79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.02.2026 Справа № 914/3202/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Енерджі Груп», м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БігКар», м. Шептицький, Львівська обл.
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Яремко В.
Від учасників справи:
від позивача: Левкович Т.В. - представник;
від відповідача: не з»явилися;
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Енерджі Груп» подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БігКар», м. Шептицький, Львівська обл. про стягнення 1 235 052,81грн. заборгованості, з якої: 887 881,35грн. - сума основного боргу, 262 403,68грн. - пеня, 57 913,53грн. - інфляційні нарахування, 26 854,25грн. - 3% річних.
За подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 14 820,63 грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8 та позивач просить стягнути його з відповідача. Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявлено у розмірі 90 000,00грн., докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.11.2025 року на 10:00 год.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
У зв»язку з технічною неможливістю проведення судового засідання 04.12.2025 року внаслідок збою в роботі підсистеми ВКЗ, судове засідання 04.12.2025 року о 10год. 40хв. не відбулося, що підтверджується Актом Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 року. Ухвалою суду від 04.12.2025 року підготовче засідання призначено на 17.12.2025 року на 13:40 год.
В судовому засіданні 17.12.2025 року судом озвучено, що від відповідача жодних заяв процесуального характеру не надходило та в судовому засіданні присутній представник позивача надав пояснення по справі.
08.01.2026 року представником відповідача подано через систему “Електронний суд» клопотання за вх.№442/26 про відкладення розгляду справи, з метою необхідності отримання та подання додаткових доказів у справі та належним чином реалізувати свої права сторони у підготовчому провадженні. Це клопотання судом відхилено як необгрунтоване, оскільки відповідач мав достатньо часу, щоб відреагувати на позовну заяву та подати належний відзив по справі, заявляє немотивоване клопотання про відкладення розгляду справи і при цьому не зазначає, які саме докази слід йому подати.
Ухвалою суду від 08.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.01.2026 року о 11:30 год.
В судове засідання 29.01.2026 року позивач явку забезпечив, підтримав позові вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 29.01.2026 року відповідач явку не забезпечив, заяв процесуального характеру до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвали суду надіслані учасникам справи до наявних електронних кабінетів, відтак вони належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списками розсилки про доставку ухвал суду та добавленням до матеріалів електронної справи уповноваженого представника відповідача. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
В судовому засіданні 29.01.2026 року судом оголошено перерву до 05.02.2026 року для проголошення рішення у даній справі.
В судовому засіданні 05.02.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінс Рітейл» та Товариством з укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями № ВІД/04/03 від 03.04.2023 року. У зв'язку із зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінс Рітейл» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп», між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартін Енерджі Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю “БігКар» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями № 24/01/01 від 01.01.2024 року.
На виконання Договору Позивачем здійснювалась поставка товару Відповідачу, що підтверджують наявні у матеріалах справи видаткові накладні за період із 04.03.2023 року по 28.08.2025 року. Відповідач зобов'язань, взятих на себе Договором, належним чином не виконав, а саме ним не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, тому позивач стверджує, що заборгованість Відповідача за поставлений йому товар перед Позивачем становить 887 881,35 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до положень п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Продавець має право стягнути з Покупця пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період наявності такої заборгованості. Відтак, позивачем нараховано відповідачу 262 403,68грн. - пені, 57 913,53грн. - інфляційні нарахування, 26 854,25грн. - 3% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 14 820,63 грн.
Аргументи відповідача.
Відзиву відповідачем не подано, вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив, про час і місце розгляду справи знав. Суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінс Рітейл» та Товариством з укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями № ВІД/04/03 від 03.04.2023 року. У зв'язку із зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінс Рітейл» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартін Енерджі Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю “БігКар»було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за відомостями № 24/01/01 від 01.01.2024 року.
Положення Договору № ВІД/04/03 та Договору № 24/01/01 є ідентичними.
Згідно п. 1.1. Договорів, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод до нього.
Відвантаження Товару здійснюється Продавцем за ціною, встановленою згідно умов даного Договору (п.1.5. Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що кількість Товару, переданого Продавцем та прийнятого Покупцем, фіксується Відомостями, актами приймання-передачі та /або видатковими накладними. Представник Покупця підписує Відомості безпосередньо в момент відбору Товару на АЗС. Однак доказів отримання Товару безпосередньо на АЗС суду не надано.
Як передбачено п. 6.1. Договору, ціна Договору складає суму вартості Товару, переданого протягом дії цього Договору Продавцем у власність Покупцю.
Ціна партії Товару визначається на підставі рахунки фактури та/або видаткової накладної (п. 6.2. Договорів).
У пункті 11.8 укладеного договору сторони визначили, що всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього Договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або відправлені за допомогою засобів електронного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів від дати відправки за допомогою засобами електронного зв'язку.
На виконання Договору Позивачем здійснювалась поставка товару Відповідачу, що підтверджують наявні у матеріалах справи видаткові накладні за період із 04.03.2023 року по 28.08.2025 року - первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між Відповідачем та Позивачем. Наявні у матеріалах справи видаткові накладні (111 штук) підписані електронними підписами та електронними печатками директорами юридичних осіб у дати, які різняться з датами оформлення та складання видаткових накладних.
У матеріалах справи наявні банківські виписки за 2023-2025 роки, що підтверджують факт часткової оплати на виконання умов договору поставки товару без зазначення підстав такої оплати, як-то № видаткової накладної, вказівка на договір.
Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2023 - 17.08.2025 року підтверджує рух коштів за господарськими операціями між Позивачем та Відповідачем, відображає стан заборгованості на зазначений період. Даний Акт звірки підписаний електронними підписами директорами юридичних осіб та скріплений електронними печатками юридичних осіб.
Відповідач зобов'язань, взятих на себе Договором, належним чином не виконав, а саме ним не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, тому позивач стверджує, а відповідач не заперечив, що заборгованість Відповідача за поставлений йому товар перед Позивачем становить 887 881,35 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до положень п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Продавець має право стягнути з Покупця пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період наявності такої заборгованості.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу 262 403,68грн. - пені, 57 913,53грн. - інфляційні нарахування, 26 854,25грн. - 3% річних.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору щодо повної оплати за товар згідно умов договору та правомірність стягнення штрафних санкцій.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з продажу товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами договору інше не зазначено, відтак факт поставки товару, його передача та оплата засвідчується належним чином складеними та підписаними видатковими накладними.
На виконання Договору Позивачем здійснювалась поставка товару Відповідачу, що підтверджують наявні у матеріалах справи видаткові накладні за період із 04.03.2023 року по 28.08.2025 року - первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між Відповідачем та Позивачем. Наявні у матеріалах справи видаткові накладні (111 штук) підписані електронними підписами та скріплені електронними печатками директорами юридичних осіб. Слід зазначити, що дати підписання видаткових накладних, їх направлення відповідачу і дата підписання видаткової накладної відповідачем (покупцем) є різними відповідно до дат їх оформлення та складання. Наприклад, видаткова накладна №1586 від 16 травня 2024 року, документ відправлено у сервісі «Вчасно» 20.05.2024 року, підписана Відповідачем 20.05.2024 року.
Як зазначено вище, у пункті 11.8 укладеного договору сторони визначили, що всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього Договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або відправлені за допомогою засобів електронного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів від дати відправки за допомогою засобами електронного зв'язку.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що кількість Товару, переданого Продавцем та прийнятого Покупцем, фіксується Відомостями, актами приймання-передачі та /або видатковими накладними.
Ціна партії Товару визначається на підставі рахунки фактури та/або видаткової накладної (п. 6.2. Договору).
Факт передачі товару та його прийняття відповідачем не заперечено, іншого судом не встановлено. У матеріалах справи наявні банківські виписки за 2023-2025 роки, що підтверджують факт часткового виконання та визнання Відповідачем зобов'язань із оплати вартості товару, отриманого від Позивача.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (туті і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Судом встановлено, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, відповідно до вимог вищевказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов'язкові реквізити як дату її складання; особу, від імені якої складено документ і кому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо.
Видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).
Наявні у матеріалах справи видаткові накладні (111 штук) підписані електронними підписами та електронними печатками директорами юридичних осіб у дати, які різняться з датами оформлення та складання наявних видаткових накладних.
Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2023 - 17.08.2025 року підтверджує рух коштів за господарськими операціями між Позивачем та Відповідачем, відображає стан заборгованості на зазначений період, однак не відображає сплату коштів конкретно за кожною видатковою накладною, а відображає лише суму сплачених коштів за поставку товару. Даний Акт звірки підписаний електронними підписами директорами юридичних осіб та скріплений електронними печатками юридичних осіб.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду та не заперечив той факт, що ним проводилися часткові оплати по укладеному договору.
Суд зазначає, що зокрема принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Доказів звернення відповідача до позивача із претензіями та/або повідомленнями (заявами) стосовно виконання умов договору та поставки (передачі) погодженого таким правочином товару суду не надано.
Отже, виникнення обов'язку оплатити товар кореспондує з обставинами його отримання відповідачем, тобто правові наслідки у формі виникнення зобов'язань створює саме господарська операція; обставини прийняття відповідачем поставленого позивачем товару судом встановлено на підставі дослідження та оцінки у сукупності усіх наданих позивачем видаткових накладних, що місять достатні відомості про відповідно проведені господарські операції з постачання товару, зокрема за період із 04.03.2023 року по 28.08.2025 року, чого відповідач не заперечив та не спростував.
Відтак, у відповідача виникло зобов'язання за поставлений йому товар перед Позивачем та заборгованість Відповідача за поставлений йому товар перед Позивачем становить 887 881,35 грн.
Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Продавець має право стягнути з Покупця пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період наявності такої заборгованості.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу 262 403,68грн. - пені, 57 913,53грн. - інфляційні нарахування, 26 854,25грн. - 3% річних.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно поданого позивачем детального розрахунку, зазначені нарахування штрафних санкцій здійснювалися по кожній видатковій накладні окремо, а саме, по видаткових накладних, починаючи з видаткової накладної № 678 від 04.03.2024 року по видаткову накладну №4396 від 28.08.2025 рік (111 штук).
Судом встановлено, що згідно поданого деталізованого розрахунку штрафних санкцій по наявних у матеріалах справи видаткових накладних, починаючи з видаткової накладної № 678 від 04.03.2024 року по № 1319 від 24.04.2024 рік (22штуки); видаткових накладних починаючи з №1445 від 03.05.2024 року по №1502 від 09.05.2024 рік (3 штуки), видаткових накладних починаючи з №1675 від 23.05.2024 року по № 2564 від 07.08.2024 рік (16 штук) - всього по 41 видатковій накладній позивачем нараховано пеню та 3% річних в межах строку, який передує датам електронних підписів даних видаткових накладних, зокрема Відповідачем. Оскільки видаткова накладна вважається належно юридично оформленою з дати її підписання контрагентом, а не з дати її складання, а іншого умовами договору не встановлено, то обов'язок сплати у Відповідача штрафних санкцій та компенсаційних витрат виникає з часу їх підписання, а тому відсутні правові підстави для нарахування санкцій по даних видаткових накладних за вказані періоди у поданому розрахунку ще до моменту їх підписання Відповідачем.
Згідно поданого деталізованого розрахунку штрафних санкцій по наявних у матеріалах справи всього по 70 видаткових накладних, позивачем нараховано штрафні санкції, починаючи з наступного дня після оформлення даних видаткових накладних, проте згідно матеріалів справи, такі підписані електронними підписами та скріплені електронними печатками юридичних осіб в інші терміни, що не враховано позивачем при обрахунку штрафних санкцій та не застосовано при цьому п. 11.8 укладеного між сторонами Договору.
Судом здійснено перерахунок усіх штрафних санкцій по 56 видаткових накладних, перевіряючи дату оформлення видаткових накладних, момент електронних підписів, починаючи обрахунок із наступного дня після підпису видаткових накладних відповідачем у справі.
Одночасно судом здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних по 14 видаткових накладних, а саме по: №3377 від 03.11.2024 року (підписана позивачем 05.12.2024 року, підписана відповідачем 12.02.2025 року, відтак настання моменту нарахування штрафних санкцій із застосуванням п. 11.8 договору - 7 днів, настає з наступного дня з 13.12.2024 року); №3414 від 06.11.2024 року (такий самий принцип обрахунку); №3450 від 10.11.2024 року (такий самий принцип обрахунку); №3973 від 17.12.2024 року (такий самий принцип обрахунку); №1253 від 27.03.2025 (такий самий принцип обрахунку); №1218 від 30.03.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №1355 від 01.04.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №1426 від 07.04.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №1455 від 08.04.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №2230 від 19.05.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №2268 від 21.05.2025 року (такий самий принцип обрахунку);№2492 від 02.06.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №2499 від 02.06.2025 року (такий самий принцип обрахунку); №2682 від 11.06.2025 року (такий самий принцип обрахунку), обраховуючи строк обчислення із застосуванням п. 11.8 укладеного між сторонами договору, а саме перевіряючи електронні підписи позивача та відповідача (дотримання семиденного строку).
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 262 403,68грн. - пені, 57 913,53грн. - інфляційних нарахувань, 26 854,25грн. - 3% річних, дійшов висновку, що такі розрахунки зроблено не правильно, не взято до уваги факт підписання сторонами видаткових накладних, що є пізнішим терміну їх оформлення. Здійснивши детальний перерахунок штрафних санкцій, із застосуванням п. 11.8 Договору по кожній видатковій накладній окремо, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 188 295,66грн. - пені, 54 743,47грн. - інфляційні втрати та 18 887,87грн. - 3% річних, а в задоволенні решти сум слід відмовити, як безпідставно заявлені.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Під час ухвалення цього рішення, у тому числі і в частині проведення вказаних вище перерахунків, судом враховано послідовну позицію суду касаційної інстанції, згідно якої: - з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; - у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2025 у справі №910/15075/23.
Також з огляду на вказане вище суд звертає увагу на те, що на позивача покладено процесуальний обов'язок з подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, а тому наявність арифметичних помилок та/або описок у таких розрахунках, у тому числі щодо періодів нарахування штрафних санкцій, тлумачиться не на користь позивача, що тягне для нього відповідні наслідки у вигляді прийняття судом рішення про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення сум.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягає заборгованість у розмірі 1 149 808,35грн., з якої: 887 881,35грн. - основний борг, 188 295,66грн. - пеня, 54 743,47грн. - інфляційні втрати, 18 887,87грн. - 3% річних, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 14 820,63 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2215 від 16.10.2025 року із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 13 797,70 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БігКар» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Купчинського, будинок 4, квартира 48, код ЄДРПОУ 43785284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартін Енерджі Груп» (81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 43759280) заборгованість у сумі 1 149 808,35грн., з якої: 887 881,35грн. - основний борг, 188 295,66грн. - пеня, 54 743,47грн. - інфляційні втрати, 18 887,87грн. - 3% річних та 13 797,70 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.