Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/21/26
Провадження №: 2-а/332/16/26
09 лютого 2026 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,
при секретарі - Васильченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (місцезнаходження: проспект Дмитра Яворницького,75, м.Дніпро, Дніпропетровська область), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В позові зазначено, що 15.12.2025 року заступником начальника відділу контролю за паркуванням-інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельніковим Віталієм Станіславовичем відносно позивача винесено постанову серії 1ДІ №700826 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 340 грн. Згідно постанови 21.11.2025 о 13 год 18 хв належним позивачу транспортним засобом HYUNDAI SONATA, номерний знак НОМЕР_1 , здійснено стоянку в районі будинку, що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Павла Ніренберга, 2, чим порушено правила стоянки, а саме вимоги п/п «б» п.15.10. розділу 15 Правил дорожнього руху, чим скоєне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Однак, позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки місце загального користування на якому стояв його автомобіль не є тротуаром, оскільки асфальтне покриття не має зовнішнього краю, який би визначав ширину тротуару та обмежував би одночасно ширину вулиці по цьому зовнішньому краю, місце загального користування є площею, навіть якщо б місце на якому стояв його автомобіль й було тротуаром, то у будь-якому випадку це не було б порушенням Правил дорожнього руху, так як належний позивачу автомобіль є легковим, стояв на краю тротуару і для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 метри.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.
Представник відповідача також в судове засідання не з'явився та надав суду заяву з проханням розглянути справу без нього та у задоволенні позову відмовити.
Також до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначене наступне.
Територія на якій стояв автомобіль позивача є тротуаром. Той факт, що вказана територія має значну площу та суцільне асфальтне покриття, не змінює її правової природи та не виключає можливості віднесення її до тротуару, оскільки чинне законодавство не ставить визначення тротуару у залежність від його ширини, площі або типу покриття. Відповідач вважає посилання позивача на визначення поняття «вулиця (дорога)» як на підставу для заперечення наявності тротуару помилковим, оскільки наведене визначення встановлює просторові межі вулиці як елемента дорожньої мережі, а не визначає ознаки чи обов'язкові конструктивні характеристики тротуару. Правила дорожнього руху не пов'язують наявність тротуару з обов'язковою наявністю двох чітко виражених країв або з обмеженням його ширини. Визначальним є функціональне призначення відповідної ділянки для руху пішоходів та її конструктивне відмежування від проїзної частини. Також у відзиві зазначено, що автомобіль позивача стояв не на краю тротуару, а в межах тротуару. Відповідач просив у позові відмовити та справу розглянути у відсутність представника відповідача.
У зв'язку з неявкою всіх учасників процесу фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.12.2025 року заступником начальника відділу контролю за паркуванням-інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельніковим Віталієм Станіславовичем відносно позивача винесено постанову серії 1ДІ №700826 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 340 грн. Згідно постанови 21.11.2025 о 13 год 18 хв належним позивачу транспортним засобом HYUNDAI SONATA, номерний знак НОМЕР_1 , здійснено стоянку в районі будинку, що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Павла Ніренберга,2, чим порушено правила стоянки, а саме вимоги п/п «б» п.15.10. розділу 15 Правил дорожнього руху, чим скоєне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а/с 5-7).
Відповідно до ч.3 статті 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном,
автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Таким чином, тротуар є елементом вулиці(дороги), тобто її частиною.
Вулиця (дорога) обмежується по ширині зовнішнім краєм тротуару. Отже зовнішній край тротуару є одночасно і зовнішнім краєм вулиці (дороги).
Виходячи з вищенаведених положень Правил дорожнього руху дійсно тротуар повинен мати два краї, один з яких повинен прилягати до проїзної частини або бути відокремлений від неї газоном, а інший-зовнішній край обмежувати за шириною вулицю та одночасно й сам тротуар. Протяжність у поперечнику між двома краями тротуару складає його ширину.
Крім того, згідно п.5.3.1 Державних будівельних норм України «Вулиці та дороги населених пунктів. ДБН В.2.3-5:2018» ширину тротуарів потрібно визначати з урахуванням категорії вулиці згідно з таблицею 5.1. Ширина однієї смуги пішохідного руху повинна бути кратною 0,75 м.
Отже норми, які встановлюють вимоги до тротуарів при їх будівництві також обов'язковим елементом тротуару визначають наявність його ширини. Тротуар не може бути безкрайнім у просторі.
Як зі змісту фотознімків, які зроблені відповідачем, так і зі змісту фотознімків, які зроблені позивачем, видно, що автомобіль позивача стоїть на місцевості загального користування, поверхня місцевості вкрита асфальтом. Лише з однієї сторони ця місцевість прилягає до проїзної частини вулиці Павла Ніренберга у м.Дніпрі та відділена від проїзної частини бордюром. Другого видимого та конструктивно виділеного краю така місцевість не має.
Також слід звернути увагу, що на фотознімках видно, що на місцевості стоять безліч автомобілів так само як і автомобіль позивача на одній умовній лінії, паралельно впритул один до одного. При цьому на фото наявна вільна полоса простору між припаркованими автомобілями та полотном дороги. Доказів того, що ця полоса має ширину меншу, ніж 0,75м., суду надано не було.
Отже, суду не було надано доказів того, що розташування автомобіля позивача перешкоджало пішоходам рухатись по тротуару вздовж проїжджої частини, що, на думку суду, унеможливлює притягнення позивача за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки соціальне навантаження вказаної норми полягає саме у захисті прав пішоходів на можливість вільного проходу по тротуару вздовж дороги.
Також суд вважає, що відповідач, стверджуючи, що автомобіль позивача стояв саме на тротуарі, повинен був надати докази, що місцевість, на якій стоїть автомобіль позивача, має два видимі, конструктивно виділені краї такої місцевості, які б на місцевості виділяли тротуар. Однак доказів наявності двох країв на місцевості, на якій стояв автомобіль позивача, не надано. Відповідно не доведено відповідачем, що автомобіль позивача стояв на тротуарі, оскільки не було встановлено наявність тротуару, стоянка на якому ставиться в провину позивачу, тому в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, заснованими на законі, а тому підлягають задоволенню, а рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243-246, 286 КАС України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника відділу контролю за паркуванням-інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельнікова Віталія Станіславовича серії 1ДІ №700826 від 15 грудня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 484 грн 48 коп. судових витрат по сплаті судового збору.
Копію рішення негайно направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Суддя Р.В. Сінєльнік