ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2026Справа № 910/14978/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ"
про стягнення 47179,85 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ" про стягнення 47179,85 грн, з яких: 32802,00 грн - основний борг, 890,97 грн - 3% річних, 2645,81 грн - інфляційні втрати, 10841,07 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з спостерігання і обслуговування засобів пожежної автоматики №02/Ц/ПСВ/11/23 від 01.02.2023 в частині своєчасної оплати за надані послуги.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14978/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.12.2025 направлена судом до електронного кабінету відповідача.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 08.12.2025.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору про надання послуг з спостерігання і обслуговування засобів пожежної автоматики №02/Ц/ПСВ/11/23 від 01.02.2023 позивач у грудні 2024 та січні 2025 надав відповідачу послуги зі спостереження і обслуговування засобів пожежної автоматики на суму 32802,00 грн.
Однак, відповідач оплату послуг не здійснив, внаслідок чого станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за договором за вказаний період становить 32802,00 грн.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані 890,97 грн 3% річних, 2645,81 грн інфляційних втрат та 10841,07 грн пені.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ" (замовник) укладено договір про надання послуг з спостерігання і обслуговування засобів пожежної автоматики №02/Ц/ПСВ/11/23 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого виконавець здійснює в інтересах замовника спостерігання за технічними засобами сигналізації, встановленої на об'єктах останнього, перелік та адреси яких зазначені в Протоколі (Додаток №1 до договору), обслуговування цієї сигналізації, а також забезпечує негайну передачу повідомлення в органи Державної з надзвичайних ситуацій у випадку находження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, а також виїзд НР на об'єкт для встановлення причин надходження технічного повідомлення.
Відповідно до п. 2.2 договору періодом спостереження сигналізації вважається час з моменту прийому її під спостереження виконавцем до зняття зі спостереження сигналізації замовником у відповідності з Інструкцією з правил користування сигналізацією, затвердженою сторонами (далі - Інструкція) (Додаток № 2 до договору).
Згідно з п. 3.1 договору щомісячна сума оплати послуг по договору встановлюється на підставі Протоколу погодження окремих умов договору (Додаток №1 до договору).
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.10.2024) загальна вартість щомісячних послуг за договором становить 16401,00 грн.
Згідно з п. 3.3 договору оплата з цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи спостереження, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.
У п. 3.4 договору сторони погодили, що закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов'язаний до 10 числа наступного місяця підписати та повернути один примірник підписаного акта виконавцю.
За умови неповернення замовником підписаного акта здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.4 договору, вважається, що послуги в такому місяці надані виконавцем в повному обсязі, прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладається строком на 1 рік. Якщо за 30 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах без обмеження кількості разів продовження дії договору (п. 8.2. договору).
У п. 9.9 договору сторони погодили, що виконавець надсилає первині документи (рахунки-фактури, акти виконаних робіт, акти звірок, інші документи) в електронній формі за допомогою модуля електронної звітності та документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC » з використанням електронного цифрового підпису. Електронний документ вважається одержаним з часу відправлення Виконавцем відповідного документа в електронній формі. Електронний підпис Сторін є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації підписанта електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом. У разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно з матеріалами справи, у грудні 2024 та січні 2025 позивач направив відповідачу за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc": Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 434 від 31.01.2025 на суму 16401,00 грн та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7084 від 31.12.2024 на суму 16401,00 грн та містять відмітку про підписання їх електронним підписом відповідача.
Отже, послуги за вказаними вище актами на загальну суму 32802,00 грн надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.
Однак, відповідач, всупереч вищенаведеним умовам договору, оплату послуг не здійснив.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32802,00 грн, а також 890,97 грн 3% річних, 2645,81 грн інфляційних втрат та 10841,07 грн пені.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як встановив суд, на виконання умов договору позивач у грудні 2024 та січні 2025 надав обумовлені договором послуги на загальну суму 32802,00 грн, що підтверджується актами № 434 від 31.01.2025 та № 7084 від 31.12.2024.
Акти підписані шляхом накладення електронних підписів сторін.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем відповідно до умов договору послуг відповідачу на суму 32802,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п.3.3 договору, строк оплати послуг настав.
Станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів на користь позивача у розмірі 32802,00 грн.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним свого обов'язку по оплаті наданих у грудні 2024 - січні 2025 послуг за договором.
Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 32802,00 грн, відповідачем в порядку, встановленому процесуальним законом не було спростовано наявність заборгованості, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32802,00 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10841,07 грн.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 6.2.1договру, відповідно до якого замовник несе відповідальність за затримку платежів, передбачених п. 3.1 договору, у вигляді обов'язку по сплаті виконавцю пені у розмір 0,1% від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.
Нарахування пені позивач здійснив за періоди з 10.12.2024 по 20.11.2025 на суму 16401,00 грн та з 10.01.2025 по 20.11.2025 на суму 16401,00 грн.
Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що вони є неправильними, з огляду на таке.
У п. 3.3 договору сторони погодили, що оплата з цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи спостереження, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.
В практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Отже відповідач мав здійснити оплату за надані послуги у такі строки:
за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7084 від 31.12.2024 у строк до 10.12.204 включно;
за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №434 від 31.01.2025 у строк до 10.01.2025.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 11.12.2024 та 11.01.2025 відповідно.
Позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов'язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, визначений позивачем розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. З огляду на зазначене, позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено не позовну давність, а період часу, протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін; перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі №907/65/18 від 12.03.2020, у справі №916/1777/19 від 10.09.2020, у справі №911/858/22 від 27.02.2024).
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), строку, за який нараховуються штрафні санкції (неустойка).
Водночас Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.
Таким чином, суд констатує, що в період нарахування пені діяла норма ч.6 ст.232 ГК України.
Водночас, визначений позивачем період нарахування пені перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Визначаючись відносно застосування норми ч.6 ст.232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).
З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов'язки сторін (зокрема зобов'язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності Господарським кодексом України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов'язання слід застосовувати положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Також суд враховує, що після втрати 28.08.2025 чинності ГК України нарахування пені продовжується, якщо після вказаної дати не збіг шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України.
У даному випадку, шестимісячний строк для нарахування пені: з 11.12.2024 по 10.06.2025, та з 11.01.2025 по 10.07.2025.
Отже, станом на 28.08.2025 шестимісячний строк для нарахування пені збіг, а тому правові підстави для нарахування пені без обмеження шестимісячним строком відсутні.
Таким чином, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених вище обставин, за період з 11.12.2024 до 10.06.2025 на суму 16401,00 грн, та з 11.01.2025 до 10.07.2025 на суму 16401,00 грн, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, суд встановив, що пеня становить 4876,92 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 890,97 грн 3% річних та 2645,81 грн інфляційні втрати, нараховані за періоди з 10.12.2024 по 20.11.2025 на суму 16401,00 грн та з 10.01.2025 по 20.11.2025 на суму 16401,00 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 888,27 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
За перерахунком суду інфляційні втрати є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак керуючись приписами ч.2 ст.237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 2645,81 грн.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ", а саме в частині стягнення 32802,00 грн основного боргу, 4876,92 грн пені, 888,27 грн 3% річних, 2645,81 грн інфляційних втрат.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОБАЙЛ ЕНЕРДЖИ" (04123, м.Київ, вул.Світлицького, буд.35, приміщ.108/4, офіс 2, ідентифікаційний код 44618924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" (04114, м.Київ, вул.Макіївська, буд.8 Н/П 127, ідентифікаційний код 33635083) стягнення 32802,00 грн основного боргу, 4876,92 грн пені, 888,27 грн 3% річних, 2645,81 грн інфляційних втрат та 2116,04 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.02.2026.
Суддя С.О. Турчин