Справа № Справа № 759/23623/25
Провадження № 2/314/1189/2026
про залишення позовної заяви без руху
"09" лютого 2026 р. м.Вільнянськ
Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для прийняття спадщини,
встановила:
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить поновити йому строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.11.2022 року. За життя вона склала нотаріально посвідчений заповіт від 01.12.2014 року, яким заповіла йому земельну ділянку площею 9,900 га, що знаходиться на території Староласпинської сільскої ради, кадастровий номер: 1424887100:04:000:0288. Строк для прийняття спадщини він пропустив. Причиною пропуску строку є обставини, що не залежали від його волі: його мати на момент смерті проживала на тимчасово окупованій території України. Отримання документів та звернення до нотаріуса в цей час було об'єктивно неможливим. Через воєнні дії та окупацію території він фактично не мав можливості своєчасно отримати правовстановлюючі документи та звернутися до нотаріуса.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, якими визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до вимог ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є визначення судом додаткового строку, достатнього для подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив встановлений законом шестимісячний строк з поважних причин, зважаючи на наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтями 34 та 66 Закону України «Про нотаріат» визначено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів; у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов'язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим, та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року за N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст.1270, ст.1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за N 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа N 2-390/2006.
Всупереч вищевказаним вимогам, позивачем не зазначено про відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, а також не долучено її до матеріалів справи.
Отже, позивачу необхідно, на підтвердження позовних вимог і наявності приватно правового характеру спору надати суду постанову (відповідь) нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Крім того, як роз'яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Суд зауважує, що Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах проспадкування» визначено, що відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 вказує на те, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права.
При цьому матеріали справи не містять відомостей про інших можливих спадкоємців.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 зроблено наступний висновок. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Наведене свідчить, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину за кожним із спадкодавців.
Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави дійти висновку про те, що відповідачами у спорах про спадкове право мають бути спадкоємці, а за їх відсутності - територіальні громади за місцем відкриття спадщини.
Відтак, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання, чи прийняли інші спадкоємці спадщину. Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб'єктний склад відповідачів.
Отже, позивачу потрібно уточнити заявлені позовні вимоги, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, та визначити коло осіб, які беруть участь у справі: орган місцевого самоврядування, за відсутності інших спадкоємців, або спадкоємець (спадкоємці) (із наданням відповідних доказів цього).
Відповідно до частини першої, частини другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги ухвали, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
З огляду на вищевикладене, за наявності вказаних недоліків позовної заяви провадження у справі не може бути відкрите, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку на усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.
Керуючисьст.185 ЦПК України, суддя
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для прийняття спадщини залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що у випадку невиконання вимог суду про усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Швець