліку. При цьому право здійснення цивільних прав на власний розсуд перебуває у прямій залежності із наслідками їх здійснення.
В процесі розгляду даної справи ОСОБА_1 відповідних обставин не спростував.
Зміст та суть судового рішення у справі 916/5044/25 зводяться до несвоєчасного виконання обов'язку із сплати коштів, стягнутих на підставі судового рішення у справі № 916/3691/22.
Приписами статті 129-1 Конституції України імперативно встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відтак, судові рішення у справах № 916/3691/22 та № 916/5044/25 підлягають обов'язковому виконанню із стягненням відповідних суми коштів з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса».
Як встановлено судом 2449205,55 грн збитків, заявлених Радою до стягнення, складаються з коштів стягнутих з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та № 916/5044/25, а саме: 1993440,00 грн сплаченої ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» заборгованості (стягнутої за наслідками розгляду справи № 916/3691/22); 29901,60 грн витрат за сплату судового збору за подачу позовної заяви та 35881,92 грн витрат за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги (компенсація витрат за наслідками розгляду справи № 916/3691/22); 15135,10 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі (компенсація витрат за наслідками розгляду справи № 916/3691/22); 345459,27 грн заборгованості, стягнутої за наслідками розгляду справи № 916/5044/25; 5181,83 витрат за сплату судового збору за подачу позовної заяви та 4211,83 витрат за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги (компенсація витрат за наслідками розгляду справи № 916/5044/25); 9997,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі (компенсація витрат за наслідками розгляду справи № 916/5044/25, понесених у суді першої інстанції); 9997,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі (компенсація витрат за наслідками розгляду справи № 916/5044/25, понесених у суді апеляційної інстанції).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 протиправної поведінки, а саме неналежне виконання обов'язків директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я», що встановлено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/3691/22, окрім того частково визнано останнім у поданій ним же заяві свідка у справі № 916/3691/22.
Розмір шкоди заподіяний діями ОСОБА_1 встановлено на підставі суми коштів стягнутих з ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та № 916/5044/25;
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками - саме внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» відбулись обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 916/3691/22.
Вина особи, яка заподіяла збитки - обіймаючи посаду директора ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» ОСОБА_1 взяв на себе відповідні зобов'язання, зокрема із організації бухгалтерського обліку, що передбачає в тому числі створення необхідних умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, втім відповідні зобов'язання порушено.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» 2449205,55 грн збитків.
Акт перевірки діяльності ООКП “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» від 02.09.2022 є резюмуючим результатом перевірки діяльності, однак до матеріалів справи не представлено відповідних документів на підставі яких комісія прийшла до відповідних висновків, відтак акт як доказ залишається судом без правової оцінки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Одеської обласної ради в інтересах Одеського обласного комунального підприємства “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 2449205,55 грн збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеського обласного комунального підприємства “ВИДАВНИЦТВО “ЧОРНОМОР'Я» (65008, м. Одеса, вул. Бориса Дерев'янка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 05905705) 2449205/два мільйона чотириста сорок дев'ять тисяч двісті п'ять/грн 55коп. грн збитків.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 25042882) 29390/двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто/грн 47коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 06 лютого 2026 р.
Суддя С.Ф. Гут