ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2026Справа № 911/1328/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №911/1328/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Харьковської Вікторії Василівни
до Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича
про стягнення 17556,34 грн
Фізична особа-підприємець Харьковська Вікторія Василівна звернулася до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича про стягнення 155 100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору найму малої архітектурної форми від 29.10.2024 ним в рахунок попередньої оплати перераховано відповідачу 141 000,00 грн, однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо встановлення позивачу строкового сервітуту не виконав та на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув, у зв'язку з чим позивачем також нараховані до стягнення 14 100,00 грн пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича на користь Фізичної особи-підприємця Харьковської Вікторії Василівни 141 000 грн 00 коп. заборгованості, 1 197 грн 53 коп. пені та 2 776 грн 11 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського від 11.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025 у справі № 911/1328/25 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2025 у справі № 911/1328/25 скасовано; матеріали справи направлено для розгляду за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 прийнято справу №911/1328/25 до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, вказаною ухвалою запропоновано відповідачу строк для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мрії, буд. 5, кв. 8, м. Київ, 04128.
Відповідач 22.12.2025 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2025, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Утім, відповідач у визначений законом строк не подав суду ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178, 252 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.10.2024 між Фізичною особою-підприємцем Харьковською Вікторією Василівною (за договором - аймач) та Фізичною особою-підприємцем Пєшим Олексієм Валерійовичем (за договором - наймодавець) був укладений Договір найму малої архітектурної форми, за умовами п. 1.1 якого наймодавець передає наймачу в строкове платне користування належну йому малу архітектурну форму-торгівельний кіоск, розташований за адресою: навпроти багатоквартирного житлового будинку № 2/1, корпус "Г" по вул. Університетській в м. Ірпені Бучанського району Київської області.
Предмет найму розташований на земельній ділянці площею 0,0029 га, що знаходиться за адресою: навпроти багатоквартирного житлового будинку № 2/1, корпус "Г" по вул. Університетській в м. Ірпені Бучанського району Київської області, згідно паспорту прив'язки тимчасової споруди, виданого відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 36 від 18.10.2023.
Умовами п. 3.5 договору сторони визначили, що наймач компенсує наймодавцю видатки останнього на проведення ремонтних робіт (кошторис на проведення ремонтних робіт є додатком до даного договору) та проведення водопостачання до предмету найму в розмірі 282 000,00 грн, які сплачуються в наступному порядку:
- 141 000,00 грн сплачується впродовж 3 банківський днів з дати підписання даного договору;
- 141 000,00 грн сплачується впродовж 3 банківський днів з дати надання наймачу засвідченої копії відповідного документу - встановлення наймодавцю особистого строкового сервітуту як мінімум до 17.10.2025.
Відповідно до п. 4.5 договору, у випадку ненадання наймачу у строк до 30.11.2024 документу про встановлення наймодавцю особистого строкового сервітуту як мінімум до 17.10.2025, наймодавець зобов'язується впродовж 10 банківських днів з моменту отримання вимоги наймача повернути наймачу суму фактично сплаченої компенсації на проведення ремонтних робіт, сплачених відповідно до п. 3.5 договору, а у разі прострочення повернення більше ніж на 10 банківських днів - сплатити пеню у розмірі 1% від розміру заборгованості за кожен день прострочення.
Умовами п. 5.1 договору визначено, що цей договір вступає в дію з дати його підписання і є чинним до 31.12.2025. Продовження строку дії договору відбувається за погодженням сторін.
Так, 05.11.2024 позивачем було перераховано відповідачу 141 000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 1, з призначенням платежу «компенсація видатків на проведення ремонтних робіт згідно договору від 29.10.2024».
Отже, як зазначає позивач, ним виконані зобов'язання за договором щодо перерахування коштів в сумі 141 000,00 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання в частині надання позивачу документу про встановлення особистого строкового сервітуту не виконав.
13.01.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 13-07 від 13.01.2025, в якій вимагав надати засвідчену копію строкового сервітуту, на умовах визначених у п. 2.1 договору, а у разі його відсутності повернути кошти в сумі 141 000,00 грн.
Однак, відповідач відповіді не надав, як і не надав копію строкового сервітуту, грошові кошти в сумі 141 000,00 грн. не повернув.
За твердженням позивача, кошти в сумі 141 000,00 грн до теперішнього часу лишаються не повернуті відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Крім того, за порушення строків виконання зобов'язань з повернення коштів, позивачем також нарахована за період з 01.04.2025 по 10.04.2025 та заявлена до стягнення пеня в розмірі 14 100,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів у сумі 141 000,00 грн. матеріали справи не містять.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо встановлення наймачу особистого строкового сервітуту та повернення коштів, розмір яких відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повернення сплачених позивачем коштів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про повернення попередньої оплати у розмірі 141 000,00 грн. заборгованості по поверненню коштів на проведення ремонтних робіт та проведення водопостачання.
Як передбачено статтею 610, частиною першою статті 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 14 100,00 грн, нараховану за період з 01.04.2025 по 10.04.2025.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
Як установлено судом, у п. 4.5. Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені, у разі прострочення повернення коштів, сплачених відповідно до п. 3.5. Договору, більше ніж на 10 банківських днів - у розмірі 1% від розміру заборгованості за кожен день прострочення.
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Станом на день звернення позивача до суду розмір неустойки, яка нараховується за несвоєчасне виконання саме грошового зобов'язання, регулюється положеннями Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996.
Однак, позивачем здійснено розрахунок пені за період з 01.04.2025 по 10.04.2025 без урахування положень Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996.
Таким чином, здійснивши перерахунок пені з урахуванням вимог Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, судом встановлено, що її розмір складає 1197,53 грн.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Отже, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснив розгляд справи, виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 129, 233, 236-240, 252 Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пєшого Олексія Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Харьковської Вікторії Василівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 141 000,00 грн, пеню - 1197 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 776 грн 11 коп.
3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.02.2026.
Суддя А.І. Привалов