ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2026Справа № 910/14990/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фермерського господарства "СІМОНА ПАВЛА ПЕТРОВИЧА"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС)
про визнання права власності
представники учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Мужевська Є.Л.
від третьої особи: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Фермерське господарство "СІМОНА ПАВЛА ПЕТРОВИЧА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", відповідно до прохальної частини якого просить суд:
- визнати за Фермерським господарством "СІМОНА ПАВЛА ПЕТРОВИЧА" право власності на автомобіль Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD серійний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане TSC1241, 2021 року випуску.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю можливості перереєструвати автомобіль у власність позивача, який був предметом договору фінансового лізингу №DNYTFLOWWP9RD-1 від 02.07.2021, укладеного між відповідачем АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та позивачем ФГ "СІМОНА ПАВЛА ПЕТРОВИЧА", у зв'язку із перебуванням відповідача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в Єдиному реєстрі боржників.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/14990/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15.01.2026, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС).
11.12.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив.
16.12.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
05.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
05.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
07.01.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 13.01.2026.
У підготовчому засіданні 15.01.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.01.2026.
16.01.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
22.01.2026 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
22.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 26.01.2026.
У судовому засіданні 29.01.2026 представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
У судовому засіданні 29.01.2026 судом, відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №DNYTFLOWWP9RD-1 від 02.07.2021 належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та отримав від відповідача пакет документів для переоформлення права власності на автомобіль Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD серійний номер НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
Проте, регіональним сервісним ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях відмовлено (лист №31/29/2343/28-17937-2025 від 30.08.2025) у перереєстрації транспортного засобу з посиланням на те, що станом на 27.08.2025 року в Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України наявні 112 записів про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з власника зазначеного транспортного засобу: ПАТ "КБ" ПРИВАТБАНК".
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що не може, з незалежних від нього причин, здійснити перереєстрацію на себе транспортного засобу, що порушує право власності позивача, оскільки останній не може в повній мірі розпоряджатись автомобілем через те, що реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, зареєстроване на відповідача та в такому посвідченні зазначено, що власником автомобіля є саме ПАТ "КБ" ПРИВАТБАНК".
На переконання позивача, є підстави вважати, що право власності позивача на транспортний засіб не визнається.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що наявність пакету документів, переданого відповідачем, не призвела до перереєстрації автомобіля, що був предметом лізингу, на позивача, а отже позивач не може вважатись власником автомобіля в розумінні вимог Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспорт них засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі -Порядок).
Транспортний засіб переданий позивачу, однак позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію такого транспортного засобу за собою, а також
розпорядитись автомобілем, оскільки за даними реєстрів МВС власником вказаного автомобіля є відповідач.
Центр МВС діяв відповідно до приписів пункту 15 Порядку, а тому право позивача порушено саме внаслідок перебування банку в Реєстрі боржників, що і стало підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем.
Обставини щодо перебування відповідача в Єдиному реєстрі боржників, відповідачем не спростовані та не запереченні.
Посилання відповідача, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту є хибним так як стала та значна судова практика свідчить про те, що саме даний спосіб захисту права позивача є дієвим та ефективним. А намагання відповідача зазначити що саме органи МВС мають бути в даному випадку відповідачами спростовується тим, що в даному випадку відповідь сервісного центру МВС є обґрунтованою так як за наявності арешту на все майно відповідача в т.ч. на спірний автомобіль у сервісного центру МВС не має законних підстав для реєстрації за позивачем даного автомобіля і саме оскарження дій МВС слід визнати неефективним способом захисту прав позивача.
Сам факт, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль вже безумовно підтверджує те, що між позивачем та відповідачем наявний спір і тому позов подано саме до належного відповідача.
Позиція відповідача
Відповідач про задоволення позову заперечив, посилаючись на таке:
- банком не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобілю з боку банку було підписано і передано позивачу;
- судова практика стосовно моменту переходу права власності на автомобіль (справа № 911/1278/20, справа № 761/22937/18) сформована в тій частині, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту передачі майна від відчужувача до набувача, що в даній справі мало місце 30.07.2025 року і не заперечується сторонами по справі;
- враховуючи той факт, що відповідно до закону позивач вже є власником транспортного засобу, починаючи з 30.07.2025 року, звертаємо увагу суду, що такий спосіб захисту прав не є ефективним;
- для цілей підтвердження права власності позивача перед територіальним сервісним центром МВС, рішення суду про визнання права власності поряд із договором лізингу, купівлі-продажу та актом приймання передачі транспортного засобу - є абсолютно рівноцінними документами, що посвідчують перехід права власності від відповідача до позивача. Судовим процесом фактично здійснюється спроба підтвердити факт переходу права власності на підставі договору фінансового лізингу;
- Банк не припинить перебувати в реєстрі боржників за результатом з розгляду цієї справи;
- саме територіальним сервісним центром ГСЦ МВС відмовлено позивачу у перереєстрації права власності на транспортний засіб, таким чином, державний орган не визнав право власності позивача на підставі поданих документів. В цей час факт такої відмови жодним чином не спростовує чинність поданих документів та факт переходу права власності;
- перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою, бо у вказаних правовідносинах основним є виконання умов договору фінансового лізингу;
- відповідач (банк) прав позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв. Доказів порушених або невизнаних прав позивача з боку АТ КБ "ПриватБанк" у матеріалах справи та у позовній заяві відсутні.
Позиція третьої особи.
Третя особа зазначає, що після подання позовної заяви - 01.01.2026 набула чинності постанова КМУ від 24.12.2025 № 1727 про внесення змін до п. 15 Порядку, відповідно до якої у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадку, коли транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України Про фінансовий лізинг.
Відповідь регіонального сервісного ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/2343/28-17937-2025 від 30.08.2025 надана позивачу до прийняття змін.
02.07.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Фермерським господарством "СІМОНА ПАВЛА ПЕТРОВИЧА" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №DNYTFLOWWP9RD-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується набути у власність у ПрАТ "Дніпропетровськ-Авто" (продавець) предмет(ти) лізингу (далі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі - додаток № 1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, визначений у цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору строк лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акта прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість майна за цим договором становить 635722,62 грн з ПДВ, у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1582,62 грн.
Згідно з п. 2.2 договору розмір, структура та строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком № 2 до нього.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом усього строку цього договору майно є власністю банку. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
У п. 4.3 договору визначено, що цей договір є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається.
У підп. 6.2.1 п. 6.2 договору встановлено обов'язок банку із придбання у зазначеного лізингоодержувачем у заявці продавця у власність майна, передання його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього договору відповідно до додатку № 1, в обумовлені договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених договором, передання майна у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1 цього договору.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним.
У Специфікації майна, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили характеристику майна, а саме: найменування майна - Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD, серійний номер - НОМЕР_1, рік виробництва - 2021.
Транспортний засіб зареєстрований за банком, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , виданим ТСЦ № 1241.
Позивач виконав свої зобов'язання перед банком за договором та здійснив на користь відповідача передбачені договором платежі, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 30.07.2025.
Відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 30.07.2025 № DNYTFLOWWP9RD-1, здійснено приймання-передачу транспортного засобу.
30.07.2025 банк видав наказ DNYTFLOWWP9RD-1, яким наказав головному бухгалтеру банку зняти транспортний засіб з балансу банку для подальшої перереєстрації на позивача, доручено перереєстрацію транспортного засобу у сервісному центрі МВС - директору позивача.
30.07.2025 банком видано довіреність, якою директор позивача уповноважений на здійснення від імені банку перереєстрації транспортного засобу та надано позивачу пакет документів для переоформлення транспортного засобу.
Позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 2343 для проведення перереєстрації транспортного засобу.
Територіальний сервісний центр МВС № 2343 листом вих №31/29/2343/28-17937-2025 від 30.08.2025 відмовив у перереєстрації транспортного засобу на підставі того, що станом на 27.08.2025 в Єдиному реєстрі боржників наявні 112 записів щодо ПАТ КБ "ПриватБанк".
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що попри належне виконання своїх зобов'язань за договором не може, з незалежних від нього причин, здійснити перереєстрацію транспортного засобу, що в свою чергу порушує право власності позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Положеннями статей 15 та 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом із тим, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Згідно з приписами статті 392 ЦК України позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17).
На підтвердження належності позивачу права власності на транспортний засіб Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD серійний номер НОМЕР_1 позивач долучив до матеріалів справи: договір фінансового лізингу, акт приймання-передачі транспортного засобу, акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, якими засвідчено факт належного і повного виконання сторонами умов цього договору.
Позивачем не заперечується факт передачі відповідачем повного пакету документів для здійснення перереєстрації транспортного засобу.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється (п.7 Порядку).
Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Подібний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.
Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що погоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України "Про дорожній рух", суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" викладено Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.
Отже, позивач набув право власності на транспортний засіб марки Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD серійний номер НОМЕР_1 на підставі договору фінансового лізингу №DNYTFLOWWP9RD-1 від 02.07.2021, а також у зв'язку з підписанням 30.07.2025 сторонами акту приймання-передачі вказаного транспортного засобу, у якому сторони зафіксували перехід права власності на транспортний засіб.
Відповідач підтверджує та не заперечує, що з 30.07.2025 позивач є власником спірного транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
При цьому, суд зазначає, що подання відповідачем відзиву на позов є реалізацією процесуального права та не є свідченням того, що відповідач не визнає права власності позивача. Навпаки, у відзиві відповідач стверджує, що право власності належить позивачу, а тому твердження позивача про те що, що подання відповідачем відзиву є невизнанням права власності є хибними та відхиляються судом.
У даному випадку позивач вважає своє право власності порушеним внаслідок неможливості його перереєстрації.
Однак, як зазначив суд вище, право власності набуто позивачем 30.07.2025, та таке набуття не залежить від перереєстрації ТЗ.
Суд зазначає, що позивачу було відмовлено у перереєстрації транспортного засобу саме через перебування відповідача у Єдиному реєстрі боржників, а не через наявність сумнівів щодо права власності позивача на транспортний засіб або відсутність документів для підтвердження права власності позивача на транспортний засіб.
Знаходження відповідача у Єдиному реєстрі боржників не свідчить про невизнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на спірний транспортний засіб.
В даному випадку позивач не оскаржує прийняте ТСЦ МВС № 2343 рішення щодо відмови у здійсненні перереєстрації транспортного засобу, а просить визнати за собою право власності, яке не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку рішення суду про визнання права власності та договір лізингу є рівнозначними документами, які підтверджують перехід права власності.
Наявність рішення суду про визнання права власності на спірний транспортний засіб не усуне обставину, яка стала підставою для відмови у перереєстрації транспортного засобу.
Слід зазначити, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19).
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, за наслідками розгляду спору відповідач не припинить перебувати в реєстрі боржників та відповідно не відпаде підстава, відповідно до якої ТСЦ МВС № 2343 відмовив у перереєстрації транспортного засобу.
Саме по собі встановлення судом факту, що має юридичне значення (підтвердження права позивача на транспортний засіб) не стосується захисту права цивільного та не спроможне відновити порушені права позивача за даних обставин,
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для звернення позивача за захистом свого права власності до відповідача в судовому порядку відповідно до статей 16, 392 ЦК України, скільки відповідачем не оспорюється право позивача на автомобіль марки Kia Sportage 1.6 LX 2WD 5dr 5 seats 6A/T F1W5D2A1FD серійний номер НОМЕР_1 , як і не ставиться під сумнів дійсність документів, відповідно до яких позивачу передано у власність вказаний автомобіль.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на рішення першої інстанції у подібних справах, оскільки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються іншими судами при застосуванні норм права виключно висновки, викладені саме у постановах Верховного Суду. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 236 ГПК України. Обов'язковість правових висновків судів першої інстанції для інших судів чинним законодавством не передбачена.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.02.2026.
Суддя С.О. Турчин